Справа № 127/7563/21
Провадження № 3/127/2294/21
22 квітня 2021 року місто Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Гайду Г.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Замостянським РВ УМВС України у Вінницькій області 19.06.1998, РНОКПП № НОМЕР_2 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,
ОСОБА_1 19.02.2021 о 22:30 год. в АДРЕСА_1 , вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_2 домашнє насильство, а саме виражався до неї нецензурною лайкою, штовхав, шарпав за одяг, погрожував, внаслідок чого могла буди завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав та пояснив, що 19.02.2021 у вечері коли його дружина ОСОБА_2 мила посуд, він хотів обійняти та поцілувати її, однак дружина у відповідь двічі вдарила його у живіт. Щоб заспокоїти дружину ОСОБА_1 обнявши її посадив до себе на коліна, проте ОСОБА_2 почала вести себе не адекватно, вдарила ОСОБА_1 двічі в груди та по верхній губі, після чого, скочила та зачепившись впала на табуретку, внаслідок чого отримала синяк. Наступного дня ОСОБА_1 провів дружину до травмпункту, однак вона почала кричати та викликати поліцію. Після чого ОСОБА_2 зібрала речі та двох доньок і поїхала до тещі. Крім того, ОСОБА_1 зазначив, що з боку дружини та тещі відносно нього з 2009 року вчиняється моральне та фізичне насильство.
У судовому засіданні допитана потерпіла ОСОБА_2 суду пояснила, що ОСОБА_1 систематично вчиняє домашнє насильство фізичного та психологічного характеру відносно неї та дітей. Дане насильство виражалось в постійних штовханнях, образах та приниженнях на ґрунті ґендерної не рівності, а саме ОСОБА_1 вказував, що «жінка це всього на всього інкубатор», ображав нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою. В 2017 році виник конфлікт між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в результаті якого ОСОБА_2 отримала забій ребра, внаслідок чого звернулась до лікарні та на деякий час поїхала з дітьми до матері. Проте, повернувшись за місцем спільного проживання нічого не змінилось, а саме 03.01.2021 ОСОБА_1 вдарив свою дочку ОСОБА_3 , відштовхнув старшу доньку, яка заступилась за молодшу та кілька разів вдарив ОСОБА_2 . Свідками даної події були батьки чоловіка та його брат. В подальшому 19.02.2021 знову виник конфлікт, під час якого ОСОБА_1 в присутності дітей, які стояли за дверима, тримаючи за шию ОСОБА_2 почав ображати останню нецензурною лайкою, однак ОСОБА_2 намагаючись вирватись у відповідь отримала удар в грудну клітку, наступного дня, ОСОБА_2 звернулась до лікарні. Під час медичного огляду ОСОБА_2 розповіла лікарю про дану подію та порадившись з ним було прийнято рішення викликати працівників поліції. Після даної події ОСОБА_2 була вимушена залишити житло та переїхати до матері, однак навіть забираючи речі ОСОБА_1 продовжував знущатись над нею. Крім того, ОСОБА_2 зазначила, що на даний час триває процес розлучення.
Допитаний у ході судового засідання за клопотанням ОСОБА_1 свідок суду пояснив, що свідком події, яка сталась 19.02.2021 він не був. Проте, зі слів ОСОБА_1 відомо, що 19.02.2021 ОСОБА_2 хотів обняти та поцілувати дружину, оскільки ОСОБА_1 давно хотів налагодити стосунки з дружиною, однак у відповідь вона його відштовхнула. Власне з цього приводу ОСОБА_1 був сильно засмучений, так як всі його зусилля щоб примиритись з дружиною нею відвертаються. Крім того, свідок зазначив, що про ОСОБА_1 не може сказати нічого поганого, ОСОБА_1 є позитивною та доброю людиною, яка не могла вчинити домашнє насильство.
Суд вислухавши пояснення ОСОБА_1 , пояснення потерпілої ОСОБА_2 та пояснення свідка, дослідивши матеріали справи, що надійшли до суду приходить до наступного висновку.
Диспозиція ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 365563 від 20.02.2021, слідує, що ОСОБА_1 19.02.2021 о 22:30 год. в АДРЕСА_1 , вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_2 домашнє насильство, а саме виражався до неї нецензурною лайкою, штовхав, шарпав за одяг, погрожував внаслідок чого могла буди завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю.
З протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 20.02.2021, вбачається що ОСОБА_2 просить вжити заходи до її чоловіка ОСОБА_1 , який вчинив 19.02.2021 біля 22:00 год. домашнє насильство, а саме застосував до неї фізичну силу та ображав нецензурною лайкою.
Вказані обставини підтверджуються терміновим забороним приписом стосовно кривдника ОСОБА_1 серії АА № 096918 від 20.02.2021, формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 20.02.2021, випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного хворого) № 2989 від 20.02.2021 з якої вбачається, що при проходженні первинного огляду у ОСОБА_2 встановлено діагноз забій грудної клітки, письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 20.02.2021, які узгоджуються з поясненнями наданими у судовому засіданні та підтверджують обставини викладені у протоколі.
Суд не приймає до уваги пояснення ОСОБА_1 , оскільки вказані пояснення не узгоджуються з матеріалами справи.
Пояснення свідка, допитаного за клопотанням ОСОБА_1 суд також не приймає до уваги, оскільки очевидцем подій, що мали місце 19.02.2021 він не був.
Вирішуючи питання про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, що виразилось у домашньому насильстві, суд дійшов висновку, що його вина цілком доведена. Вказаними належними доказами, які узгоджуються між собою та жодним чином не спростовані.
З урахуванням вказаного, суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_1 охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень правопорушником.
При вирішенні питання про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а тому приходить до переконання, що з метою попередження вчинення ОСОБА_1 аналогічних правопорушень у майбутньому до нього слід застосувати адміністративне стягнення у вигляді громадських робіт, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір.
Керуючись ст. ст. 40-1, 173-2, 283, 284, 307, 308 КУпАП, суд
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді громадських робіт строком 40 годин.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 454 гривні.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: