29 квітня 2010 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Меленко О.Є.
суддів Бідочко Н.П., Пнівчук О.В.
з участю секретаря Возняк В.Д.
сторін: позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики виконкому Івано-Франківської міської ради про визнання неправомірними дій та зобов'язання виплатити недоплачену суму допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з липня 2007 року по вересень 2009 року, за апеляційною скаргою Департаменту соціальної політики виконкому Івано-Франківської міської ради на постанову Івано-Франківського міського суду від 24 лютого 2010 року,-
Департамент соціальної політики виконкому Івано-Франківської міської ради оскаржує постанову Івано-Франківського міського суду від 24 лютого 2010 року, якою частково задоволено позов ОСОБА_1 - зобов'язано Департамент соціальної політики виконкому Івано-Франківської міської ради виплатити ОСОБА_1 недоплачену на дитину ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року суму допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та відповідно до ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» за період з 9.07.2007
Справа №22-ц-712/2010 р. Суддя-доповідач Меленко О.Є.
Категорія 57 Головуючий у І інстанції Островський Л.Є.
року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008року по 30.09.2009 року. В решті вимог ОСОБА_1 відмовлено .
В апеляційній скарзі на дану постанову Департамент соціальної політики виконкому Івано-Франківської міської ради посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, вказує на те, що покриття витрат на виплату державної допомоги сім'ям з дітьми здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів. Відповідно до ст. 95 Конституції України будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і спрямування цих видатків визначаються виключно законом про Держаний бюджет України. На 2007 рік розмір такої допомоги було визначено у 90 гривень, на 2008 та 2009 роки- 130 гривень і такі виплати позивачу проведені. Задовольняючи вимоги позивача, суд посилався на рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008, яким визнані неконституційними положення п.п.12 п.25 розд.ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», згідно яких зупинено дію ст.43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням». Однак при цьому суд не врахував, що допомога з приводу якої виник спір відповідачем не призначається; відповідно до ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, застрахованим особам призначаються та надаються за місцем основної роботи за рахунок сплачених страхових внесків.
Апелянт вважає, що підстав для задоволення позову суд не мав; оскаржувану постанову просить скасувати, ухвалити нове рішення, яким в позові ОСОБА_1 відмовити.
В судове засідання апеляційної інстанції представник Департаменту соціальної політики виконкому Івано-Франківської міської ради не з'явився, хоч належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.
ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги заперечила, вказує на законність та обґрунтованість рішення суду.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає що апеляційна скарга до задоволення не підлягає із слідуючих підстав.
За змістом ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 є матір'ю дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.4). Зазначеної обставини відповідач не оспорював, як і не спростовував того, що на даний час саме ОСОБА_1 здійснює догляд за дитиною.
За змістом ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (в редакції 2001 р.) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років.
Положенням п.14 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено дію ч.1 ст.15, п.3 Розділу VIII Прикінцевих положень Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»; абз.3 ч.2 ст.56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст.22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. У зв'язку з цим рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 наведені положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку визнані неконституційними. Відповідно до п.5 резолютивної частини вказаного Рішення воно має преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними.
Визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» втратили чинність з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України відповідно до вимог ч.2 статті 152 Конституції України.
Отже, з 09.07.2007 р. відновлено дію ч.1 ст. 15, п.3 Розділу VIII Прикінцевих положень Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
За даними відповідача (а. с.23) позивач протягом липня-грудня 2007 року отримувала щомісячну грошову допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в межах 129-144 гривень , в той час як прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років складав 463-470 грн.
Вирішуючи питання в частині вимог позивача про допомогу за 2008 рік, суд першої інстанції правильно виходив з того, що до вагітності і пологів ОСОБА_1 працювала (а. с.21), і відповідно до ст. 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» є застрахованою в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Отже позивач мала право на отримання допомоги по догляду за дитиною у розмірі прожиткового мінімуму в період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року відповідно до ст. 43, дія якої була відновлена Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 визнані неконституційними положення п.п.12 п.25 розд.ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Суд першої інстанції, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, дійшов обґрунтованого висновку про те, що і у 2009 році порушено право позивачки на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років - 557 гривень.
Доводи відповідача про те, що матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, застрахованим особам призначаються та надаються за місцем основної роботи за рахунок сплачених страхових внесків на увагу не заслуговують, оскільки відповідно до постанови КМ України № 32 від 16.01.2007 р. «Питання виплати застрахованим особам допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку» функції призначення та виплати допомоги з 01.04.2007 р. покладені на органи праці та соціального захисту населення за місцем проживання застрахованих осіб.
Відповідно до вимог ч.2. ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування постанови суду першої інстанції і ухвалення рішення про відмову в позові.
Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку що постанова судом першої інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 218, 307-308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики виконкому Івано-Франківської міської ради - відхилити.
Постанову Івано-Франківського міського суду від 24 лютого 2010 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців після набрання нею законної сили.
Головуючий: Меленко О.Є.
Судді: Бідочко Н.П.
Пнівчук О.В.