Cправа № 127/4732/21
Провадження № 2/127/836/21
Іменем України
27 квітня 2021 року м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Гуменюк К.П., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
вимоги позивача: стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 20 лютого 2012 року у розмірі 22 564 грн. 68 коп. станом на 14 січня 2021 року та судові витрати у розмірі 2 270 грн. 00 коп.,
23 лютого 2021 року позивач АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 20 лютого 2012 року, мотивуючи зазначені вимоги тим, що відповідач ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву № б/н від 20 лютого 2012 року. Відповідачу було відкрито кредитний рахунок та остання отримала кредитну картку. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «тарифами банку», які викладені на банківському сайті, www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується її підписом у заяві.
Позивач свій обов'язок по кредитному договору щодо надання відповідачу кредиту виконав. Однак, відповідачем не здійснювалось вчасне погашення кредитних коштів у повному обсязі. Станом на 14 січня 2021 року заборгованість відповідача за кредитним договором становить 22 564 грн. 68 коп., з яких: 19 639 грн. 20 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 2 925 грн. 48 коп. - заборгованість за простроченими відсотками.
Ухвалою судді Вінницького міського суду Вінницької області від 03 березня 2021 року, у даній цивільній справі прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, даною ухвалою суду було визначено строки для подання сторонами відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечення.
Однак, у визначені судом строки, відзиву на позовну заяву, відповідачем подано не було.
Частиною восьмою статті 178 ЦПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Аналогічне положення міститься і в ч. 2 ст. 191 ЦПК України.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Клопотання про розгляд справи за участю сторін від учасників судового процесу не надходило.
З огляду на це, суд приходить до висновку про вирішення спору за наявними матеріалами у справі.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку про часткове задоволення вимог позовної заяви з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 20 лютого 2012 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку.
Згідно інформації, викладеної в цій заяві, відповідач підтвердила, що вона погоджується із тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг.
Звертаючись до суду з позовом, банк надав анкету-заяву від 20 лютого 2012 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанку», яка підписана відповідачем, розрахунок заборгованості за договором № б/н від 20 лютого 2012 року, виписку з особового рахунку, а також витяги з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які викладені на банківському сайті https://privatbank.ua/terms.
Згідно наданого банком розрахунку, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 14 січня 2021 року становить 22 564 грн. 68 коп., з яких: 19 639 грн. 20 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 2 925 грн. 48 коп. - заборгованість за простроченими відсотками.
Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов'язань позичальником.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України. за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Згідно положень статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Саме такий висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року, справа № 342/180/17.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із ч. 1 та ч. 2 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Як вбачається із анкети-заяви позичальника від 20 лютого 2012 року в ній відсутні його умови щодо строку дії кредитного ліміту, його розміру, відсоткової ставки, порядку погашення заборгованості, а також про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафу) за порушення зобов'язання, прострочення його виконання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Позивач АТ КБ «Приватбанк», звернувшись із вимогою про погашення кредиту, просив крім тіла кредиту (суми, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути заборгованість за простроченими відсотками. Обґрунтовуючи своє право вимоги в цій частині, а також розмір і порядок нарахування, позивач, крім розрахунку кредитної заборгованості за договором від 20 лютого 2012 року посилається на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, які розміщені на банківському сайті https://privatbank.ua/terms/, в тому числі і на зміни, які вносилися до них, а також Тарифи, як невід'ємну частину договору, яким визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пені та штрафу за несвоєчасне погашення кредиту та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету - заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема щодо відповідальності за прострочення виконання зобов'язань, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Наданий позивачем витяг із Умов та Правил надання банківських послуг Приватбанком належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем.
За таких обставин, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків, відповідальності за прострочене зобов'язання, подані банком Витяг з Умов та Тарифи не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Отже суд не вбачає підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відсотки та відповідальність за невиконання чи порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Такого висновку суд дійшов також з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, які є обов'язковими для застосування у відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.
Відтак у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» 2 925 грн. 48 коп. - заборгованості за простроченими відсотками необхідно відмовити.
Щодо заборгованості по тілу кредиту, то як слідує з розрахунку тіло кредиту становить 19 639 грн. 20 коп. Однак, з наданого розрахунку заборгованості слідує, що за рахунок тіла кредиту погашалися нараховані відсотки (розмір яких сторонами не узгоджувався) і тим самим збільшувалося тіло кредиту. За даними розрахунку за рахунок тіла кредиту були погашені відсотки в сумі 6 459 грн. 59 коп., відповідно і тіло кредиту збільшилося на цю суму (6 459 грн. 59 коп. - загальна сума відсотків погашена за рахунок тіла кредиту (четверта колонка розрахунку). Зважаючи, що судом не встановлено обумовлення сторонами в письмовому вигляді відсотків, а тому сума відсотків, які погашені за рахунок тіла кредиту в розмірі 6 459 грн. 59 коп. не може бути врахована під час розрахунку заборгованості за кредитом.
Таким чином з відповідача на користь банку підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 20 лютого 2012 року за тілом кредиту в сумі 13 179 грн. 61 коп. (19 639 грн. 20 коп. - 6 459 грн. 59 коп.).
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, необхідно стягнути з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» судовий збір у розмірі 1 325 грн. 86 коп., тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 526, 527, 530, 536, 546, 549, 550, 610-611, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, ст. 76- 81, 141, 178, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд,
Позов Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 20 лютого 2012 року в розмірі 13 179 (тринадцять тисяч сто сімдесят дев'ять) грн. 61 коп. станом на 14 січня 2021 року.
У решті вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» судовий збір в розмірі 1 325 (одна тисяча триста двадцять п'ять) грн. 86 коп.
Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», місце знаходження: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ЄДРПОУ 14360570.
Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Повне судове рішення складено 27 квітня 2021 року.
Суддя Вінницького міського суду
Вінницької області К.П. Гуменюк