Господарський суд Рівненської області
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013
"28" квітня 2021 р. м. Рівне Справа № 918/182/21
Господарський суд Рівненської області у складі судді Качура А.М.,
розглянув матеріали позовної заяви
за позовом: Фізичної особи - підприємця Король Андрія Яковича
до відповідача: Фізичної особи - підприємця Єремейчук Анни Богданівни
про: стягнення в сумі 75 000,00 грн.
секретар судового засідання: Коваль С.М.;
Представники:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: не з'явився;
Фізична особа - підприємець Король Андрій Якович звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Фізичної особи - підприємця Єремейчук Анни Богданівни про стягнення заборгованості за договором заявкою №1 від 11 березня 2019 року в сумі 75 000,00 грн.
Стислий виклад позицій сторін
Позовні вимоги аргументовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору-заявки на перевезення вантажу, а саме відповідач не оплатив надані послуги на суму 75 000,00 грн.
Відповідач відзиву на позов з відображенням своєї правової позиції не надав.
В судове засідання представники позивача та відповідача не з'явились, про місце дату та час розгляду справи сторони були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 06 квітня 2021 року відкрито провадження у справі №918/182/21, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, справу призначено до слухання на 27 квітня 2021 року.
В судове засідання представники сторін не з'явились.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
Згідно з умовами договору - заявки №1 від 11 березня 2019 року фізична особа - підприємець Єремейчук А.Б. (відповідач, замовник) та фізична особа - підприємець Король А.Я. (позивач, перевізник) уклали угоду за якою перевізник зобов'язався надати замовнику послуги на перевезення вантажу - корпусу масою 67 тон, з міста Хмельницький до міста Харків. Послуги надаються автомобілем VOLVO FH AB3562EO TRAX S624SU НОМЕР_1 , водій ОСОБА_1 .
Згідно з вказаною заявкою, вартість перевезення погоджена сторонами та становить 75 000,00 грн., умови оплати: "нал до вигрузки".
Відповідно до товарно-транспортної накладної №197 від 12 березня 2020 року вантажовідправником є Приватне підприємство "ГАРНІ-СТРОЙ", вантажоодержувачем є ЖК "ОЛІМПІЙСЬКИЙ".
Позивач вказує, що відповідач згідно із вказаною заявкою виступив замовником вказаного перевезення, однак фактично здійснив логістичну діяльність.
14 березня 2020 року позивач виконав свої договірні зобов'язання і доставив вантаж до пункту розвантаження за вказаною у товарно - транспортній накладній адресою.
Факт доставки вантажу підтверджується підписом відповідальної особи та відтиском печатка вантажоодержувача ЖК "ОЛІМПІЙСЬКИЙ" виконані у товарно - транспортній накладній №197 від 12 березня 2020 року.
Позивач вказує, що з моменту доставки вантажу до дати подачі позову до суду, відповідач свого зобов'язання щодо оплати наданих транспортних послуг в сумі 75 000,00 грн., належним чином не виконав, чим порушив відповідні права позивача як перевізника за договором перевезення.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін
З наведених обставин видно, що спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, договірними та стосуються надання послуг з організації перевезення вантажів. Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає свої права порушеними через невиконання відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості наданих послуг.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За правилами частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з нормами статті 908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
У відповідності до положень статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Згідно з положеннями статті 306 ГК України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з положеннями статті 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави (Глава 65 ЦК України) поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.
Правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні визначаються також нормами Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність".
Так, згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов'язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником.
Згідно з нормами статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. У разі залучення експедитором до виконання його зобов'язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта. Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Таким документом може бути зокрема міжнародна автомобільна накладна (CMR). Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
Суд встановив, що позивач виконав договірні зобов'язання забезпечивши своєчасну доставку вантажу у визначений пункт розвантаження. А тому суд погоджується з аргументами позивача стосовно належного виконання ним договірних зобов'язань.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як встановив суд, договір - заявка №1 від 11 березня 2019 року містить умови оплати наданих послуг: "75 000,00 грн. нал до вигрузки", що трактується як оплата наданих послуг в обумовленому сторонами розмірі готівкою до моменту розвантаження перевезеного вантажу.
Враховуючи вищевстановлені обставини суд робить висновок, що позивач обґрунтував свої вимоги та підтвердив факт надання відповідачу послуг на суму 75 000,00 грн. Натомість доказів оплати вказаних послуг відповідач суду не надав.
Відповідно до приписів частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з вимогами статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Також, згідно з нормами статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Правилами статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Висновки суду
Позивач належним чином виконав договірні зобов'язання. Натомість суд встановив невиконання умов договору з боку відповідача в частині оплати отриманих від позивача послуг.
На думку суду, встановлені обставини щодо невиконання відповідачем умов договору в частині оплати отриманих послуг свідчать про порушення відповідачем прав позивача.
Суд погоджується з аргументами позивача стосовно наявної заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 75 000,00 грн.
Розподіл судових витрат
Згідно з положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
У зв'язку з задоволенням позовних вимог, судові витрати в сумі 2 270,00 грн. судового збору підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача.
В позовній заяві позивачем вказано орієнтований розрахунок витрат які позивач планує понести у зв'язку з розглядом справи, зокрема позивачем вказано 7 000,00 грн. витрат понесених у зв'язку з отриманням правової допомоги.
За змістом статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з правилами частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Суд зауважує, що даний спір розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, про що суд зазначав в ухвалі від 06 квітня 2021 року.
Згідно з правилами частини 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
До позовної заяви позивачем не долучено доказів понесення витрат на отримання правової допомоги, доказів узгодження сторонами розміру витрат на отримання правової допомоги, детального опису виконаних адвокатом робіт, актів прийняття позивачем наданих адвокатом послуг, рахунків на оплату витрат на правову допомогу тощо.
Наданий позивачем примірник договору про надання правової допомоги від 02 червня 2020 року №03-06/2020 (витяг) не містить доказів отримання позивачем послуг з надання правової допомоги на суму 7 000,00 грн. та взагалі не визначає розміру винагороди адвоката за надання правової допомоги, яку позивач має сплатити у зв'язку з розглядом цієї справи.
Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з фізичної особи - підприємця Єремейчук Анни Богданівни ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) на користь фізичної особи - підприємця Короля Андрія Яковича ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_3 ) 75 000 (сімдесят п'ять тисяч) грн. 00 коп. заборгованості за надані послуги згідно договору - заявки №1 від 11 березня 2019 року та 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. судового збору.
Позивач (Стягувач): фізична особа - підприємець Король Андрій Якович ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_3 ).
Відповідач (Боржник): фізична особа - підприємець Єремейчук Анна Богданівна ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Суддя Качур А.М.