Справа № 285/2819/20
провадження у справі № 2/0285/85/21
Іменем України
23 квітня 2021 року м. Новоград-Волинський
Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області в складі:
головуючого- судді Коцюби О.М.
за участю секретаря Янкової Л.П.
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Новоград-Волинський цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення моральної шкоди,
24.07.2020 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення з відповідачів в солідарному порядку моральної шкоди у розмірі 100000,00 грн. Свій позов обґрунтовує тим, що його син - ОСОБА_6 , та відповідач - ОСОБА_4 перебували у шлюбі, під час якого у них народився син - ОСОБА_7 , 2018 року народження. Рішенням суду від 17.06.2020 року шлюб між ними було розірвано. Неповнолітній син залишився проживати з своїм батьком - ОСОБА_6 , про що між ним існує спір. Відповідачі ж, які являються донькою та мітір'ю, з 31.08.2019 року у зв'язку із своєю особистою неприязню та ненавистю до нього постійно та систематично завдають йому моральної шкоди, що супроводжується погрозами, образами, лайкою та наклепами із застосуванням фізичної сили. Свої протиправні дії вони здійснюють через безпосереднє спілкування та за допомогою телефонних дзвінків, смс-повідомлень до нього та до членів його сім'ї. Тому був змушений звернутися до суду із цим позовом.
Позивач у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засідання позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Відповідачі у судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
Представник відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_2 , у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, заперечила проти задоволення позову.
Суд, заслухавши учасників справи, свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.
З пояснень сторін та досліджених у судовому засіданні доказів, встановлено, що син позивача - ОСОБА_6 , та відповідач - ОСОБА_4 перебували у шлюбі, під час якого у них народився син - ОСОБА_7 , 2018 року народження.
Рішенням суду від 17.06.2020 року шлюб між ними було розірвано.
Неповнолітнього сина колишній чоловік відповідача - ОСОБА_6 забрав проживати до себе.
Усі досліджені електронні докази зводяться до того, що відповідачі ОСОБА_10 та ОСОБА_5 (мати відповідача ОСОБА_10 ) намагаються побачити чи повернути дитину. Позивач ОСОБА_3 , у свою чергу, чинить перешкоди цьому.
Жоден із батьків з позовом про визначення місця проживання дитини до суду не звернувся.
Суд враховує те, що позивач своїми діями, а саме обмеженням у побачені матері із власною дитиною, провокує відповідачів на негативну поведінку. Судом також враховуються і материнські почуття ОСОБА_4 , яка намагається вживати заходів щодо виховання сина, побачення із сином та його повернення.
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 СК України батьки мають право на самозахист своєї дитини, повнолітніх дочки та сина.
Ч. 2, 3 ст. 157 СК України зазначає, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Згідно статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
У статті 280 ЦК України передбачено, що якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 (з відповідними змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).
Позивач вказує, що внаслідок особистої неприязні відповідачі систематично завдають йому моральної шкоди, що супроводжується погрозами, образами, лайкою та наклепами, шляхом смс-повідомлень, телефонних дзвінків та особистого спілкування.
Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 № 4, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди; протиправність діяння її заподіювана; наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана; вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суду не вдається встановити, що відповідачем завдано позивачу моральних страждань, таким чином суд вбачає необхідним у задоволенні позову відмовити.
Повний текст рішення складено 27.04.2021 року
Керуючись ст. ст. 3, 12, 81, 141, 223, 258, 259, 265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення моральної шкоди - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду через Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області протягом 30 днів з дня складання повного тексту рішення.
Головуючий: О.М. Коцюба