Справа № 161/13165/20
Провадження № 2/161/1512/21
22 квітня 2021 року Луцький міськрайонний суд Волинської області
в складі: головуючого - судді Пушкарчук В.П.,
при секретарі судового засідання Фурман Ю.В.
з участю: представника позивача - Місюри І.В.
відповідача - ОСОБА_1
представника відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Волинське обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
18 серпня 2020 року АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Волинське обласне управління АТ «Ощадбанк» звернулося в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Свій позов обґрунтовує тим, що 10 вересня 2018 року відповідач підписала Заяву про приєднання №521939504 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки). Підписавши таку заяву, відповідач беззастережно приєдналась до Договору в редакції, яка на день підписання цієї Зави була розміщена на інтернет-сторінці Банку www.oschadbank.ua та уклала з Банком Договір, складовою частиною якого є умови договору банківського рахунку. Крім того, відповідач підписала Заяву на встановлення відновлювальної кредитної лінії (кредиту), яка є складовою частиною Заяви про приєднання, чим погодилась на одержання кредиту та з умовами користування кредитом. Згідно з умовами кредитування відповідачу на її картковий рахунок був встановлений кредит в розмірі 20 000 грн. Відповідно до умов п. 6.7 Заяви про приєднання, клієнт щомісячно здійснює часткове повернення кредиту в розмірі обов'язкового щомісячного платежу, який складає 5,00 % від суми заборгованості за кредитом, визначеної за звітний період на дату сплати обов'язкового щомісячного платежу. У результаті неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором у неї станом на 10 серпня 2020 року виникла кредитна заборгованість в розмірі 29 634,28 гривні, з яких: 19 957,50 гривень - заборгованість за кредитом; 6 146,51 гривень - проценти за користування кредитом; 590,53 гривень - комісія; 1581,77 гривень - пеня; 739,81 гривень - загальна сума 3% річних; 618,16 гривень - загальна сума втрат банку від інфляції.
Враховуючи наведене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 29 634,28 гривень та судові витрати у розмірі 2102,00 грн.
12.02.2021 року від відповідачки на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву з якого слідує, що остання заявлені позовні вимоги не визнає у повному обсязі виходячи з наступного. Так, у вересні 2018 року їй при відкритті депозитного рахунку у відділенні Ощадбанку працівником банку фактично була «нав'язана» платіжна кредитна картка НОМЕР_1 зі встановленим кредитним лімітом у розмірі 20000,00 грн. Цією кредитною платіжною карткою відповідачка не користувалася взагалі. Вказана платіжна картка як фінансовий інструмент банку й досі перебуває у її володінні, остання не втрачала цю картку та не передавала жодній сторонній особі, ПІН-код від цієї платіжної картки нікому не повідомляла. До вказаної кредитки позивач, для зручності користування банківськими сервісами, підключив номер мобільного телефону відповідачки оператора «Водафон» НОМЕР_2 . СІМ-картку із зазначеним номером телефону відповідач не втрачала і нікому не передавала у користування. Також не повідомляла інформацію третім особам про «прив'язку» цього номеру до її банківського рахунку та платіжної картки. 13.01.2019 року відповідачка виявила, що СІМ-картку із зазначеним вище номером телефону, яким вона користувалася, було заблоковано. З метою відновлення заблокованого номера телефону, вона звернулася до мобільного оператора «Водафон», працівник якого порекомендував їй перевірити баланс коштів на карткових рахунках, до яких був «прив'язаний» цей номер телефону, оскільки з його слів, за останні кілька днів користувачі мобільних номерів «Водафон» неодноразово скаржилися на подібні ситуації. Перевіривши баланс по картковим рахункам, до яких був прив'язаний зазначений номер телефону, вона виявила несанкціоновані нею операції по переказу коштів з карткового зарплатного рахунку у сумі близько 2 000 грн та карткового кредитного рахунку у сумі близько 20 000 грн. 14.01.2019 року, відповідачка звернулася до позивача і повідомила його про несанкціоновані платіжні операції з її картковими рахунками. У відповідь на заяву, позивач повідомив, що не може повернути кошти, незаконно списані з рахунків відповідачки, та порадив звернутися до правоохоронних органів. 14.01.2019 року відповідачка звернулася із заявою про вчинення кримінального правопорушення до Луцького відділу поліції ГУНП України у Волинській області, яку було зареєстровано як шахрайство та приєднано до матеріалів кримінального провадження № 12019030010000068. Вказує, що зі змісту листа відділу захисту операцій з БПК управління економічної безпеки Департаменту безпеки Ощадбанку №434/19 від 23.01.2019, вбачається, що ініціювання переказу грошових коштів з банківських карток відповідачки 13.01.2019 на загальну суму 21 700 грн через систему мобільного банкінгу здійснювалося з ІР- адреси НОМЕР_3 . Згідно загальнодоступної інформації, що міститься у мережі Інтернет за посиланням зазначена вище IP-адреса географічно знаходиться у Донецьку Донецької області, тобто на тимчасово окупованій території, і належить провайдеру Republic Operator of Networks G.O., що підтверджується роздруківкою відповідної Інтернет-сторінки. Відповідно до загальнодоступної інформації, розміщеної у мережі Інтернет організація із назвою Republic Operator of Networks G.O. зареєстрована у Російській Федерації. З наведеного вище вбачається, що операції по переказу коштів з рахунків відповідачки, які мали місце 13.01.2019 року, в результаті яких утворилася заборгованість за кредитним договором перед позивачем, були незаконно ініційовані невстановленою особою з тимчасово окупованої території Донецької області. У той же час, у період з 01 по 31 січня 2019 року відповідачка перебувала на робочому місці (ПрАТ "Волиньобленерго", м. Луцьк), де виконувала свої посадові обов'язки відповідно до встановленого режиму роботи Товариства, і не перетинала лінії розмежування з тимчасово окупованими територіями окремих районів Донецької та Луганської областей. Отже, заборгованість за кредитним договором утворилася 13 січня 2019 року в результаті неправомірних дій невстановленою особою за кредитним рахунком відповідача. Відтак, кредитні кошти за рахунок позивача відповідачем фактично не отримувались та надання кредитної послуги ним не замовлялось. На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити повністю та стягнути з позивача на її користь понесені судові витрати.
22.02.2021 року представником позивача було подано до суду відповідь на відзив на позовну заяву. В обґрунтування своїх заперечень на відзив зазначає наступне. Так, щодо твердження відповідачки про здійснення неправомірних дій невстановленоюособою за кредитним рахунком, позивачем була проведена перевірка та встановлено, що спірні операції були здійснені з використанням усіх реквізитів платіжної картки Банку та з правильним введенням паролів (Пін-кодів для одноразової перації в мережі Інтернет), які могли бути відомі лише клієнту, так як були направлені на номер фінансового мобільного телефону, зазначений ОСОБА_1 в Заяві про приєднання до Договору комплексного обслуговування фізичних осіб, а саме НОМЕР_2 . Разом з тим, зауважує, що факт порушення кримінального провадження та внесення відомостей до ЄРДР без наявності обвинувального вироку, яким би було встановлено, що певна особа скористалась платіжною картою відповідачки для викрадення кредитних коштів не доводить, що кредитні кошти були списані саме внаслідок шахрайських дій невстановленої особи. На підставі викладеного, просить суд позов задовольнити.
У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити у повному обсязі.
Відповідачка та її представник в судовому засіданні заперечували щодо задоволення позову з підстав, які були викладені у відзиві на позовну заяву, вважають його безпідставним, а тому в його задоволенні просили відмовити.
Заслухавши пояснення учасників провадження, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 10 вересня 2018 року відповідач підписала Заяву про приєднання №521939504 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) (далі по тексту - Заява) (а.с.8).
Пунктом 3.1 Заяви встановлено, що шляхом підписання цієї Заяви про приєднання до Договору, Клієнт беззастережно приєднується до Договору у редакції, що на день підписання цієї Заяви на приєднання розміщені на Інтернет сторінці Банку www.oschadnybank.ua та укладає з Банком Договір, складовою частиною якого є умови договору банківського рахунку, Кредитного договору.
Також встановлено, що 10 вересня 2018 року відповідач підписала Заяву на встановлення відновлювальної кредитної лінії (кредиту), яка є складовою частиною Заяви про приєднання, чим погодилась на одержання кредиту та з умовами користування кредитом.
Згідно з умовами кредитування відповідачу на її картковий рахунок був встановлений кредит в розмірі 20 000 грн.
Пунктом 6.6.1 Заяви на встановлення відновлювальної кредитної лінії (кредиту) визначено, що процентна ставка за кредитом є фіксованою і складає 38 % річних. Відповідно до умов п. 6.7 на встановлення відновлювальної кредитної лінії (кредиту), клієнт щомісячно здійснює часткове повернення кредиту в розмірі обов'язкового щомісячного платежу, який складає 5,00 % від суми заборгованості за кредитом, визначеної за звітний період на дату сплати обов'язкового щомісячного платежу (а.с.9).
У результаті неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором у неї станом на 10 серпня 2020 року виникла кредитна заборгованість в розмірі 29 634,28 гривні, з яких: 19 957,50 гривень - заборгованість за кредитом; 6 146,51 гривень - проценти за користування кредитом; 590,53 гривень - комісія; 1581,77 гривень - пеня; 739,81 гривень - загальна сума 3% річних; 618,16 гривень - загальна сума втрат банку від інфляції.
В обґрунтування своїх заперечень щодо позову сторона відповідача посилається на ту обставину, що належним ОСОБА_1 картковим рахунком неправомірно, шляхом вчинення шахрайських дій, скористалася третя особа, яка і використала кредитні кошти. З даного приводу було відкрито відповідне кримінальне провадження.
Однак, суд не приймає до уваги вищевказані доводи з огляду на наступне.
Згідно п. 9.15 Розділу IX Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБО), Клієнт несе ризик та негативні наслідки передачі ним третій особі мобільного телефона (відповідної SІМ-карти), номер якого визначений в Заяві-анкеті на відкриття рахунку фізичній особі та видачу платіжної картки або повідомлений Банку в іншому встановленому договором порядку як номер мобільного телефону Клієнта, їх втрати,незаконного заволодіння ними, а також ризик технічного перехоплення інформації,направленої на номер мобільного телефону Клієнта.
Відповідно до п. 17.2.3. Розділу XVII ДКБО Клієнт зобов'язаний забезпечити умови надійного зберігання Логіну, Паролю та отриманих від Банку Електронних підписів Клієнта, що виключають доступ сторонніх осіб до Рахунків та можливість розпорядження Рахунками сторонніми особами за допомогою Системи ДБО. Клієнт зобов'язаний не допускати тиражування Логіну, Паролю та/або їх передачу третім особам.
Пунктом 17.4.1. Розділу XVII ДКБО визначено, що клієнт зобов'язаний забезпечити належний рівень захисту свого Облікового запису в Системі Дистанційного банківського обслуговування (ДБО), а саме: 1) нікому не передавати управління своїм Обліковим записом в Системі ДБО; 2) нікому не передавати в будь-якій формі свої логін та пароль Облікового запису в Системі ДБО; 3) забезпечити захист свого мобільного телефону та SІМ-картки, на номер якої Система ДБО надсилає коди підтвердження операцій;4) забезпечити антивірусну безпеку своїх інформаційних систем (безперервне використання та своєчасне оновлення антивірусних програм на персональних комп'ютерах, смартфонах. планшетах і т.п.), за допомогою яких він виконує доступ до Системи ДБО. 5) негайно змінити пароль в Системі ДБО у випадку якщо пароль, або його частина стала відома іншій особі.
Отже, обов'язок користувача надійно зберігати та не передавати стороннім особам електронний платіжний засіб та інші персональні дані, які дозволять за його допомогою ініціювати та/або санкціонувати платіжну операцію поширюється як на усі перелічені дані у сукупності, так і на кожен зокрема.
За результатами звернення ОСОБА_1 до АТ «Ощадбанк» з приводу факту несанкціонованого переказу коштів з її карткового рахунку невстановленою особою, була проведена перевірка. Встановлено, що спірні операції були здійснені з використанням усіх реквізитів платіжної картки Банку та з правильним введенням паролів (Пін-кодів для одноразової операції в мережі Інтернет), які могли бути відомі лише клієнту, так як були направлені на номер фінансового мобільного телефону, зазначений ОСОБА_1 в Заяві про приєднання до Договору комплексного обслуговування фізичних осіб, а саме - НОМЕР_2 .
У постановах Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі № 754/15020/15-ц провадження № 61-22283св18) та від 28.08.2019 року у справі № 127/9899/17-ц провадження № 61-28261св18 зроблено висновок, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення її до цивільно-правової відповідальності. Вказана правова позиція підтверджується практикою Верховного Суду, а саме: Постановою Верховного Суду від 03.12.2020 року у справі № 565/624/17 провадження № 61-3931св18.
Разом з тим, факт порушення кримінального провадження та внесенні відомостей до ЄРДР без наявності обвинувального вироку, яким би було встановлено, що певна особа скористалась платіжною картою відповідачки для викрадення кредитних коштів доводить, що кредитні кошти були списані саме внаслідок шахрайських дій невстановленої особи.
Таким чином, заперечення сторони відповідача жодними належними та допустимими доказами не обґрунтовані.
Отже, як встановлено судом, у ОСОБА_1 станом на 10.09.2018 року виникла заборгованість за кредитним договором в розмірі 29634,28 грн.
Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
За змістом частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що з відповідача слід стягнути в користь АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Волинське обласне управління АТ «Ощадбанк» заборгованість в розмірі 29 634,28 гривні, з яких: 19 957,50 гривень - заборгованість за кредитом; 6 146,51 гривень - проценти за користування кредитом; 590,53 гривень - комісія; 1581,77 гривень - пеня; 739,81 гривень - загальна сума 3% річних; 618,16 гривень - загальна сума втрат банку від інфляції.
Крім того, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, а саме судовий збір в розмірі 2102 грн.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 81, 141, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 509, 510, 526, 610, 611, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Волинське обласне управління АТ «Ощадбанк» 29 634 (двадцять дев'ять тисяч шістсот тридцять чотири) гривень 28 копійок заборгованості за кредитним договором.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Волинське обласне управління АТ «Ощадбанк» 2102 (дві тисячі сто дві) гривні судового збору.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України - з дня складення рішення в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення в повному обсязі складено 27 квітня 2021 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області В.П. Пушкарчук