Рішення від 16.04.2021 по справі 916/10/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/10/21

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі судового засідання Г.С. Граматик

за участю представників:

від позивача - Піун С.П.,

від відповідача - Козак А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до Державного підприємства “Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 14)” про стягнення заборгованості в загальній сумі 1564722,04 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства “Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 14)” про стягнення заборгованості в загальній сумі 1600644,37 грн., у т.ч.: основного боргу в сумі 988381.11 грн., пені - 358215,02 грн., 3% річних - 135827,40 грн., інфляційних втрат - 113346,15 грн., збитків - 4874,69 грн., посилаючись на наступне.

12.10.2018 р. між Акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” та Державним підприємством “Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 14)” укладено договір постачання природного газу № 7193/18- ТЕ-23.

Відповідно до п. 2.1 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 26.10.2018 р. та з урахуванням додаткової угоди № 2 від 29.10.2018 р., додаткової угоди № 3 від 07.11.2018 р., додаткової угоди № 4 від 29.11.2018 р., додаткової угоди № 5 від 20.03.2019 р.) позивач передає відповідачу в період з 01.10.2018 р. по 30.04.2019 р. замовлений відповідачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 1083 тис.куб.м, в тому числі по місяцях, перелік яких із зазначенням обсягу (об'єму) наведено в п. 2.1 договору.

Як вказує позивач, на виконання умов договору ним було передано у власність відповідача природний газ на загальну суму 7944236,78 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

Відповідно до пункту 6.1 договору (з 01.12.2018 р. - п. 5.1 договору в редакції додаткової угоди № 4 від 29.11.2018 р.) оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За ствердженнями позивача, оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов'язання у строк, визначений договором, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема, вимоги п. 6.1 договору (з 01.12.2018 р. - п. 5.1 договору в редакції додаткової угоди № 4 від 29.11.2018 р.), а тому сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем за договором складає 988381,11 грн.

Пунктом 8.2 договору (з 01.12.2018 р. - п. 7.2 договору в редакції додаткової угоди № 4 від 29.11.2018 р.) визначено, що у разі прострочення відповідачем оплати згідно п. 6.1 договору відповідач зобов'язується сплатити позивачу пеню у розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Відтак, за неналежне виконання відповідачем умов договору позивачем здійснено нарахування пені, розмір якої з урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу складає за розрахунком позивача 358215,02 грн.

Крім того, оскільки відповідачем не виконані умови договору щодо оплати отриманого природного газу, позивачем відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховані відповідачу 3% річних від простроченої суми в розмірі 135827,40 грн. та інфляційні втрати в сумі 113346,15 грн., що заявлені до стягнення.

Пунктом 3.13 договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 29.11.2018 р.) передбачено, що якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного відповідачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п. 2.1 договору), відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки в порядку, визначеному п. 5.7 договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 29.11.2018 р.).

Відповідно до п. 2.1 договору (у редакції додаткової угоди № 5 від 20.03.2019 р.) постачальник передає споживачу у березні 2019 року замовлений обсяг природного газу в кількості 180,124 тис.куб.м.

Як вказує позивач, актом приймання-передачі від 31.03.2019 р. сторони погодили розмір фактично переданого природного газу у обсязі 158,817 тис.куб.м. Таким чином, за ствердженнями позивача, відповідач в березні 2019 р. фактично спожив природний газ в обсязі меншому на 21,307 тис.куб.м, ніж було узгоджено сторонами відповідно до п. 2.1 договору.

Крім того позивач додає, що 20.05.2019 р. ним на адресу відповідача відправлено акт-претензію за вих. № 26-9630-19, змінену в частині розрахунку суми збитків листом від 18.12.2019 р. за вих. № 26/5-4794-19, в якій позивач вимагав у відповідача сплатити збитки на підставі п.п. 3.13 та 5.7 договору та п. 1 Розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 р. № 2496 (із змінами), в розмірі 4874,69 грн. за різницю між замовленим в березні 2019 р. обсягом природного газу (180,124 куб.м) та фактичним обсягом використаного відповідачем в березні 2019 р. природного газу за договором (158,817 куб.м). При цьому позивач додає, що акт-претензія від 16.05.2019 р. за вих. № 26-963-19 отримана відповідачем 22.05.2019 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0100108126196; лист від 18.12.2019 р. за вих. № 26/5-4794-19 отриманий відповідачем 27.12.2019 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0100173467219, проте станом на момент звернення із цим позовом до суду збитки позивача в добровільному порядку відповідачем не відшкодовані.

Відтак, як зазначає позивач, розмір збитків, завданих позивачу неналежним виконанням відповідачем п. 2.1 договору, розрахований на підставі п.п. 3.13 та 5.7 договору та п. 1 Розділу VI Правил, складає 4874,69 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.01.2021 р. позовну заяву АТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/10/21, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, при цьому призначено підготовче засідання.

01.02.2021 р. відповідачем було подано до господарського суду відзив на позовну заяву, в якому частково визнає позовні вимоги. Зокрема, відповідач просив суд застосувати строк позовної давності до вимог Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” в частині стягнення з Державного підприємства “Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 14)” пені в розмірі 141,09 грн. та 27,66 грн. за актом від 30.11.2018 р. як такий, що пропущено AT “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” та відмовити в задоволенні вимог в даній частині; застосувати строк позовної давності до вимог в частині стягнення пені за актами приймання передачі природного газу від 31.12.2018 р. на суму 25234,64 грн., від 31.01.2019 р. на суму 110081,95 грн., від 28.02.2019 р. на суму 131598,27 грн., від 31.03.2019 р. на суму 91159,07 грн.; відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 75381,11 грн. - суми основного боргу; відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 1904,09 грн. інфляційних нарахувань за актом приймання передачі природного газу від 31.12.2018 р.; відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 14823,74 грн. інфляційних нарахувань та в частині стягнення 3719,10 грн. 3% річних за актом приймання передачі природного газу від 31.01.2019 р.; відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 729,17 грн. 3% річних за актом приймання передачі природного газу від 31.03.2019 р.; зменшити суму стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань на 90%.

23.02.2021 р. від позивача на електронну адресу господарського суду надійшла відповідь на відзив. Так, стосовно строку позовної давності позивач наголошує, що при укладенні спірного договору від 12.10.2018 р. сторонами в добровільному порядку погоджено збільшення позовної давності, оскільки в його п.10 сторони визначили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафу, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 років. Щодо суми основного боргу, то позивач зауважив, що дійсно 23.12.2020 р. відповідачем частково сплачена основна сума боргу в розмірі 75381,11 грн., яка не відображена в розрахунку позивача з об'єктивних причин, оскільки розрахунок боргу складений станом на 30.11.2020 р., а тому у зв'язку зі сплатою основного боргу в частині позивачем зменшено позовні вимоги.

Що стосується заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних, то позивач з посиланням на ст. 625 ЦК України та на правові позиції, викладені в постанові Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 р. у справі № 905/21/19, в постановах Верховного Суду від 04.12.2018 р. у справі № 913/63/18 та від 17.07.2018 р. у справі № 904/10242/17, зазначає, що при обчисленні інфляційних збитків за наступний період до початкової заборгованості включається вартість грошей (боргу), яка визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній період, з огляду на позивач наголошує, що ним правильно визначено розмір інфляційних втрат, механізм розрахунку яких відповідає нормам законодавства, а також сформованій практиці Верховного Суду.

Щодо акту приймання-передачі природного газу за січень 2019 р., то позивач вказує, що до позовної заяви ним помилково було долучено дві копії акту приймання-передачі природного газу від 28.02.2019 р. замість акту за січень 2019 р., у зв'язку з чим позивач просив долучити до матеріалів справи № 916/10/21 належним чином завірену копію акту приймання-передачі природного газу від 31.01.2019 р.

Також 23.02.2021 р. позивачем була подана до господарського суду заява про зменшення розміру позовних вимог у зв'язку з частковою оплатою відповідачем суми основного боргу. Так, відповідно до вказаної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в загальній сумі 1564722,04 грн., у т.ч.: основний борг в сумі 913000,00 грн., пеню - 358215,02 грн., 3% річних - 140609,51 грн., інфляційні втрати - 148022,82 грн., збитки - 4874,69 грн.

Вказану заяву про зменшення розміру позовних вимог судом прийнято до розгляду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.03.2021 р. у справі № 916/10/21 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні суду.

Під час розгляду справи по суті позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі, відповідач частково визнав позовні вимоги та просив зменшити розмір 3% річних, інфляційних втрат та пені.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

12.10.2018 р. між ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (постачальник) та Державним підприємством “Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 14)” (споживач) укладено договір № 7193/18- ТЕ-23 постачання природного газу, згідно п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2018 році природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору.

Відповідно до п.п. 1.2., 1.3. договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. Необхідний споживачу плановий обсяг природного газу, зазначений в пункті 2.1 цього договору, споживач визначає самостійно.

Згідно п. 1.4 договору за цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” на митну територію України.

В п. 2.1 договору визначено, що постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2018 року по 17 жовтня 2018 року (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 150,0 тис. куб.м.

Згідно п. 2.2 договору обсяги природного газу, які планується поставити згідно з цим договором (далі - планований обсяг) повністю забезпечують споживача природним газом для потреб, зазначених у пункті 1.2 цього договору. Споживач самостійно визначає планові обсяги, зазначені у пункті 2.1 цього договору, і несе відповідальність за правильність їх визначення.

Допускається відхилення фактично переданих обсягів газу від планових обсягів, зазначених в п. 2.1 цього договору. Узгодження обсягів газу, що передаються по даному договору у відповідному періоді, підтверджується підписанням сторонами акту приймання-передачі газу відповідно до Розділу 3 даного договору. При цьому споживач не позбавляється права на корегування за власною ініціативою планових обсягів газу, зазначених в пункті 2.1 цього договору, шляхом підписання додаткової угоди (п. 2.3 договору).

Пунктом 2.4 договору передбачено, що допускається відхилення споживання обсягу природного газу протягом відповідного періоду постачання газу в розмірі +- 5 відсотків від підтвердженого постачальником планового обсягу (номінації) без узгодження сторін.

Підписаний сторонами акт приймання-передачі природного газу, відповідно до укладеного договору, вважається узгодженням сторонами загального обсягу загального обсягу переданого газу у відповідному періоді постачання газу.

За умовами п. 3.1 договору постачальник передає споживачеві природний газ у його загальному потоці у разі передачі: природного газу власного видобутку - у пунктах приймання-передачі природного газу від газодобувних підприємств та/або з підземних сховищ до газотранспортної системи; імпортованого природного газу - у пунктах приймання-передачі природного газу на газовимірювальних станціях, які перебувають на кордоні України, та в пунктах приймання-передачі природного газу з підземних сховищ до газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.

Положеннями п. 3.7 договору встановлено, що приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Відповідно до п. 3.8 договору споживач зобов'язується подати не пізніше 22 жовтня 2018 року постачальнику: довідку за підписом уповноваженої особи про загальний обсяг використання споживачем природного газу в період з 01 жовтня 2018 року по 17 жовтня 2018 року (включно) з детальною розбивкою загальної кількості природного газу, зазначеної в довідці, за категорії використання (у тому числі згідно з цим договором); підписані споживачем два примірники акта приймання-передача природного газу, датованого 17.10.2018 року, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу в період з 01 жовтня 2018 року по 17 жовтня 2018 року (включно) згідно із цим договором, його фактична ціна і вартість. Виключно споживач несе відповідальність за достовірність обсягів газу, зазначених ним в довідці та акті приймання-передача природного газу.

Пунктом 3.9 договору визначено, що постачальник не пізніше 26 жовтня 2018 року повертає споживачу один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою. У разі непідписання постачальником акта приймання-передачі природного газу постачальник письмово повідомляє споживача про причини такого непідписання акта.

В п. 3.10 договору споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за розрахунковий місяць означає повне виконання постачальником своїх зобов'язань в частині постачання природного газу за цим договором у відповідному періоді.

За положеннями п. 3.11 договору у разі неподання або несвоєчасного подання споживачем постачальнику акта приймання-передачі природного газу такі дії (бездіяльність) вважаються односторонньою відмовою споживача від постачання природного газу за цим договором за відповідний розрахунковий період, при цьому: 1) споживач визнає, то порушення ним пункту 3.8 цього договору сторони вважають односторонньою відмовою споживача від постачання природного газу за цим договором у відповідному періоді; 2) споживач не має права заперечувати проти непостачання постачальником природного газу на його користь за цим договором за відповідний період у разі порушення ним пункту 3.8 цього договору; 3) споживач не заперечує та визнає, що порушення ним пункту 3.8 цього договору може бути причиною виникнення у постачальника негативного небалансу, витрати на врегулювання якого (вартість наданої оператором газотранспортної системи послуги з балансування) споживач зобов'язаний у порядку, визначеному цим договором, оплатити постачальнику.

Відповідно до п. 4.1 договору кількість природного газу, яка передається споживачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку природного газу споживача відповідно до вимог, установлених Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494, та Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2493.

Згідно п. 5.1 договору ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється Положенням. У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства, вона є обов'язковою для сторін за цим договором з дати набрання чинності відповідних змін.

У відповідності до п. 5.2 договору ціна за 1000 куб.м газу на дату укладання договору становить 4942,00 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5930,40 грн.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що постачання природного газу споживачеві за ціною, визначеною в пункті 5.2 цього договору, здійснюється за умови: виконання споживачем, на якого станом на 30 вересня 2015 р. поширювалася дія статті 19-1 Закону України “Про теплопостачання”, обов'язку щодо відкриття рахунка із спеціальним режимом використання; дотримання вимог пункту 12 Положення.

Згідно п. 5.4 договору загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу за цим договором.

Пунктом 6.1 договору сторони погодили, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця постачання природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу. Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. № 256 не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.

За умовами п. 6.2 договору під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов'язковим. Зміна споживачем призначення платежу здійснюється виключно листом, який надається постачальнику, але в будь-якому випадку не пізніше 10 календарних діб з дня надходження відповідних коштів на рахунок постачальника.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що оплата за природний газ здійснюється таким чином:

- споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі, коли на споживача станом на 30 вересня 2015 року поширювалася дія статті 19-1 Закону України “Про теплопостачання”;

- в будь-якому випадку, споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту б. 1 цього договору - в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу;

- з поточного рахунка споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника та зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві у визначеному законодавством порядку, - у разі коли на споживача станом на 30 вересня 2015 року не поширювалась дія статті 19-1 Закону України “Про теплопостачання” в частині відкриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання;

- шляхом зарахування постачальником коштів, що надійшли від споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений в минулі періоди згідно з цим договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості - за наявності заборгованості у споживача за цим договором. Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором;

- оплата інших платежів (пені, штрафів, судових зборів, інфляційних нарахувань тощо), крім суми основної заборгованості, здійснюється споживачем на поточний рахунок постачальника.

В п. 6.4 договору сторони погодили, що у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; 3) у третю чергу - погашається основна сума заборгованості.

За умовами п. 6.5 договору звірка розрахунків та/або фактичного обсягу використання природного газу здійснюється сторонами протягом десяти днів з моменту письмової вимоги однієї із сторін, підписаної уповноваженою особою на підставі відомостей про фактичну оплату вартості використаного природного газу споживачем та актів його приймання-передачі.

В підпункті 6 пункту 7.2. договору передбачено, що споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.

Згідно п. 8.1 договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством і цим договором.

У відповідності до п. 8.2 у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальника пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної обліковій ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. № 256.

Пунктом 8.9 договору сторони визначили, що збитки, завдані одній із сторін внаслідок невиконання (неналежного виконання) іншою стороною своїх зобов'язань, відшкодовуються винною у невиконанні (неналежному виконанні) стороною в порядку та розмірі, визначених законодавством.

У відповідності до п.п. 10.1, 10.2 договору передбачено, що у випадку виникнення спорів (розбіжностей) сторони зобов'язуються розв'язувати їх шляхом проведення переговорів та консультацій. Будь-яка із сторін має право ініціювати їх проведення. У разі недосягнення сторонами згоди, спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку.

В п. 10.3 договору визначено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить 5 років.

За умовами розділу 12 договору останній набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2018 року до 17 жовтня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

При цьому, 26 жовтня 2018 року між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (постачальник) та Державним підприємством “Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 14)” (споживач) укладено додаткову угоду № 1 до договору № 7193/18- ТЕ-23 від 12.10.2018 р., якою викладено п. 2.1 договору у наступній редакції: “Постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2018 року по 26 жовтня 2018 року (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 170,0 тис. куб.м?; викладено п.п. 3.8 - 3.9 договору у наступній редакції: “3.8 Споживач зобов'язується подати не пізніше 31 жовтня 2018 року постачальнику: довідку за підписом уповноваженої особи про загальний обсяг використання споживачем природного газу в період з 01 жовтня 2018 р. по 26 жовтня 2018 р. (включно) з детальною розбивкою загальної кількості природного газу, зазначеної в довідці, за категоріями використання (у тому числі згідно з цим договором); підписані споживачем два примірники акта приймання-передачі природною газу, датованого 26.10.2018 року, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу в період з 01 жовтня 2018 р. по 26 жовтня 2018 р. (включно) згідно з цим договором, його фактична ціна та вартість. Виключно споживач несе відповідальність за достовірність обсягів газу, зазначених ним в довідці та акті приймання-передачі природного газу?; “3.9 Постачальник не пізніше 06 листопада 2018 року повертає споживачу один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою. У разі непідписання постачальником акта приймання-передачі природного газу постачальник письмово повідомляє споживача про причини такого непідписання акта?; викладено п. 12.1 договору у наступній редакції: “Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2018 р. до 26 жовтня 2018 р (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення”.

Вказана додаткова угода набула чинності з дати її підписання сторонами і діяла з 01 жовтня 2018 р.

Також 29 жовтня 2018 року між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (постачальник) та Державним підприємством “Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 14)” (споживач) укладено додаткову угоду № 2 до договору № 7193/18- ТЕ-23 від 12.10.2018 р., якою викладено п. 2.1 договору у наступній редакції: “Постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2018 року по 26 жовтня 2018 року (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 190,0 тис. куб.м?; викладено п. 3.8 - 3.9 у новій редакції; викладено п. 12.1 договору у наступній редакції: “Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2018 р. до 31 жовтня 2018 р (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення”.

Вказана додаткова угода набула чинності з дати її підписання сторонами і діяла з 01 жовтня 2018 р.

В подальшому 07 листопада 2018 року між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (постачальник) та Державним підприємством “Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 14)” (споживач) укладено додаткову угоду № 3 до договору № 7193/18- ТЕ-23 від 12.10.2018 р., якою доповнено п. 2.1 договору абзацом у наступній редакції: “Постачальник передає споживачу з 01 листопада 2018 року по 30 листопада 2018 року (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 300,0 тис. куб.м??; замінено по тексту договору слова “пункт 12 Положення? словами “пункт 11 Положення?; викладено з 01 листопада 2018 р. пункти 5.2 та 5.3 договору у новій редакції; викладено підпункти 1) та 3) пункту 6.3 договору у новій редакції; викладено п. 12.1 договору у наступній редакції: “Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2018 р. до 30 листопада 2018 р (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення”.

Вказана додаткова угода набула чинності з дати її підписання сторонами і діяла з 01 листопада 2018 р.

Між тим, 29 листопада 2018 року між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (постачальник) та Державним підприємством “Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 14)” (споживач) укладено додаткову угоду № 4 до договору № 7193/18- ТЕ-23 від 12.10.2018 р., якою викладено розділи 1-12 договору у новій редакції.

Так, відповідно до п. 1.1 договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 29.11.2018 р.) постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Згідно п.п. 1.2 та 1.3 договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 29.11.2018 р.) природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. За цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” на митну територію України.

В п. 2.1 договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 29.11.2018 р.) визначено, що постачальник передає споживачу в період з 01 жовтня 2018 року по 30 квітня 2019 року (включно) замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 1650,00 тис. куб.м, в т.ч. по місяцях: у жовтні 2018 р. - 0; у листопаді 2018 р. - 300,00; у грудні 2018 р. - 300,00; у січні 2019 р. - 300,00; у лютому 2018 р. - 300,00; у березні 2019 р. - 300,00; у квітні 2019 р. - 150,00?.

Згідно п. 2.2 договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 29.11.2018 р.) споживач підтверджує, що замовлені ним обсяги природного газу, які визначені в п. 2.1 цього договору, повністю покривають потреби споживача у відповідних розрахункових періодах для потреб, зазначених пунктом 1.2 цього договору. Споживач самостійно визначає планові обсяги, зазначені у пункті 2.1 цього договору, і несе відповідальність за правильність їх визначення.

За умовами п. 2.4 договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 29.11.2018 р.) перегляд та коригування замовлених споживачем обсягів природного газу за цим договором може відбуватися за ініціативою споживача шляхом підписання додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду (в даному випадку й надалі по тексту договору - газовий місяць в значенні Кодексу ГТС). Для цього споживач зобов'язаний надати постачальнику не пізніше ніж за три робочих дні до кінця місяця постачання газу два екземпляри належним чином оформленої додаткової угоди. Споживач зобов'язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно надавати додаткові угоди на коригування замовлених обсягів за цим договором.

Відповідно до п. 2.5 договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 29.11.2018 р.) допускається відхилення обсягу використання природного газу від замовленого обсягу протягом відповідного розрахункового періоду в розмірі ± 5 відсотків (плюс/мінус п'ять відсотків) від зазначеного в пункті 2.1 обсягу без підписання додаткової угоди.

В п. 3.1 договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 29.11.2018 р.) визначено, що постачальник передає споживачеві природний газ у його загальному потоці у разі передачі:

- природного газу власного видобутку - у пунктах приймання-передачі природного газу від газодобувних підприємств та/або з підземних сховищ до газотранспортної системи;

- імпортованого природного газу - у пунктах приймання-передачі природного газу на газовимірювальних станціях, які перебувають на кордоні України, та в пунктах приймання-передачі природного газу з підземних сховищ до газотранспортної системи.

Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.

В п. 3.8 договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 29.11.2018 р.) встановлено, що приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Споживач в акті приймання-передачі природного газу зазначає той обсяг, який був фактично використаний споживачем у відповідному розрахунковому періоді для потреб, зазначених в пункті 1.2 цього договору (п. 3.8.1).

Споживач в акті приймання-передачі природного газу зазначає виключно той обсяг, який відповідає обсягам газу, які були використані споживачем в той період (періоди), коли споживач був включений до Реєстру постачальника, що підтверджується споживачем в акті приймання-передачі газу (п. 3.8.2).

Відповідно до п. 3.9 договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 29.11.2018 р.) споживач зобов'язується надати постачальнику не пізніше 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом:

- завірену копію акту про надання послуг з розподілу (транспортування) природного газу за розрахунковий період, складеного між споживачем та оператором ГРМ (ГТС) (п. 3.9.1);

- інформацію за підписом уповноваженої особи споживача стосовно:

1) фактично використаних у відповідному розрахунковому періоді обсягів природного газу (відповідно до пункту 3.8.1. цього договору), з розбивкою цих обсягів природного газу за використання газу (у тому числі згідно з цим договором). Цю розбивку споживач розраховує самостійно, несе повну відповідальність за достовірність наданої інформації. Зазначена інформація не підлягає перевірці з боку постачальника і приймається постачальником як підтвердження фактично використаних споживачем обсягів газу в розрахунковому періоді;

2) обсягів природного газу, використаних виключно в періоді (періодах) розрахункового періоду, коли він був включений до реєстру споживачів постачальника (відповідно до пункт 3.8.2 цього договору), з розбивкою цих обсягів природного газу, за категоріями використання газу (у тому числі згідно з цим договором). Цю розбивку споживач розраховує самостійно, несе повну відповідальність за достовірність наданої інформаціє. Зазначена інформація не підлягає перевірці з боку постачальника і приймається постачальником як підтвердження фактично використаних споживачем обсягів газу в розрахунковому періоді (п. 3.9.2);

- підписані споживачем два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного у розрахунковому періоді природного газу згідно з цим договором і з урахуванням пункту 3.8 цього договору, його фактична ціна та вартість (п. 3.9.3).

В п. 3.10 договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 29.11.2018 р.) визначено, що постачальник не пізніше десятого числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, повертає споживачу один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою. У разі непідписання постачальником акта приймання-передачі природного газу постачальник письмово повідомляє споживача про причини такого непідписання акта.

В п. 3.11 договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 29.11.2018 р.) встановлено, що споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за розрахунковий період свідчить про повне виконання постачальником своїх зобов'язань за цим договором в частині постачання природного газу у відповідному розрахунковому періоді.

За положеннями п. 3.12 договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 29.11.2018 р.) у разі неподання або несвоєчасного подання споживачем постачальнику акта приймання-передачі природного газу такі дії (бездіяльність) вважаються односторонньою відмовою споживача від постачання природного газу за цим договором за відповідній розрахунковий період, при цьому: 1) споживач визнає, що порушення ним пункту 3.9 цього договору сторони вважають односторонньою відмовою споживача від постачання природного газу за цим договором у відповідному розрахунковому періоді, внаслідок чого споживач має компенсувати постачальнику збитки, які розраховані відповідно до п. 3.13 договору; 2) споживач не має права заперечувати проти непостачання постачальником природного газу на його користь за цим договором за відповідний розрахунковий період у разі порушення ним пункту 3.9 цього договору та не має права застосовувати до постачальника штрафні санкції за недопоставку газу.

Згідно положень п. 3.13 договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 29.11.2018 р.), якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п. 2.1 цього договору), споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки в порядку, визначеному пунктом 5.7 цього договору. При цьому розмір збитків визначається наступним чином:

- якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період (п. 3.13.1);

- якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати замовлений обсяг природного газу на цей період, споживач зобов'язаний відшкодувати збитки за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою: В = (Vф- Vп)хЦхК, де: Vф - об'єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за цим договором відповідно до акту приймання-передачі природного газу; Vп- замовлений обсяг природного газу на розрахунковий період, зазначений в пункті 2.1 цього договору; Ц - ціна природного газу за цим договором; К - коефіцієнт, який дорівнює 0,5.

Відповідно до п. 4.1 договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 29.11.2018 р.) ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється положенням. У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства, вона є обов'язковою для сторін за цим договором з дати набрання чинності відповідних змін.

У відповідності до п. 4.2 договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 2911.2018 р.) ціна за 1000 куб.м газу становить 6235,51 грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 7482,61 грн.

В п. 4.3 договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 29.11.2018 р.) передбачено, що загальна вартість цього договору дорівнює вартості фактично використаного за цим договором природного газу.

Згідно п. 5.1 договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 29.11.2018 р.) оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Сторони погодили, що з урахуванням пункту 10.3 цього договору підписання будь-яких договорів (або інших документів) про організацію взаєморозрахунків з різниці в тарифах відповідно до механізму, затвердженого постановами Кабінету Міністрів України (до 01.01.2019 р. - відповідно до постанови КМУ від 14.02.2018 р. № 110), а також підписання споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. № 256, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором

За умовами п. 5.2 договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 29.11.2018 р.) сторони погодили, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов'язковим. Зміна споживачем призначення платежу здійснюється виключно листом, який надається постачальнику, але в будь-якому випадку не пізніше 10 календарних діб з дня надходження відповідних коштів на рахунок постачальника.

В п. 5.3 договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 29.11.2018 р.) передбачено, що оплата за природний газ здійснюється таким чином:

1) споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на споживача поширюються вимоги підпункту 2) пункту 11 Положення в частині відкриття рахунків із спеціальним режимом використання;

2) в будь-якому випадку споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього договору;

3) з поточного рахунка споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника та зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві у визначеному законодавством порядку, - у разі коли на споживача не поширюються вимоги підпункту 2) пункту 11 Положення в частині відкриття рахунків із спеціальним режимом використання. Кошти, які надійшли від споживача на рахунок із спеціальним режимом використання, відкритий в установі уповноважених банків, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором;

4) шляхом зарахування постачальником коштів, що надійшли від споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений в минулі періоди згідно з цим договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості - за наявності заборгованості у споживача за цим договором. Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором;

5) оплата інших платежів (пені, штрафів, судових зборів, інфляційних нарахувань тощо), крім суми основної заборгованості, здійснюється споживачем на поточний рахунок постачальника.

В п. 5.4 договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 29.11.2018 р.) сторони погодили, що у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; 3) у третю чергу - погашається основна сума заборгованості за використаний природний газ, компенсація вартості послуг на відключення та відшкодування збитків.

За умовами п. 5.5 договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 29.11.2018 р.) звірка розрахунків та/або фактичного обсягу використання природного газу здійснюється сторонами протягом десяти днів з моменту письмової вимоги однієї із сторін, підписаної уповноваженою особою на підставі відомостей про фактичну оплату вартості використаного природного газу споживачем та актів його приймання-передачі.

В п. 5.7 договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 29.11.2018 р.) визначено, що відшкодування постачальнику вартості збитків, розрахованих відповідно до умов пункту 3.13 цього договору, здійснюється наступним чином:

- постачальник на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо споживач порушив пункт 3.9 цього договору та не надав акт приймання-передачі, використання газу за відповідний період приймається 0 куб.м) та замовлених обсягів, визначених пунктом 2.1 цього договору, розраховує збитки відповідно до підпунктів 3.13.1 або 3.13.2 пункту 3.13 цього договору;

- постачальник після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає споживачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків;

- споживач протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання акту-претензії, зобов'язаний відшкодувати постачальнику вартість збитків на рахунок, визначений в акті- претензії.

У разі, якщо протягом зазначеного періоду споживач не відшкодував (не повністю відшкодував) постачальнику збитки, споживач несе відповідальність перед постачальником на загальних умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України.

В підпункті 6 пункту 6.2. договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 29.11.2018 р.) передбачено, що споживач зобов'язаний прийняти газ в кількості, зазначеній в п. 2.1 договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.

Згідно п. 7.1 договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 29.11.2018 р.) за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством і цим договором.

У відповідності до п. 7.2 договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 29.11.2018 р.) у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 5.1, 5.6 цього договору він зобов'язується сплатити постачальника пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної обліковій ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 р. № 256.

В п. 7.8 договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 29.11.2018 р.) сторони визначили, що збитки, завдані одній із сторін внаслідок невиконання (неналежного виконання) іншою стороною своїх зобов'язань, відшкодовуються винною у невиконанні (неналежному виконанні) стороною в порядку та розмірі, визначених цим договором та чинним законодавством України.

Згідно п.п. 9.1, 9.2 договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 29.11.2018 р.) передбачено, що у випадку виникнення спорів (розбіжностей) сторони зобов'язуються розв'язувати їх шляхом проведення переговорів та консультацій. Будь-яка із сторін має право ініціювати їх проведення. У разі недосягнення сторонами згоди, спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку.

В п. 9.3 договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 29.11.2018 р.) визначено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить 5 років.

За умовами розділу 11 договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 29.11.2018 р.) останній набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника і діє в частині постачання природного газу до 30 квітня 2019 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Пунктом 11.2 договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 29.11.2018 р.) пункти 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз. 2) підп. 3 9.2 п. 3.9, 3.13, 5.7, абзац пятий підп. 5) п. 6.2, підп. 8) п. 6.2, підп. 4) п. 6.3, абзац третій підп. 2 п. 6.4 цього договору застосовуються з дня зазначеного в повідомленні постачальника, яке направляється на електронну адресу споживача, зазначену в пункті 12 цього договору та розміщується на офіційному сайті постачальника”.

Як вбачається із матеріалів справи, листом від 21.02.2019 р. № 26-1691/1.17-19 ПАТ “НАК “Нафтогаз України” повідомила ДП “Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 14)” про те, що з 01.03.2019 р. застосовуються наступні пункти відповідного договору: 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз. 2) підп. 3.9.2 п. 3.9, 3.13, 5.7, абзац п'ятий підп. 5) п. 6.2, підп. 8) п. 6.2, підп. 4) п. 6.3,абзац третій підп. 2) п.6.4 договору; при цьому пункти 3.2.1, 3.4.1, 3.8.1, абз. 1) підп. 3.9.2 п.3.9, абзац четвертий підп. 5) п. 6.2, абзац другий підп. 2) п. 6.4 договору з 01.03.2019 р. сторонами не застосовуються.

Крім того, 20 березня 2019 року між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (постачальник) та Державним підприємством “Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 14)” (споживач) укладено додаткову угоду № 5 до договору № 7193/18- ТЕ-23 від 12.10.2018 р., якою викладено п. 2.1 договору у наступній редакції: “Постачальник передає споживачу в період з 01 жовтня 2018 року по 30 квітня 2019 року (включно) замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 1083,00 тис. куб.м, в т.ч. по місяцях: у жовтні 2018 р. - 0; у листопаді 2018 р. - 141,509; у грудні 2018 р. - 286,750; у січні 2019 р. - 246,593; у лютому 2018 р. - 228,024; у березні 2019 р. - 180,124; у квітні 2019 р. - 0?.

Вказана додаткова угода набула чинності з дати її підписання сторонами і діяла з 01 жовтня 2018 р.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, вищевказаний договір постачання природного газу з додатковими угодами є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

У відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Як з'ясовано судом, на виконання умов договору № 7193/18- ТЕ-23 від 12.10.2018 р. ПАТ “НАК “Нафтогаз Україна” з жовтня 2018 року по квітень 2019 року включно було поставлено, а ДП “Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 14)” прийнято природного газу на загальну суму 7944236,78 грн. згідно актів приймання - передачі природного газу від 30.11.2018 р. на суму 1058856,94 грн., від 31.12.2018 р. на суму 2145638,99 грн., від 31.01.2019 р. на суму 1845159,74 грн., від 28.02.2019 р. на суму 1706215,12 грн., від 31.03.2019 р. на суму 1188365,99 грн. (а.с. 43-46, 125).

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, прийняття відповідачем природного газу від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити поставлений природний газ відповідно до чинного законодавства та умов договору до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу (п. 5.1 договору в редакції додаткової угоди № 4 від 29.11.2018 р.).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Так, за умовами п. 5.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За ствердженнями позивача, останній сумлінно виконував свої обов'язки за договором, тоді як відповідач за поставлений природний газ розрахувався частково та на момент подачі позову заборгованість відповідача за поставлений природний газ складала 988381,11 грн.

В ході підготовчого провадження судом було з'ясовано, що сума основного богу відповідача станом на 23.02.2021 р. складає 913000,00 грн., що підтверджено позивачем та визнається відповідачем. Так, згідно пояснень позивача 23.12.2020 р. відповідачем частково сплачена основна сума боргу в розмірі 75381,11 грн., яка не відображена в розрахунку позивача з об'єктивних причин, оскільки розрахунок боргу складений станом на 30.11.2020 р., а тому у зв'язку з частковою оплатою основного боргу позивачем у цій частині було зменшено розмір позовних вимог до 913000,00 грн., що заявлена до стягнення.

При цьому слід зазначити, що вказану суму боргу відповідач визнав, про що зазначив у відзиві на позов від 01.02.2021 р. (а.с. 91), докази її погашення в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 913000,00 грн. (7944236,78 грн. - 7031236,78 грн.).

Щодо вимог позивача про стягнення пені за прострочення оплати за поставлений природний газ в розмірі 358215,02 грн. суд зазначає наступне.

За ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на те, що відповідач свої зобов'язання в частині оплати поставленого природного газу не виконав у встановлений договором строк, то відповідно відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, що в свою чергу тягне за собою відповідні правові наслідки.

При цьому невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем вартості природного газу) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.

В свою чергу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 7.2 договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 29.11.2018 р.) у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 5.1, 5.6 цього договору він зобов'язується сплатити постачальника пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної обліковій ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 р. № 256.

Так, з огляду на несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань за спірним договором щодо здійснення оплати за поставлений природний газ позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 15,3% річних по зобов'язанням листопада 2018 р., грудня 2018 р., січня 2019 р., лютого 2019 р., березня 2019 р. в загальному розмірі 358215,02 грн. за відповідний період на протязі з 27.12.2018 р. по 25.10.2019 р., розрахунки якої додано до заяви про зменшення позовних вимог (а.с. 138-140).

Зважаючи на викладені положення законодавства та приймаючи до уваги умови п. 7.2 спірного договору, господарський суд зазначає, що пеня не може розраховуватися в розмірі відсотків річних, оскільки пеня це неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

До того ж відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

Враховуючи вищенаведене та порушення відповідачем термінів сплати вартості поставленого природного газу за спірний період, суд вважає, що позивач мав право здійснити нарахування пені саме, виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, як це передбачено також договором, а не у розмірі річних, що суперечить алгоритму і порядку нарахування пені. В свою чергу оскільки нарахування позивачем пені здійснено у річних, судом самостійно здійснено розраховано розмір пені за вказаний позивачем період з урахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період нарахування, від суми простроченого платежу за відповідним актом приймання-передачі природного газу за кожний день прострочення. Зокрема:

- на суму боргу 336576,94 грн. по акту за листопад 2018 р. від 30.11.2018 року сума пені складає 331,97 грн.:

Сума боргу (грн.)Період заборгованостіКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

336576.9427.12.2018 - 27.12.2018118.0000 %0.099 %*331.97

- на суму боргу 1252638,99 грн. по акту за грудень 2018 р. від 31.12.2018 року сума пені складає 22238,63 грн.:

1252638.9926.01.2019 - 12.02.20191818.0000 %0.099 %*22238.63

- на суму боргу 1201840,26 грн. по акту за грудень 2018 р. від 31.12.2018 року сума пені складає 1185,38 грн.:

1201840.2613.02.2019 - 13.02.2019118.0000 %0.099 %*1185.38

- на суму боргу 1129840,26 грн. по акту за грудень 2018 р. від 31.12.2018 року сума пені складає 6686,18 грн.:

1129840.2614.02.2019 - 19.02.2019618.0000 %0.099 %*6686.18

- на суму боргу 1054840,26 грн. по акту за грудень 2018 р. від 31.12.2018 року сума пені складає 1040,39 грн.:

1054840.2620.02.2019 - 20.02.2019118.0000 %0.099 %*1040.39

- на суму боргу 1044840,26 грн. по акту за грудень 2018 р. від 31.12.2018 року сума пені складає 22671,60 грн.:

1044840.2621.02.2019 - 14.03.20192218.0000 %0.099 %*22671.60

- на суму боргу 309840,26 грн. по акту за грудень 2018 р. від 31.12.2018 року сума пені складає 3972,75 грн.:

309840.2615.03.2019 - 27.03.20191318.0000 %0.099 %*3972.75

- на суму боргу 106840,26 грн. по акту за грудень 2018 р. від 31.12.2018 року сума пені складає 1580,65 грн.:

106840.2628.03.2019 - 11.04.20191518.0000 %0.099 %*1580.65

- на суму боргу 1845159,74 грн. по акту за січень 2019 р. від 31.01.2019 року сума пені складає 81894,76 грн.:

1845159.7426.02.2019 - 11.04.20194518.0000 %0.099 %*81894.76

- на суму боргу 1387000,00 грн. по акту за січень 2019 р. від 31.01.2019 року сума пені складає 37772,00 грн.:

1387000.0012.04.2019 - 25.04.20191418.0000 %0.099 %*19152.00

1387000.0026.04.2019 - 09.05.20191417.5000 %0.096 %*18620.00

- на суму боргу 1372000,00 грн. по акту за січень 2019 р. від 31.01.2019 року сума пені складає 5262,47 грн.:

1372000.0010.05.2019 - 13.05.2019417.5000 %0.096 %*5262.47

- на суму боргу 1354000,00 грн. по акту за січень 2019 р. від 31.01.2019 року сума пені складає 19475,34 грн.:

1354000.0014.05.2019 - 28.05.20191517.5000 %0.096 %*19475.34

- на суму боргу 1344200,00 грн. по акту за січень 2019 р. від 31.01.2019 року сума пені складає 20623,34 грн.:

1344200.0029.05.2019 - 13.06.20191617.5000 %0.096 %*20623.34

- на суму боргу 1282800,00 грн. по акту за січень 2019 р. від 31.01.2019 року сума пені складає 6150,41 грн.:

1282800.0014.06.2019 - 18.06.2019517.5000 %0.096 %*6150.41

- на суму боргу 1279800,00 грн. по акту за січень 2019 р. від 31.01.2019 року сума пені складає 82117,58 грн.:

1279800.0019.06.2019 - 18.07.20193017.5000 %0.096 %*36816.16

1279800.0019.07.2019 - 25.08.20193817.0000 %0.093 %*45301.41

- на суму боргу 1706215,12 грн. по акту за лютий 2019 р. від 28.02.2019 року сума пені складає 298330,55 грн.:

1706215.1226.03.2019 - 25.04.20193118.0000 %0.099 %*52168.11

1706215.1226.04.2019 - 06.06.20194217.5000 %0.096 %*68716.06

1706215.1207.06.2019 - 18.07.20194217.5000 %0.096 %*68716.06

1706215.1219.07.2019 - 05.09.20194917.0000 %0.093 %*77878.20

1706215.1206.09.2019 - 25.09.20192016.5000 %0.090 %*30852.11

- на суму боргу 1188365,99 грн. по акту за березень 2019 р. від 31.03.2019 року сума пені складає 203682,67 грн.:

1188365.9926.04.2019 - 06.06.20194217.5000 %0.096 %*47860.22

1188365.9907.06.2019 - 18.07.20194217.5000 %0.096 %*47860.22

1188365.9919.07.2019 - 05.09.20194917.0000 %0.093 %*54241.58

1188365.9906.09.2019 - 25.10.20195016.5000 %0.090 %*53720.65

Таким чином, загальна сума пені за зобов'язаннями з листопада 2018 р. по березень 2019 р. за обраний позивачем період складає 815016,88 грн. Зважаючи на те, що заявлена до стягнення сума пені за вказаними актами є меншою, ніж вище розрахована судом, та з огляду на те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, відповідно підлягає стягненню сума пені по зобов'язанням з листопада 2018 р. по березень 2019 р., яка заявлена позивачем в розмірі 358215,02 грн.

При цьому судом не приймаються до уваги твердження відповідача стосовно пропуску позивачем строку позовної давності в частині стягнення пені за актами приймання-передачі природного газу від 31.12.2018 р. на суму 25234,64 грн., від 31.01.2019 р. на суму 110081,95 грн., від 28.02.2019 р. на суму 131598,27 грн., від 31.03.2019 р. на суму 91159,07 грн., оскільки сторони у п. 9.3 договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 29.11.2018 р.) погодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить 5 років.

Поряд з цим під час судового розгляду справи в засіданні суду 16.04.2021 року відповідач просив суд зменшити нараховану суму пені, враховуючи збитковість підприємства, наявність виконавчих проваджень зі стягнення заборгованості, великий розмір заборгованості підприємства та кредиторську заборгованість, а також враховуючи специфіку діяльності відповідача, а саме належність його до об'єктів критичної інфраструктури, так як відповідач є основним постачальником теплової енергії для мешканців, підприємств, установ, організацій та об'єктів соціальної інфраструктури, враховуючи, що лише відповідач є постачальником установ виконання покарань м. Одеси та є продавцем теплової енергії для Комунального підприємства “Теплопостачання міста Одеси” згідно договору купівлі-продажу теплової енергії № ТМО-506/16.

Разом з тим, з урахуванням наведених відповідачем обставин, суд вважає за можливе зменшити нараховану суму пені на 30% від розрахованої позивачем.

За положеннями ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

При цьому, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятком, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов'язані з кредитором договірними відносинами. Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Норми матеріального права, а саме ст. 233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст. 551 ЦК України встановлює, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

При цьому неустойка, виходячи з приписів ст.ст. 546, 549 ЦК України та ст. 230 ГК України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку.

Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов'язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.

Правовий аналіз названих статей ЦК і ГК свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. В чинному законодавстві України відсутній перелік таких виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Судом при цьому враховуються фактичні обставини справи та надається оцінка наявним доказам, якими заявник обґрунтовує свої заперечення.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Отже, враховуючи вищенаведене, зважаючи на специфіку діяльності відповідача, а саме належність його до об'єктів критичної інфраструктури, так як відповідач є основним постачальником теплової енергії для мешканців, підприємств, установ, організацій та об'єктів соціальної інфраструктури, а також суспільну необхідність господарської діяльності відповідача та відіграння нею особливої соціальної ролі, приймаючи до уваги неподання позивачем будь-яких доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов'язань у спірних правовідносинах, суд доходить висновку про можливість зменшення розміру заявлених штрафних санкцій у вигляді пені, що підлягає до стягнення з відповідача, на 30% від заявленої позивачем суми пені за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу. Таке зменшення розміру пені суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін. Крім того, на думку суду, пеня - це фінансова санкція, спрямована на спонукання сторони, винної у порушенні зобов'язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення. Отже, з відповідача підлягає стягненню пеня за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу у розмірі 250750,50 грн. (358215,02 грн. х 30%).

Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Виходячи з системного аналізу законодавства, обов'язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред'явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов'язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. З огляду на те, що умовами спірного договору не встановлено іншого відсотку річних, відповідно сплаті підлягають саме 3% річних від простроченої суми за відповідний час прострочення грошового зобов'язання у гривневому вираженні.

Враховуючи вищенаведене та порушення відповідачем термінів сплати вартості поставленого природного газу за спірний період, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано 3% річних. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних, нарахованих за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу в розмірі 140609,51 грн., судом встановлено, що вказані розрахунки 3% річних були здійснені позивачем вірно. Відтак, з відповідача підлягають стягненню 3% річних, нарахованих за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу в сумі 140609,51 грн.

Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Згідно роз'яснень, наведених в п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” № 14 від 17.12.2013 р., інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. В листі Верховного Суду України від 03.04.97 р. N 62-97 р. також наведені відповідні рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ Верховного Суду України.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або незнецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення.

Враховуючи викладене та з урахуванням наведених рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції, судом було перевірено здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу в розмірі 148022,82 грн. та встановлено, що вказані інфляційних нарахувань були здійснені позивачем вірно, однак при обрахунку їх загальної суми позивачем здійснено віднімання сум тих періодів, за якими індекс інфляції становив менше одиниці - 99,9%, що є невірним, з огляду на те, що в ті періоди, в які визначений Державною службою статистики України індекс інфляції становив менше одиниці - 99,9%, тобто мала місце дефляція, інфляційні взагалі не нараховуються, з огляду на що судом самостійно здійснено розрахунок розміру інфляційних втрат за відповідними актами приймання-передачі природного газу за кожний день прострочення, який складає:

- за зобов'язаннями грудня 2018 року: на суму боргу 1044840,26 грн. за період з 01.02.2019 р. по 28.02.2019 р. інфляційні втрати складають 5224,20 грн.; на суму боргу 112064,46 грн. за період з 01.03.2019 р. по 31.03.2019 р. інфляційні втрати складають 1008,58 грн.;

- за зобов'язаннями січня 2019 року: на суму боргу 1845159,74 грн. за період з 01.03.2019 р. по 31.03.2019 р. інфляційні втрати складають 16606,44 грн.; на суму боргу 1403606,44 грн. за період з 01.04.2019 р. по 30.04.2019 р. інфляційні втрати складають 14036,06 грн.; на суму боргу 1374842,50 грн. за період з 01.05.2019 р. по 31.05.2019 р. інфляційні втрати складають 9623,90 грн.; на суму боргу 1320066,40 грн. за період з 01.06.2019 р. по 30.06.2019 р. інфляційні не нараховуються, оскільки у червні 2019 року визначений Державною службою статистики України індекс інфляції становив менше одиниці - 99,9%, тобто мала місце дефляція; на суму боргу 1313466,07 грн. за період з 01.07.2019 р. по 31.07.2019 р. інфляційні не нараховуються, оскільки у липні 2019 року визначений Державною службою статистики України індекс інфляції становив менше одиниці - 99,9%, тобто мала місце дефляція; на суму боргу 1305585,27 грн. за період з 01.08.2019 р. по 31.08.2019 р. інфляційні не нараховуються, оскільки у серпні 2019 року визначений Державною службою статистики України індекс інфляції становив менше одиниці - 99,9%, тобто мала місце дефляція; на суму боргу 1301668,51 грн. за період з 01.09.2019 р. по 30.09.2019 р. інфляційні втрати складають 9111,68 грн.;

- за зобов'язаннями лютого 2019 року: на суму боргу 1706215,12 грн. за період з 01.04.2019 р. по 30.04.2019 р. інфляційні втрати складають 17062,15 грн.; на суму боргу 1723277,27 грн. за період з 01.05.2019 р. по 31.05.2019 р. інфляційні втрати складають 12062,94 грн.; на суму боргу 1735340,21 грн. за період з 01.06.2019 р. по 30.06.2019 р. інфляційні не нараховуються, оскільки у червні 2019 року визначений Державною службою статистики України індекс інфляції становив менше одиниці - 99,9%, тобто мала місце дефляція; на суму боргу 1726663,51 грн. за період з 01.07.2019 р. по 31.07.2019 р. інфляційні не нараховуються, оскільки у липні 2019 року визначений Державною службою статистики України індекс інфляції становив менше одиниці - 99,9%, тобто мала місце дефляція; на суму боргу 1716303,53 грн. за період з 01.08.2019 р. по 31.08.2019 р. інфляційні не нараховуються, оскільки у серпні 2019 року визначений Державною службою статистики України індекс інфляції становив менше одиниці - 99,9%, тобто мала місце дефляція; на суму боргу 1711154,62 грн. за період з 01.09.2019 р. по 30.09.2019 р. інфляційні втрати складають 11978,08 грн.; на суму боргу 802932,70 грн. за період з 01.10.2019 р. по 31.10.2019 р. інфляційні втрати складають 5620,53 грн.; на суму боргу 808553,23 грн. за період з 01.11.2019 р. по 30.11.2019 р. інфляційні втрати складають 808,55 грн.; на суму боргу 809361,78 грн. за період з 01.12.2019 р. по 31.12.2019 р. інфляційні не нараховуються, оскільки у грудні 2019 року визначений Державною службою статистики України індекс інфляції становив менше одиниці - 99,9%, тобто мала місце дефляція; на суму боргу 807743,06 грн. за період з 01.01.2020 р. по 31.01.2020 р. інфляційні втрати складають 1615,49 грн.; на суму боргу 809358,55 грн. за період з 01.02.2020 р. по 29.02.2020 р. інфляційні не нараховуються, оскільки у лютому 2020 року визначений Державною службою статистики України індекс інфляції становив менше одиниці - 99,9%, тобто мала місце дефляція; на суму боргу 806930,47 грн. за період з 01.03.2020 р. по 31.03.2020 р. інфляційні втрати складають 6455,44 грн.; на суму боргу 813385,91 грн. за період з 01.04.2020 р. по 30.04.2020 р. інфляційні втрати складають 6507,09 грн.; на суму боргу 819893,00 грн. за період з 01.05.2020 р. по 31.05.2020 р. інфляційні втрати складають 2459,68 грн.; на суму боргу 822352,68 грн. за період з 01.06.2020 р. по 30.06.2020 р. інфляційні втрати складають 1644,71 грн.;

- за зобов'язаннями березня 2019 року: на суму боргу 1188365,99 грн. за період з 01.05.2019 р. по 31.05.2019 р. інфляційні втрати складають 8318,56 грн.; на суму боргу 1196684,55 грн. за період з 01.06.2019 р. по 30.06.2019 р. інфляційні не нараховуються, оскільки у червні 2019 року визначений Державною службою статистики України індекс інфляції становив менше одиниці - 99,9%, тобто мала місце дефляція; на суму боргу 1190701,13 грн. за період з 01.07.2019 р. по 31.07.2019 р. інфляційні не нараховуються, оскільки у липні 2019 року визначений Державною службою статистики України індекс інфляції становив менше одиниці - 99,9%, тобто мала місце дефляція; на суму боргу 1183556,92 грн. за період з 01.08.2019 р. по 31.08.2019 р. інфляційні не нараховуються, оскільки у серпні 2019 року визначений Державною службою статистики України індекс інфляції становив менше одиниці - 99,9%, тобто мала місце дефляція; на суму боргу 1180006,25 грн. за період з 01.09.2019 р. по 30.09.2019 р. інфляційні втрати складають 8260,04 грн.; на суму боргу 1188266,29 грн. за період з 01.10.2019 р. по 31.10.2019 р. інфляційні втрати складають 8317,86 грн.; на суму боргу 1196584,15 грн. за період з 01.11.2019 р. по 30.11.2019 р. інфляційні втрати складають 1196,58 грн.; на суму боргу 1197780,73 грн. за період з 01.12.2019 р. по 31.12.2019 р. інфляційні не нараховуються, оскільки у грудні 2019 року визначений Державною службою статистики України індекс інфляції становив менше одиниці - 99,9%, тобто мала місце дефляція; на суму боргу 1195385,17 грн. за період з 01.01.2020 р. по 31.01.2020 р. інфляційні втрати складають 2390,77 грн.; на суму боргу 1197775,94 грн. за період з 01.02.2020 р. по 29.02.2020 р. інфляційні не нараховуються, оскільки у лютому 2020 року визначений Державною службою статистики України індекс інфляції становив менше одиниці - 99,9%, тобто мала місце дефляція; на суму боргу 1194182,61 грн. за період з 01.03.2020 р. по 31.03.2020 р. інфляційні втрати складають 9553,46 грн.; на суму боргу 1203736,07 грн. за період з 01.04.2020 р. по 30.04.2020 р. інфляційні втрати складають 9629,89 грн.; на суму боргу 1213365,96 грн. за період з 01.05.2020 р. по 31.05.2020 р. інфляційні втрати складають 3640,10 грн.; на суму боргу 1217006,06 грн. за період з 01.06.2020 р. по 30.06.2020 р. інфляційні втрати складають 2434,01 грн.; на суму боргу 1019455,19 грн. за період з 01.07.2020 р. по 31.07.2020 р. інфляційні не нараховуються, оскільки у липні 2020 року визначений Державною службою статистики України індекс інфляції становив менше одиниці - 99,9%, тобто мала місце дефляція; на суму боргу 1013338,46 грн. за період з 01.08.2020 р. по 31.08.2020 р. інфляційні не нараховуються, оскільки у серпні 2020 року визначений Державною службою статистики України індекс інфляції становив менше одиниці - 99,9%, тобто мала місце дефляція; на суму боргу 1011311,78 грн. за період з 01.09.2020 р. по 30.09.2020 р. інфляційні втрати складають 5056,56 грн.; на суму боргу 1016368,34 грн. за період з 01.10.2020 р. по 31.10.2020 р. інфляційні втрати складають 10163,68 грн.; на суму боргу 1026532,02 грн. за період з 01.11.2020 р. по 30.11.2020 р. інфляційні втрати складають 13344,92 грн.; на суму боргу 964495,83 грн. за період з 01.12.2020 р. по 31.12.2020 р. інфляційні втрати складають 8680,46 грн.; на суму боргу 973176,29 грн. за період з 01.01.2021 р. по 31.01.2021 р. інфляційні втрати складають 12651,29 грн.

Таким чином, загальна сума інфляційних втрат за зобов'язаннями з грудня 2018 р. по березень 2019 р. за обраний позивачем період складає 225463,68 грн. Зважаючи на те, що заявлена до стягнення сума інфляційних втрат за вказаними актами є меншою, ніж вище розрахована судом, та з огляду на те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, відповідно підлягає стягненню сума інфляційних втрат по зобов'язанням з грудня 2018 р. по березень 2019 р., яка заявлена позивачем в розмірі 148022,82 грн.

При цьому заяву відповідача щодо зменшення нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних втрат на 90% суд вважає безпідставною. Так, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Тому до вимог про стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та до вимог про стягнення сум процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не застосуються положення ст. 233 ГК України, які кореспондують з ч. 3 ст. 551 ЦК України. Наразі ст. 625 ЦК України не передбачає можливості зменшення судом розміру річних та інфляційних втрат, які не є неустойкою, тому судом відхиляються доводи відповідача про зменшення розміру цієї відповідальності.

Крім того, у зв'язку із недотримання відповідачем умов договору щодо обумовлених обсягів використання природного газу, а саме споживання ДП “Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 14)” природного газу у березні 2019 року в обсязі меншому, ніж було узгоджено сторонами, АТ “НАК “Нафтогаз України” були розраховані збитки в сумі 4874,69 грн., що заявлені до стягнення.

Так, згідно п. 2.1 договору (в редакції додаткової угоди № 5 від 20.03.2019 р.) постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2018 року по 30 квітня 2019 року (включно) замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 1083,00 тис. куб.м, в т.ч. по місяцях: у жовтні 2018 р. - 0; у листопаді 2018 р. - 141,509; у грудні 2018 р. - 286,750; у січні 2019 р. - 246,593; у лютому 2018 р. - 228,024; у березні 2019 р. - 180,124; у квітні 2019 р. - 0?.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 31.03.2019 р. споживачем - ДП “Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 14)” було спожито у березні 2019 року 158,817 тис.куб.м природного газу на загальну суму 1188365,99 грн.

В п. 3.13 договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 29.11.2018 р.) сторонами визначено, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п. 2.1 цього договору), споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки в порядку, визначеному пунктом 5.7 цього договору. При цьому розмір збитків визначається наступним чином:

Пунктом 5.7 договору визначено, що відшкодування постачальнику вартості збитків, розрахованих відповідно до умов пункту 3.13 цього договору, здійснюється наступним чином:

Як з'ясовано судом, за споживання ДП “Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 14)” природного газу у березні 2019 року в обсязі меншому, ніж було узгоджено сторонами, Акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” було розраховано збитки в розмірі 4874,69 грн. (а.с. 51) у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 16.05.2019 року Акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” було направлено на адресу споживача - ДП “Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 14)” акт-претензію про сплату протягом 20 робочих днів з дати її отримання збитків в розмірі 57395,51 грн. за використання природного газу у березні 2019 року в обсязі меншому від замовленого, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 20.05.2019 р. та накладною Укрпошти № 0100108126196 від 20.05.2019 р. Однак, вказані збитки відповідачем не відшкодовані, відповідних доказів матеріали справи не містять.

Враховуючи вищенаведене та те, що споживачем було спожито природного газу у березні 2019 року в обсязі меншому, ніж було узгоджено сторонами, а саме було спожито 158,817 тис.куб.м. природного газу, тоді як заявлений обсяг відповідно до умов п. 2.1 договору становив 180,124 тис.куб.м, відповідно позивачем правомірно заявлено до стягнення суму збитків в розмірі 4874,69 грн. згідно наданого позивачем розрахунку. При цьому слід зазначити, що вказану суму збитків відповідач визнав, про що зазначив у відзиві на позов від 01.02.2021 р. (а.с. 94), докази її погашення в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи надані позивачем докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, однак у зв'язку із зменшенням судом нарахованої пені підлягають частковому задоволенню.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось частково на користь позивача, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, виходячи з заявленої до стягнення суми заборгованості, яка мала місце на день відкриття провадження у справі, та без урахування зменшеного розміру нарахованої пені, що складають 21858,86 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до Державного підприємства “Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 14)” про стягнення заборгованості в загальній сумі 1564722,04 грн. задовольнити частково.

2. СТЯГНУТИ з Державного підприємства “Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 14)” (65059, м. Одеса, вул. Краснова, буд. 2А; код ЄДРПОУ 08680572) на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз Україна” (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) заборгованість у розмірі 913000/дев'ятсот тринадцять тисяч/грн. 00 коп., пеню в сумі 250750/двісті п'ятдесят тисяч сімсот п'ятдесят/грн. 50 коп., 3% річних в сумі 140609/сто сорок тисяч шістсот дев'ять/грн. 51 коп., інфляційні втрати в сумі 148022/сто сорок вісім тисяч двадцять дві/грн. 82 коп., збитки в сумі 4874/чотири тисячі вісімсот сімдесят чотири/грн. 69 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 21858/двадцять одна тисяча вісімсот п'ятдесят вісім/грн. 86 коп.

3. В задоволенні решти частини вимог Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до Державного підприємства “Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 14)” відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 26 квітня 2021 р.

Суддя В.С. Петров

Попередній документ

96569331

Наступний документ

96569333

Інформація про рішення:

№ рішення:	96569332
№ справи:	916/10/21
Дата рішення:	16.04.2021
Дата публікації:	29.04.2021
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Одеської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; купівлі-продажу; поставки товарів, робіт, послуг; енергоносіїв

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено склад суду (18.10.2021)
Дата надходження:	18.10.2021
Предмет позову:	про стягнення заборгованості в загальній сумі 1564722,04 грн.

Розклад засідань:

Минулі засідання (8)

03.02.2021 11:30	Господарський суд Одеської області
26.02.2021 11:30	Господарський суд Одеської області
16.03.2021 11:00	Господарський суд Одеської області
23.03.2021 11:45	Господарський суд Одеської області
02.04.2021 11:45	Господарський суд Одеської області
16.04.2021 10:30	Господарський суд Одеської області
13.09.2021 10:30	Південно-західний апеляційний господарський суд
15.09.2021 11:30	Південно-західний апеляційний господарський суд