справа № 156/191/20
Провадження № 2/156/22/21
рядок статзвіту 71
20 квітня 2021 року смт Іваничі
Іваничівський районний суд Волинської області
в складі: головуючого - судді Федечко М. О.,
за участю секретаря судового засідання Салатюк Г.В.
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
представника третьої особи Пашко О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в смт. Іваничі цивільну справу № 156/191/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Орган опіки та піклування Литовезької сільської ради,-
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Орган опіки та піклування Литовезької сільської ради.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що від спільного подружнього проживання із відповідачем у них народилася дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Іваничівського районного суду від 23 лютого 2015 року шлюб між ними розірвано. За рішенням Іваничівського районного суду Волинської області від 18 червня 2018 року з відповідача стягуються аліменти на утримання дочки ОСОБА_5 , однак відповідач в повній мірі не виконує батьківських обов'язків щодо утримання дочки. Заборгованість по сплаті аліментів станом на червень 2019 року становила понад 40000 грн. Після повернення з-за кордону, у вересні 2019 року відповідач не виконав свого зобов'язання та заборгованості по сплаті аліментів не погасив. Станом на 31 січня 2020 року заборгованість по аліментах становить 7103,06 грн. Дитина проживає разом із нею та знаходиться на повному її утриманні, вона самостійно займається вихованням дочки. Відповідач не цікавиться життям дитини, веде аморальний спосіб життя, зловживає спиртними напоями та знаходиться на обліку у лікаря нарколога. Вважає, що це є однією з підстав для позбавлення батьківських прав. Перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння відповідач неодноразово притягувався до відповідальності за хуліганські дії, позбавлений посвідчення водія за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння. Відповідач не виконує своїх батьківських обов'язків, не піклується про фізичний та духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується із дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти. Вказує, що у 2018 році вона зверталася до Органу опіки та піклування Іваничівської РДА з питанням доцільності позбавлення батьківських прав відповідача, однак на той час він запевнив, що змінить своє відношення до дитини у зв'язку з чим прийнято висновок про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відносно дочки ОСОБА_5 . За вказаний період відповідач не змінив своє відношення до дочки, надалі не приймає жодної участі у житті дитини, ухиляється від виконання батьківських обов'язків, а його спосіб життя несе загрозу життю та здоров'ю дитини. Позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відносно дочки ОСОБА_5 є способом захисту її прав.
На підставі викладеного, просить позбавити ОСОБА_4 батьківських прав відносно малолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
03 серпня 2020 року суддею Федечко М.О. прийнято до свого провадження вказану справу.
26 жовтня 2020 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву із зазначенням у ньому заперечень стосовно позову (а.с.62-64).
02 листопада 2020 року від представника позивача ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив (а.с. 67-69).
06 листопада 2020 року закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду.
10 лютого 2021 року ухвалою суду задоволено клопотання представника відповідача про виклик та допит свідків.
23 березня 2021 року судом задоволено клопотання представника позивача та в порядку ст. 171 СК України викликано для дачі пояснень малолітню дитину сторін по справі, ОСОБА_7 , в присутності психолога та представника Служби у справах дітей Литовезької сільської ради.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, просить позов задоволити та суду пояснила, що відповідач самоусунувся від виконання батьківських обов'язків. У 2018 році був складений висновок про недоцільність позбавлення батьківських прав відповідача відносно їх спільної дочки, однак будь-яких висновків у кращу сторону відносно дитини відповідач не вчинив. Відповідач зловживає спиртними напоями, життям дитини не цікавиться та своїх батьківських обов'язків не виконує повністю. Заборгованість по аліментах існує і на даний час, свою поведінку відносно дитини не бажає змінювати протягом тривалого часу. Підтвердила, що вона не чула, щоб відповідач ображав дитину та що дочка ОСОБА_5 зареєстрована за місцем проживання відповідача. Зазначила, що у січні відповідач тричі навідувався до дитини, брав дитину влітку до себе додому, однак перед тим не цікавився нею взагалі. Однак у зв'язку з тим, що він вживає спиртні напої дочка відноситься до нього як до чужого.
Представник позивача ОСОБА_2 , в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просить позов задоволити та суду пояснила, що відповідач самоусунувся від виконання батьківських обов'язків, раніше ставилося питання про позбавлення його батьківських прав та надавався термін для зміни своєї поведінки відповідачем щодо виховання та участі в житті дитини, однак позитивних результатів за тривалий час не досягнуто. Будь-яких зв'язків відповідач із дитиною не підтримує, вона його боїться. Відповідач зловживає спиртними напоями, стоїть на обліку у лікаря нарколога, матеріально дитину теж не забезпечує про що свідчить заборгованість по сплаті аліментів. Будь-якої участі у вихованні та розвитку дитини не приймає, що є підставою для позбавлення його батьківських прав відносно дочки ОСОБА_5 . У відповідача змінюється відношення до дитини, тільки після того, як надходить справа про позбавлення його батьківських прав щодо дитини до суду.
Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні, яке відбулося 10 лютого 2021 року позовні вимоги не визнав, в задоволенні позову просить відмовити та суду пояснив, що він дуже любить дитину, коли приїжджає з-за кордону, то бачиться із нею, спілкується та знаходить спільну мову. Кожен день старається телефонувати до дочки. Приходячи до доньки, завжди купував іграшки, продукти, солодощі. Також ним для дитини куплено велосипед. Коли перебував на роботі у Республіці Польща, то купував подарунки та передавав їх для дитини. У 2020 році купував шкільне придання. Протягом 2020 року до кримінальної відповідальності не притягувався, а лише один раз притягувався до адміністративної відповідальності. Ствердив, що вісім місяців не вживає спиртні напої, донька не один раз запитувала його коли він приїде до неї, у січні 2021 року тричі навідував її. На даний час він працює на будівництві, у зв'язку з тим, що мав проблеми із здоров'ям, останній платіж по сплаті аліментів був здійснений у грудні 2020 року. На день народження дочки був у неї, подарував 500 грн. З 2018 року він змінився та постійно приїжджає до дитини, заплатив борг по аліментах в сумі 13000 грн. Просить не позбавляти його батьківських прав відносно дитини, оскільки він в міру своїх фінансових можливостей піклується про неї, виконує свої батьківські обов'язки та спілкується з дитиною.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Органу опіки та піклування Литовезької сільської ради Пашко О.О. в судовому засіданні вказала на доцільність позбавлення відповідача батьківських прав відносно дочки ОСОБА_5 . Своєї поведінки відповідач не змінив, життям дитини не цікавиться, своїх батьківських обов'язків не виконує, зловживає спиртними напоями, у зв'язку з чим, складено висновок про доцільність позбавлення його батьківських прав відносно дочки ОСОБА_5 . Ствердила, що висновок надавався шляхом опитування позивача, брата позивача, старости села. Питання про те чи відвідує батько дитину на даний час не досліджувалося. Також було встановлено, що у відповідача є кредитні зобов'язання. Відповідач в судовому засіданні ствердив, що на даний час кредит ним погашено в повному обсязі.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду показала, що її син - відповідач у справі, дуже любить свою дитину, допомагає дочці в міру своїх можливостей. Не заперечує, що з листопада міг вживав спиртні напої, після того як повернувся з роботи із Республіки Польща. Ствердила, що дитина бачиться із батьком, приїжджала до них у грудні та січні з дядьком. З Польщі відповідач неодноразово передавав продукти харчування для дитини та інші подарунки. Відношення до дитини у нього дуже хороше і він її любить, дитина рада, що батько приїжджає до неї. Не заперечує, що коли відповідач перебуває в стані алкогольного сп'яніння бачити дитина його не хоче.
Свідок ОСОБА_9 показала суду, що є матір'ю позивача, сторони у справі розлучені 5-6 років, коли позивач їде на роботу у Республіку Польща, то вона доглядає за дитиною. Підтвердила, що з осені 2020 року відповідач почав приходити до дитини, телефонує їй, влітку забирав дитину на озеро. Знає, що коли приїхав з роботи у Польщі то частково заплатив аліменти, дійсно перебуваючи за кордоном передавав дитині подарунки. Коли він приходив до дитини у нетверезому стані, то дочку йому не давали, оскільки остання до нього не хоче йти, вона боїться п'яного тата.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 суду показав, що є братом позивача, у 2020 році працював разом із відповідачем у Республіці Польща. Знає, що він перераховував кошти для дитини, купував для дитини продукти. Дійсно були випадки, коли відповідач приїжджав п'яний до дитини, у Польщі він вживав спиртні напої зрідка. Відношення батька до дитини дуже хороше, дитина рада, коли батько приїжджає, однак коли такий в п'яному вигляді дійсно не хоче його бачити.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, показання свідків, дослідивши докази у справі та оцінивши їх в сукупності, суд приходить до наступного висновку.
В судовому засіданні встановлено, що сторони у справі є батьками ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини (а.с. 8).
Рішенням Іваничівського районного суду Волинської області від 12 лютого 2015 року шлюб між сторонамми розірвано. (а.с.16). З відповідача на користь позивача для утримання дочки ОСОБА_5 стягуються аліменти. Розрахунками заборгованості головного державного виконавця Микитюка М.М. стверджується, що у 2019 та 2020 роках за відповідачем рахувалась заборгованісті по сплаті аліментів (а.с. 19-20).
Згідно характеристики виданої на ОСОБА_1 виконавчим комітетом Литовезької сільської ради, остання виховує дитину без участі батька, спільно із сім'єю веде домашнє господарство та обробляють присадибну земельну ділянку. ОСОБА_1 доброзичлива, з односельчанами та сусідами не конфліктує, веде здоровий спосіб життя та має багато друзів (а.с. 11). Позитивна характеристика також надана і на дочку сторін у справі ОСОБА_5 (а.с.12).
Судом під час розгляду справи встановлено, що у 2018 році позивачем ставилося питання щодо позбавлення відповідача батьківських прав відносно дочки ОСОБА_5 за невиконання батьківських обов'язків. Висновком органу опіки та піклування Іваничівської РДА встановлено недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 стосовно малолітньої дочки (а.с. 9-10).
Повідомленням КНП «Іваничівська центральна районна лікарня» від 22 травня 2020 року стверджується, що відповідач ОСОБА_4 перебуває на обліку у лікаря нарколога з 16 листопада 2017 року по день видачі довідки (а.с.33). Також його неодноразово притягнуто до адміністративної відповідальності та у 2018 році притягувався до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КК України, що стверджується повідомленням Іваничівського ВП Горохівського ВП ГУ НП у Волинській області. (а.с.34).
Рішенням виконавчого комітету Литовезької сільської ради від 15 травня 2020 року затверджено висновок органу опіки та піклування Литовезької сільської ради про доцільність позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав стосовно малолітньої дитини. Згідно вказаного висновку ОСОБА_1 та її дочка ОСОБА_7 зареєстровані в АДРЕСА_1 . Фактично вони проживають в АДРЕСА_2 . Умови проживання для дитини створені задовільні. Мати цікавиться навчанням дитини у школі та відповідально ставиться до її виховання. Систематично відвідує школу та спілкується з класоводом. За час навчання дівчинки у школі батько не цікавиться її успіхами, не відвідував шкільних свят, класних заходів і батьківських зборів. Заборгованість по аліментах у ОСОБА_4 станом на 02 грудня 2019 року становила 11010, 41 грн. З пояснення ОСОБА_10 , батько до дитини з'являється дуже рідко, фінансово не забезпечує, у вихованні дитини участі не бере. В останнє до дитини приїжджав на день народження 19 січня в стані алкогольного сп'яніння. З врахуванням викладеного та керуючись нормами сімейного законодавства, вважають за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя с. Заболотці стосовно малолітньої дочки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 40-41).
Згідно розпоряджень, які містяться в матеріалах справи № 57141405 та № 57141405 від 23.10.2020 року, 03.12.2020 року з ОСОБА_4 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_1 в розмірах 18931 грн. та 5000 грн. (а.с. 79-80).
Таким чином, вказане свідчить про часткове погашення заборгованості відповідачем аліментів.
Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно частини 1 статті 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 1 статті 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» визначено, що в судових рішеннях мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя. В умовах дії такого принципу, суди не повинні обмежуватися заявленими сторонами доводами та поданими ними доказами, а мають здійснювати активну роль у встановленні об'єктивної істини, вживаючи усіх можливих заходів для перевірки та встановлення усіх фактичних даних зі спору.
У відповідності до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.
Згідно ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Позивач обгрунтовуючи зміст позовних вимог посилалася на події, які свідчили про неналежне виконання батьківських обов'язків відповідачем у 2018-2019 роках та усі подані позивачем докази стосують цього періоду. В той же час до матеріалів цивільної справи не додано достатньо доказів, які свідчили б про неналежне виконання батьківських обов'язків відповідачем та його самоусунення від їх виконання на час розгляду справи та протягом 2020-2021 років.
Суд звертає увагу на те, що в судовому засіданні відповідач заперечуючи проти позову вказав, що він не самоусунувся від виконання батьківських обов'язків, приймає участь у вихованні дитини, старається матеріально забезпечити дитину згідно своїх можливостей. Не заперечує, що через незадовільний матеріальний стан не має змоги купити дитині все необхідне. Він любить дочку, ніколи не забував про дитину, будучи у Польщі на роботі передавав дитині подарунки та частково сплатив заборгованість по аліментах. З 2018 року він змінив своє ставлення до дитини, відвідує її та спілкуються в телефонному режимі. На даний час не працює, однак має намір працевлаштуватись, спиртними напоями не зловживає. Зобов'язується у майбутньому більш належно виконувати свої батьківські обов'язки по вихованню дитини та змінити свою поведінку. Допитані в судовому засіданні свідки підтвердили, що дійсно останнім часом відповідач відвідує дитину, телефонує до неї, частково погасив заборгованість по аліментах.
Доказів про те, що відповідач своєю поведінкою ставив під загрозу життя та здоров'я дочки в судовому засідання не здобуто.
В судовому засіданні за участю психолога та представника органу опіки та піклування Литовезької сільської ради заслухано думку дитини сторін у справі. Дочка ОСОБА_5 вказала, що проживає разом із матір'ю, її дуже любить. Коли тато перебуває у стані алкогольного сп'яніння , то вона його дуже боїться. Не хоче, щоб батько приходив до неї, оскільки він дуже свариться із мамою. На день народження тато їй подарував гроші, купував продукти, коли має кошти то купує їй подарунки.
Вказані показання суд не може покласти в основу рішення суду зважаючи на вік дитини та її прив'язані до матері з якою постійно проживає, та оцінює в сукупності з іншими зібраними у справі доказами.
Однак з висловленого дитиною, суд приходить до висновку, що відповідач неналежно виконує батьківські обов'язки та навідувався до дитини перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, що негативно впливало на її психо-емоційний стан.
Дійсно з повідомлення КНП «Іваничівська ЦРЛ» від 22 травня 2020 року вбачається, що відповідач перебував на обліку у лікаря нарколога з 16 листопада 2017 року по час видачі довідки, 22 травня 2020 року, однак під час розгляду справи не встановлено, що відповідач на даний час є хронічним алкоголіком, оскільки за вказаний період він міг пройти курс лікування та бути знятий з вказаного обліку.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч. 1 ст. 164 СК України.
Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Крім того, зазначені чинники, повинні мати систематичний та постійних характер.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини(Hunt v. Ukraine, №31111/04, § 58, ЄСПЛ , від 07 грудня 2006 року).
Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Згідно ст. 150 СК України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Частиною 4 ст. 155 СК України, передбачено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України»).
Вирішуючи спір, суд враховує роз'яснення, викладені у пунктах 15, 16, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» та положення ст.166 СК України про те, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків, і є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей. Для позбавлення батьківських прав мало впевнитися в невиконанні обов'язків по вихованню. Належить також встановити, що батьки ухиляються від їх виконання свідомо.
Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідач неналежно виконує покладені на нього батьківські обов'язки, що підтверджено матеріалами справи. Однак невиконання батьківських обов'язків не може ототожнюватися з ухиленням від їх виконання.
В судовому засіданні відповідач вказав, що любить свою дочку, в міру своїх можливостей піклується про неї. Свідки в судовому засіданні підтвердили, що відповідач будучи на роботі за кордоном передавав подарунки дочці, відвідував її на день народження, подарував подарунок. Заборгованість по сплаті аліментів погашена частково.
Статтею 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава для позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (рішення від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України»).
Разом з тим, обставини на які вказує позивач, як на підставу позбавлення батьківських прав, в сукупності інших доказів наявних в матеріалах справи, пояснення самого відповідача дані ним в судовому засіданні, не можуть вважатися достатніми та визначальними для позбавлення батьківських прав.
Враховуючи бажання відповідача відновити належні батьківські відносини по вихованню дитини, розуміння своєї вини, ОСОБА_4 в усуненні в певний проміжок часу у вихованні та розвитку дитини, бажання та намагання змінити свою поведінку, бажає спілкуватися із дитиною, проти позбавлення батькіських прав категорично заперечує та необхідність, виключно в інтересах дитини, надати можливість батькові та дочці налагодити їх сімейні стосунки, а також, виходячи з того, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову про позбавлення відповідача батьківських прав з огляду на недоведеність позивачем виключних підстав, з якими закон пов'язує можливість позбавлення батьківських прав.
За положенням частини шостої статі 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер.
Суд надав належну правову оцінку висновку органу опіки та піклування та вважає, що цей висновок є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини на можливість збереження сімейних зв'язків між дочкою та батьком, оскільки у матеріалах справи відсутні дані про обставини, які б свідчили про винну поведінку відповідача щодо дочки, свідомого нехтування ним своїми батьківськими обов'язками. Крім цього як ствердив в судовому засіданні представник третьої особи досліджували питання про виконання відповідачем своїх батьківських обов'язків до травня 2020 року, в той же час в судовому засіданні з показів свідків встановлено, що з часу повернення з-за кордону, з осені 2020 року відповідач змінив свою поведінку.
Сама по собі несплата аліментів при демонстрації інтересу до збереження сімейних стосунків із дитиною не свідчить про невиконання батьком батьківських обов'язків мірою, достатньою для позбавлення його батьківських прав та розриву сімейних зв'язків із дочкою.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків. Відповідач в судовому засіданні запевнив, що змінив своє відношення до дитини, намагатиметься належно виконувати свої батьківські обов'язки.
Разом з тим,?суд вважає за необхідне попередити відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання та утримання малолітньої дитини.
У разі небажання відповідача змінити своє ставлення до виконання батьківських обов'язків, позивач не позбавлений права повторно звернутися до суду із аналогічним позовом.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 141, 197, 259, 265, 268, 273 ЦПК України, на підставі ст.ст. 164, 166 Сімейного Кодексу України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання АДРЕСА_2 до ОСОБА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , року народження, місце реєстрації та проживання АДРЕСА_1 про позбавлення батьківських прав, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Орган опіки та піклування Литовезької сільської ради, код ЄДРПОУ 04335252, місцезнаходження с. Литовеж вул. Володимира Якобчука, 11 Іваничівський район (Володимир-Волинський район) Волинська область - відмовити.
Попередити ОСОБА_4 про необхідність змінити ставлення до виховання малолітньої дочки - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Покласти на орган опіки та піклування Литовезької сільської ради контроль за виконанням ОСОБА_4 своїх батьківських обов'язків, відносно малолітньої дочки - ОСОБА_7 .
Повний текст судового рішення складено 28 квітня 2021 року.
Згідно підп. 15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через Іваничівський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М. О. Федечко