про відмову у відкритті провадження у справі
"28" квітня 2021 р. м. Ужгород Справа № 907/286/21
Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали
за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Грушевського 22Б», м. Мукачево
до відповідача 1 Мукачівської міської ради, м. Мукачево
до відповідача 2 гр. ОСОБА_1 , м. Мукачево
про скасування рішення та витребування майна з чужого незаконного володіння
Позивач звернувся з позовом до суду, яким просить визнати незаконним та скасувати рішення 68 сесії 7-го скликання Мукачівської міської ради №1б23 від 28.11.2019 «Про передачу у власність земельних ділянок шляхом викупу, затвердження звітів про експертну грошову оцінку земельних ділянок, що відчужуються, затвердження ціни та інших істотних умов договорів купівлі-продажу та про затвердження звітів про експертну грошову оцінку земельних ділянок комунальної власності, які підлягають у продажу у власність на земельних торгах у формі аукціону» в частині пунктів 4, 5, 6, 11, які стосуються продажу земельної ділянки площею 285 кв.м., цільове призначенням «для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури», розташованої на території АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 2110400000:01:001:1381 на земельному аукціоні. Другою вимогою є витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 вказаної земельної на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Грушевського 22Б». Позов заявлено з посиланням на ст. ст. 15, 382, 385 Цивільного кодексу України.
Розглянувши подані позивачем документи, суд дійшов висновку, що подана позовна заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі та суб'єктного складу сторін.
Однією з позовних вимог є вимога про визнання незаконним та скасування рішення ради. Вказана вимога має приватноправовий характер, оскільки спір обумовлений порушенням наявного приватного права позивача на користування землею, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Така вимога підлягає вирішенню господарським судом.
Інша ж вимога - витребування майна з чужого незаконного володіння- заявлена до фізичної особи, тому за суб'єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов'язки цієї фізичної особи.
За положенням ч. 4 ст. 173 Господарського процесуального кодексу України не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Разом з тим, суд не вбачає підстав для роз'єднання вимог та розгляд справи в частині, яка підвідомча господарському суду з огляду на наступне.
Позовні вимоги до кількох відповідачів, серед яких є хоча б одна фізична особа, мають розглядатися в одному провадженні, якщо такі вимоги однорідні, нерозривно пов'язані між собою та від вирішення однієї з них залежить вирішення інших вимог.
Вирішення за правилами господарського судочинства такого спору в частині позовних вимог до юридичної особи, а за правилами цивільного судочинства - в частині позовних вимог до фізичних осіб порушуватиме принцип повноти, всебічності й об'єктивності з'ясування обставин справи, оскільки дослідження одного і того ж предмета, а також одних і тих самих підстав позову здійснюватиметься судами різних юрисдикцій, що не гарантує дотримання принципу правової визначеності (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від № 444/1786/15 від 21.11.2018).
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Zand v. Austria» (заява N 7360/76, доповідь Європейської комісії з прав людини від 12 жовтня 1978 року), висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]».
Виходячи з наведеного, суд дійшов до висновку, що з огляду на суб'єктний склад сторін, спір не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, оскільки є спором цивільним, а це є підставою для відмови у відкритті провадження у справ відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на висновок суду про наявність підстав для відмови у прийнятті позову, одночасно подана заява про його забезпечення судом не розглядалася.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 175, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В прийнятті позовної заяви відмовити.
2. Позовну заяву б/н від 19.04.2021 року (вх. № 02.3.1-05/315/21 від 20.04.2021) і додані до неї документи повернути позивачу.
3. В порядку ч. 6 с. 175 ГПК України роз'яснити позивачу його право на звернення з цим позовом до суду загальної юрисдикції.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку, встановленому розділом IV Господарського процесуального кодексу України до Західного апеляційного господарського суду.
Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Суддя Л.В. Андрейчук