Рішення від 06.04.2021 по справі 921/574/20

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 квітня 2021 року м. ТернопільСправа № 921/574/20(921/62/21)

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л. за участі секретаря судового засідання Карпи М.Ю.

розглянувши у порядку загального позовного провадження в межах справи №921/574/20 про банкрутство Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (вул. О. Кульчицької, 8 м. Тернопіль, 46001, ідентифікаційний код юридичної особи 31995099) справу №921/62/21

за позовом: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ;

до відповідача: Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України'', вул. О. Кульчицької, 8 м. Тернопіль, 46001

про стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок з дня звільнення на день подачі позову суму в загальному розмірі 57 257 грн 46 коп. і середній заробіток за несвоєчасний розрахунок на день ухвалення рішення суду.

За участі представників:

Позивача: ОСОБА_1, паспорт серія НОМЕР_1 , виданий Тернопільським МВ УМВС України в Тернопільській області 15.08.2002 ;

Відповідача : начальник юридичного відділу Дем'яновська Наталія Анатоліївна, положення про юридичний відділ від 15.04.2014; наказ №3-к від 01.02.2008; наказ №1 від 20.01.2020; довіреність №06-4/5 від 04.01.2021 (дійсна до 31.12.2021).

1. Судові процедури. Суть та рух справи.

ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою без номера від 09.02.2021 (вх.№69 від 09.02.2021) до відповідача Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України'' про стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок з дня звільнення на день подачі позову суму в загальному розмірі 57 257 грн 46 коп. і середній заробіток за несвоєчасний розрахунок на день ухвалення рішення суду.

Згідно витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 09.02.2021 головуючим у справі №921/574/20 (921/62/21) визначено суддю Гевко В.Л.

Ухвалою суду від 15.02.2021 звільнено позивача від сплати судового збору. Прийнято позовну заяву до розгляду в межах справи №921/574/20 про банкрутство Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (вул. О. Кульчицької, 8 м. Тернопіль, 46001, ідентифікаційний код юридичної особи 31995099) та відкрито провадження у справі.

Розгляд справи визначено здійснювати за правилами загального позовного провадження із призначенням у справі підготовчого засідання на 15.03.2021 о 12 год. 40 хв., яке відкладалось на 06 квітня 2021 року о 10 год. 00 хв.

У призначене підготовче засідання 06.04.2021 з'явилась позивач - ОСОБА_1 , позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Присутня у судовому засіданні 06.04.2021 представниця відповідача із посиланням на обґрунтування, викладені у відзиві на позовну заяву №06-2/295 від 11.03.2021 (вх.№2145 від 12.03.2021), зазначає, що станом на 11.03.2021р. розрахунок із позивачем по заборгованості заробітної плати не проведений і становить 29137,47 грн, та заборгованість включена в реєстр вимог кредиторів першої черги.

Затримка виплати заробітної плати відбулась у зв'язку із тим, що всі розрахункові рахунки підприємства та філій заблоковані державною виконавчою службою. Тож, просить суд врахувати зазначене при розгляді даної справи.

В даному судовому засіданні 06.04.2021 суд перейшов до розгляду справи №921/574/20 (921/62/21) по суті.

З'ясувавши обставин справи, дослідивши докази, провівши судові дебати суд, у відповідності до статті 240 ГПК України, у судовому засіданні 06.04.2021, після виходу з нарадчої кімнати, ухвалив рішення, оголосивши його скорочену (вступну та резолютивну) частину.

2. Аргументи сторін.

2.1. Аргументація позивача, викладена ним у позові.

У позовній заяві (№б/н від 09.02.2021 (вх. № 69 від 09.02.2021) позивач, серед іншого, позовні вимоги обґрунтовує таким.

01 листопада 2000 року, ОСОБА_1 , була прийнята на роботу до ДП «Тернопільський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія» «Автомобільні дороги України» на посаду фахівця з режиму секретності, де вона пропрацювала до 25 серпня 2020 року.

Наказом №37 - к від 25.08.2020р. її було звільнено з роботи 25 серпня 2020 року за згодою сторін згідно з п.1 ст. 36 КЗпП України.

Відповідно до приписів ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В день звільнення ОСОБА_1 їй було нараховано до виплати 29 137,47 грн, з яких:

- заробітна плата за червень 2020 р,- 7807,74 грн ;

- заробітна плата за липень 2020 року - 11 999,43 грн ;

- заробітна плата за серпень 2020р. - 9330,30 грн.

Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинна виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (надалі Порядок).

З урахуванням цих норм, зокрема абзацу третього пункту 2 розділу II Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

На підставі пункту 5 розділу ІV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати; пункт 8 - нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Грошові кошти в загальному розмірі 29137,47 грн, які були нараховані ОСОБА_1 до виплати при звільненні з роботи, залишаються невиплаченими до цього часу, що підтверджується судовим наказом Тернопільського міськрайонного суду №607/21126/20 від 08.12.2020р. (копію додано)

У зв'язку із цим, на думку позивача, відповідач повинен виплатити їй середній заробіток за весь час затримки, який на момент подання позову становить 117 днів ( період з 26 серпня 2020 року по 09 лютого 2021 року включно), в розмірі 57 257,46 гривень.

Середньоденна заробітна плата становить 489,38 грн (копію довідки №05-18/1060 від 02.10.2020р. додано).

Розрахунок середнього заробітку за час затримки з дня звільнення на день подачі позову: 489,38 грн *117днів ( кількість днів затримки виплати на день подачі позову на 04 лютого 2021 року)= 57 257,46 грн.

Виходячи з правової позиції ВСУ, висловленої в постанові від 13.03.2017 у справі №6-259цс17, - у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

2.2. Правова позиція відповідача, викладена у відзиві.

Відповідач у судовому засіданні 06.04.2021 та у наданому суду відзиві на позовну заяву №06-2/295 від 11.03.2021 (вх.№2145 від 12.03.2021), зазначає таке.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.

Відповідно до п.21 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24.12.1999 р., при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з такого, що в усіх випадках, коди за чинним законодавством вона зберігається за працівником, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ №100 від 08.02.1995 року.

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Відповідно до п. 8 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат, що провадиться обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Станом на 11.03.2021р. розрахунок із позивачем по заборгованості заробітної плати не проведений і становить 29 137,47 грн та включена заборгованість в реєстр вимог кредиторів першої черги.

Затримка виплати заробітної плати відбулась у зв'язку із тим, що всі розрахункові рахунки підприємства та філій заблоковані державною виконавчою службою.

3. Фактичні обставини встановлені судом.

Норми права, законодавство, судова практика, які застосував суд.

Мотивована оцінка судом аргументів, наведених учасниками справи.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, судом встановлено таке.

Відносно відповідача - Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" Господарським судом Тернопільської області 31.08.2020 прийнято заяву Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України'' про відкриття провадження у справі №921/574/20 про банкрутство до розгляду.

25.09.2020 ухвалою суду відкрито провадження у справі № 921/574/20 про банкрутство Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України'' (вул. О. Кульчицької, 8 м. Тернопіль, 46001, ідентифікаційний код юридичної особи 31995099), введено з 25.09.2020 мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, введено процедуру розпорядження майном боржника строком до 170 календарних днів та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Аршевського Михайла Олександровича, свідоцтво арбітражного керуючого № 1915 від 18.12.2019, бул-р Лесі Українки 36-В, к.120, м. Київ 01042, ідентифікаційний код НОМЕР_2 .

28.09.2020 на офіційному веб-порталі судової влади України оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство для заявлення кредиторами грошових вимог до боржника.

Згідно до пункту 8 частини 1 статті 20 ГПК України справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Відповідно до статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб'єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з'ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи. Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

У відповідності до ст. 7 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

Згідно із ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Предметом даного спору є заявлені вимоги позивача до відповідача - Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок з дня звільнення на день подачі позову суму в загальному розмірі 57 257 грн 46 коп. і середній заробіток за несвоєчасний розрахунок на день ухвалення рішення суду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при звільненні позивача та станом на день подачі позову до суду, всупереч вимогам ст.ст. 94, 97, 115, 116 КЗпП України, відповідач не виплатив позивачу заборгованість із заробітної плати.

Згідно із довідкою із єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців дочірнє підприємство «Тернопільський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія автомобільні дороги України» є юридичною особою, код ЄДРПОУ 00018112.

Спірні вимоги у межах даної справи по заробітній платі є такими, що правомірно заявлені до юридичної особи - відповідача - Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія автомобільні дороги України».

Із змісту частин 1,2 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Із змісту статті 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ст. 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 115 Кодексу законів про працю України передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів-представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У разі, коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом(а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що станом на день подачі позову до суду , всупереч вимогам ст.ст.94, 97, 115 КЗпП України, ст.ст.1, 2 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» відповідач не виплачує позивачу заборгованість з заробітної плати та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.

Згідно ч. 5 ст. 97 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Відповідно до абз. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Як встановлено судом, позивач - ОСОБА_1 , 01 листопада 2000 року, була прийнята на роботу до ДП «Тернопільський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія» «Автомобільні дороги України» на посаду фахівця з режиму секретності, де вона пропрацювала до 25 серпня 2020 року.

Наказом №37 - к від 25.08.2020р. ОСОБА_1 було звільнено з роботи 25 серпня 2020 року за згодою сторін згідно з п.1 ст. 36 КЗпП України.

Відповідно до приписів ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Як вбачається із долученої до матеріалів справи довідки № 05-18/2127 від 28.09.2020р. в день звільнення ОСОБА_1 їй було нараховано до виплати 29 137,47 грн, з яких:

- заробітна плата за червень 2020 року - 7 807,74 грн ;

- заробітна плата за липень 2020 року - 11 999,43 грн ;

- заробітна плата за серпень 2020року - 9 330,30 грн.

Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинна виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (надалі Порядок).

З урахуванням цих норм, зокрема абзацу третього пункту 2 розділу II Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

На підставі пункту 5 розділу ІV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати; пункт 8 - нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно судового наказу Тернопільського міськрайонного суду №607/21126/20 від 08.12.2020р. грошові кошти в загальному розмірі 29 137,47 грн, які були нараховані ОСОБА_1 до виплати при звільненні з роботи, станом на нас розгляду даної справи залишаються невиплаченими, що підтверджується відсутністю відміток про виконання зазначеного судового наказу.

Виходячи з правової позиції ВСУ, висловленої в постанові від 13.03.2017 у справі №6-259цс17, - у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно довідки №05-18/1060 від 02.10.2020, виданої ДП «Тернопільський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія автомобільні дороги України» середньоденна заробітна плата становить 489,38 грн.

З огляду на зазначене та на підставі ч.1 ст.117 КЗпП України, розрахунок середнього заробітку за час затримки з дня звільнення на день подачі позову: 489,38 грн*117днів (кількість днів затримки виплати на день подачі позову на 09 лютого 2021 року)= 57 257,46 грн.

Суд вважає доведеним позивачем, що його Конституційне право на отримання заробітної плати у встановлені законом строки порушено та підлягає захисту.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості по заробітній платі у розмірі 57 257 (п'ятдесят сім тисяч двісті п'ятдесят сім) 46 коп.

4. Висновки суду.

Із змісту частин 1,2 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Стаття 129 Конституції України вказує, що до однієї із основних засад судочинства відноситься змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості

Згідно із частинами 2-3 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 73, частин 1,3 статті 74 статей 76,77,78,79 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п.58 рішення від 10.02.2010 (заява №4909/04) Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torijav. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29)

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (п. 54 рішення від 28.10.2010 (заява №4241/03) Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, а саме : стягнення з Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь ОСОБА_1 - 57 257 (п'ятдесят сім тисяч двісті п'ятдесят сім) грн 46 коп. середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок з дня звільнення.

Враховуючи зазначене вище, керуючись положеннями Конституції України, статтями 1,2, 7, 13, 42, 74-79, 86, 191, 233, 236, 238, 241, з 253 по 259 у сукупності з іншими статтями Господарського процесуального кодексу України, положеннями Кодексу України з процедур банкрутства та Кодексу законів про працю України, Господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь ОСОБА_1 - 57 257 (п'ятдесят сім тисяч двісті п'ятдесят сім) грн 46 коп. середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок з дня звільнення.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Позивач - ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 (паспорт серія НОМЕР_1 виданий Тернопільським МВ УМВС України в Тернопільській області 15.08.2002, Ідентифікаційний номер НОМЕР_3 );

Відповідач - Дочірнє підприємство "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", вул. О. Кульчицької, 8, м. Тернопіль, (код ЄДРПОУ 31995099).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в порядку статей з 253 по 259 ГПК України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише скорочену (вступну та резолютивну) частину рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.17.5 Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності нової редакції Господарського процесуального кодексу України, а саме до 15.12.2017 року. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повне рішення, враховуючи вихідні дні та дні відрядження судді, складено 28.04.2021 на протязі робочих днів з дня проголошення скороченої (вступної та резолютивної) частини рішення.

Повний текст рішення буде надіслано учасникам справи рекомендованою кореспонденцією із повідомленням про вручення поштового відправлення або вручено наручно особисто уповноваженим представникам.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб -порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя В.Л. Гевко