ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.04.2021Справа № 910/19490/20
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Ґудвеллі Україна"
доДержавного підприємства "Гарантований покупець"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачаПриватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго"
простягнення 7145075,06 грн
Суддя Смирнова Ю.М.
Секретар судового засідання Багнюк І.І.
Представники учасників справи:
від позивачане з'явились;
від відповідачаОнищенко О.А.;
від третьої особине з'явились;
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ґудвеллі Україна" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" 7145075,06 грн, з яких: 6318967,92 грн основного боргу, 442327,75 грн штрафу, 308362,39 грн пені та 75417,00 грн 3% річних.
Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов договору №12071/01 від 29.02.2016 та Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом відповідач не здійснив повний розрахунок із позивачем за продану йому електричну енергію у березні 2020 року, у квітні 2020 року, у травні 2020 року, у червні 2020 року та у липні 2020 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/19490/20, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача; підготовче засідання у справі призначено на 14.01.2021.
11.01.2021 через канцелярію суду від третьої особи надійшли письмові пояснення по справі.
14.01.2021 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній проти заявлених позовних вимог заперечив, серед іншого посилаючись на те, що зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів не вбачається настання строку остаточної оплати електричної енергії, поставленої позивачем у спірний період згідно положень п.10.4 Порядку купівлі-продажу гарантованим покупцем електричної енергії у продавців за "зеленим" тарифом, що затверджений постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641, яким позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.
Крім того як зауважує відповідач, на Приватне акціонерне товариство Національну енергетичну компанію "Укренерго" покладено обов'язок забезпечити надходження грошових коштів гарантованому покупцю для оплати останнім електричної енергії продавцям за "зеленим" тарифом в повному обсязі, тоді як відповідач повинен провести розрахунки з цими виробниками з урахуванням сплачених Приватним акціонерним товариством Національною енергетичною компанією "Укренерго" грошових коштів для забезпечення гарантованому покупцю здійснення вказаної оплати, а будь-яких доказів того, що гарантований покупець не здійснив оплату платежів позивачу, в т.ч. із забезпеченням йому остаточної оплати за рахунок повної оплати Приватним акціонерним товариством Національною енергетичною компанією "Укренерго" розміру вартості послуги спірного періоду, позовні матеріали не містять.
Судове засідання, призначене на 14.01.2021, не відбулося.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2021 підготовче засідання у справі призначено на 04.02.2021.
01.02.2021 через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній проти тверджень відповідача у відзиві на позов заперечив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2021 у підготовчому засіданні було оголошено перерву до 18.02.2021.
12.02.2021 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
17.02.2021 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника, яке судом задоволено.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.03.2021.
24.03.2021 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання, в якому відповідач просив суд зменшити належний до сплати розмір неустойки до 1 грн згідно положень ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України та ч.ч.1, 2 ст.233 Господарського кодексу України, а також зменшити належний до сплати розмір 3% річних.
24.03.2021 у судовому засіданні з розгляду справи по суті оголошено перерву до 14.04.2021. Третій особі направлено повідомлення про судове засідання 14.04.2021 в порядку ст.ст.120-121 Господарського процесуального кодексу України.
08.04.2021 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про зменшення неустойки та 3% річних.
12.04.2021 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи 14.04.2021 без участі представника, яке судом задоволено.
Представник відповідача у судовому засіданні 14.04.2021 проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав наведених у відзиві на позов, запереченнях на відповідь на відзив, клопотання про зменшення розміру неустойки та 3% річних підтримав.
Третя особа у судове засідання 14.04.2021 представників не направила, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.
В судовому засіданні 14.04.2021 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва
29.02.2016 між Державним підприємством "Енергоринок" (ДПЕ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Даноша" (ВАД) (зміна найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Ґудвеллі Україна") було укладено договір №12071/01 (договір), відповідно до умов якого ВАД зобов'язується продавати, а ДПЕ зобов'язується купувати електроенергію, вироблену ВАД та здійснювати її оплату відповідно до умов договору.
03.07.2019 між Державним підприємством "Енергоринок" (ДПЕ), Державним підприємством "Гарантований покупець" (гарантований покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ґудвеллі Україна" (далі - виробник за "зеленим" тарифом) було укладено додаткову угоду №387/01 до договору (додаткова угода №387/01).
У додатковій угоді №387/01 до договору сторони дійшли згоди в преамбулі договору слова "Державне підприємство "Енергоринок" замінити на слова "Державне підприємство "Гарантований покупець" та замінити статті 1-10 договору статтями 1-8 у новій редакції.
Так, згідно з п.1.1 додаткової угоди №387/01 за цим договором виробник за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 року №641 (далі - Порядок).
Відповідно до п.2.1 додаткової угоди №387/01 сторони визнають свої зобов'язання згідно з Законом України "Про ринок електричної енергії", Порядком, Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №307 та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього договору.
Пунктом 2.3 додаткової угоди №387/01 визначено, що виробник за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець - купувати всю відпущену електричну енергію виробника в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць виробника за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.
Умовами п.2.4, 2.5 додаткової угоди №387/01 сторонами погоджено, що виробник за "зеленим" тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, у національній валюті України. Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом.
Обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку (п.3.1 додаткової угоди).
Відповідно до п.п.3.2, 3.3 додаткової угоди №387/01 розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ. Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.
У п.4.5 додаткової угоди №387/01 унормовано, що гарантований покупець зобов'язаний купувати у виробника за "зеленим" тарифом вироблену електричну енергію за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб, а також у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену в позивача електричну енергію.
Гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати виробникам за "зеленим" тарифом, що визначений у главі 10 Порядку, гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1% від неоплаченої згідно з порядком суми (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати. З гарантованого покупця може стягуватися додатково штраф у розмірі 7% від неоплаченої згідно з Порядком суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок виробника за "зеленим" тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати. Сплата гарантованим покупцем пені та штрафу здійснюється з поточних рахунків гарантованого покупця на поточні рахунки виробників за "зеленим" тарифом (п.4.6 додаткової угоди №387/01).
Якщо виробник "зеленим" тарифом є суб'єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, і регулятор вже встановив "зелений" тариф виробнику, договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії "зеленого" тарифу (до 01.01.2030) (п.7.4 додаткової угоди №387/01).
Як вбачається із додаткової угоди від 29.04.2020 №1302/01/20 до договору (додаткова угода №1302/01/20), сторони дійшли згоди, що продавець за "зеленим" тарифом (позивач) зобов'язується продавати, а гарантований покупець (відповідач) зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641 (далі - Порядок), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 №2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачами).
Відповідно до п.п.3.2, 3.3 в редакції додаткової угоди №1302/01/20 розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ. Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у продавця за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються, зокрема, відповідно до положень глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
Гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати продавцю за "зеленим" тарифом, що визначений у главі 10 Порядку або главі 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами. Гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1% від неоплаченої згідно з Порядком або Порядком продажу електричної енергії споживачами суми (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати. З гарантованого покупця може стягуватися додатково штраф у розмірі 7% від неоплаченої згідно з Порядком або Порядком продажу електричної енергії споживачами суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок продавця за "зеленим" тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати. Сплата гарантованим покупцем пені та штрафу здійснюється з поточних рахунків гарантованого покупця на поточні рахунки продавців за "зеленим" тарифом (п.4.6 додаткової угоди №1302/01/20).
З матеріалів справи вбачається, що 31.03.2020 між сторонами підписано та скріплено печатками акт купівлі-продажу електроенергії за березень 2020 року на суму 1195435,27 грн, 30.04.2020 акт купівлі-продажу електроенергії за квітень 2020 року на суму 1696141,02 грн, 31.05.2020 акт купівлі-продажу електроенергії за травень 2020 року на суму 760430,05 грн, 30.06.2020 акт купівлі-продажу електроенергії за червень 2020 року на суму 1815978,37 грн, 31.07.2020 акт купівлі-продажу електроенергії за липень 2020 року на суму 1757954,72 грн.
На виконання умов договору відповідачем було здійснено часткову оплату електроенергії, поставленої у спірний період, а саме:
- за березень 2020 року згідно меморіальних ордерів №19901 від 16.03.2020 на суму 69266,20 грн, №21221 від 25.03.2020 на суму 73412,20 грн, №31172 від 12.06.2020 на суму 13619,58 грн, №32435 від 18.06.2020 на суму 28444,11 грн, №34439 від 25.06.2020 на суму 28436,50 грн, №35103 від 30.06.2020 на суму 42627,80 грн, №37412 від 15.07.2020 на суму 47171,18 грн, №38095 від 23.07.2020 на суму 38362,10 грн, №39124 від 30.07.2020 на суму 121347,32 грн, №40781 від 31.07.2020 на суму 50089,26 грн, №40149 від 31.07.2020 на суму 45210,45 грн;
- за квітень 2020 року згідно меморіальних ордерів №24404 від 16.04.2020 на суму 29868,02 грн, №25690 від 24.04.2020 на суму 45353,70 грн;
- за травень 2020 року згідно меморіального ордеру №29603 від 15.05.2020 на суму 10375,97 грн;
- за червень 2020 року згідно меморіальних ордерів №31733 від 15.06.2020 на суму 37295,45 грн, №33139 від 25.06.2020 на суму 34252,60 грн;
- за липень 2020 року згідно меморіальних ордерів №36697 від 15.07.2020 на суму 41872,47 грн, №38355 від 24.07.2020 на суму 30047,54 грн.
Відповідно до підписаного та скріпленого печатками сторін акту звірки взаєморозрахунків станом на 31.07.2020 заборгованість відповідача перед позивачем склала 6438886,59 грн.
Згідно листа позивача №861 від 09.09.2020 проведено зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 119918,66 грн (3156,11 грн + 116762,55 грн) за березень 2020 року.
Відповідно до підписаного та скріпленого печатками сторін акту звірки взаєморозрахунків станом на 30.09.2020 заборгованість відповідача перед позивачем склала 6318967,93 грн.
Спір у справі виник внаслідок того, що в порушення умов укладеного між сторонами договору з урахуванням додаткових угод до нього відповідачем не було оплачено за поставлену позивачем у березні-липні 2020 року електричну енергію у строк, встановлений п.10.1 Порядку, внаслідок чого останній просить суд стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" 7145075,06 грн, з яких: 6318967,92 грн основного боргу, 442327,75 грн штрафу, 308362,39 грн пені та 75417,00 грн 3% річних.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).
Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.
Відповідно до частин 1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.
Згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст.662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст.193 Господарського кодексу України.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Матеріалами справи підтверджено, що на підставі укладеного між сторонами договору та додаткових угод до нього у березні-липні місяцях 2020 року позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято електроенергію на загальну суму 7225939,43 грн, що підтверджується актами купівлі-продажу електроенергії за відповідні місяці, які підписані між сторонами та скріплені печатками останніх.
Згідно умов п.п.3.2, 3.3 додаткової угоди №387/01 розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ. Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.
Відповідно до п.п.3.2, 3.3 в редакції додаткової угоди від №1302/01/20 розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ. Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у продавця за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються, зокрема, відповідно до положень глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2802 від 13.12.2019 в Порядок купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затверджений постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641 (нова назва - Порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії) внесені зміни, які набрали чинності з 28.12.2019.
Відповідно до п.10.1 Порядку у відповідній редакції до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
Згідно з п.10.4 Порядку після отримання від продавця акту купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
Відповідно до ч.5 ст.65 Закону України "Про ринок електричної енергії" гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за "зеленим" тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.
31.03.2020 між сторонами підписано акт купівлі-продажу електроенергії за березень 2020 року на суму 1195435,27 грн, 30.04.2020 - акт купівлі-продажу електроенергії за квітень 2020 року на суму 1696141,02 грн, 31.05.2020 - акт купівлі-продажу електроенергії за травень 2020 року на суму 760430,05 грн, 30.06.2020 - акт купівлі-продажу електроенергії за червень 2020 року на суму 1815978,37 грн, 31.07.2020 - акт купівлі-продажу електроенергії за липень 2020 року на суму 1757954,72 грн.
Жодних зауважень щодо цих актів відповідачем не висловлено.
Розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Державним підприємством "Гарантований покупець" у березні 2020 року, затверджено постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №902 від 29.04.2020 на рівні 2569785206,02 грн (без ПДВ), у квітні 2020 року - постановою №995 від 27.05.2020 на рівні 4944070 79,18 грн (без ПДВ), у травні 2020 року - постановою №1211 від 24.06.2020 на рівні 4338131679,47 грн (без ПДВ), у червні 2020 року - постановою №1435 від 22.07.2020 на рівні 4246575539,88 грн (без ПДВ), у липні 2020 року - постановою №1600 від 19.08.2020 на рівні 4634864467,84 грн (без ПДВ).
Таким чином, остаточний розрахунок за отриману у спірному періоді електричну енергію відповідач повинен був здійснити у такі строки: за березень 2020 року до 04.05.2020, за квітень 2020 року до 29.05.2020, за травень 2020 року до 26.06.2020, за червень 2020 року до 24.07.2020, за липень 2020 року до 21.08.2020, тобто протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці) за наявності вже підписаних двома сторонами актів купівлі-продажу, а прострочення платежу виникло з 05.05.2020, 30.05.2020, 27.06.2020, 25.07.2020, 22.08.2020 відповідно.
В той же час, як вбачається з поданих до матеріалів справи меморіальних ордерів, відповідачем було частково оплачено за отриману у спірний період електроенергію на загальну суму 906971,51 грн, у зв'язку з чим сума заборгованості відповідача за період з березня по липень 2020 року складає 6318967,92 грн. Доказів здійснення оплати за поставлену у спірний період електричну енергію в повному обсязі матеріали справи не містять, а відповідачем суду не надано.
З урахуванням наведеного, за висновками суду, сума основного боргу у розмірі 6318967,92 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.
Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 75417,00 грн за загальний період прострочення з 05.05.2020 по 25.11.2020, штрафу на суму 442327,75 грн та пені на суму 308362,39 грн за загальний період прострочки з 05.05.2020 по 25.11.2020.
Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання по оплаті електричної енергії, поставленої позивачем у березні-липні місяцях 2020 року, то вимоги останнього про стягнення 3% річних є законними та обґрунтованими.
Здійснивши перерахунок наведеного позивачем розрахунку 3% річних, суд дійшов висновку, що він є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3% річних на суму 75417,00 грн за загальний період прострочення з 05.05.2020 по 25.11.2020.
Частиною 1 ст.216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За приписами ст.230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст.548 Цивільного кодексу України унормовано, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно зі ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 4.6 додаткової угоди №387/01 передбачено, що гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати виробникам за "зеленим" тарифом, що визначений у главі 10 Порядку, гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1% від неоплаченої згідно з порядком суми (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати.
Гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати продавцю за "зеленим" тарифом, що визначений у главі 10 Порядку або главі 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами. Гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1% від неоплаченої згідно з Порядком або Порядком продажу електричної енергії споживачами суми (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати (п.4.6 додаткової угоди №1302/01/20).
Як встановлено судом, відповідачем у встановлений строк свого обов'язку за договором зі сплати за поставлену електроенергію не виконано, чим допущено прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання, і він вважається таким, що прострочив. Відповідно, позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період з 05.05.2020 по 25.11.2020.
За розрахунком позивача, який перевірений судом, обґрунтованою є сума пені, що складає 308362,39 грн.
У відповідності до ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно п.4.6 додаткової угоди №387/01 сторонами погоджено, що з гарантованого покупця може стягуватися додатково штраф у розмірі 7% від неоплаченої згідно з Порядком суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок виробника за "зеленим" тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати.
З гарантованого покупця може стягуватися додатково штраф у розмірі 7% від неоплаченої згідно з Порядком або Порядком продажу електричної енергії споживачами суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок продавця за "зеленим" тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати (п.4.6 додаткової угоди №1302/01/20).
З огляду на неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати електричної енергії та ненадходження понад 30 днів на рахунок позивача належних коштів відповідно до порядку оплати, то суд зазначає, що вимоги позивача про стягнення штрафу на суму 442327,75 грн також є обґрунтованими, а розрахунок, який наведений позивачем у позовній заяві, - арифметично вірним.
Заперечуючи проти задоволення вимог позивача, відповідач посилався, зокрема на те, що оплата вартості електричної енергії за "зеленим" тарифом залежить від надходження коштів від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", яке неналежним чином виконує свої грошові зобов'язання.
Проте суд зазначає, що укладеним між сторонами договором з урахуванням додаткових угод саме відповідач взяв на себе обов'язок купувати усю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКЕКП від 26.04.2019 №641.
Саме лише посилання відповідача на те, що порушення грошового зобов'язання сталося не з його вини, не може бути прийнято судом, оскільки недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника не є підставою для звільнення відповідача у даній справі від виконання своїх договірних зобов'язань, у тому числі в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості обсягу електричної енергії за "зеленим тарифом", отриманої у спірний період.
Разом з цим, суд вважає за можливе частково задовольнити клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки.
Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Положеннями ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України визначено, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Проте неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для покупця і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013.
Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.
Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін. Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру штрафних санкцій фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст.3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.
Господарський суд об'єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання) тощо.
При цьому реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст.551 Цивільного кодексу України та ст.233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Отже враховуючи ступінь виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором у спірний період, а також специфіку відносин, які існують на ринку електричної енергії в Україні, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є зменшення розміру заявлених до стягнення штрафу та пені на 50%, у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає штраф на суму 221163,88 грн та пеня у розмірі 154181,20 грн. Таке зменшення суд першої інстанції вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.
Щодо зменшення 3% річних.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України стягнення 3% річних та інфляційних втрат є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
З аналізу положень ст.233 Господарського кодексу України та ст.551 Цивільного кодексу України вбачається, що ними передбачено право суду на зменшення штрафних санкцій (штрафу, пені), в той час як стягнення 3% річних не є штрафними санкціями, зокрема неустойкою, а є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання.
Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09.02.2021 у справі №520/17342/18, від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц (провадження №14-241цс19) та від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц (провадження №14-591цс18), від 13.11.2019 у справі №922/3095/18 (провадження №12-105гс19), від 13.03.2020 у справі №902/417/18 (провадження №12-79гс19). Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №910/3692/18, 27.04.2018 у справі №908/1394/17 та від 22.01.2019 у справі №905/305/18.
За таких обставин, а також враховуючи, що розмір нарахованих позивачем 3% річних є пропорційним відносно до наслідків допущеного відповідачем правопорушення, у суду відсутні підстави для зменшення розміру 3% річних, заявлених позивачем до стягнення з відповідача.
За таких обставин, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Ґудвеллі Україна" до Державного підприємства "Гарантований покупець".
З огляду на наведене всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду стосовно наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Суд зазначає, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Згідно положень п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про зменшення заявленої до стягнення неустойки згідно ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України та ст.233 Господарського кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст.74, 129, 238 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, місто Київ, вул.С.Петлюри, будинок 27, ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ґудвеллі Україна" (77330, Івано-Франківська обл., Калуський р-н, село Копанки, вул.Лісова, будинок 1, ідентифікаційний номер 32464900) 6318967 (шість мільйонів триста вісімнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят сім) грн 92 коп. основного боргу, 3% річних у сумі 75417 (сімдесят п'ять тисяч чотириста сімнадцять) грн 00 коп., штраф у розмірі 221163 (двісті двадцять одна тисяча сто шістдесят три) грн 88 коп., пеню у розмірі 154181 (сто п'ятдесят чотири тисячі сто вісімдесят одна) грн 20 коп. та 107176 (сто сім тисяч сто сімдесят шість) грн 13 коп. судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257, п.п.17.5 п.17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 27.04.2021
Суддя Ю.М.Смирнова