справа № 759/17384/19
провадження № 22-ц/824/6558/2021
головуючий у суді І інстанції Коваль О.А.
27 квітня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Писаної Т.О.
суддів - Приходька К.П., Журби С.О.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 11 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, -
У вересні 2019 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання їх спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В обґрунтування позовних вимог вказувала, що син є повнолітнім, проживає разом з позивачкою, знаходиться на її утриманні, навчається на 1 курсі денного відділення Коледжу інженерії та управління Національного авіаційного університету за спеціальністю «Підприємництво, торгівля та біржова діяльність» на контрактній основі з 01 вересня 2019 року по 30 червня 2021 року, навчання є платним та становить 13 500 грн, у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги. Відповідач після досягнення сином повноліття припинив сплачувати аліменти, матеріальної допомоги не надає, тому позивач була змушена звернутися до суду із вказаним позовом.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 11 лютого 2021 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання задоволено.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частки від його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, починаючи з 19 вересня 2019 року по 30 червня 2021 року включно.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь Держави судовий збір у розмірі 840 грн 80 коп.
Не погоджуючись із указаним рішенням суду відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким зменшити розмір аліментів, які будуть стягуватись з відповідача на утримання повнолітнього сина до 10 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що у суді першої інстанції відповідач надав докази того, що на даний час не працює, у зв'язку з тим, що він вимушений доглядати за неповнолітньою дитиною-інвалідом.
Вказує, що вже впродовж двох років підприємства, на які посилається позивач не працюють, ні він ні його дружина не отримують прибутки про що, в матеріалах справи є докази, а тому такі посилання є безпідставними та необґрунтованими.
Посилання позивача на те, що народжена у шлюбі з ОСОБА_5 дитина, отримує державну соціальну допомогу, як дитина-інвалід, а тому її утримання не лежить виключно на відповідачеві не заслуговують на увагу, оскільки відповідачем були надані докази до суду першої інстанції про те, що дитина має діагноз: дитячий аутизм, до того ж має діагноз: онкологічне захворювання, а тому соціальної допомоги не вистачає на надання дитині регулярної медичної допомоги, послуг із соціальної адаптації та навчання в спеціалізованих навчальних закладах.
Зазначає, що відсутність щомісячного доходу відповідача підтверджує його доводи на заперечення позовних вимог щодо об'єктивної відсутності у нього можливості надавати матеріальну допомогу у виді аліментів на утримання повнолітнього сина, який навчається, та з врахуванням того, що на утриманні відповідача перебуває малолітня дитина - інвалід, ОСОБА_6 , 2007 р.н.
Вважає, що вимога позивача про стягнення аліментів не доведена нею належним чином та не наведено ніяких доказів, що відповідач може надавати матеріальну допомогу.
01 квітня 2021 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від позивача ОСОБА_2 , в якому вона просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Вказує, що до апеляційної скарги відповідачем долучені докази, які не подавались до суду першої інстанції та апеляційна скарга не містить клопотання відповідача про долучення цих доказів до справи з посиланням на поважні причини, які перешкоджали відповідачу подати ці докази вчасно, що є порушенням норм процесуального права.
Зазначає, що до 24 лютого 2021 року відповідач був - фізичною особою-підприємцем, і лише після ухвалення рішення по справі судом першої інстанції припинив свою діяльність, як ФОП.
Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до частини 3 статті 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Згідно із частиною 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 1 частини 1 статті 274 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеного цим Кодексом. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що обов'язок з утримання дитини, в тому числі і до досягнення нею 23 річного віку у зв'язку з навчанням, покладений на обох батьків. Стан здоров'я та матеріальний стан відповідача дозволяють йому утримувати свого сина, що продовжує навчання.
Колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син ОСОБА_3 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 від 19 червня 2010 року, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у м. Києві (а.с. 7).
З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_3 та Коледжем інженерії та управління Національного авіаційного університету був укладений договір № 136-19/ПТБ-Б про надання освітньої послуги (навчання) за спеціальністю «Підприємництво, торгівля та біржова діяльність» на контрактній основі з 01 вересня 2019 року терміном на 1 рік 10 місяців. Загальна вартість освітньої послуги становить 27 000 грн.
Згідно довідки Коледжу інженерії та управління Національного авіаційного університету від 06 вересня 2019 року ОСОБА_3 навчається на 1 курсі за спеціальністю «Підприємництво, торгівля та біржова діяльність» з 01 вересня 2019 року по 30 червня 2021 року на контрактній основі за денною формою навчання.
Згідно довідки про доходи від 17 вересня 2019 року ОСОБА_2 працює в ТОВ «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Синтакс-Інвест», загальна сума доходу за період з березня по серпень місяці 2019 року включно за винятком аліментів та вирахуванням усіх податків становить 42 751,03 грн.
02 березня 2007 року ОСОБА_1 уклав шлюб з ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб. Від шлюбу у них народився син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до консультативного висновку Українського науково-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та наркології від 06 квітня 2012 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , має діагноз: дитячий аутизм. Згідно посвідчення серії НОМЕР_2 отримує державну соціальну допомогу як дитина-інвалід до 18 років.
Станом на час звернення до суду із позовом, відповідач ОСОБА_1 був фізичною особою-підприємцем, засновником ПП «Майстер Фіш», співзасновником ТОВ «Триера» з розміром внеску 31 500 грн.
Дружина відповідача ОСОБА_5 є засновником та керівником ТОВ «Капера» з розміром внеску 202 000 грн, яке було засновано у 20 вересні 2012 року в період перебування ОСОБА_1 та його дружини ОСОБА_5 у шлюбі.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги колегія суддів виходить із наступного.
Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 199 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Таким чином, обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, що перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) існування потреби у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та своїх повнолітніх дітей).
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до статті 182 СК України в редакції, чинній на час вирішення справи судами попередніх інстанцій, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов'язок обох батьків з надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частинах першій та другій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Виявлення бажання на отримання матеріальної допомоги у зв'язку з продовженням навчанням є правом повнолітньої дочки (сина) або одного з батьків, з якими вона (він) проживають, яке нерозривно пов'язано з обов'язковою умовою можливості відповідача надавати таку допомогу і така умова оцінюється судом у сукупності з іншими обставинами, що мають істотне значення для вирішення спору.
Отже конструкцією статей 199 та 200 СК України передбачено, що позивач має довести факт потреби у матеріальній допомозі, а відповідач має довести неможливість надання такої допомоги.
Враховуючи, що ОСОБА_3 навчається на денній формі навчання, факт потреби останнього у матеріальній допомозі є безумовним. Необхідність отримання належної освіти позбавляє його можливості працевлаштуватися та заробляти кошти на власне утримання. Крім того, вказана особа, яка ще не закінчила відповідного навчального закладу, не має потрібного обсягу професійних знань та навичок, які необхідні для такого працевлаштування.
Сімейний кодекс України виходить із принципів рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину чи доньці, які продовжують навчання, зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає їх дитина.
Як убачається із матеріалів справи, син сторін ОСОБА_3 на даний час проживає разом із матір'ю та перебуває на її утриманні.
Відповідач заперечуючи проти вимог позову посилається на відсутність у нього достатнього доходу для надання матеріальної допомоги повнолітньому синові на період навчання та наявність у нього іншого сина, що потребує витрат у зв'язку із його захворюванням.
Колегія апеляційного суду зважає на те, що указані обставини можуть бути підставою для зменшення розміру аліментів, або відмови у їх стягненні з відповідача, однак за умови їх доведеності.
Так, на підтвердження відсутності доходів відповідач надає фінансові звіти та податкові декларації з податку на прибуток. Однак указані докази підтверджують лише ту інформацію, яку відповідач самостійно подав до уповноваженого органу. Будь-які відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків відповідачем до матеріалів справи не наданні.
Не надані до матеріалів справи також розрахунки витрат на утримання меншого сина ОСОБА_6 , тому колегія апеляційного суду не може визнати доведеними доводи апеляційної скарги про те, що наявність витрат на лікування хворого сина та відсутність доходів у відповідача унеможливлюють надання допомоги його повнолітньому синові на період навчання до досягнення 23 річного віку.
Докази долучені апелянтом до апеляційної скарги про те, що 24 лютого 2021 року відповідач припинив свою діяльність як ФОП, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки на час ухвалення оскаржуваного рішення відповідач був ФОП, а тому дані докази не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідач ОСОБА_1 є працездатною особою, який може надавати матеріальну допомогу на утримання свого повнолітнього сина, що продовжує навчання та у зв'язку з цим потребує такої допомоги, тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання.
Отже, враховуючи спільний обов'язок батьків щодо утримання дітей, беручи до уваги факт навчання ОСОБА_3 на денній формі навчання та його потребу у матеріальній допомозі, неспростування відповідачем можливості надавати таку допомогу апеляційний суд вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів у розмірі 1/4 частки від його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У відповідності до приписів статей 192, 201 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги колегія апеляційного суду дійшла висновку, що вони не спростовують викладених у рішенні місцевого суду висновків.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційнийсуд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 11 лютого 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, окрім випадків зазначених в статті 389 ЦПК України.
Головуючий Т.О. Писана
Судді К.П. Приходько
С.О. Журба