ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.04.2021Справа № 910/16952/20
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Ломаки В.С.,
за участю секретаря судового засідання: Вегери А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Контакт-Пріор"
до Фізичної особи ОСОБА_1
про зобов'язання вчинити дії,
За участю представників сторін:
від позивача: Василевська А.А. за ордером серії АІ № 1085062 від 02.02.2021;
від відповідача: Даниленко Є.В. за довіреністю від 18.12.2020.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер-Контакт-Пріор" (далі - позивач) звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи ОСОБА_1 (далі - відповідач) про зобов'язання відповідача повернути позивачу порошок мідний ПСМ-1 в кількості 3 283,87 кг шляхом доставки за місцем знаходження позивача за адресою: Київська область, Васильківський район, селище міського типу Калинівка, вулиця Індустріальна, будинок 9. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача, зокрема, суму судових витрат на оплату професійної правничої допомоги у розмірі фактично понесених Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер-Контакт-Пріор" витрат на послуги адвоката.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер-Контакт-Пріор" посилалося на те, що 25.01.2018 року між ним та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір про виконання робіт з використанням матеріалу замовника № 25/01-2018, за умовами якого остання доручила, а позивач зобов'язався виконати відповідно до умов цього договору роботи з обробки, збагачення або переробки (розпилення) давальницької сировини - порошок мідний гранульований ПСМ1 у готову продукцію, а замовник зобов'язався прийняти готову продукцію порошку ПРМЖХ4-08 і оплатити проведену роботу. Умовами цього правочину також передбачено, що виготовлення готової продукції проводиться з давальницької сировини замовника, або виконавця з подальшим поверненням. На виконання умов укладеного між сторонами договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер-Контакт-Пріор" для виготовлення готової продукції використало власну сировину - порошок мідний ПСМ-1 у кількості 3 283,87 кг загальною вартістю 431 204,30 грн. Проте всупереч досягнутим сторонами домовленостям відповідач не повернув позивачу означену сировину, використану виконавцем, у зв'язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер-Контакт-Пріор" просило суд зобов'язати замовника повернути позивачу порошок мідний ПСМ-1 у кількості 3 283,87 кг шляхом доставки за місцем знаходження позивача. Також позивач вказував на те, що після виникнення спірних правовідносин відповідач припинив здійснення підприємницької діяльності, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності відповідача від 02.10.2019 року № 20710060002021016.
Слід також зазначити, що на підтвердження розміру витрат позивача на оплату послуг професійної правничої допомоги останнім до позовної заяви було долучено копію укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер-Контакт-Пріор" та Адвокатським бюро "Анжели Василевської" договору про надання правової допомоги від 17.09.2019 року № 17/09-19, копію Додаткової угоди до цього правочину від 17.09.2019 року № 1, копію виставленого адвокатом позивачу рахунку від 30.09.2019 року № 30/09/19 на суму 12 500,00 грн., копію акту приймання-передачі наданих послуг від 17.08.2020 року на суму 5 500,00 грн. (до якого включено послуги з підготовки адвокатського запиту вартістю 1 500,00 грн., а також підготовки позовної заяви про стягнення заборгованості вартістю 4 000,00 грн.), копію платіжного доручення від 30.09.2019 року № 1793 на суму 12 500,00 грн., копію ордеру серії КС № 230378 від 17.09.2019 року, копію свідоцтва про право заняття Василевською Анжелою Анатоліївною адвокатською діяльністю від 11.02.2016 року серії КС № 5586/10 та копію відповідного посвідчення адвоката України.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.11.2020 року відповідно до частини 6 статті 176 Господарського процесуального кодексу України зобов'язано Відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Подільської районної в місті Києві державної адміністрації надати інформацію щодо місця проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 .
23.11.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Подільської районної в місті Києві державної адміністрації надійшла довідка про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 .
Враховуючи отримання судом інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) відповідача, ухвалою господарського суду міста Києва від 26.11.2020 року відкрито провадження у справі № 910/16952/20, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 22.12.2020 року.
22.12.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшов відзив Фізичної особи ОСОБА_1 на позовну заяву від 22.12.2020 року, в якому остання заперечила проти задоволення вимог позивача.
У підготовчому засіданні 22.12.2020 року судом без виходу до нарадчої кімнати було постановлено протокольну ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження у даній справі на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 26.01.2021 року.
04.01.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла відповідь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Контакт-Пріор" на відзив на позовну заяву.
18.01.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли заперечення відповідача від 18.01.2021 року.
У підготовчому засіданні 26.01.2021 року судом без виходу до нарадчої кімнати було постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 16.02.2021 року.
04.02.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про долучення до матеріалів справи копії укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер-Контакт-Пріор" та Адвокатським бюро "Анжели Василевської" договору про надання правової допомоги від 04.01.2021 року № 04/01-21, а також копії виданого на ім'я Василевської Анжели Анатоліївни ордеру серії АІ № 1085062 від 02.02.2021 року.
У підготовчому засіданні 16.02.2021 року представник позивача зазначив, що докази на підтвердження понесених Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер-Контакт-Пріор" витрат на оплату послуг адвоката будуть надані суду в установлений частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України строк.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.02.2021 року підготовче провадження у справі № 910/16952/20 було закрито та призначено її до судового розгляду по суті на 16.03.2021 року.
У судовому засіданні 16.03.2021 року оголошувалася перерва до 06.04.2021 року.
Рішенням господарського суду міста Києва від 06.04.2021 року в даній справі вимоги позивача задоволено частково; зобов'язано Фізичну особу ОСОБА_1 повернути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Контакт-Пріор" порошок мідний ПСМ-1 у кількості 2 213,87 кг шляхом доставки за місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Контакт-Пріор" за адресою: Київська область, Васильківський район, селище міського типу Калинівка, вулиця Індустріальна, будинок 9, а також стягнуто з відповідача на користь позивача 4 381,57 грн. витрат по сплаті судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. У той же час означеним рішенням судове засідання для вирішення питання про компенсацію витрат позивача на правничу допомогу призначено на 20.04.2021 року та зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер-Контакт-Пріор" протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду надати докази понесення ним заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу.
15.04.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача (здане до установи зв'язку 12.04.2021 року), до якого останнім долучено Додаткову угоду № 1 від 04.01.2021 року до Договору про надання правової допомоги № 04/01-2021 від 04.01.2021 року, акт приймання-передачі наданих послуг від 08.04.2021 року на суму 8 500,00 грн. (до якого включено послуги з підготовки відповіді на відзив вартістю 1 000,00 грн., представництва в суді під час судового засідання 16.02.2021 року вартістю 2 500,00 грн., представництва в суді під час судового засідання 16.03.2021 року вартістю 2 500,00 грн. та представництва в суді під час судового засідання 06.04.2021 року вартістю 2 500,00 грн.), рахунок № 08/04/21 від 08.04.2021 року на суму 8 500,00 грн., копію платіжного доручення № 393 від 09.04.2021 року на суму 8 500,00 грн., а також довідку від 09.04.2021 року про витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Контакт-Пріор" на правову допомогу у справі № 910/16952/20.
У судовому засіданні 20.04.2021 року представник позивача підтримав вимоги про стягнення з позивача судових витрат у загальному розмірі 14 000,00 грн., вказаних у довідці від 09.04.2021 року про витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Контакт-Пріор" на правову допомогу у справі № 910/16952/20, та наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача у цьому судовому засіданні просив зменшити розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату професійної правничої допомоги до 5 000,00 грн., а також розстрочити сплату означених грошових коштів на один рік, посилаючись на скрутний матеріальний стан ОСОБА_1 та перебування в неї на утриманні неповнолітньої дитини.
Розглянувши у судовому засіданні 20.04.2021 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Контакт-Пріор" про відшкодування судових витрат, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до приписів статті 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.
Положеннями частини 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Згідно з частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Положеннями статті 16 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Так, за умовами частини 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
З матеріалів справи вбачається, що у встановлений частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України строк позивачем було подано інші докази на підтвердження розміру витрат на оплату послуг адвоката, зокрема: Додаткову угоду № 1 від 04.01.2021 року до Договору про надання правової допомоги № 04/01-2021 від 04.01.2021 року, акт приймання-передачі наданих послуг від 08.04.2021 року на суму 8 500,00 грн. (до якого включено послуги з підготовки відповіді на відзив вартістю 1 000,00 грн., представництва в суді під час судового засідання 16.02.2021 року вартістю 2 500,00 грн., представництва в суді під час судового засідання 16.03.2021 року вартістю 2 500,00 грн. та представництва в суді під час судового засідання 06.04.2021 року вартістю 2 500,00 грн.), рахунок № 08/04/21 від 08.04.2021 року на суму 8 500,00 грн., копію платіжного доручення № 393 від 09.04.2021 року на суму 8 500,00 грн., а також довідку від 09.04.2021 року про витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Контакт-Пріор" на правову допомогу по справі № 910/16952/20.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
З матеріалів справи вбачається, що 04.01.2021 року між позивачем (клієнт) та Адвокатським бюро "Анжели Василевської" (Бюро) був укладений Договір про надання правової допомоги № 04/01-21, за умовами якого Бюро за дорученням клієнта зобов'язалося здійснювати його захист, представництво та надавати клієнту інші види правової допомоги на умовах і в порядку, визначеному Договором, а клієнт зобов'язався оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання Договору.
Безпосереднє представництво інтересів клієнта від імені Бюро за цим Договором здійснює уповноважений адвокат Василевська Анжела Анатоліївна (пункт 1.3 цієї угоди).
Відповідно до пункту 3.2 означеного правочину розмір гонорару, який клієнт сплачує Бюро за надану в межах цього Договору правову допомогу, визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною цього Договору. Така додаткова угода може бути викладена у формі додатку до Договору, який набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін.
У Додатковій угоді № 1 від 04.01.2021 року до Договору про надання правової допомоги № 04/01-21 від 04.01.2021 року його сторони погодили найменування та вартість послуг, які надаються клієнту Бюро за цим правочином: підготовка відповіді на відзив - 1 000,00 грн., представництво в суді під час судового засідання - 2 500,00 грн.
Згідно з актом приймання-передачі наданих послуг від 08.04.2021 року до Договору про надання правової допомоги № 04/01-21 від 04.01.2021 року, сума послуг з надання правничої допомоги становить 8 500,00 грн. У цьому акті, зокрема, наведено детальний опис наданих послуг, а саме зазначено про надання позивачу послуг з підготовки відповіді на відзив вартістю 1 000,00 грн., представництва в суді під час судового засідання 16.02.2021 року вартістю 2 500,00 грн., представництва в суді під час судового засідання 16.03.2021 року вартістю 2 500,00 грн. та представництва в суді під час судового засідання 06.04.2021 року вартістю 2 500,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем здійснено оплату послуг Бюро у розмірі 8 500,00 грн. згідно виставленого рахунку № 08/04/21 від 08.04.2021 року, що підтверджується платіжним дорученням № 393 від 09.04.2021 року на суму 8 500,00 грн.
Дослідивши вищезазначені докази, суд дійшов висновку про те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер-Контакт-Пріор" належними доказами доведено розмір витрат на правничу допомогу в справі № 910/16952/20 у розмірі 8 500,00 грн.
У той же час суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача про розподіл судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги в розмірі 5 500,00 грн., з огляду на наступне.
Як було зазначено вище, на підтвердження витрат на послуги адвоката в сумі 5 500,00 грн. до позовної заяви Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер-Контакт-Пріор" було долучено копію укладеного між ним та Адвокатським бюро "Анжели Василевської" договору про надання правової допомоги від 17.09.2019 року № 17/09-19, копію Додаткової угоди до цього правочину від 17.09.2019 року № 1, копію виставленого адвокатом позивачу рахунку від 30.09.2019 року № 30/09/19 на суму 12 500,00 грн., копію акту приймання-передачі наданих послуг від 17.08.2020 року на суму 5 500,00 грн. (до якого включено послуги з підготовки адвокатського запиту вартістю 1 500,00 грн., а також підготовки позовної заяви про стягнення заборгованості вартістю 4 000,00 грн.), копію платіжного доручення від 30.09.2019 року № 1793 на суму 12 500,00 грн., копію ордеру серії КС № 230378 від 17.09.2019 року, копію свідоцтва про право заняття Василевською Анжелою Анатоліївною адвокатською діяльністю від 11.02.2016 року серії КС № 5586/10 та копію відповідного посвідчення адвоката України.
Судом встановлено, що 17.09.2019 року між позивачем (клієнт) та Адвокатським бюро "Анжели Василевської" (Бюро) був укладений Договір про надання правової допомоги № 17/09-19, за умовами якого Бюро за дорученням клієнта зобов'язалося здійснювати його захист, представництво та надавати клієнту інші види правової допомоги на умовах і в порядку, визначеному Договором, а клієнт зобов'язався оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання Договору.
Відповідно до пункту 3.2 вказаного договору розмір гонорару, який клієнт сплачує Бюро за надану в межах цього Договору правову допомогу, визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною цього Договору.
Разом із тим, за умовами пункту 5.1 означеного Договору останній діє з моменту його підписання сторонами до 31.12.2020 року, а стосовно розрахунків між сторонами - до повного розрахунку.
У Додатковій угоді № 1 від 17.09.2019 року до Договору про надання правової допомоги № 17/09-19 від 17.09.2019 року його сторони погодили найменування та ціну послуг, які надаються клієнту Бюро за цим правочином: підготовка адвокатського запиту - 1 500,00 грн., підготовка позовної заяви - 4 000,00 грн., підготовка процесуального документу - 1 000,00 грн., представництво в суді під час судового засідання - 2 500,00 грн.
На підтвердження фактичних витрат на послуги адвоката в сумі 5 500,00 грн. позивачем було надано копію виставленого адвокатом позивачу рахунку від 30.09.2019 року № 30/09/19 на суму 12 500,00 грн., копію акту приймання-передачі наданих послуг від 17.08.2020 року на суму 5 500,00 грн. (до якого включено послуги з підготовки адвокатського запиту вартістю 1 500,00 грн., а також підготовки позовної заяви про стягнення заборгованості вартістю 4 000,00 грн.), копію платіжного доручення від 30.09.2019 року № 1793 на суму 12 500,00 грн.
Проте суд звертає увагу позивача на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які підтверджують фактичне надання адвокатом позивачу послуг з підготовки адвокатського запиту, що свідчить про відсутність правових підстав для розподілу відповідних витрат позивача в сумі 1 500,00 грн., сплачених за виконання таких робіт.
Крім того, у акті приймання-передачі наданих послуг від 17.08.2020 року на суму 5 500,00 грн. також вказано про надання позивачу послуг з підготовки позовної заяви про стягнення заборгованості вартістю 4 000,00 грн. Однак суд констатує, що предметом спору в даній справі є не стягнення заборгованості, а зобов'язання відповідача повернути позивачу порошок мідний ПСМ-1 шляхом доставки за місцем знаходження позивача.
Слід також зазначити, що позивачем не було надано суду належних доказів понесення ним заявлених до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 500,00 грн. саме у даній справі, оскільки зі змісту наданих документів (Договору про надання правової допомоги від 17.09.2019 року № 17/09-19, Додаткової угоди до цього правочину від 17.09.2019 року № 1, рахунку від 30.09.2019 року № 30/09/19, акту приймання-передачі наданих послуг від 17.08.2020 року, платіжного доручення від 30.09.2019 року № 1793), якими позивач обґрунтовував понесення таких витрат та переважна більшість з яких складена у 2019 році, не вбачається будь-яких посилань на цей судовий спір.
Аналогічна правова позиція щодо відсутності підстав для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, у зв'язку із недоведенням заявником їх фактичного надання у конкретному судовому спорі викладена у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.09.2020 року в справі № 910/4201/19.
Відтак, суд дійшов висновку про обґрунтованість заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Контакт-Пріор" про розподіл судових витрат в частині розподілу між сторонами таких витрат в сумі 8 500,00 грн.
У той же час, враховуючи часткове задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Контакт-Пріор" у даній справі, суд зазначає про обґрунтованість вимог позивача про покладення на відповідача витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (еквівалентно до вартості спірного порошку мідний ПСМ-1, який відповідача зобов'язано поставити позивачу), що становить 5 758,03 грн.
Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Однак, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони у разі наявності її заперечень щодо співрозмірності заявленої суми компенсації має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а їх розмір є розумним та виправданим. Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Як було зазначено вище, у судовому засіданні 20.04.2021 року представник відповідача заявив клопотання про зменшення розміру заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату професійної правничої допомоги до 5 000,00 грн., посилаючись, зокрема, на скрутний матеріальний стан ОСОБА_1 та перебування на її утриманні неповнолітньої дитини.
Суд звертає увагу на те, що надані позивачем документи на підтвердження розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію, зокрема, розумної необхідності таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 11.12.2018 року в справі № 910/2170/18.
Так, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015 року, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009 року, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006 року, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 року також зауважено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до частини 1 статті 15 Господарського процесуального кодексу України, пропорційність у господарському суді, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Разом із тим, при вирішенні питання про стягнення з позивача заявленої до стягнення суми витрат на оплату професійної правничої допомоги, а також зважаючи на вищенаведені приписи чинного законодавства та принципи господарського судочинства, судом враховано посилання представника відповідача, зокрема, на скрутний матеріальний стан ОСОБА_1 та перебування на її утриманні неповнолітньої дитини. Крім того, при вирішенні питання про розподіл судових витрат на оплату професійної правничої допомоги в даній справі судом враховано й те, що на час звернення позивача до суду з даним позовом та вирішення спору, а також на час постановлення додаткового рішення у цій справі в частині розподілу судових витрат, відповідач втратив статус фізичної особи-підприємця та не здійснював господарської діяльності.
Відтак, з урахуванням предмету та підстав позовних вимог у даній справі, зважаючи на часткове задоволення вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Контакт-Пріор" та необґрунтованість заяви останнього про розподіл судових витрат сумі 5 500,00 грн., у зв'язку із непідтвердженістю вказаних витрат, оцінюючи витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності справи, беручи до уваги, зокрема, викладені представником відповідача заперечення та заявлене клопотання про зменшення розміру витрат на оплату послуг адвоката, а також керуючись принципом розумності судових витрат, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співрозмірним є зменшення витрат відповідача на професійну правничу допомогу в сумі 5 758,03 грн., розмір яких є підтвердженим, до 5 000,00 грн.
Щодо заявленого представником відповідача усного клопотання про розстрочку виконання додаткового рішення суду про розподіл судових витрат, слід зазначити наступне.
Відповідно до частини 1 статті 239 Господарського процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
За приписами статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 року в справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005 року в справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Відповідно до змісту рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 року в справі "Шмалько проти України" право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини та громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Аналогічна правова позиція була висловлена Конституційним Судом України у рішеннях від 13.12.2012 року в справі № 18-рп/2012, від 25.05.2012 року в справі № 11-рп/2012 та від 30.06.2009 року в справі № 16-рп/2009.
За частинами 1, 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Зі змісту вищенаведених нормативних приписів чинного законодавства вбачається, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Відповідно до положень статті 331 Господарського процесуального кодексу України задоволення заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.
Вищенаведеними нормами встановлено, що розстрочення виконання рішення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке рішення не може вважатися законним та справедливим.
Відтак, саме на заявника у контексті приписів статей 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України покладається обов'язок доведення існування відповідних підстав, тоді як стягувач, у разі наявності заперечень, має навести докази, що спростовують обставини, на які посилається заявник.
Проте представником відповідача у встановленому законом порядку не було надано суду жодних доказів на підтвердження наведених ним обставин, які свідчать про наявність підстав для розстрочення виконання вказаного додаткового рішення.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що на даний час підстави для розстрочення виконання додаткового рішення у справі відсутні, а тому усна заява представника відповідача задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 123, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Контакт-Пріор" про відшкодування судових витрат задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Контакт-Пріор" (08623, Київська область, Васильківський район, селище міського типу Калинівка, вулиця Індустріальна, будинок 9; код ЄДРПОУ 20573531) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп.
3. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
4. В решті вимог заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Контакт-Пріор" про відшкодування судових витрат відмовити.
5. У задоволенні усної заяви представника Фізичної особи ОСОБА_1 щодо розстрочення виконання додаткового рішення відмовити.
6. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
7. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини додаткового рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
8. Відповідно до підпункту 17.5. пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне додаткове рішення складено та підписано 28.04.2021 року.
Суддя В.С. Ломака