Ухвала
Іменем України
27 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 742/2798/18
провадження № 51-2111ск21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Чернігівського апеляційного суду від 30 березня 2021 року,
встановив:
Зі змісту касаційної скарги убачається, що засуджений не погоджується
з постановленими щодо нього судовими рішеннями.
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 КПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скаргу подано без додержання вимог пунктів 4, 5 ч. 2 зазначеної статті.
Згідно зі ст. 427 вказаного Кодексу в касаційній скарзі, серед іншого, зазначаються обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому саме полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень, та вимоги особи, яка подала скаргу, до суду касаційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Тобто суд касаційної інстанції є судом права, а не факту.
Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування чи зміни судових рішень є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК України); неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК України); невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого
(ст. 414 КПК України).
Тому скаржник, заперечуючи законність постановлених у кримінальному провадженні судових рішень, має конкретно вказати в чому саме полягають допущені, на його думку, істотні порушення норм права, які відповідно
до ст. 438 КПК України є підставами для скасування чи зміни судових рішень, тобто навести правове обґрунтування заявлених вимог.
Однак, всупереч вищевказаному засуджений у своїй касаційній скарзі
в обґрунтування незаконності постановлених щодо нього судових рішень заперечує правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження, що в силу статей 433, 438 КПК України не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Крім того, як убачається зі змісту касаційної скарги, засуджений, вказуючи
на оскарження ним лише рішення суду апеляційної інстанції, наводить мотиви своєї незгоди з вироком місцевого суду щодо нього.
При цьому доводів щодо незаконності рішення апеляційного суду, яким вирок щодо ОСОБА_4 було залишено без змін, на підставах, передбачених ч. 1
ст. 438 КПК України з урахуванням статей 412-414 цього Кодексу, касаційна скарга не містить.
Крім цього, засуджений вказує на оскарження ним вироку апеляційного суду, тоді як додає до касаційної скарги копію ухвали суду апеляційної інстанції, з огляду на що незрозуміло, з яким саме рішенням він не згоден.
Окрім вказаного, касаційна скарга засудженого не містить сформульованих вимог до суду касаційної інстанції із урахуванням положень ст. 436 КПК України, якою визначено повноваження касаційного суду за наслідками розгляду касаційної скарги.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 429 КПК України у разі подання касаційної скарги без додержання вимог, передбачених ст. 427 цього Кодексу, вона залишається без руху.
Враховуючи наведене, керуючись ч. 1 ст. 429 КПК України, Верховний Суд
постановив:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Чернігівського апеляційного суду від 30 березня 2021 року щодо нього залишити без руху і надати йому для усунення вказаних недоліків п'ятнадцятиденний строк
з дня отримання копії ухвали.
У разі невиконання вимог суду касаційну скаргу йому буде повернуто.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3