61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
22 лютого 2010 р. Справа № 2-а-5542/09/1813
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Катунова В.В.
Суддів: Дюкарєвої С.В. , Зеленського В.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирка Сумської області на постанову Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 23.09.2009р. по справі № 2-а-5542/09/1813
за позовом ОСОБА_1 < Список > < Текст >
до Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирка Сумської області < Текст > < 3 особи > < 3 особа > < за участю > < Текст >
про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни",
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Охтирського міськрайонного суду Сумської області до Управління пенсійного фонду України в м. Охтирка з позовом, в якому просив здійснити перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком за період з 22.10.2008р. по 31.12.2008р. і за 2009 рік, починаючи з 01 січня 2009 року та провести відповідні виплати. Постановою Охтирського міськрайонного суду від 23.09.2009 року частково задоволено позов. Визнано бездіяльність Управління пенсійного фонду України в м. Охтирка Сумської області протиправною. Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу з підвищення її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру встановленого ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та провести відповідні виплати за 2009 рік з 01 січня 2009 року.
Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на неврегульованість на законодавчому рівні порядку виплати допомоги особам, які мають статус “дитина війни”, прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм бюджетного законодавства України, приписів ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та ст.ст. 99, 100 КАС України, що призвело до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач має статус дитини війни та відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог за період з 22.10.2008р. по 31.12.2008р., суд першої інстанції виходив з того, що ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2009р. вказана вимога була задоволена. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, постановою суду першої інстанції було частково задоволено позовні вимоги. Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком за період з 22.05.2008р. по 21.10.2008р. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2009р. зобов'язано відповідача нарахувати та сплатити позивачу підвищення до пенсії з 22.05.2008р. до 21.10.2008р. Таким чином, ні судом першої інстанції, ні Харківським апеляційним адміністративним судом не було розглянуто позовні вимоги за період з 22.10.2008р. по 31.12.2008р. Задовольняючи позовні вимоги за 2008 рік суд першої інстанції виходив з Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп/2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”(справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”. Після прийняття Конституційним судом рішення інші зміни до законодавства у 2008 році у сфері регулювання зазначених правовідносин не вносилися. Таким чином, позивачеві необґрунтовано відмовлено у задоволенні вимог за період з 22.10.2008р. по 31.12.2008р.
Щодо доводів апеляційної скарги про необґрунтоване застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, колегія суддів зазначає наступне.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією та законами України.
Отже, виходячи з системного аналізу ч.2 ст.19 Конституції України, ч. 2 ст. 3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та приписів ч.4 ст.9 КАС України, відповідач не мав підстав застосовувати постанову Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. за № 530 та був зобов'язаний діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни”, який має вищу юридичну силу ніж зазначена постанова, нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Статтею 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України “Про соціальний захист дітей війни” залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Колегія суддів, вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст.46 Конституції України та зазначеною нормою Закону.
Колегія суддів також відхиляє доводи відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов'язок по виплаті підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.
Пенсійний фонд України діє у відповідності Положення „Про Пенсійний фонд України” і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку, що обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” покладено саме на управління пенсійного фонду України за місцем проживання позивача.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, колегія суддів вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.
Колегія суддів, звертає увагу, що відповідно до приписів ч.2 ст.87 Закону України “Про пенсійне забезпечення”суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Таким чином, на неотримані позивачем суми доплати до пенсії строки звернення до суду не розповсюджуються.
Крім того, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно не застосував ст.99, 100 КАС України, враховуючи похилий вік позивача та його необізнаність в змінах законодавства.
Виходячи з вищезазначеного, судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, що є підставою для скасування постанови відповідно до ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в м. Охтирка Сумської області задовольнити частково.
Постанову Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 23.09.2009р. по справі № 2-а-5542/09/1813 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити. Зобов'язати Управління пенсійного фонду в м. Охтирка Сумської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період з 22.10.2008р. по 31.12.2008р. та з 01 січня 2009 року.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя < підпис > Катунов В.В.
Судді < підпис >
< підпис > Дюкарєва С.В. Зеленський В.В.
< Список > < Текст >