Справа № 473/1822/19
"23" квітня 2021 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої судді Лузан Л.В., при секретарі судового засідання Багрін І.А.,
за участю: позивачки ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача адвоката Саннікової Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ частки в майні, що є спільною частковою власністю,
встановив:
в квітні 2019 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про виділ частки в майні, що є спільною частковою власністю.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначала, що житловий будинок АДРЕСА_1 належить їй та відповідачу на праві спільної часткової власності, в рівних частках кожному, відповідно до рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 24.11.2014 року. Також за ними визнано право власності на земельну ділянку, що була надана для обслуговування житлового будинку, по 1/2 частці за кожним.
Оскільки сторони в добровільному порядку не можуть вирішити питання щодо спільного користування майном, зазначене стало підставою для звернення з даним позовом до суду.
В судовому засіданні представник відповідача адвокат Саннікова Н.Г. заявила клопотання про зупинення провадження в справі до набрання законної сили рішенням суду по цивільній справі № 473/1164/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області про визнання протиправними дій державного реєстратора, визнання незаконним рішення державного реєстратора, скасування запису щодо реєстрації права власності на нерухоме майно.
Відповідач у судовому засіданні підтримав клопотання свого представника.
Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення даного клопотання.
Заслухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.
Так, відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, до набрання законної сили судовим рішення в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Визначаючи наявність підстав, за вказаною нормою, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду, і встановити ці обставини у даній справі неможливо.
При цьому підставою для зупинення провадження в справі є не лише існування справи в суді та припущення про те, що рішення в ній має значення для цивільної справи, а саме неможливість її розгляду до вирішення іншої справи.
Неможливість розгляду даної справи до вирішення іншої справи полягає в тому, що обставини, які мають бути встановлені в іншій справі, не можуть бути встановлені цим судом самостійно у даній справі.
Між тим, наявні в справі докази надають можливість встановити та надати оцінку обставинам (фактам), які є предметом судового розгляду.
Крім того, провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3 частини першої статті 251 та пунктами 1-3 частини першої статті 252 цього Кодексу, тобто зупинення провадження по справі з підстави, вказаної представником відповідача на даній стадії не передбачено.
Керуючись ст.ст. 251-253, 260 ЦПК України, суд
постановив:
у задоволенні клопотання представника відповідача адвоката Саннікової Наталі Геннадіївни про зупинення провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ частки в майні, що є спільною частковою власністю, відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Л.В.Лузан