Справа № 476/29/21
Провадження № 2/476/74/2021
19.04.2021 року с.м.т. Єланець
Єланецький районний суд Миколаївської області
в складі: головуючого судді Чернякової Н.В.
за участю секретаря Козаченко Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області про визнання права на завершення приватизації земельної ділянки у порядку спадкування
26.01.2021 року позивачка ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області про визнання права на завершення приватизації земельної ділянки у порядку спадкування.
Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилася спадщина, зокрема, на земельну ділянку з кадастровим номером 4823082400:02:000:0317 площею 1,78 га для ведення особистого селянського господарства на території Маложенівської сільської ради Єланецького району Миколаївської області. Спадщину після смерті батька вона прийняла шляхом спільного проживання з останнім на час відкриття спадщини. Також спадкоємцями щодо майна ОСОБА_4 є її мати ОСОБА_2 та рідна сестра ОСОБА_3 , які є відповідачами по справі. Між тим, вони позбавлені можливості реалізувати свої спадкові права на вказане майно, так як за життя спадкодавець не отримав правовстановлюючого документа на земельну ділянку та не зареєстрував право власності на вказану земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Посилаючись на вищевикладене, просила суд визнати за нею право на завершення приватизації 1/3 частини вищевказаної земельної ділянки площею 1,78 га у порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 у судове засідання не з'явилися, до суду надали заяви про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали повністю, просили їх задовольнити.
Відповідачки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилися, до суду надали заяви про розгляд справи за їхньої відсутності, позовні вимоги визнали та просили задовольнити.
Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області у судове засідання не з'явився, до суду надав відзив на позовну заяву. Вважає, що Головне управління Держгеокадастру в Миколаївській області не є належним відповідачем в даній справі, оскільки до повноважень Головного управління не належить здійснення будь-яких дій щодо реєстрації права позивачки на спірну земельну ділянку.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Виходячи з викладеного, суд вбачає за можливе розглянути справу по суті за відсутності належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи сторін та їх представників.
Дослідивши письмові матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, суд приходить до слідуючого висновку.
Так, за Конституцією України, ст.ст. 4, 49 ЦПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожній особі, як фізичній так і юридичній, а також державі гарантовано судовий захист їх інтересів.
Відповідно до ст.ст. 1, 3 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 12-13 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення, в порядку позовного, наказного та окремого провадження, цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.
Кожна особа, а у встановлених законом випадках, органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України і обраний позивачем.
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
В силу ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у ході судового розгляду, розпорядженням Єланецької районної державної адміністрації Миколаївської області від 08.02.2007 року №78-р "Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства громадянам Маложенівської сільської ради" батьку позивачки ОСОБА_4 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 1,78 га для ведення особистого селянського господарства на території Маложенівської сільської ради (а. с. 12).
Розпорядженням Єланецької районної державної адміністрації Миколаївської області від 11.11.2008 року №492-р "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства громадянам на території Маложенівської сільської ради" ОСОБА_4 затверджено проект землеустрою та передано у власність земельну ділянку площею 1,78 га для ведення особистого селянського господарства на території Маложенівської сільської ради (а. с. 14).
15.07.2015 року вказану земельну ділянку зареєстровано у Державному земельному кадастрі та присвоєно кадастровий номер 4823082400:02:000:0317 (а. с. 15-18).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер (а. с. 8), так і не отримавши правовстановлюючого документа на вказану земельну ділянку та не зареєструвавши право власності на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а. с. 18).
За інформацією відділу в Єланецькому районі Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області спірна земельна ділянка обліковується як землі сільськогосподарського призначення державної власності, які не надані у власність або у користування, розпорядником яких, згідно ст. 122 ЗК України, є центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи (а. с. 20).
З матеріалів справи слідує, що на час відкриття спадщини спадкодавець був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 . До складу сім'ї померлого входили: дружина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , донька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , онук ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , онука ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , власниця будинку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (а. с. 9).
Виходячи з положень частини 1 статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно із частиною 1 статті 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (частина 1 статті 1218 ЦК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
З метою реалізації своїх спадкових прав на вказане майно позивачка, яка прийняла спадщину після смерті свого батька шляхом спільного проживання з останнім на час відкриття спадщини, звернулася до приватного нотаріуса Єланецького районного нотаріального округу Миколаївської області Макушева С.П., однак 14.01.2021 року їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на спірну земельну ділянку у зв'язку з відсутністю доказів належності вказаного майна спадкодавцю (а. с. 10).
З матеріалів справи слідує, що у Спадковому реєстрі відсутні відомості про заведену спадкову справу щодо майна ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 10).
Вирішити питання щодо спадкування частини спірної земельної ділянки у позасудовому порядку не видається можливим, тому нині захист спадкових прав та інтересів позивачки можливий лише у судовому порядку шляхом визнання за нею права на приватизацію 1/3 частини вищевказаної земельної ділянки у порядку спадкування.
Так, згідно пункту "г" частини першої статті 81 ЗК України, громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.
Відповідно до статті 1225 ЦК, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування із збереженням її цільового призначення при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом (пункт 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування").
Відповідно до частини 1 статей 125, 126 ЗК , право власності на земельну ділянку, виникає після одержання її власником документа, що посвідчує право власності та його державної реєстрації.
Законом України «Про державну реєстрацію, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними у разі проведення реєстрації таких прав відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.
Отже, рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про передачу у власність земельної ділянки є необхідною передумовою виникнення права власності на земельну ділянку, а право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа, що посвідчує право власності земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.
Земельний Кодекс України у редакції, чинній до 01 січня 2013 року, встановлював, що набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження меж земельної ділянки із власниками чи користувачами суміжних земельних ділянок; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; державна реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до статті 1216 ЦК України не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія пункту 1 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України.
Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено пунктом 1 частини третьої статті 152 ЗК України.
Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статті 125 ЗК, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а відповідними органами відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акту про право власності на землю на ім'я спадкоємця.
Отже, щодо земельної ділянки, стосовно якої спадкодавцем розпочато, але не завершено процедуру приватизації, спадкоємець може визнати своє право на завершення цієї процедури.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачки підлягають задоволенню.
Судові витрати залишити за позивачкою.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області про визнання права на завершення приватизації земельної ділянки у порядку спадкування задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , право на завершення приватизації 1/3 частини земельної ділянки площею 1,78 га з кадастровим номером 4823082400:02:000:0317 для ведення особистого селянського господарства на території Маложенівської сільської ради Єланецького району Миколаївської області у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Єланецький районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення буде виготовлено 29.04.2021 року.
Суддя Н.В. Чернякова