вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"22" квітня 2021 р. Справа № 911/3672/20
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮВК Груп", 49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, проспект Героїв, будинок 12, квартира 428
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оффервин Лимитед", 08514, Київська область, Фастівський район, село Дідівщина, вулиця Щорса, будинок 53
про стягнення 3 067 104,90 грн за договором поставки товару № Ю20-003 від 07.05.2020
суддя Н.Г. Шевчук
секретар судового засідання М.Г. Байдрелова
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
суть спору:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮВК Груп" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оффервин Лимитед" про стягнення заборгованості за договором поставки товару № Ю20-003 від 07.05.2020 у розмірі 3 067 104,90грн, з яких 3 016 000,00 грн заборгованість, 40 883,92 грн пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання та 10 220,98 грн 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов даного договору в частині повної та своєчасної оплати за товар.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.01.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
09 лютого 2021 року на електронну адресу суду від відповідача надійшов відзив № 15 від 09.02.2021 на позовну заяву, однак судом не прийнято його до розгляду, оскільки на електронну адресу надійшов лише перший аркуш відзиву та додатки до нього. Із роздрукованих документів вбачається, що останні були відскановано та надіслано на електронну адресу без використання ЕЦП.
В подальшому, 02.03.2021 на електронну адресу суду повторно від відповідача надійшов відзив (№ 15 від 09.02.2021) із підписом директора ТОВ "Оффервин Лимитед", в якому відповідач зазначив, що станом на 09.02.2021 вся сума заборгованості погашена; у зв'язку з чим просив залишити без розгляду позовну заяву.
03 березня 2021 року від позивача надійшло клопотання № Ю-21-1 від 23.02.2021 про долучення документів до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.03.2021 судом продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів (по 14.04.2021), ухвалено закрити підготовче провадження 14.04.2021 та призначити розгляд даної справи по суті на 15.04.2021.
13 квітня 2021 року через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив б/н від 13.04.2021 на позовну заяву про стягнення заборгованості, в якому останній заперечив щодо дійсності викладених позивачем обставин. Відповідач зазначив, що позивачем невірно визначено основну суму заборгованості станом на дату звернення з позовом до суду, оскільки відповідачем у період з 03.12.2020 по 16.12.2020 (дата штампу Укрпошти звернення позивача до суду) було здійснено ряд платежів в рахунок погашення заборгованості перед позивачем, а тому сума заборгованості, яка існувала станом на 03.12.2020, зменшилася. Також відповідачем долучено платіжні доручення за період з 16.12.2020 по 08.02.2021 на підтвердження повного розрахунку з позивачем. Відповідач також зазначив, що з метою продовження належних відносин у господарській діяльності з позивачем він сплатив заявлені у позові суми пені та 3% річних. Враховуючи, що суми заборгованості, пені та 3% річних розраховані позивачем невірно, відповідач заперечив щодо стягнення з нього судового збору.
15 квітня 2021 року від позивача надійшли клопотання про закриття провадження у справі про стягнення 3 067 104,90 грн заборгованості з відповідача за договором поставки товару №Ю20-003 від 07.05.2020 та повернення судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 46 006,57 грн, а також заява про повідомлення, що докази судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу, будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення.
В судовому засіданні 15.04.2021 судом було оголошено перерву до 22.04.2021.
20 квітня 2021 року від відповідача надійшли заперечення проти клопотання позивача про понесені ним витрати на професійну правничу допомогу.
В судовому засіданні 22.04.2021 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
встановив:
07 травня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮВК Груп" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оффервин Лимитед" (далі - покупець) укладено договір поставки товарів № Ю20-003, відповідно до якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупцеві товари, визначені у пункті 1.2. цього договору, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити товар.
Згідно з пунктом 1.2 Договору найменування, одиниці виміру, кількість, асортимент, ціна товару, що підлягає поставці за цим договором, визначаються у Специфікаціях та/або підписаних сторонами видаткових накладних, що є невід'ємною частиною цього договору.
Загальна сума договору складається із сум, зазначених у Специфікаціях та/або підписаних сторонами видаткових накладних, але не перевищує 20 000 000,00 грн (пункт 4.5 Договору).
У відповідності до пункту 5.1 Договору умови та порядок оплати партій товару визначається сторонами в Специфікаціях.
Пунктом 9.3 Договору встановлено, що у випадку прострочення платежу покупцем понад строк, встановлений пунктом 5.1 договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої партії товару за кожний день прострочення.
Відповідно до пунктів 11.1 та 11.2, Договір набирає чинності в день його підписання та закінчується 31.12.2020; у випадку, якщо жодна із сторін за 30 календарних днів до закінчення терміну дії договору не заявить в письмовій формі про своє рішення розірвати або змінити договір, він вважається пролонгованим на наступний рік.
Матеріали справи не містять доказів розірвання договору, отже договір поставки товару № Ю20-003 від 07.05.2020 є діючим.
В подальшому на виконання умов цього Договору між сторонами підписані Специфікації, відповідно до яких позивачем поставлявся, а відповідачем приймався товар.
Специфікацією № 12/10 від 12.10.2020 між сторонами обумовлено поставку полівінілхлориду (суспензійний марки KSR-67) в жовтні 2020 року за умови оплати товару у повному розмірі до 26.10.2020.
Специфікацією № 16/10 від 16.10.2020 між сторонами обумовлено поставку ПВХ-С (марки KSR-67) в жовтні 2020 року за умови оплати товару у повному розмірі до 02.11.2020.
Специфікацією № 19/10 від 19.10.2020 між сторонами обумовлено поставку ПВХ-С (марки KSR-67) в жовтні 2020 року за умови оплати товару у повному розмірі до 03.11.2020.
Специфікацією № 30/10 від 30.10.2020 між сторонами обумовлено поставку ПВХ-С (марки KSR-67) в жовтні 2020 року за умова оплати товару у повному розмірі до 16.11.2020.
Специфікацією № 24/11 від 24.11.2020 між сторонами обумовлено поставку полівінілхлориду (суспензійний марки KSR-67) в листопаді 2020 року за умови передоплати 100% вартості товару.
Специфікацією № 27/11 від 27.11.2020 між сторонами обумовлено поставку полівінілхлориду (суспензійний марки KSR-67) в листопаді 2020 року за умови передоплати 100% вартості товару. Специфікації містять підписи та печатки сторін.
Позивачем на підтвердження поставки відповідачу товару на загальну суму 9 351 213,00 грн надано суду видаткові накладні № Ю20-0422 від 12.10.2020 на суму 831 600,00 грн; № Ю20-0423 від 13.10.2020 на суму 831 600,00 грн, № Ю20-0429 від 19.10.2020 на суму 1 670 760,00 грн, №Ю20-0431 від 20.10.2020 на суму 2 516 085,00 грн, № Ю20-0487 від 02.11.2020 на суму 1 716 000,00 грн; № Ю20-0495 від 25.11.2020 на суму 892 584,00 грн, № Ю20-0503 від 27.11.2020 на суму 892 584,00 грн, які підписані та скріплені печатками обох сторін договору.
Позивач зазначає, що за поставлений товар відповідач розрахувався частково на загальну суму 6 335 213,00 грн, решту боргу у розмірі 3 016 000,00 грн відповідач не сплатив. Сума заборгованості також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, підписаним між сторонами станом на 03.12.2020.
З огляду на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки товарів № Ю20-003 від 07.05.2020 та Специфікацій до нього позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 3 016 000,00 грн, а також пеню у розмірі 40 883,92 грн та 10 220,98 грн 3% річних.
З поданого відповідачем відзиву вбачається, що ним не заперечувались обставини стосовно прострочення виконання свого зобов'язання, однак відповідач заперечив щодо вірності визначення позивачем суми основної заборгованості станом на день звернення позивача з позовом до суду. Так, відповідач запевнив, що у період з дати підписання акта звірки взаєморозрахунків (03.12.2020), яким підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем, по дату направлення позовної заяви до суду (11.12.2020) відповідачем було здійснено наступні платежі: 03.12.2020 на суму 200 000,00 грн, 04.12.2020 на суму 200 000,00 грн, 08.12.2020 на суму 200 000,00 грн, 09.12.2020 на суму 200 000,00 грн, 10.12.2020 на суму 216 000,00 грн, 11.12.2020 на суму 200 000,00 грн, які позивачем не враховано при визначенні суми заборгованості. Відповідач зазначає, що станом на 08.02.2021 вся сума заборгованості та штрафні санкції ним погашені, на підтвердження чого долучено платіжні доручення.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.
Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина перша статті 175 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як передбачено частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з приписами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до вимог статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Крім того відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до узгоджених в Специфікаціях до договору поставки товарів № Ю20-003 від 07.05.2020 умов оплати товарів строки оплати платежів поставленого товару є такими, що настали.
Відповідачем не заперечувалась наявність заборгованості перед позивачем за вказаним договором, однак стверджувалось, що вся заборгованість погашена станом на 08.02.2021.
Разом з тим, 15.04.2021 від позивача надійшло клопотання про закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач повністю виконав свої зобов'язання перед позивачем за договором поставки товарів № Ю20-003 від 07.05.2020, сума заборгованості, суми пені та 3% річних погашені.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
Предмет спору - це об'єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Предметом даного спору є заборгованість за договором поставки товарів № Ю20-003 від 07.05.2020, що стало підставою для нарахування сум пені та 3% річних.
Однак з поданих відповідачем платіжних доручень судом встановлено, що частина заявленої позивачем суми заборгованості у розмірі 1 216 000,00 грн була сплачена відповідачем до моменту звернення позивача з позовом до суду, а саме в період з 03.12.2020 по 11.12.2020 відповідачем проведено ряд платежів на користь позивача.
Згідно штампа Укрпошти на поштовому конверті позовна заява направлена позивачем 16.12.2020.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що в частині стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 1 216 000,00 грн підстави для закриття провадження відсутні, оскільки предмет спору в цій частині припинив існування до зверення позивача з позовом.
Відповідно в цій частині слід відмовити у позові.
Водночас, предмет спору в частині стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 1 851 104,90 грн (з яких 1 800 00,00 грн основна заборгованість, 40 883,92 грн пеня та 10 220,98 грн 3% річних), що сплачені відповідачем після відкриття провадження у справі, відсутній, у зв'язку з чим провадження у справі в цій частині слід закрити на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог в частині основної заборгованості в розмірі 1 216 000,00 грн слід відмовити у зв'язку з відсутністю правових підстав у позивача на стягнення вказаної суми, в решті позовних вимог: 1 800 00,00 грн основної заборгованості, 40 883,92 грн пені, 10 220,98 грн 3% річних провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
Щодо розподілу судових витрат суд виходив з наступного.
До матеріалів позовної заяви позивачем долучено платіжне доручення № 2018 від 10.12.2020 про сплату судового збору до Державного бюджету України в розмірі 46 006,57 грн.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Пунктом 2 частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи у разі відмови в позові покладаються на позивача.
Частиною четвертою статті 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
В матеріалах справи міститься клопотання позивача про повернення судового збору у зв'язку із закриттям провадження.
Оскільки провадження у справі закрито на суму 1 851 104,90 грн, позивачу належить повернути з Державного бюджету України судовий збір пропорційного позовним вимогам, в яких провадження було закрито, тобто 27 766,57 грн, решта судового збору покладається на позивача у зв'язку з відмовою.
Стосовно розподілу інших судових витрат суд зазначає наступне.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із частинами першою та другою статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Разом з тим, згідно попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і очікує понести у зв'язку із розглядом справи, як вказано в позовній заяві, що зареєстрована в суді 21.12.2020, так і в уточненій позовній заяві, яка подана разом із заявою про усунення недоліків позовної заяви, позивачем суму судових витрат визначено у розмірі 46 006,57грн, що становить суму сплаченого позивачем судового збору.
03 березня 2021 року від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів, а саме: договір про надання правової допомоги, укладений 04.12.2020 між адвокатом Курпіль А.М. та ТОВ "ЮВК Груп", акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 09.12.2020, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги від 23.02.2021 на загальну суму 36 000,00 грн.
15 квітня 2021 року від позивача за підписом представника ТОВ "ЮВК Груп" адвоката Курпіль А.М. надійшла заява, в якій останній зазначив, що докази на підтвердження розміру судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, будуть надані протягом п'яти днів після ухвалення рішення.
Відповідач 20.04.2021 подав заперечення щодо відшкодування понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, оскільки згідно попереднього (орієнтовного) розрахунку, зазначеного позивачем в першій заяві по суті, суму витрат на правничу допомогу не вказано; клопотання позивача № Ю21-1 від 23.02.2021 та заява б/н від 15.04.2021 не містять клопотання про поновлення пропущеного строку і причин поважності такого пропуску незазначення цих витрат. У зв'язку з викладеним відповідач послався на частину другу статті 124 Господарського процесуального кодексу України та просив відмовити позивачу у відшкодуванні витрат на правничу допомогу.
Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Позивачем було подано 15.04.2021 відповідно заяву.
Проте, у разі надання позивачем доказів понесення ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язану із розглядом справи, судом відповідно до приписів статті 221 Господарського процесуального кодексу України буде призначене судове засідання для вирішення питання про такі судові витрати.
Керуючись статтями 129, 231, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України суд
вирішив:
1. В частині позовних вимог про стягнення 1 216 000,00 грн основного боргу відмовити.
2. Закрити провадження в частині позовних вимог про стягнення 1 851 104,90 грн (з яких 1 800 00,00 грн основна заборгованість, 40 883,92 грн пеня та 10 220,98 грн 3% річних).
3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ЮВК Груп" (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, проспект Героїв, будинок 12, квартира 428, код ЄДРПОУ 38359208) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 27 766 (двадцять сім тисяч сімсот шістдесят шість) грн 57 коп., сплачений відповідно до платіжного доручення № 2018 від 10.12.2020, оригінал якого знаходяться в матеріалах справи № 911/3672/20.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Н.Г. Шевчук
Повне рішення складено та підписано: 28.04.2021