Ухвала
27 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 523/10485/14-ц
провадження № 61-6427ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 03 червня 2019 року
та постанову Одеського апеляційного суду від 11 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання факту добудов житлового будинку та набуття права власності на них за окремою особою,
У липні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 , Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання факту добудов житлового будинку та набуття права власності на них за окремою особою.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є власником будинку з господарськими спорудами житловою площею 208,5 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та розташований на земельної ділянці загальною площею 0,0448 га. Право власності на вказаний житловий будинок позивач отримав на підставі заповіту від батька ОСОБА_6 у 2007 році.
З 1978 року ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 , разом із сім'єю проживає у спірному будинку.
У період, коли батько позивача ОСОБА_6 був власником вказаного будинку, з 1982 року ОСОБА_1 , за власні грошові заощадження, з дозволу батька, періодично проводилися поточні ремонтні роботи будинку та добудування до будинку і його господарських споруд. З 1982 року та до цього часу, згідно з архітектурним засвідченим планом Комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості», прибудовані наступні кімнати та споруди: кухня, коридор, гараж, середня кімната, дачний малий будинок, прибудова до гаража, ванна кімната, баня. Також у будинку були замінені високотехнологічні металопластикові вікна, перероблена підлога (особливо веранди), здійснювався постійно капітальний ремонт самого житлового будинку, проведено газопостачання до будинку, новий водовід, у всьому дворі укладена тротуарна плитка. Всі добудови у житловому будинку проводились на законних підставах, згідно з рішення міжвідомчої комісії Виконавчого комітету Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради.
У 2007 році, коли будинок дав ґрунтову осадку, позивач за власні гроші здійснив ремонтні будівельні роботи щодо посилення фундаменту житлового будинку, будівельні роботи проведені і виконувались відповідно до норм архітектурного та будівельного законодавства України.
Визнання факту добудов житлового будинку та набуття права власності на них за окремою особою позивачу необхідно для свідчення у разі розподілу добудованого будинку поміж ним та його дітьми й дружиною, а також визнання свідчення реальних фактичних обставин мешкання у даному будинку разом з його родиною.
Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_1 , з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд:
- визнати факт добудови з 1985 року по 2011 рік ОСОБА_1 житлового будинку та господарських споруд на
АДРЕСА_2 ;
- визнати факт добудування та перебудування ОСОБА_1 житлового будинку та господарських споруд на АДРЕСА_2 ,
а саме: кухні, коридору, гаража, середньої кімнати, дачного малого будинку, прибудови до гаража, ванної кімнати, бані;
- визнати факт проведення ОСОБА_1 за власні грошові заощадження та спільно з відповідачами ОСОБА_2
і ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2 , ремонтних та архітектурно-будівельних робіт, а саме: заміну вікон, перероблення підлоги, укріплення фундаменту несучих стін житлового будинку, проведення водоводу; укладення у дворі тротуарної плитки, заміну даху;
- визначити судовим експертним дослідженням та закріпити за ОСОБА_1 розмір і зміну реальних часток домоволодіння нерухомого майна на АДРЕСА_2 ;
- визнати зменшення спадкової частки після отримання грошової компенсації за 6/25 часток спірного будинку іншою фізичною особою.
Рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 03 червня
2019 року (у складі судді Аліної С. С.) у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного суду від 11 лютого 2021 року (у складі колегії суддів: Ващенко Л. Г., Колеснікова Г. Я., Сєвєрової Є. С.) рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 03 червня 2019 року залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що він у період з 1982 по 2006 роки, з дозволу власника частини домоволодіння ОСОБА_6 , здійснював переобладнання у будинку або добудував господарські споруди до будинку. Разом з тим, коридор, вбиральня, кухня переобладнана з сараю, душ, гараж з прибудовою (погріб з навісом впритул до гаража) у будинку на АДРЕСА_2 , збудовані у 1983-1987 роках за життя батька позивача, спадкодавця ОСОБА_6 , який на той час був власником частини спірного домоволодіння.
16 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду
з касаційною скаргою на рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 03 червня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 11 лютого 2021 року, в якій заявник просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 8 частини статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється цим судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року
у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала,
що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.
У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини
і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень
res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України визначено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені у справі
про визнання факту добудов житлового будинку на
АДРЕСА_2 та набуття права власності на них за окремою особою.
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином
(рішення у справі «Зубац проти Хорватії», заява № 40160/1, від 05 квітня 2018 року).
Отже, дана справа не є справою з ціною позову, що перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Справа № 523/10485/14-ц є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
При цьому, Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, доводи касаційної скарги, а також значення справи для сторін і суспільства, практику розгляду справ з даної категорії.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК Українисуд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R(95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Зазначення у постанові Одеського апеляційного суду від 11 лютого
2021 року про можливість її оскарження в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки такий перегляд не відповідатиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у частині права особи на розгляд справи судом, встановленим законом.
З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню,
у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.
Керуючись статтею 129 Конституції України, статями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 03 червня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду
від 11 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання факту добудов житлового будинку та набуття права власності на них за окремою особою відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: І. М. Фаловська
С. Ю. Мартєв
В. А. Стрільчук