61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
04 лютого 2010 р. Справа № 2-а-190/09/2033
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Катунова В.В.
Суддів: Дюкарєвої С.В. , Зеленського В.В.
за участю секретаря судового засідання Житєньової Н. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Фрунзенського районного суду м. Харкова від 10.09.2009р. по справі № 2-а-190/09/2033
за позовом ОСОБА_1 < Список > < Текст >
до Управління праці та соціального захисту населення Фрунзенської районної у м. Харкові ради , Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації < Текст > < 3 особи > < 3 особа > < за участю > < Текст >
про зобов'язання вчинити певні дії по нарахуванню та виплаті суми недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,
06.03.2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом- до Управління праці та соціального захисту населення Фрунзенської районної у м. Харкові ради, Управління праці та соціального захисту населення Охтирської районної державної адміністрації Сумської області, Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації, в якому просила суд:
-визнати відмову Управління праці та соціального захисту населення Фрунзенської районної у м. Харкові ради у призначенні їй допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ст. 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» неправомірною.
-зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Фрунзенської районної у м. Харкові ради здійснити нарахування та стягнути суму коштів недоотриманої допомоги по догляду за дитиною з 30.05.2007 по 31.01.09р. включно в розмірі 8861,82 грн.
-зобов'язати відповідача подалі (з 01.02.09р.) сплачувати щомісячно допомогу по догляду за дитиною до досягнення ним трирічного віку в розмірі не меншому прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.
Постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 04.02.2009 року в задоволенні позову відмовлено.
Позивач не погодившись з постановою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якої задовольнити озовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. ст. 3, 8, 21, 22, 46, 48, 64 Конституції України, ст. ст. 40-43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», Рішення Конституційного суду № 6-рп/2007 від 09.07.07 р., № 10-рп/2008 від 22.05.08 р, № 26-рп/2008 від 27.11.2008 р., ст. ст. 49, 51, 185, 186. п.4 ст.187, п.З ст.198, п.4 ст. 202 Кодексу Адміністративного Судочинства України, Постанову Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» N 9 від 01.11.1996
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з приписів п.1 ч.1 ст. 92 Конституції України, ч.1 ст. 19 Закону України "Про державні соціальні гарантії", рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп/2007, ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у позивача права на нарахування недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 30.05.2007 року по 31.01.2009 року та з 01.02.2009 року.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи позивачу призначена і виплачується відповідачем допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років відповідно до п. 7-11 Порядку призначення і виплати допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, застрахованим в системі загальообов"язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 1 1.01.2007 р. за № 13.
Тобто, позивач є застрахованою особою в системі загальообов»язкового державного соціального страхування.
Правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, народженням дитини та необхідністю догляду за нею визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 1 8.01.2001 р. № 2240.
Відповідно до визначення термінів, передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» суб'єктом загальнообов'язкового державного соціального страхування є застрахована особа, на користь якої здійснюється відповідне страхування.
Страховий випадок - подія, з настанням якої виникає право у застрахованої особи або членів їїсім»ї на отримання матеріального забезпечення або соціальних послуг.
За положеннями ч. 1 ст. 35 вказаного Закону допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї такого страхового випадку, як догляд за дитиною віком до трьох років.
Статтею 43 цього Закону визначено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі в розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пунктом 5 Прикінцевих положень вищевказаного Закону визначено, що до стабілізації економічного становища в Україні розмір виплат, передбачених статтями 41, 43, 46 цього Закону, визначається Верховною Радою України щороку виходячи з рівня забезпечення прожиткового мінімуму одночасно з встановленням розміру страхових внесків з поступовим наближенням виплат до прожиткового мінімуму.
Законом України № 489 від 19.12.2006 р. «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію статті 43 зупинено на 2007 рік, та статтею 56 цього Закону встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам - у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного Суду від 09.07.2007 визнано неконституційними положення статті 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» в частині визначення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років, а також визнано неконституційними положення п. 7 ст. 71 вказаного Закону в частині зупинення на 2007 рік дії частини першої статті 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
Отже, починаючи з 9 липня 2007 р. набула чинності ст. 43 та пункт 5 Перехідних Положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
Позивач народила дитину 23 березня 2007 року, що стверджується свідоцтвами про народження (а.с. 6).
Таким чином, у позивача настав страховий випадок у вигляді необхідності догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та виникло право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у формі матеріального забезпечення передбаченого ст. 43 та п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
За положеннями ч. 1 ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» матеріальне забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 6 цього Закону, призначаються та надаються за основним місцем роботи за рахунок сплачених застрахованими особами страхових внесків (крім видів матеріального забезпечення, передбачених пунктами 1, 2 статті 34 цього Закону, яке надається за основним місцем роботи та за сумісництвом у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України).
Рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації, до складу якої входять представники адміністрації підприємства, установи, організації та застрахованих осіб (виборних органів первинної профспілкової організації (профспілкового представника) або інших органів, які представляють інтереси застрахованих осіб).
Отже, позивач будучи застрахованою особою мала права на отримання матеріального забезпечення у вигляді допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, але ж обов»язок щодо сплати такої допомоги покладений законом на роботодавця за основним місцем роботи, а не на орган соціального захисту населення.
Між тим, постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2007 р. за № 32 встановлено, що в 2007 році допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку застрахованим особам за рахунок коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам та тимчасової державної допомоги дітям (далі - субвенція) з 1 січня 2007 р. призначається органами праці та соціального захисту населення за місцем проживання застрахованих осіб;
Однак, вказана постанова Кабінету Міністрів України суперечить порядку призначення та надання вказаних виплат застрахованої особі, встановленому у ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України уразі невідповідності нормативно-правового акта закону України або іншому правовому акту, суд застосовує акт, що має вищу юридичну силу.
Аналізуючи вказані норми закону та виходячи з пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, колегія суддів приходить до висновку, що починаючи з 9 липня 2007 р. по З 1 грудня 2007 р. у відповідача був відсутній обов'язок по призначенню нарахуванню та сплаті позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», оскільки вказаним Законом України починаючи з 9 липня 2007 р. не надавалося повноважень Кабінету Міністрів України змінювати порядок призначення та виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку встановленого ст. 50 зазначеного Закону.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачкою пропущений строк звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного
Так. статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений річний строк звернення до адміністративного суду.
Позивачка звернулася до суду з позовом 06.03.2009 року.
Відповідно до ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Колегія суддів вважає, що позивачка пропустила його без поважних причин.
Статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України визначені наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач наполягав на відмові в задоволенні позову з підстав пропущення строку для звернення до адміністративного суду, встановленою ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України ( а.с 43).
Таким чином, колегія суддів, вважає, що позивачем без поважних причин пропущено строк звернення до суду з позовом про зобов'язання, відповідача провести донарахування та до виплату недотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09.07. 2007 року по 31.12. 2007 року.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача перерахувати та виплатити позивачу допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у 2008 році, суд першої інстанції виходив з того, що при нарахуванні та виплаті такої допомоги у 2008 році необхідно керуватися Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік».
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Пунктом 23 розділу II Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»», внесено зміни до ст. 13 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та виключено слова "не застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування".
Вказаний закон набув чинності з 1 січня 2008 р.
Отже, з зазначеного часу право на державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» набули як застраховані так і незастраховані особи в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 23 розділу II Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»», внесено зміни до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми». В даному положенні зазначено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається в розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн.
Рішенням Конституційного суду України №10-рп/08 від 22.05.2008 року у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу З Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), положення п. 23 розділу II Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»» визнано неконституційним не було.
Таким чином, відповідач, здійснивши у зазначений період, виплату допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірах, встановлених Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» в редакції закону від 28.12.2007 р., правомірно діяли, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначено діючим законодавством України
Отже, колегія суддів, погоджується, що при нарахуванні та виплаті допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у 2008 році, необхідно керуватися Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», а тому не знаходить підстав для скасування рішення суду про відмову в задоволенні цієї частини позовних вимог.
У 2009 році розбіжностей між Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та Закону України "Про державний бюджет України на 2009 рік" немає, рішень Конституційного суду України з цього приводу немає.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Фрунзенського районного суду м. Харкова від 10.09.2009р. по справі № 2-а-190/09/2033 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя < підпис > Катунов В.В.
Судді < підпис >
< підпис > Дюкарєва С.В. Зеленський В.В.
< Список > < Текст >
Повний текст ухвали виготовлений 09.02.2010 р.