ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.04.2021Справа № 910/3121/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи
за позовом Фермерського господарства "Стимул"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТДК Терра Агро Астард"
про стягнення заборгованості в розмірі 203 555,09 грн.
Без повідомлення (виклику) сторін.
Фермерське господарство «Стимул» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДК Терра Агро Астард» заборгованості у розмірі 203 555,09 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором купівлі-продажу № 2011/20 від 20.11.2020, в частині здійснення розрахунків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2021 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 01.03.2021 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак була повернута відділом поштового зв'язку до суду з поміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв'язку повідомлення від 10.03.2021 про неможливість вручення поштового відправлення, вважається днем вручення відповідачу ухвали Господарського суду міста Києва від 01.03.2021.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Зважаючи на те, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальним правом, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України та частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
20 листопада 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТДК Терра Агро Астард» (далі - покупець, відповідач) та Фермерським господарством «Стимул» (далі - постачальник, позивач) укладено Договір купівлі-продажу № 2011/20 (далі - Договір), за умовами якого, продавець зобов'язується передати у власність покупця товар який в Державному класифікаторі продукції та послуг, кукурудза врожаю 2020 року, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Найменування, ціна, загальна кількість товару, що є предметом купівлі-продажу за Договором визначаються у специфікації, що додається до цього Договору та є його невід'ємною частиною (п. 1.2 Договору).
Відповідно до п. 2.1 Договору ціни на товар встановлюються в національній валюті України. Вартість зазначається в накладній та рахунку з урахуванням витрат на транспортування, сплату податків та інших зборів і обов'язкових платежів.
За умовами п. 2.2 Договору оплата здійснюється протягом трьох днів в безготівковій формі, шляхом перерахування відповідної суми грошових коштів з банківського рахунку покупця на банківських рахунок продавця, вказаний у цьому Договорі або у накладній на товар. Моментом здійснення покупцем оплати є момент списання грошових коштів з рахунку покупця.
У відповідності до п. 3.1 Договору продавець зобов'язаний в обговорену дату чи в межах обговореного терміну з покупцем, надати товар у розпорядження покупця в попередньо узгодженому з покупцем місці. Таке узгодження може бути усним або письмовим. Товар постачається покупцю на умовах - FCA (Інкотермс 2010).
Згідно з п. 3.2 Договору прийняття-передача товару у власність покупця відбувається у порту. Право власності на товар від продавця до покупця переходить в момент підписання відповідної накладної. Покупець несе усі видатки по транспортуванню товару та ризики загибелі та/або пошкодження товару від моменту підписання видаткової накладної.
Відповідно до п. 4.1 Договору продавець повинен надати товар відповідно до технічних вимог документації закупівель. Якість товару, що поставляється за цим Договором, повинна відповідати встановленим стандартам, технічним умовам та іншим вимогам, які звичайно ставляться доданого виду товару. Якість товару повинна відповідати нормам ДСТУ 4526:2006 «Кукурудза» та мати наступні базисні кондиції:
КультураМакс вологість %Макс сміттєва домішка %Макс зернова домішка %Макс Битих %Пошкодження %
Кукурудза14,02,010,05,05,0
Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2020, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором (п. 7.1 Договору).
Додатком до Договору сторонами узгоджено Специфікацію, відповідно до якої поставці підлягає кукурудза врожаю 2020 року у кількості 30 тонн, загальною вартістю 220 500,00 грн. та визначено, що розрахунки за товар здійснюються покупцем протягом трьох банківських днів після реєстру, згідно рахунку-фактури, видаткової накладної, після реєстрації ПДВ та оригіналів документів.
На виконання умов Договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято продукцію згідно видаткової накладної № 3 від 26.11.2020 на суму 201 978,00 грн.
Відповідач Листом вих. № 29 від 18.12.2020 гарантував оплату до 31.12.2020 проте, як зазначає позивач, оплату товару так і не здійснив, в зв'язку з чим, 04.02.2021 позивач звернувся до відповідача із Претензію вих. № 1 від 01.02.2021 на суму 204 036,00 грн., у відповідь на яку відповідач Листом вих. № 83 від 09.02.2021 гарантував в термін до 15.03.2021 здійснення погашення заборгованості за Договором на суму 201 978,00 грн.
Позивач зазначає, що відповідач, у порушення взятих на себе зобов'язань за Договором, оплату отриманого товару у повному обсязі не здійснив, у зв'язку з чим у ТОВ «ТДК Терра Агро Астард» виникла заборгованість перед позивачем в сумі 201 978,00 грн.
Також у зв'язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань в частині оплати отриманого за Договором товару, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 315,42 грн. та пені в розмірі 1 261,67 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем поставлено відповідачу товар за Договором згідно видаткової накладної № 3 від 26.11.2020 на суму 201 978,00 грн., яка підписана сторонами без заперечень та зауважень.
Також, як вбачається з матеріалів справи, позивачем виставлено відповідачу на оплату рахунок №3 від 26.11.2020 на суму 201 978,00 грн. та зареєстровано податкову накладну, що підтверджується наявною в матеріалах справи Квитанцією про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдино реєстрі податкових накладних.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За умовами п. 2.2 Договору оплата здійснюється протягом трьох днів в безготівковій формі, шляхом перерахування відповідної суми грошових коштів з банківського рахунку покупця на банківських рахунок продавця, вказаний у цьому Договорі або у накладній на товар. Моментом здійснення покупцем оплати є момент списання грошових коштів з рахунку покупця.
Додатком до Договору сторонами узгоджено Специфікацію, відповідно до якої поставці підлягає кукурудза врожаю 2020 року у кількості 30 тонн, загальною вартістю 220 500,00 грн. та визначено, що розрахунки за товар здійснюються покупцем на протязі трьох банківських днів після реєстру, згідно рахунку-фактури, видаткової накладної, після реєстрації ПДВ та оригіналів документів.
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Доказів на підтвердження оплати вартості поставленого товару у повному обсязі, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.
При цьому, відповідач Листами вих. № 29 від 18.12.2020 та вих. № 83 від 09.02.2021 гарантував оплату отриманого товару.
Таким чином, відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за Договором, оплату отриманого товару не здійснив, у зв'язку з чим, за відповідачем обліковується заборгованість за поставлений товар в розмірі 201 978,00 грн.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати заборгованості за Договором не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 201 978,00 грн.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 315,42 грн. та пеню в розмірі 1 261,67 грн.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статей 216, 218 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Суд зазначає, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено пеню.
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання (та одночасно вид відповідальності за неналежне виконання/невиконання зобов'язання) як пеня та механізм її нарахування встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та частиною шостою статті 232 ГК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з п. 5.3 Договору у разі порушення з вини покупця строків оплати партії товару, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який нараховується пеня за кожен день прострочення.
Здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру пені, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 1 261,67 грн.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних за заявлений позивачем період, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних в розмірі 315,4291 грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДК Терра Агро Астард» (04074, місто Київ, вулиця Вишгородська, будинок 12, приміщення 407-А; ідентифікаційний код: 40330020) на користь Фермерського господарства «Стимул» (27160, Кіровоградська обл., Новоукраїнський р-н, село Рівне, вулиця Тімірязєва, будинок 22; ідентифікаційний код: 22218716) заборгованість у розмірі 201 978 (двісті одна тисяча дев'ятсот сімдесят вісім) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 315 (триста п'ятнадцять) грн. 42 коп., пеню у розмірі 1 261 (одна тисяча двісті шістдесят одна) грн. 67 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 053 (три тисячі п'ятдесят три) грн. 33 коп.
3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 256 та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Повне рішення складено: 28.04.2021
Суддя О.А. Грєхова