Постанова
Іменем України
21 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 408/2856/17-к
провадження № 51-3557 км 20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
Головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря
судового засідання ОСОБА_4 ,
засудженого ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 на вирок Біловодського районного суду Луганської області від 15 листопада 2019 року та ухвалу Луганського апеляційного суду від 08 квітня 2020 за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кам'яне, Рокитнівського району, Рівненської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України (далі - КК)
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Біловодського районного суду Луганської області від 15 листопада 2019 року ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 115 КК та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років.
Згідно з вироком, 22 травня 2017 року з 13-00 до 16-00 години, ОСОБА_8 після сумісного вживання спиртних напоїв із ОСОБА_5 , направився до сусідки ОСОБА_9 , повідомивши про це ОСОБА_5 . Через деякий час ОСОБА_5 також спрямував до місця проживання ОСОБА_9 , на територію сусіднього домоволодіння АДРЕСА_2 , підозрюючи, що ОСОБА_8 міг викрасти її майно і зустрів його на виході з будинку ОСОБА_9 з продуктами харчування в руках. Між ОСОБА_5 і ОСОБА_8 виникла сварка і боротьба, в ході якої вони впали на землю біля дерев'яних колод, на одній з яких лежав ніж. Помітивши, що ОСОБА_8 схопив ніж, ОСОБА_5 перехватив знаряддя і наніс ним потерпілому не менше двох ударів в область грудної клітини і живота, від чого той помер на місці від чисельних проникаючих колото-різаних поранень грудної клітини і живота з пошкодженням лівої легені та печінки. Далі, з метою приховування скоєного злочину, ОСОБА_5 перетягнув труп ОСОБА_8 за будинок ОСОБА_9 і прикрив його соломою, після чого привіз зі свого двору тачку, загрузив на неї труп ОСОБА_8 і перевіз його до болотистого лісового масиву, неподалік від місця вчинення злочину, де приховав серед трави.
Ухвалою Луганського апеляційного суду вирок суду першої інстанції змінено в частині визначення початку строку покарання. Зараховано в строк покарання ОСОБА_5 строк попереднього ув'язнення з 26 травня 2017 року по 07 квітня 2020 року із розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за 2 дні позбавлення волі. В іншій частині вирок суду залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 не погоджується з судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, вимагає їх скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону судами першої та апеляційної інстанцій, які призвели до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
В обґрунтування власної позиції ОСОБА_5 зазначає, що порушення, допущені органами досудового розслідування, не були належним чином досліджені судом першої інстанції та не перевірені апеляційним судом, незважаючи на його неодноразово заявлені клопотання, а саме: наявність психічного та фізичного примусу, застосованого щодо нього органами досудового розслідування з метою отримання зізнавальних показань; порушення права на захист з моменту затримання, проведення обшуку до внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Засуджений також наполягає на тому, що судами першої та апеляційної інстанції не було задоволено його клопотання щодо допиту окремих свідків, а апеляційний суд, всупереч його вимогам, не задовольнив клопотання, згідно зі статтею 379 КПК, про виправлення описки. Крім того, на думку засудженого, досудове розслідування проводив слідчий ОСОБА_10 , який не мав на те відповідних повноважень, захисники за призначенням неналежним чином виконували свої обов'язки, а суддя суду першої інстанції ОСОБА_11 у судовому засіданні вводила в оману засудженого та сторону захисту шляхом дезінформації щодо процедури дослідження доказів, чим порушила його конституційні права.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечила проти задоволення вимог касаційної скарги засудженого, зазначила що вони є необґрунтованими.
Засуджений ОСОБА_5 підтримав у судовому засіданні вимоги касаційної скарги у повному обсязі.
Захисник засудженого ОСОБА_7 підтримав касаційну скаргу підзахисного , вимагав скасування оскаржених судових рішень і призначення нового розгляду у суді першої інстанції.
Учасників судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з'явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від інших учасників не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, захисника, пояснення засудженого, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно з положеннями статті 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Частиною 2 статті 433 КПК встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до приписів статті 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим: законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Статтею 438 КПК встановлено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Суд касаційної інстанції не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Так, при касаційній перевірці матеріалів кримінального провадження Судом встановлено, що не всі доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_5 відповідають дійсності. Зокрема, посилання на відсутність у нього умислу на вбивство та щодо наявності зізнавальних показань під час досудового розслідування та судового розгляду, як наслідку застосування фізичного та психологічного тиску з боку правоохоронних органів, судами було перевірено та розцінено як обрана лінія самозахисту з метою уникнення кримінальної відповідальності. В обґрунтування мотивів ухваленого рішення суд першої інстанції послався також на практику Європейського Суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що твердження про погане поводження повинні бути підкріплені належними доказами. Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства", п.161). Коли вся чи значна частина інформації стосовно подій, про які йдеться, відома винятково органам влади - як це має місце у справі щодо ув'язнених осіб, які перебувають під контролем органів влади, - і коли у таких осіб під час їхнього ув'язнення з'являються тілесні ушкодження, це породжує відповідні обґрунтовані презумпції факту. При цьому тягар доведення можна вважати покладеним на органи влади, адже саме вони мають надати задовільні та переконливі пояснення ( рішення у справі "Салман проти Туреччини" (Salman v. Turkey) [ВП], заява N 21986/93, п.100, ECHR 2000-VII, Нечипорук і Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року).
На підтвердження наведеної позиції колегією суддів встановлено, що в ході судового розгляду в суді першої інстанції ухвалою від 19 березня 2019 року прокуратурі Луганської області давалося доручення про перевірку показань обвинуваченого про застосування до нього тиску з боку правоохоронних органів. Під час виконання ухвали суду від 10 травня 2019 року слідчим другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у м. Краматорськ ОСОБА_12 пояснення ОСОБА_5 про застосування до нього фізичного та психологічного тиску були ретельно перевірені та прийнята постанова про закриття кримінального провадження у зв'язку із відсутністю в діях працівників правоохоронних органів в Луганській області складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 365 КК. Зазначена постанова ОСОБА_5 не оскаржувалась.
Крім того, судом встановлено, що під час досудового розслідування всі процесуальні дії за участю підозрюваного ОСОБА_5 проводилися в присутності його захисника ОСОБА_13 , жодної заяви, скарги захиснику або слідчому судді (під час розгляду клопотання про обрання міри запобіжного заходу) про застосування до нього тиску з метою надання ним показів про скоєння вбивства не надавалося. Крім цього, на перших судових засіданнях ОСОБА_5 давав показання щодо визнання своєї вини, та нічого не заявляв з приводу застосування до нього фізичного та психологічного тиску.
Посилання засудженого на процесуальні порушення, пов'язані з проведенням обшуку також не знаходять свого підтвердження, адже апеляційною інстанцією було перевірено та встановлено, що обшуки проведено з дотримання вимог статей 233, 234 КПК, зокрема, 25 травня 2017 року, до постановлення ухвали слідчого судді, слідчий і прокурор увійшли до будівель ОСОБА_5 та ОСОБА_9 у невідкладному випадку, пов'язаному з переслідуванням особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, після чого невідкладно звернулися з відповідними клопотаннями про проведення обшуків до слідчого судді, які ухвалами від 30 травня 2017 року були задоволені.
Доводи з приводу неналежного виконання захисникам своїх обов'язків апеляційним судом перевірено та встановлено, що при проведенні слідчих дій на етапі досудового розслідування в передбачених законом випадках була забезпечена участь захисника, в судовому засіданні за клопотанням ОСОБА_5 суд прийняв заходи для заміни захисника ОСОБА_13 на іншого, тобто, у виборі захисника ОСОБА_5 не був обмежений.
З робочої копії судового засідання апеляційного суду від 08 квітня 2020 року, долученої до матеріалів кримінального провадження вбачається, що посилання засудженого на необґрунтованість відмови суду у задоволенні клопотання про допит окремих свідків не відповідає дійсності, адже судом у судовому засіданні з'ясовувалось, яких саме свідків не було допитано у суді першої інстанції та кого потрібно допитати повторно, проте стороною захисту та засудженим відповіді на поставлене запитання не було надано.
Судом встановлено, що журнали та відеозаписи судових засідань свідчать про те, що відвід складу суду ОСОБА_5 в судових засіданнях або в надісланих до суду заявах жодного разу не заявлявся, чим спростовується ще один довід засудженого щодо неналежного складу суду першої інстанції, а саме - судді ОСОБА_11 .
Не може погодитись колегія суддів і з твердженням засудженого про те, що апеляційний суд, всупереч положенням статті 379 КПК, не задовольнив його клопотання про виправлення описки в ухвалі від 08 квітня 2020 року. Так, у матеріалах кримінального провадження міститься ухвала Луганського апеляційного суду від 19 серпня 2020 року, згідно з якою колегія суддів у відкритому судовому засіданні розглянула заяву засудженого ОСОБА_5 про виправлення описки і арифметичних помилок в ухвалі Луганського апеляційного суду від 08 квітня 2020 року та задовольнила частково вимоги засудженого. У касаційному порядку ухвала не оскаржувалась.
Проте, під час касаційної перевірки за доводами ОСОБА_5 колегією суддів встановлені істотні порушення, допущені судом апеляційної інстанції. Так, відповідно до статті 404 КПК, апеляційна процедура передбачає оцінку оскаржуваного вироку щодо його відповідності нормам кримінального та процесуального законів, фактичним обставинам кримінального провадження, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.
Згідно з вимогами статті 419 КПК в ухвалі апеляційного суду має бути зазначено, зокрема, суть апеляційної скарги та докладні мотиви прийнятого рішення, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, на яких її визнано необґрунтованою. Зважаючи на законодавчі приписи, суд апеляційної інстанції зобов'язаний проаналізувати й зіставити з наявними у кримінальному провадженні та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. При залишенні заявлених вимог без задоволення в ухвалі має бути зазначено підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
До того ж, суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (частина 1 статті 409 КПК), і це покладає на апеляційний суд певний обов'язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених приписами статті 404 КПК. Недотримання вказаних положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.
Під час перегляду вироку місцевого суду апеляційний суд зазначених вимог закону в повному обсязі не дотримався. Так, зі змісту ухвали апеляційного суду вбачається, що при затриманні ОСОБА_5 судом не встановлено таких порушень вимог КПК, які б обумовили визнання зібраних стороною обвинувачення доказів недопустимими чи неналежними.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що факт затримання ОСОБА_5 судами встановлено. Проте, в ухвалі апеляційного суду відсутні посилання на будь-які процесуальні рішення, на підставі дослідження яких суд дійшов висновку про належність процедури затримання ОСОБА_5 та відсутність будь-яких порушень його права на захист на момент затримання.
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_5 просив долучити Суд до матеріалів кримінального провадження документи, які, на його думку, спростовують позицію сторони обвинувачення щодо законності його затримання. Проте, дотримуючись приписів статті 433 КПК, колегія суддів Верховного Суду позбавлена процесуальних можливостей встановлювати фактичні обставини справи та надавати оцінку доказам, які не були досліджені судами першої та апеляційної інстанцій, й, відповідно, тим документам, які надані суду під час касаційної перевірки.
Заслуговує на увагу довід засудженого щодо відсутності повноважень слідчого ОСОБА_10 на проведення слідчих дій у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 , який не було належним чином розглянуто судами, адже з матеріалів кримінального провадження вбачається, що постанова про доручення здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 1201713057000099 СУ ГУНП в Луганській області, за підписом заступника прокурора області ОСОБА_14 , датована 26 травня 2017 року, а судово-медичну експертизу трупа ОСОБА_8 у зазначеному кримінальному провадженні призначено старшим слідчим СУ ГУНП в Луганській області ОСОБА_10 25 травня 2017 року, тобто, без наявності доручення на проведення зазначеної слідчої дії. Посилання ж суду на витяг з ЄРДР від 25 травня 2017 року, у якому ОСОБА_10 зазначений в групі слідчих спростовується датою його формування, а саме, 26 травня 2017 року, тобто, вже після призначення слідчим ОСОБА_10 судово-медичної експертизи.
Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що у доктрині кримінального процесу України істотність порушень вимог КПК визначається з огляду на критерій можливості їх усунення під час досудового розслідування або судового розгляду (крім випадків, зазначених у статті 87 КПК). Отже, доводи касаційної скарги засудженого щодо істотного порушення норм кримінального процесуального закону у зв'язку із відсутністю повноважень у старшого слідчого СУ ГУНП в Луганській області ОСОБА_10 на проведення слідчих дій до 26 травня 2017 року та порушення права на захист при затриманні ОСОБА_5 підлягають перевірці та з'ясуванню можливості їх усунення під час нового апеляційного розгляду.
За встановлених при касаційній перевірці порушень, допущених судом апеляційної інстанції, які призвели до невідповідності ухвали Луганського апеляційного суду від 08 квітня 2020 року приписам статті 419 КПК та перешкодили суду прийняти законне та обґрунтоване рішення, колегія суддів Касаційного кримінального суду вважає за необхідне задовольнити вимоги касаційної скарги засудженого ОСОБА_5 частково, скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, під час якого ухвалити законне та обґрунтоване рішення з урахуванням встановлених колегією суддів порушень.
Враховуючи усталену практику Європейського суду з прав людини щодо неприпустимості тримання особи під вартою без судового рішення та у контексті даного кримінального провадження, з метою попередження ризику переховування ОСОБА_5 від суду, враховуючи особливості касаційного розгляду, передбачені главою 32 КПК та обмежені можливості щодо повноцінного розгляду і вирішення цього питання в межах процедури касаційного перегляду, Верховний Суд вважає за необхідне обрати обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк, мінімально необхідний для вирішення вказаного питання судом апеляційної інстанції, який у будь-якому разі не може перевищувати 60 днів.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 задовольнити частково.
Ухвалу Луганського апеляційного суду від 08 квітня 2020 року скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів до 19 червня 2021 року включно.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3