Справа № 474/912/20
Провадження № 2/474/2/21
Іменем України
(Заочне)
14.04.21 року смт. Врадіївка
Врадіївськимй районний суд Миколаївської області
у складі головуючого судді Фасій В.В.
при секретарі судового засідання Багрін Н.А.
без участі:
представника позивача - АТ КБ «ПриватБанк» Кіріченко В.М.
відповідача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Врадіївка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості в розмірі 11 470 грн. 42 коп.,-
24.12.2020р. АТ КБ "ПриватБанк" (далі - позивач) звернулося до суду з вищевказаним позовом посилаючись на те, що відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт б/н від 11.04.2016 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 10 905 грн. 57 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,5 % в місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач зобов'язався повертати кредит та сплачувати відсотки за користування кредитними коштами починаючи з «1» по «25» число кожного місяця, щомісячним платежем в сумі 395 грн. 65 коп., протягом 36 місяців, тобто з 11.04.2016р. по 30.04.2019р.
Банк зазначає, що відповідач не виконував належним чином зобов'язання щодо своєчасного повернення грошових коштів для погашення заборгованості за договором, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість, станом на 10.11.2020 року, в розмірі 11 470 грн. 42 коп., з них: 5 043 грн. 04 коп. - заборгованість за кредитом; 1 296 грн. 99 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 4 034 грн. 40 коп. - заборгованості за пенею; 1 095 грн. 99 коп. - штраф, відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди, а тому просить суд стягнути з відповідача на свою користь вказану заборгованість та судові витрати в розмірі 2 102 грн., судового збору.
Представник позивача Кіріченко В.М., будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, на розгляд справи не з'явився, звернувшись з письмовим клопотанням (вх. № 5514 від 24.12.2020 року) про розгляд справи у відсутність представника банку, пославшись в ньому, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, необхідні докази є в матеріалах справи. Дає згоду на заочний розгляд справи та винесення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 у судові засідання тричі, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в порядку передбаченому ч. 8, ч. 11 ст. 128 ЦПК України (судові повістки направлені по зареєстрованому місцю проживання відповідача рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень № 5630100362203 на 26.01.2021р., № 5630100363293 на 15.03.2021р., № 5630100382220 на 14.04.2021р., які повернуті до суду з відміткою поштового відділення «про відсутність адресата», а також через опублікування оголошення про виклик відповідача до суду на офіційному веб-сайті судової влади України)на розгляд справи не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв про розгляд справи в його відсутність чи про відкладення та відзив на позовну заяву, не надав.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
У відповідності до вимог ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження. Суд з власної ініціативи розгляд справи проводить в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Так, як в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд за згодою позивача, визнав можливим провести заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів, у відповідності до приписів ст.ст. 280-281 ЦПК України.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, з урахуванням неявки в судове засідання всіх учасників справи, суд прийняв рішення про розгляд справи без фіксування судового процесу технічними засобами.
Дослідивши надані по справі докази, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини:
- 11.04.2016 року, відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт № б/н (далі по тексту - Генеральна угода) ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 10 905 грн. 57 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку на споживчі цілі, на строк 36 місяців з 11.04.2016р. по 30.04.2019р., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,5 % в місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, з визначенням порядку погашення заборгованості по кредиту, шляхом надання позичальником банку грошових коштів, починаючи з 1 по 25 число кожного місяця, в сумі щомісячного платежу 395 грн. 65 коп. для погашення заборгованості по кредиту, яка складається з заборгованості по кредиту, процентам та інших витрат згідно Умов. Також визначили дату останнього погашення по кредиту - не пізніше 30.04.2019р. (п. 2.1. Генеральної угоди від 11.04.2016р., Умови та правила надання банківських послуг № СП-2010-256 від 06.03.2010р.);
- п. 2.2. Генеральної угоди передбачено, що при порушенні відповідачем строків погашення заборгованості, вказаних в цій угоді, Умовах та правилах, більше чим на 31 день по зобов'язаннях, строк яких не наступив, сторони погодились, що строк повернення кредиту рахується 32 день з моменту виникнення порушення. Заборгованість по кредиту, починаюча з 32-го дня порушення, вважається простроченою. Позичальник сплачує банку штраф в розмірі 1 095 грн. 99 коп. (п. 2.2. Генеральної угоди від 11.04.2016р., Умови та правила надання банківських послуг № СП-2010-256 від 06.03.2010р.);
- згідно п. 2.8 Генеральної угоди, при порушенні позичальником зобов'язань по погашенню кредиту, сплачує банку пеню, розмір якої вказаний в Умовах та правилах за кожен день прострочки (п. 2.8. Генеральної угоди від 11.04.2016р., Умови та правила надання банківських послуг № СП-2010-256 від 06.03.2010р.);
- відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Генеральна угода разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку» складає між ним та банком договір, підтверджується особистим підписом на Генеральній угоді (Генеральна угода від 11.04.2016р.);
- позичальнику ОСОБА_1 було надано кредитну картку № НОМЕР_1 , дата відкриття 11.04.2016 року, термін дії 12/19. Кредитний ліміт встановлений в розмірі 10 905 грн. 57 коп. (довідки АТ КБ «ПриватБанк» про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, виписка по рахунку про перерахунок коштів на ім'я боржника 11.04.2016р.);
- відповідач на виконання умов Генеральної угоди щомісячно в період з 11.04.2016р. по 13.02.2018р. здійснював платежі в сумі 400 грн., після чого здійснив сплату належних за договором платежів у травні -липні 2018року та з серпня 2018 року самостійно повністю припинив оплату платежів по договору (виписка по рахунку за договором № б/н від 11.04.2016р., станом на 13.11.2020 року);
- відповідач своїх зобов'язань за вказаним договором не виконував, здійснював нерегулярні платежі в рахунок погашення суми кредиту та нарахованих процентів, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість за вказаною угодою, яка станом на 10.11.2020 року, становить 11 470 грн. 42 коп., з них: 5 043 грн. 04 коп. - заборгованість за кредитом; 1 296 грн. 99 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 4 034 грн. 40 коп. - заборгованості за пенею; 1 095 грн. 99 коп. - штраф, відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди (розрахунок заборгованості за договором № б/н від 11.04.2016р., станом на 10.11.2020р.);
Суд вважає, що між сторонами виник спір та склалися правовідносини з приводу стягнення кредитної заборгованості.
При прийнятті рішення, суд керується:
Положеннями ст.ст. 12, 81 ЦПК України, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).За ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ст.638 ЦК України).
Частиною 1 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (ст. 510 ЦК України).
Згідно з нормою ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до ч. 1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Враховуючи, що сторони домовились про ціну кредитного договору, узгодили розмір тіла кредиту та розмір процентної ставки18% річних (1,5 % щомісячно), уклавши письмовий договір, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту 5043,04 грн. та заборгованість за процентами.
А тому суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту та процентам відповідно до положень статей 526,1048,1054 ЦК.
При цьому суд враховує, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування, а права та інтереси позивача у цих правовідносинах (поза межами строку дії угоди) забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК.
Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року № 14-154цс18 та від 31 жовтня 2018 року № 14-318цс18.
У відповідності до положень статей 1048, 1054 ЦК, після спливу визначеного договором строку кредитування (строку дії платіжної картки) право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти, та інші складові за умовами кредиту припиняються. Такі висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 28 березня 2018 року під час розгляду справи № 444/9519/12.
За такого, з позичальника на користь банку слід стягнути проценти за користування кредитними коштами за період до закінчення строку кредитування - грудня 2019 року, у розмірі обумовленому в Генеральній угоді, - а саме - 1198,93 грн.
Вимог про стягнення процентів після закінчення строку дії Генеральної угоди з інших підстав (як передбачених не договором, а законом) позивач не заявляв.
За приписами ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За такого вимоги банку про стягнення відсотків підлягають частково задоволенню, в межах строку кредитування, - в сумі 1198,93 грн.
Щодо стягнення з відповідача 4 034 грн. 40 коп. - заборгованості за пенею, то суд вважає, що ці вимоги також не підлягає задоволенню, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, які надані на підтвердження їх нарахування, не узгоджені з позичальником (не містять його підпису), та не увійшли у складові визначення за Генеральною угодою, яка ним підписана, в тому числі у пункті 2.8 не зазначено про розмір, умови та порядок нарахування пені.
За таких обставин, оскільки ОСОБА_1 має заборгованість перед позивачем, ухиляється від виконання взятих на себе зобов'язань щодо своєчасного повернення грошових коштів для погашення заборгованості за договором, на момент розгляду справи відповідач не сплатив зазначену суму заборгованості, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, - в частині стягнення тіла кредиту в сумі 5043,04 грн., процентів в сумі 1198,93 грн. та штрафу відповідно до п.2.2 Генеральної угоди в сумі 1095,99 грн., всього в сумі 7 337,96 грн.
На підставі вимог ст. 141 ЦПК України, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 102 грн., понесені позивачем при подачі позову до суду, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а відтак з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 345 грн. 28 коп.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості в розмірі 11 470 грн. 42 коп.- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 11.04.2016 року, станом на 10.11.2020 року, в розмірі 7 337 (сім тисяч триста тридцять сім) грн. 96 коп., з них: 5 043 грн. 04 коп. - заборгованість за кредитом; 1198,93грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом (на прострочену заборгованість); 1 095 грн. 99 коп. - штраф, відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 1 345 (одна тисяча триста сорок п'ять) грн. 28 коп.
В іншій частині вимог - відмовити.
Копію заочного рішення направити відповідачу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) рекомендованим листом із повідомленням.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Врадіївський районний суд Миколаївської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.В. Фасій