28 квітня 2021 року Справа № 926/893/21
Господарський суд Чернівецької області у складі судді Дутки В.В., при секретарі судового засідання Боднарчуку В.В., розглянувши матеріали справи
за позовом малого приватного підприємства фірма “ЕРІДОН”, м.Київ
до фермерського господарства “СЯЙВО 2011”, с.Коболчин Сокирянського району Чернівецької області
про стягнення заборгованості в сумі 175805,09 грн
представники сторін - не з'явилися
Мале приватне підприємство фірма “ЕРІДОН” звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до фермерського господарства “СЯЙВО 2011” про стягнення заборгованості в сумі 175805,09 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов укладеного договору поставки від 10.04.2019 №184/19/168 щодо оплати вартості поставленого товару, в зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача пеню 29523,50 грн, 48% річних у сумі 83589,48 грн, плату за користуванням товарним кредитом 62692,11 грн.
Ухвалою від 09.03.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи призначено на 01.04.2021.
Ухвалою від 01.04.2021 відкладено розгляд справи на 15.04.2021.
Ухвалою від 15.04.2021 відкладено розгляд справи на 28.04.2021 в зв'язку з неявкою представника відповідача в засідання та відсутністю доказів отримання відповідачем ухвали суду з повідомленням про судове засідання. Одночасно суд вирішив повідомити відповідача про наступне судове засідання шляхом офіційного оприлюднення оголошення про виклик до суду на веб-порталі судової влади України на офіційному сайті Господарського суду Чернівецької області.
27.04.2021 представник позивача подав до суду заяву про проведення судового засідання без його участі та просив ухвалити рішення про задоволення позову.
У судове засідання 28.04.2021 представники сторін не з'явилися.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи те, що Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
10.04.2019 року мале приватне підприємство фірма «ЕРІДОН» (постачальник) та фермерське господарство "СЯЙВО 2011" (покупець) уклали договір поставки № 184/19/168.
Відповідно до пункту 1.1. договору, постачальник зобов'язується поставити покупцю продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - «Товар»), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість такого Товару.
Згідно із ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За змістом ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
На виконання договору поставки МПП ФІРМА "ЕРІДОН" передало, а фермерське господарство "СЯЙВО 2011" отримало товар - продукцію виробничо-технічного призначення, а саме - згідно із додатком №184/19/168/1-ЗЗР від 10.04.2019 до договору Позивач поставив Відповідачу товари на загальну суму 145 786,32 грн, що підтверджується видатковою накладною № 34751 від 18.04.2019 на суму 119 450,72 грн (з ПДВ); видатковою накладною № 52004 від 17.05.2019 на суму 20 150,08 грн (з ПДВ); видатковою накладною № 53823 від 22.05.2019 на суму 6 185,52 грн (з ПДВ).
Однак Відповідач, всупереч умов укладеного договору та додатку до нього, у повному обсязі зобов'язання з оплати товару не виконав та не перерахував на користь Позивача жодних коштів за отриманий товар.
19 травня 2020 року Господарський суд Чернівецької області видав судовий наказ №926/1052/20 про стягнення з фермерського господарства «СЯЙВО 2011» на користь малого приватного підприємства фірма «ЕРІДОН»: грошову заборгованість за договором поставки №184/19/168 від 10.04.2019 року та укладеним до нього додатком №184/198/168/1-ЗЗР від 10.04.2019 року в сумі 145 786, 32 грн, судові витрати у розмірі 210, 20 грн. Дата набрання судовим наказом законної сили: 22 грудня 2020 року.
Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Відповідач документів, які б підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем в повному обсязі або спростовували доводи останнього, суду не надав.
Таким чином, станом на момент звернення до суду з відповідним позовом, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором поставки №184/19/168 від 10.04.2019 не погашена та становить 145 786, 32 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із пунктом 3 додатку №184/19/168/1-ЗЗР від 10.04.2019 оплата повної вартості товару здійснюється відповідачем з дотриманням умов пунктів 3.2-3.3 договору в наступному порядку: 30% від загальної вартості товару покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 15.10.2019; 70% від загальної вартості товару покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 15.11.2019.
Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що відповідач товар, поставлений позивачем, не оплатив, відтак допустив порушення зобов'язання.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).
Згідно з пунктом 6.2. Договору поставки Відповідач, за несвоєчасну оплату товару, сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожний день прострочення від вартості неоплаченого Товару за кожний день прострочення.
Відповідно до п. 6.8. Договору поставки, стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за договором поставки відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов'язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст. 259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 (Трьох) років.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за визначений позивачем період з 18.11.2019 по 27.01.2021, суд встановив, що її розмір становить 29523,50 грн, та є обґрунтованим. Отже, вимога про стягнення з відповідача пені заявлена позивачем правомірно та підлягає задоволенню в розмірі 29523,50 грн.
Крім того, за приписами статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Частиною третьою статті 692 ЦК України також встановлено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Крім того, відповідно до частини п'ятої статті 694 ЦК України, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.
Вищезазначені норми є спеціальними і поширюють свою дію лише на правовідносини, пов'язані з купівлею-продажем товару, або на правовідносини, до яких згідно із чинним законодавством застосовуються положення про купівлю-продаж (у даному випадку - поставка).
Згідно умов пунктів 4 та 5 Додатку до Договору сторони передбачили та встановили, що у разі порушення Покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого Товару, Покупець, відповідно до вимог ст. 536 та ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, зобов'язаний сплатити на користь Постачальника плату за користування товарним кредитом у розмірі 36% річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого Покупцем Товару. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли Товар підлягав оплаті за умовами цього Додатку та закінчується днем повної оплати вартості отриманого Товару.
Враховуючи неналежне виконання відповідачем зобов'язань з оплати отриманого за Договором № 184/19/168 Товару, господарський суд доходить висновку про правомірність позовних вимог в частині нарахування процентів у розмірі 36% річних за користування товарним кредитом у період з 18.11.2019 по 27.01.2021 у розмірі 62692,11 грн.
Крім того, відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 6.7. Договору поставки встановлено, що в разі невиконання Покупцем зобов'язань щодо оплати Товару у відповідності до умов цього Договору, Покупець, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь Постачальника компенсаційний платіж в розмірі 48,00%. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. Для уникнення непорозумінь, Сторони погодили, що сплата коштів, передбачених цим пунктом, є особливим видом цивільно- правової відповідальності, передбаченим ст.625 Цивільного кодексу України, та не відноситься до неустойки (штрафу чи пені).
Враховуючи наведене та перевіривши надані позивачем розрахунок процентів річних за період з 18.11.2019 по 27.01.2021 на суму 83589,48 грн., суд зазначає, що він є арифметично вірним, відповідає умовам Договору, а відтак позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими.
Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що в матеріалах справи відсутні, а відповідачем, не надані докази, які б спростовували наявність заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення пені 29523,50 грн, 48% річних у сумі 83589,48 грн, плати за користуванням товарним кредитом 62692,11 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати у справі покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232-233, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з фермерського господарства “СЯЙВО 2011” (60231, Чернівецька область, Сокирянського району,с.Коболчин, код ЄДРПОУ 37715880) на користь малого приватного підприємства Фірма "Ерідон" (08143, Київська область, Києво-Святошинський район, село Княжичі, вулиця Воздвиженська, будинок 46; код ЄДРПОУ 19420704) пеню 29523,50 грн, 48% річних у сумі 83589,48 грн, плату за користуванням товарним кредитом 62692,11 грн, судовий збір 2637,08 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 28.04.2021.
Суддя В.В.Дутка