27 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 904/5069/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. - (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція"
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2020
та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.03.2021
у справі № 904/5069/20
за позовом державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Імпера Груп"
про стягнення пені у розмірі 12 362,68 грн та штрафу у розмірі 12 634,44 грн,
19.04.2021 (згідно з відміткою на поштовому конверті) державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" (далі - ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Рівненська АЕС") звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.03.2021 у справі № 904/5069/20.
Дослідивши матеріали касаційної скарги ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Рівненська АЕС", Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Аналогічне положення закріплено у частині першій статті 17 ГПК України, яким передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Частиною сьомою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Позов у цій справі подано у 2020 році.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2020 встановлено у розмірі 2 102 грн.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом позову у справі № 904/5069/20 є стягнення у розмірі 12 362,68 грн та штрафу у розмірі 12 634,44 грн, отже, ціна позову у цій справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому справа є малозначною згідно з наведеними приписами ГПК України.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2020, зокрема, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Рівненська АЕС" обґрунтовуючи необхідність відкриття касаційного провадження у малозначній справі, вказує на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, зазначає, що касаційна скарга стосується права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу (п. п. "а", "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України). Вказує, що ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Рівненська АЕС" щорічно проводиться понад 1 500 закупівель товарів, робіт, послуг згідно Закону України "Про публічні закупівлі", за результатами яких укладаються договори з переможцями закупівель; велика кількість отриманих від переможців договорів в силу різних причин мають розбіжності з проєктами договорів до тендерної документації; такі розбіжності практично завжди виникають з причин не пропозиції укласти договір на інших умовах, а в результаті описок, арифметичних помилок або інших причин; отримавши від переможця проєкт договору з такими розбіжностями та обмежений лімітованим строком для укладення договору замовник позбавлений можливості приводити умови договорів у відповідність іншим чином ніж як за аналогією з протоколом розбіжностей з певними відмінностями. Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні рішення по суті спору.
Розглянувши наведені скаржником доводи щодо наявності правових підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі за касаційною скаргою ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Рівненська АЕС", Суд дійшов висновку, що доводи про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, жодним чином не мотивовані та не обґрунтовані, не підтверджені належними та допустимими доказами. Скаржником не мотивовано яке саме питання права має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Суд зазначає, що незгода із рішеннями судів попередніх інстанцій не свідчить про його незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання таких наслідків у випадку ухвалення судового рішення не на користь позивача є звичайним передбачуваним процесом. Сама лише вказівка на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та, що справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, без належного такого обґрунтування та за відсутності належних та допустимих доказів, не може бути визнана судом підставами, що підпадають під дію підпунктів "а" та "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.
Також на обґрунтування підстави, на якій подається касаційна скарга, скаржник указує на те, що в оскаржуваній постанові апеляційного суду відсутнє посилання на висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Водночас, не зазначення в оскаржуваній постанові висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах не є підставою касаційного оскарження у розумінні пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, на яку посилається скаржник.
Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу. Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" [рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57)].
При цьому використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи", тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Таким чином законодавець цілком свідомо надав Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у пункті 1 частини першої статті 293 ГПК України, і це повністю узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.
Також Європейський суд з прав людини в ухвалі від 09.10.2018 у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява №26293/18) зазначив, що застосування критерію малозначності справи було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
З огляду на викладене, враховуючи, що скаржником не наведено обґрунтування наявності обставин, передбачених підпунктами а-г пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Рівненська АЕС" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.03.2021 у справі № 904/5069/20, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтею 234, пунктом 2 частини третьої статті 287, статтею 293 ГПК України, Касаційний господарський суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.03.2021 у справі № 904/5069/20.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Колос
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Т. Малашенкова