Київський апеляційний суд
23 лютого 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 12019100080007075 щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця м. Києва, громадянина України,
що зареєстрований та проживає за адресою:
АДРЕСА_1 , судимого:
1) вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 11.12.2009
за ч.2 ст.190, ст.353, ч.1 ст.186 КК України на 3 роки позбавлення волі;
2) вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 19.11.2014
за ч.3 ст.185 КК України на 4 роки позбавлення волі;
3) вироком Святошинського районного суду м. Києва від 17.05.2019
за ч.2 ст.190 КК України до штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 гривень,
який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.2 ст.15, ч.3 ст.186 КК України,
за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 1 жовтня 2020 року,
Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 01.10.2020 ОСОБА_7 визнаний винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.3 ст.185, ч.2 ст.15, ч.3 ст.186 КК України і йому призначено покарання:
- за ч.3 ст.185 КК України - 4 роки позбавлення волі;
за ч.2 ст.15, ч.3 ст.186 КК України - 5 років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст.71 КК України з урахуванням положень ч.2 ст.72 КК України за сукупністю вироків остаточне покарання ОСОБА_7 призначено у виді позбавлення волі на строк 5 років, призначеного за цим вироком, та штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 гривень, призначеного вироком Святошинського районного суду м. Києва від 17.05.2019, які постановлено виконувати самостійно.
Судом прийнято рішення щодо речових доказів та про відшкодування процесуальних витрат.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить вирок суду першої інстанції скасувати і закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку з тим, що не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, наголошує на тому, що суд не оцінив докази з точки зору допустимості, не навів у вироку мотиви, з яких відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про визнання доказів недопустимими та, як наслідок, ухвалив вирок, який ґрунтується на недопустимих доказах.
Так, протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 09.12.2019 складений о 18 год. 00 хв. за безпосередньої участі потерпілого ОСОБА_8 . Разом з тим, в матеріалах справи є протокол огляду місця події від 09.12.2019 - квартири АДРЕСА_2 в період з 18 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв., участь в якому також брав потерпілий. Отже, ОСОБА_8 в один і той же час брав участь у різних процесуальний діях, що фізично неможливо.
Зі змісту протоколу огляду місця події від 09.12.2019, в ході якого в період з 17 год. 00 хв. до 17 год. 30 хв. оглядалася земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_3 , вбачається, що підставою для проведення слідчої дії є “повідомлення 102”, на підтвердження існування якого докази відсутні. З огляду на час складання протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, захисник вважає, що слідчий ОСОБА_9 вийшла за межі своїх повноважень, оскільки провела слідчу дію без жодних правових підстав, чим порушила вимоги ст.19 Конституції України, ст.ст.9, 40, 214 КПК України. Всупереч вимогам ст.ст.104, 105 КПК України слідчий не вказала у протоколі про участь спеціаліста, хоча схему - додаток до протоколу склав спеціаліст, не зазначила характеристики технічного засобу фіксації та носіїв інформації, які застосовувалися при проведення слідчої дії, зокрема, фотоапарата “Sony” та його ідентифікаційних даних.
Стверджуючи про недопустимість протоколу огляду місця події від 09.12.2019, під час якого в період з 18 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв. оглядалася квартира АДРЕСА_2 , захисник знову звертає увагу на проведення слідчої дії за участю потерпілого ОСОБА_10 , у якого в цей же час відбиралася заява про вчинене кримінальне правопорушення, та складання протоколу затримання ОСОБА_7 о 18 год. 56 хв. Тобто потерпілий та підозрюваний в один і той же час приймали участь у різних процесуальний діях, що фізично неможливо і також тягне недопустимість протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 09.12.2019. Протокол огляду місця події містить дані про здійснення слідчої дії за “повідомленням 102”, докази чого відсутні, в ньому не вказано про участь спеціаліста, який склав схему - додаток до протоколу, характеристики технічного засобу фіксації та носіїв інформації.
Про недопустимість протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 10.12.2019, як вважає захисник, свідчить відсутність у ньому часу складання, що унеможливлює встановити час набуття слідчими Святошинського УП ГУНП у м. Києві своїх повноважень на здійснення досудового розслідування. Враховуючи вказані обставини і те, що в протоколі огляду місця події від 10.12.2019, під час якого оглядалася квартира АДРЕСА_4 , взагалі, не вказана підстава для проведення слідчої дії, а в протоколі огляду місця події від 10.12.2019, в ході якого оглядався службовий кабінет № 212 в адміністративній будівлі Святошинського УП ГУНП у м. Києві як така підстава вказане повідомлення чергового, тобто неможливо встановити хронологію подій, захисник переконаний, що це позбавляє слідчих повноважень на проведення відповідних слідчих дій. Також слідчий не вказав про участь спеціаліста, характеристики та ідентифікаційні дані технічного засобу фіксації в ході огляду квартири.
Стосовно протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 24.01.2020 звертає увагу, що всупереч вимогам ст.228 КПК України у ньому не зазначено, за якими прикметами або сукупністю ознак свідок ОСОБА_11 впізнав обвинуваченого, та використано фотознімки осіб, що мають суттєві відмінності між собою, а саме: різний фон, на якому зображені особи, суттєві відмінності в одязі.
Всі вказані обставини, як стверджує захисник, свідчать про порушення вимог кримінального процесуального закону під час збирання доказів і дають обґрунтовані підстави ставити під сумнів інформацію, яка в них міститься. До того ж, враховуючи недопустимість зазначених раніше доказів, в силу доктрини “плодів отруйного дерева” відповідно до практики Європейського суду з прав людини вважає недопустимими доказами протокол огляду від 02.01.2020, висновок експерта № 17-1/2414 від 03.01.2020.
У запереченнях на апеляційну скаргу захисника прокурор у кримінальному провадженні - прокурор Київської місцевої прокуратури № 8 ОСОБА_12 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення і звертає увагу на те, що ОСОБА_7 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, визнав у повному обсязі, а в частині пред'явленого обвинувачення за ч.2 ст.15, ч.3 ст.186 КК України заперечував лише правову кваліфікацію.
Заслухавши суддю-доповідача; доводи захисника та обвинуваченого, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити; доводи прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив залишити вирок суду без змін; повторно дослідивши обставини, встановлені під час кримінального провадження, у визначених судом апеляційної інстанції межах, провівши судові дебати, надавши обвинуваченому останнє слово, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що в її задоволенні належить відмовити, з таких підстав.
Вироком суду визнано доведеним, що ОСОБА_7 вчинив кримінальні правопорушення проти власності за наступних обставин.
6 грудня 2019 року близько 16 години ОСОБА_7 , знаходячись на 7-ому поверсі в будинку АДРЕСА_5 , з метою таємного викрадення чужого майна заздалегідь заготовленими інструментами пошкодив замок дверей квартири АДРЕСА_6 та проник у вказане житло, звідки повторно таємно викрав майно, яке належало ОСОБА_13 , а саме: ноутбук “Lenovo G 570” вартістю 4 000 грн, ноутбук “Lenovo G 580” вартістю 4 799 грн, диктофон “Zoom Н4” вартістю 4 000 грн, фотоапарат “Nikon D3000” вартістю 5 500 грн, жорсткий диск “WD” вартістю 1 862 грн, пляшку коньяку “Сараджишвілі” вартістю 2 000 грн, дублянку чоловічу вартістю 5 000 грн. Після цього ОСОБА_7 залишив місце вчинення злочину, а викраденим майном загальною вартістю 7 161 грн розпорядився на власний розсуд.
Крім того, 9 грудня 2019 року близько 15 години 40 хвилин ОСОБА_7 та особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, знаходячись 3-ому поверсі в будинку АДРЕСА_3 , за пропозицією ОСОБА_7 вступили в попередню змову з метою таємного викрадення чужого майна.
Особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, згідно відведеної їй ролі переконалась, що за їх діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_7 заздалегідь заготовленими інструментами - викруткою та розвідним ключем пошкодив замок дверей квартири АДРЕСА_7 , і вони разом проникли у вказане житло. Знаходячись у квартирі, ОСОБА_7 за попередньою змовою з вказаною особою повторно таємно викрав майно, яке належало ОСОБА_8 , а саме: грошові кошти в сумі 700 злотих, що згідно з курсом НБУ станом на 09.12.2019 становило 4 307 грн 53 коп, та блютуз колонку вартістю 150 грн.
Близько 16 години 10 хвилин дії ОСОБА_7 та особи, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, були викриті батьком ОСОБА_8 - ОСОБА_14 , який почав кликати на допомогу мешканців будинку. ОСОБА_7 та вказана раніше особа, усвідомлюючи, що їх дії викриті, утримуючи викрадене майно загальною вартістю 4 457 грн та уникаючи затримання, намагались втекти через вікно, спустившись по зв'язаним шматкам електричних кабелів, і тим самим вчинити відкрите викрадення чужого майна (грабіж), однак злочин до кінця не довели з причин, що не залежали від їх волі, оскільки були затримані ОСОБА_14 разом з викраденим майном.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень підтверджуються сукупністю доказів, наведених у вироку, яким суд дав належну оцінку.
Потерпілий ОСОБА_15 показав, що ввечері 6 грудня 2019 року по поверненню з відрядження виявив, що вхідні двері в квартиру зламані, речі розкидані і відсутні два ноутбука, фотоапарат, жорсткий диск, на якому містилися робочі документи. В поліцію звернувся пізніше, тому що не мав можливості зачинити двері, щоб кудись вийти. Крім переліченого, з квартири зникли зимова куртка (чорна дублянка), коньяк грузинський, диктофон. Він надавав згоду на огляд житла працівникам поліції. Втратив сподівання на те, що викрадені речі знайдуть, але йому повернули два ноутбуки і жорсткий диск.
Потерпілий ОСОБА_8 показав, що 9 грудня 2019 року вдень відвіз свого батька на роботу, після чого повернувся в квартиру батьків на АДРЕСА_8 і був там увесь день, плануючи забрати дитину з дитсадка та піти додому на АДРЕСА_3 . Після 16 години йому зателефонував батько та сказав, що його квартиру грабують. Квартира знаходилась у 5-7 хвилинах ходьби пішки. Коли він підійшов, то побачив батька з перебинтованою рукою, багато людей, працівників поліції. Він разом з поліцейськими пішов до квартири, але замки були зламані і неможливо було потрапити всередину. Коли приїхала слідчо-оперативна група та служба, що відчиняє двері, зайшли в квартиру, побачили зламані дверні ручки, безлад та речі на підлозі. На кухні було чисто, але зник ніж. Він виявив пропажу 700 злотих та портативної блютуз колонки. Квартира знаходиться на АДРЕСА_3 на 3-му поверсі, вікна виходять у двір та на вихід з під'їзду, він там проживає з початку 2019 року. Батько розповів, що коли йшов до нього в гості, то побачив у квартирі підозрілу особу і викликав працівників поліції.
Відповідно до показань свідка ОСОБА_14 9 грудня 2019 року близько 16 години він вирішив зайти до сина і, підходячи до будинку на АДРЕСА_3 , звернув увагу, що з вікна квартири, яка знаходиться на 3-ому поверсі, виглядає невідома особа. Спочатку подумав, що помилився, але переконавшись, що це не так, підійшов ближче та побачив, що ця особа різко зачинила квартирку. Він одразу зрозумів, що в квартирі злодій, ногою підпер двері під'їзду і став кликати на допомогу людей. Вийшла молода пара, хлопець з дівчиною, яким він пояснив ситуацію, попросив викликати поліцію, і переконаний, що це почув злодій. Дівчина зі свого телефону викликала працівників поліції. Тут же на 3-ому поверсі відчинилося вікно, на зв'язаних переносках опустилася сумка з речами і вікно зачинилося. Ще через декілька хвилин відчинилося вікно на балконі, ОСОБА_7 став на раму підвіконня та стрибнув униз. Він підбіг до обвинуваченого і завдав йому удар правою рукою в щелепу. Біля обвинуваченого опинився ніж, який він відкинув у сторону, і знову завдав один удар ОСОБА_7 , коли той намагався підвестися та втекти. Вдаривши обвинуваченого втретє, відчув гострий біль в руці і помітив, що вона поранена. Незабаром підбігли мешканці будинку, молоді люди, які допомогли тримати ОСОБА_7 . Потім приїхала швидка допомога, трохи пізніше - працівники поліції, які виявили окривавлений ніж на животі у обвинуваченого. Перед тим, як затримати ОСОБА_7 , він відчув, що позаду нього ще хтось стрибнув з вікна, і згодом з'ясувалось, що це його співучасниця. Коли вона стрибнула, то потрапила на коріння дерева і кликала на допомогу. Жінку не затримували, тому що вона невдало приземлилась та не мала можливості втекти. В подальшому його і цю жінку доставили в лікарню.
Ці показання суд першої інстанції правильно взяв до уваги, оскільки вони логічні, послідовні, узгоджуються між собою та з іншими доказами, якими суд мотивував свої висновки, зокрема, з даними, які містяться в:
- протоколах прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 09.12.2019 потерпілого ОСОБА_8 та від 10.12.2019 потерпілого ОСОБА_13 (т.1 а.с.67, 94);
- протоколі огляду місця події від 09.12.2019, в ході якого оглянуто ділянку місцевості праворуч від входу в під'їзд № 1 будинку АДРЕСА_3 , де виявлено та вилучено два предмети, схожі на ножі, накладні з ломбардів, сумку жіночу з особистими речами, ключі та карту “ПриватБанк” (т.1 а.с.68-73);
- протоколі огляду місця події від 09.12.2019, в ході якого оглянуто квартиру АДРЕСА_2 і виявлено зламані замки вхідних дверей, порушену обстановку. Також виявлено та вилучено 5 слідів папілярних узорів, замок та ключ, 12-вольтний блок живлення (т.1 а.с.76-82);
- протоколі огляду місця події від 10.12.2019 - квартири АДРЕСА_4 , в ході якого вилучено 3 сліди папілярних узорів, внутрішню частину циліндричного механізму замка (т.1 а.с.95-100);
- протоколі огляду місця події від 10.12.2019, згідно з яким у службовому кабінеті Святошинського УП ГУНП у м. Києві оглянуті ноутбук “Lenovo G 570”, ноутбук “Lenovo G 580”, накопичувач та зарядні пристрої для ноутбуків у кількості 2 штуки, які видав ОСОБА_11 (т.1 а.с.101-103);
- протоколі огляду від 02.01.2020, під час якого в присутності потерпілого ОСОБА_13 оглянуто речі, видані ОСОБА_11 (т.1 а.с.104-111);
- копіях паспортів, гарантійного талону до жорсткого диску, диктофону, ноутбука, копіях фіскальних чеків, договору купівлі-продажу на підтвердження вартості жорсткого диску та ноутбука, наданих ОСОБА_13 (т.1 а.с.112-120);
- протоколі пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 24.01.2020, згідно з яким ОСОБА_11 впізнав ОСОБА_7 як особу, яка 06.12.2019 принесла до його магазину два ноутбуки “Lenovo” із зарядними пристроями та жорсткий диск (т.1 а.с.124-126);
- висновку експерта № 17-1/2414 від 03.01.2020, згідно з яким слід пальця руки з найбільшими розмірами по осях 26 х 25 мм, вилучений 09.12.2019 під час огляду місця події в квартирі АДРЕСА_2 , залишений великим пальцем правої руки ОСОБА_7 (т.1 а.с.128-152);
- протоколі затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, у відповідності з яким під час особистого обшуку ОСОБА_7 у нього виявлено 700 польських злотих, блютуз колонку, викрутку та розвідний ключ (т.1 а.с.153-156).
ОСОБА_7 свою вину у вчиненні крадіжки майна ОСОБА_15 визнав повністю, однак давати показання по суті висунутого обвинувачення в цій частині відмовився на підставі ст.63 Конституції України.
Що стосується викрадення майна ОСОБА_8 , то обвинувачений показав, що разом з ОСОБА_16 знаходився в під'їзді будинку АДРЕСА_3 . Поки ОСОБА_16 ходила таблетками, він продзвонив квартири, а потім розвідним ключем зламав замок дверей квартири АДРЕСА_7 і почав шукати цінні речі. Коли в квартиру прийшла ОСОБА_16 , вона захлопнула двері, і, оскільки замок був зламаний, вони не могли вийти. Тоді взяв кабель, відрізав ножем та перекинув через балкон. Дочекався, коли людей поблизу не було, і почав разом з ОСОБА_16 спускатися вниз. Кабель порвався і вони впали на землю. Він сильно забився, не міг встати, тоді підбіг свідок ОСОБА_14 і почав його бити. Згодом ОСОБА_16 померла від травм, які отримала при падінні.
Цим показанням та позиції обвинуваченого, який вважав, що його дії належить кваліфікувати як замах на крадіжку, оскільки він хотів таємно викрасти 700 злотих та блютуз колонку, і коли вилазив з вікна, то йому ніхто нічого не кричав, суд дав оцінку і правильно не взяв їх до уваги, про що навів у вироку відповідні мотиви.
Дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, незважаючи на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном, належить кваліфікувати як грабіж.
Як вірно встановив суд першої інстанції, погодившись з висунутим у цій частині обвинуваченням і поклавши в основу прийнятого рішення показання свідка ОСОБА_14 , після того, як ОСОБА_7 та його напарниця зрозуміли, що їх викрито, а свідок переконаний, що злодії чули, як він попросив викликати поліцію, зважаючи на невелику відстань від входу в під'їзд до вікна, вони почали діяти хаотично, намагалися втекти з місця вчинення злочину, і тільки завдяки активним діям свідка по затриманню ОСОБА_7 останньому не вдалося втекти.
Колегія суддів звертає увагу на те, що, усвідомлюючи, що дії, розпочаті як крадіжка, були викриті свідком, який помітив у квартирі сина сторонню особу, яка то підходила до вікна, то відходила від нього, став кликати на допомогу людей і просив випадкових перехожих викликати поліцію, ОСОБА_7 продовжив свої дії по заволодінню майном, спустивши через вікно на зв'язаних дротах сумку з викраденими речами. Про те, що обвинувачений намагався через балкон залишити квартиру у зв'язку з такими діями ОСОБА_14 , а не просто тому, що не міг відчинити двері зсередини та спускався на дротах разом з особою, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, свідчать і показання свідка, у відповідності з якими спочатку ОСОБА_7 стрибнув з балкону вниз, що свідок бачив на власні очі, а вже потім, коли останній намагався затримати обвинуваченого і завдав йому удар, то почув, як ще хтось вистрибнув, і цією особою виявилася жінка, яка невдало приземлилась і отримала травми.
До вказаних подій обвинувачений та свідок між собою знайомі не були, у зв'язку з чим показання ОСОБА_7 про те, що ОСОБА_14 говорить неправду, є способом пом'якшити свою відповідальність за скоєне. На користь того, що показання свідка є достовірними і правдивими, свідчить і те, що, незважаючи на отримане під час затримання ножове поранення, свідок повідомив, що не може стверджувати, чи умисно завдав йому обвинувачений удар ножем при затриманні.
Відмовляючи у задоволенні клопотання захисника про визнання доказів недопустимими, суд зазначив, що вони отримані у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом, і мають значення у даному кримінальному провадженні.
Колегія суддів вважає безпідставними доводи про недопустимість протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 09.12.2019, протоколу огляду місця події від 09.12.2019 - квартири АДРЕСА_2 , протоколу затримання від 09.12.2019 (т.1 а.с.67, 76-81, 153-156), що захисник мотивує прийняттям заяви ОСОБА_8 о 18 год. 00 хв., складанням протоколу затримання ОСОБА_7 о 18 год. 56 хв. і проведенням огляду місця події за участю потерпілого та підозрюваного з 18 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв., що є фізично неможливим та дає обґрунтовані підстави для сумнівів у достовірності інформації, яка в них міститься.
Згідно з ст.86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому законом.
Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатись суд при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Стороною обвинувачення було виконано обов'язок доказування обставин, передбачених ст.91 КПК України, а так само належності та допустимості доказів, які отримані з дотриманням прав і свобод людини, у встановленому законом порядку, з передбачених законом джерел уповноваженою на те особою, і надано їх суду.
Жодних даних, які б свідчили про те, що ці докази отримані всупереч встановленому порядку, сторона захисту не надала. Ніяких перешкод проведенню огляду місця події одночасно з відібранням у потерпілого заяви про вчинене кримінальне правопорушення та процесуальним оформленням затримання особи за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення колегія суддів не вбачає. Захисник брав участь у судовому провадженні в суді першої інстанції і мав можливість з'ясувати під час допиту потерпілого та обвинуваченого обставини проведення цих процесуальних та слідчих дій за наявності у нього сумнівів у достовірності інформації, яка міститься в протоколах, однак надані йому права не реалізував. А тому гіпотетичні сумніви сторони захисту не можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими.
Не скористалася сторона захисту своїми правами і з метою перевірки наявності чи відсутності повідомлення по лінії “102”, що б давало їй підстави стверджувати про проведення 09.12.2019 огляду місця події - ділянки місцевості біля будинку АДРЕСА_3 , а також квартири АДРЕСА_7 в цьому будинку (т.1 а.с.68-73, 76-81) слідчим СВ Святошинського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_9 , яка на мала на це повноважень.
За змістом ч.ч.1, 3 ст.214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування.
Огляд місця події у невідкладних випадках може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що здійснюється негайно після завершення огляду.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, огляд місця події проводився слідчим ОСОБА_9 на підставі повідомлення по лінії “102” з 17 год. 00 хв. до 17 год. 30 хв. та з 18 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв. 09.12.2019, відомості про кримінальне правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань цього ж дня о 18 год. 03 хв. (т.1 а.с.65), підставою для чого слугувала заява про вчинене кримінальне правопорушення потерпілого ОСОБА_8 . Про те, що повідомлення про кримінальне правопорушення здійснювалося по телефону, давав показання свідок ОСОБА_14 , який звернувся з таким проханням до перехожих. Огляд проведено з дотриманням вимог ст.ст.223, 237 КПК України за участю понятих і ОСОБА_7 .
Відповідно до вимог ст.104 КПК України у випадках, передбачених цим Кодексом, хід і результати проведення процесуальної дії фіксуються у протоколі. Протокол повинен містити відомості, зокрема, про всіх осіб, присутніх під час проведення процесуальної дії. Протокол підписують всі учасники, які брали участь у проведенні процесуальної дії.
Зауваження захисту на відсутність у цих протоколах даних про участь спеціаліста, який складав схеми, є слушними. Водночас, протоколи підписані слідчим, який проводив слідчі дії, ОСОБА_7 , а також понятими, які своїми підписами засвідчили відповідність відомостей, що викладені у протоколах, дійсним обставинам справи. А тому відсутні підстави вважати, що огляди місця події проведені не в передбаченому законом порядку і визнавати дані в протоколах недопустимими доказами з огляду на недоліки оформлення, у тому числі через відсутність відомостей стосовно характеристик фотоапарата “Sony”, за допомогою якого здійснювалося фіксування, а також його ідентифікаційних даних, що вимогами кримінального процесуального закону не передбачено.
З наведених раніше мотивів колегія суддів не погоджується і з твердженнями захисника, який вказує про недопустимість протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 10.12.2019 потерпілого ОСОБА_13 , який не містить часу його складання (т.1 а.с.94), а відтак і протоколу огляду місця події від 10.12.2019 - службового кабінету в Святошинському УП ГУНП у м. Києві з 15 год. 20 хв. до 15 год. 35 хв. та квартири АДРЕСА_4 з 15 год. 40 хв. до 16 год. 05 хв. (т.1 а.с.96-100, 101-103), посилаючись на неможливість встановити час набуття слідчими повноважень на здійснення досудового розслідування, з чого робить висновок, що слідчі ОСОБА_17 і ОСОБА_18 вийшли за межі своїх повноважень, а також на відсутність відомостей про участь спеціаліста, технічних характеристик та ідентифікаційних даних фотоапарата.
До того ж, із заяви потерпілого вбачається, що огляд квартири проводився з його дозволу у зв'язку з викликом ним працівників поліції з приводу крадіжки, яка відбулася 06.12.2019 (т.1 а.с.95), тобто до внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що відповідає вимогам ч.3 ст.214 КПК України.
Що стосується протоколу пред'явлення для впізнання за фотознімками, то доводи захисника про використання слідчим фотознімків осіб, які мають суттєві відмінності між собою (фон, одяг), не відповідають дійсності, адже всі особи зображені на світлому фоні у звичайному чорному та білому одязі. Як заявив свідок ОСОБА_11 , ОСОБА_7 він впізнав за загальними рисами обличчя, що узгоджується з вимогами ч.1 ст.228 КПК України.
Враховуючи те, що порушень вимог кримінального процесуального закону під час збирання цих доказів допущено не було, відсутні підстави і для застосування доктрини “плодів отруйного дерева” (fruit of the poisonous tree), адже доводи, з яких захисник просить визнати решту доказів недопустимими, зводяться до цього.
Таким чином суд першої інстанції всебічно, повно й неупереджено дослідив всі обставини кримінального провадження, і навів у вироку сукупність доказів на підтвердження встановлених обставин, якими повністю доведено винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, і які з точки зору достатності та взаємозв'язку правильно покладено в обґрунтування висновків, у тому числі щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч.3 ст.185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у житло; та за ч.2 ст.15, ч.3 ст.186 КК України - закінчений замах на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у житло.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б могли потягти зміну чи скасування вироку, колегія суддів не вбачає.
Призначене ОСОБА_7 покарання за своїм видом та розміром відповідає вимогам ст.65 КК України, зокрема, ступеню тяжкості кримінальних правопорушень, особі винного, який неодноразово судимий за злочини проти власності, не працює, не має сім'ї. Оскільки ОСОБА_7 після ухвалення вироку Святошинського районного суду м. Києва від 17.05.2019 і до відбуття покарання за цим вироком вчинив нові кримінальні правопорушення, вірно застосовано судом і положення ст.ст.71, 72 КК України.
Отже, вирок суду першої інстанції є законним, обґрунтованим і вмотивованим, у зв'язку з чим апеляційна скарга захисника задоволена бути не може.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, колегія суддів,
Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 1 жовтня 2020 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.
На ухвалу суду апеляційної інстанції може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3