27 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 460/5233/20
адміністративне провадження № К/9901/14062/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Данилевич Н.А.,
суддів: Мацедонської В.Е., Шевцової Н.В.
перевірив касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2021 року у справі №460/5233/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання до вчинення дій,
19 квітня 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (відправлено засобами поштового зв'язку 16.04.2021).
17 липня 2020 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідача Міністерства юстиції України, у якому просив визнати ненадання роз'яснень на питання, поставлених у заяві від 08.06.2020 (надати роз'яснення, що саме входить у витрати на обслуговування мережі та Інтернет класу в розумінні п.11.2 Порядку; просив надати чіткий алгоритм нарахування таких витрат та роз'яснити чим саме регламентовано порядок такого нарахування) - бездіяльністю, порушенням його прав визначених ст. 40 Конституції України, ст.15 Закону України "Про звернення громадян"; зобов'язати надати роз'яснення на питання, поставлені ним у заяві від 08.06.2020, на виконання вимог Конституції України та Закону України "Про звернення громадян".
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2020 року, яке було залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2021 року, адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України, яка полягала у наданні неповної інформації на заяву ОСОБА_1 від 08.06.2020 та зобов'язати Міністерство юстиції України надати ОСОБА_1 роз'яснення на питання, поставлені у заяві від 08.06.2020, на виконання вимог Конституції Українита Закону України "Про звернення громадян".
У задоволенні вимоги ОСОБА_1 про встановлення Міністерству юстиції України п'ятнадцятиденного терміну з дня набрання судовим рішенням законної сили для виконання судового рішення, надавши суду звіт про таке виконання, - відмовлено.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд зазначає наступне.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас, пунктом 2 частини п'ятої цієї ж статті обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
У свою чергу, за змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема справи у спорах щодо оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію.
Предметом розгляду цієї справи є бездіяльність відповідачів щодо належного розгляду заяви про надання інформації та зобов'язання надати повну інформацію у відповідності до вимог чинного законодавства.
Оскаржуючи судове рішення, прийняте у справі незначної складності, відповідач зазначає про наявність виняткових обставин, передбачених підпунктами «а», «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
А саме, у касаційній скарзі скаржник вказує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки відсутній чіткий перелік витрат на обслуговування мережі та інтернет-класу та алгоритм їх нарахування; неможливо встановити такий алгоритм нарахування витрат на обслуговування мережі та інтернет-класу та їх склад; постачальником послуг з доступу до інтернет за умов технічної можливості надання таких послуг є провайдер ,який встановлює тарифи за користування відповідно до кількості спожитих мегабайт.
Суд касаційної інстанції відхиляє зазначені доводи касаційної скарги з огляду на те, що в обґрунтування вказаного твердження скаржник жодним чином не обґрунтував в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розумінні та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Наведені скаржником в касаційній скарзі обставини є загальними і в контексті обставин справи зводяться до наведення окремих цитат з судових рішень, що є предметом касаційного оскарження, переоцінки доказів у справі та незгоди з висновками судів попередніх інстанцій.
Твердження заявника касаційної скарги, що справа становить значний суспільний інтерес, не підтверджені належними доказами та не обґрунтовані обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів або свідчили про наявність заінтересованості необмеженої кількості осіб в результатах розгляду саме цієї справи.
Таким чином, оскаржуючи судові рішення, прийняті у справі незначної складності, скаржник у касаційній скарзі не довів підстав, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, за яких оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції підлягає перегляду в касаційному порядку.
Інші, наведені у касаційній скарзі доводи та мотиви не дають підстав для висновку, що судові рішення, постановлені у зазначеній справі, можливо віднести до випадків, передбачених пунктом пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Отже, характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників спірних правовідносин, правозастосовна практика, що складалася з приводу спорів цієї категорії, відсутність ознак, які відрізняють цю касаційну скаргу від інших, дають підстави вважати, що судове рішення, яке ухвалено у справі за позовом ОСОБА_1 , як у справі незначної складності, не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Суд ураховує позицію, висловлену Європейським Судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) в ухвалі від 09 жовтня 2018 року, щодо неприйнятності заяви у справі "Азюковська проти України" (заява №26293/18), в якій заявником оскаржувалася відмова суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження у зв'язку з віднесенням справи до категорії справ незначної складності. Так, ЄСПЛ указав, що застосування критерію малозначності у цій справі було передбачуваним, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
Зважаючи на те, що оскаржуване судове рішення ухвалено у справі, яка процесуальним законом віднесена до категорії справ незначної складності, а з наведених у касаційній скарзі мотивів й доданих до неї матеріалів не вбачається наявності передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України виняткових обставин, у відкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись пунктом 2 частини п'ятої статті 328, пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2021 року у справі №460/5233/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання до вчинення дій.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.А. Данилевич
Судді В.Е. Мацедонська
Н.В. Шевцова