Іменем України
26 квітня 2021 року
м. Київ
Справа №451/312/18
Провадження №51-1531ск 21
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
вивчила касаційну скаргу адвоката ОСОБА_4 подану в інтересах засудженого ОСОБА_5 на ухвалу Радехівського районного суду Львівської області від 05 квітня 2018 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 27 січня 2021 року і
встановила:
Засуджений ОСОБА_5 звернувся до суду з касаційною скаргою на вищевказане судове рішення.
Ухвалою Верховного Суду від 25 березня 2021 рокукасаційну скаргу засудженого було залишено без руху, оскільки вона не відповідала вимогам ст. 427 КПК України, та надано скаржнику п'ятнадцятиденний строк для усунення недоліків скарги.
У межах визначеного судом строку адвокат ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на ухвалу Радехівського районного суду Львівської області від 05 квітня 2018 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 27 січня 2021 року.
Як убачається з матеріалів провадження за скаргою, ухвалою Радехівського районного суду Львівської області від 05 квітня 2018 року приведено вирок Читинського районного суду Забайкальського краю Російської Федерації від 10 серпня 2016 року з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою судової колегії у кримінальних справах Забайкальського крайового суду Російської Федерації від 23 листопада 2016 року, у відповідність із законодавством України.
Відповідно до оскаржуваної ухвали ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за ч. 4 ст. 152 КК України, призначено покарання у виді чотирнадцяти років позбавлення волі. Визначено строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з 10 серпня 2016 року.
Засудженому ОСОБА_5 у строк відбуття покарання зараховано строк тримання під вартою у період з 12 травня 2016 року по 10 серпня 2016 року.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 27 січня 2021 року апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_5 залишено без задоволення, ухвалу Радехівського районного суду Львівської області від 5 квітня 2018 року залишено без змін.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону від 26 листопада 2015 року) в строк відбування покарання зараховано засудженому ОСОБА_5 строк попереднього ув'язнення, починаючи з 12 травня 2016 року по 23 листопада 2016 року, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_4 порушує питання про скасування постановлених ухвал суду першої та апеляційної інстанцій та направлення справи на розгляд до суду першої інстанції.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити на таких підставах.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Відповідно до вимог ст. 424 КПК України у касаційному порядку можуть бути оскаржені вироки та ухвали про застосування або відмову у застосуванні примусових заходів медичного чи виховного характеру суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції, постановлені щодо зазначених судових рішень суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Як убачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, вони стосуються питань, пов'язаних з виконанням вироку, і постановлені відповідно до Глави 46 «Визнання та виконання вироків судів іноземних держав та передача засуджених осіб» КПК України.
З огляду на положення п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Частиною 7 ст. 610 КПК України встановлено, що за наслідками розгляду клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України суд постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в апеляційному порядку. Однак касаційне оскарження такої ухвали не передбачено цією нормою закону.
Крім того, такі ухвали не є ухвалами суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, про які зазначено у ч. 2 ст. 424 КПК України, оскільки вони не охоплюються поняттям «судове провадження», визначення якого дано в п. 24 ч. 1 ст. З цього Кодексу.
Отже, системний аналіз зазначених норм КПК України вказує на те, що ухвали апеляційного суду, якими переглянуто ухвали місцевих судів, постановлені відповідно до Глави 46 цього Кодексу, касаційному оскарженню не підлягають.
Така законодавча позиція узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, цей Суд у своєму рішенні від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України» зазначив, що спосіб, у який ст. 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також повинні бути взяті до уваги норми внутрішнього законодавства.
Таким чином, беручи до уваги те, що касаційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку, колегія суддів вважає за необхідне на підставі п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК України відмовити у відкритті касаційного провадження.
Ураховуючи наведене та керуючись п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів
постановила:
відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката ОСОБА_4 , подану в інтересах засудженого ОСОБА_5 , на ухвалу Радехівського районного суду Львівської області від 05 квітня 2018 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 27 січня 2021 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3