Київський апеляційний су
Провадження: № 11-кп/824/1471/2020 Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_1
Єдиний унікальний номер:752/18176/15-к
Категорія: ч. 4 ст. 152КК України (в редакції Закону № 2227-VIII від 06 грудня 2017 року), ч. 2 ст. 156 КК України (в редакції Закону № 600-VI від 25 вересня 2008 року)
Доповідач: ОСОБА_2
30 липня 2020 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
розглянувши в залі суду у закритому судовому засіданні в місті Києві об'єднані кримінальні провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 травня 2015 року за № 120 151 000 900 043 27 та 07 травня 2015 року за № 120 151 001 000 051 62, щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Києва, який на час затримання проживав за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 01 серпня 2012 року Шевченківським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 156, ч. 2 ст. 263 КК України на 6 (шість) років позбавлення волі, 05 лютого 2015 року звільненого по відбуттю строку покарання,
по обвинуваченню у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 153 КК України (в редакції Закону № 2295-VI від 01 червня 2010 року), ч. 2 ст. 156, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 156 КК України (в редакції Закону № 600-VIвід 25 вересня 2008 року),
за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_6 , його захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та прокурора у кримінальному провадженні № 120 151 001 000 051 62 від 07 травня 2015 року ОСОБА_9 на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 23 грудня 2019 року,
за участю:
прокурора - ОСОБА_10 ,
захисників - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 23 грудня 2019 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень та призначено покарання:
за ч. 4 ст. 152 КК України (в редакції Закону № 2227-VIII від 06 грудня 2017 року) у виді позбавлення волі на строк 10 (десять) років;
за ч. 2 ст. 156 КК України (в редакції Закону № 600-VI від 25 вересня 2008 року) у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань, ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 12 (дванадцять) років.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України, ОСОБА_6 зараховано у строк відбування покарання строк його попереднього ув'язнення у період з 13 червня 2015 року до 22 грудня 2019 року включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Також вироком суду ОСОБА_6 визнано невинуватим:
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України, стосовно ОСОБА_11 і виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, у зв'язку з недоведеністю вчинення ним цього кримінального правопорушення;
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 156 КК України, щодо ОСОБА_12 і ОСОБА_13 та виправдано на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК України за відсутністю події кримінальних правопорушень.
Судом першої інстанції вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_6 подано письмове клопотання, та підтримане ним в судовому засіданні, про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт з носінням електронного засобу контролю. Обвинувачений обґрунтовує клопотання тим, що його вина в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях не доведена, а ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не існують, оскільки він не намагався впливати на потерпілих, свідків, переховуватися від суду. Зазначає обвинувачений і про те, що на його утриманні перебуває мама- ОСОБА_14 , 1942 р.н., яка не має інших дітей та чоловіка, є інвалідом 1 групи, дитиною війни, нещодавно перенесла операцію на серці та потребує підтримки і опіки.
Вислухавши обвинуваченого ОСОБА_6 та в його інтересах захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які підтримали клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу на більш м'який, прокурора ОСОБА_10 , який заперечував проти задоволення клопотання, обговоривши доводи клопотання, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Вироком суду, який наразі оскаржується, обвинувачений ОСОБА_6 визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 152 КК України (в редакції Закону № 2227-VIII від 06 грудня 2017 року), за ч. 2 ст. 156 КК України (в редакції Закону № 600-VI від 25 вересня 2008 року), та йому призначено покарання, з урахуванням положень ч. 1 ст. 70 КК України у виді позбавлення волі на строк 12 років, яке слід відбувати реально.
До набрання вироком суду законної сили запобіжний захід у виді тримання під вартою залишено без змін.
Відповідно до положень ст. 377 КПК України, якщо обвинуваченого, який тримається під вартою, засуджено до позбавлення волі, суд лише у виняткових випадках, з урахуванням особи та обставин, встановлених під час кримінального провадження, має право змінити йому запобіжний захід до набрання вироком законної сили на такий, що не пов'язаний з триманням під вартою та звільнити обвинуваченого з-під варти.
Проте, обвинуваченим у заявленому клопотанні не зазначені обставини, які б виникли після постановлення вироку, як не надано будь-яких даних, які б свідчили про їх винятковість та необхідність зміни ОСОБА_6 запобіжного заходу, з огляду і на те, що останній визнаний винуватим, в т.ч. у вчиненні особливо тяжкого злочину.
Крім того, колегія суддів враховує, що на даний час апеляційне провадження у кримінальному провадженні не закінчено, обвинуваченому за вироком суду призначено покарання у виді позбавлення волі на тривалий термін, а тому існують реальні підстави для висновку щодо наявності ризику, що обвинувачений може вжити заходів для перешкоджання здійсненню апеляційного розгляду та уникнення від відбування покарання, призначеного за вироком суду.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу на більш м'який.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Відмовити обвинуваченому ОСОБА_6 у задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4