Справа № 695/2096/18
номер провадження 4-с/695/9/21
20 квітня 2021 рокум. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Ушакової К.М.
за участю секретаря судового засідання - Біленко Н.Г.,
розглянувши цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 про скасування постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про накладення арешту на кошти, що містяться на картковому рахунку боржника від 15.06.2020, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з скаргою на дії державного виконавця Золотоніського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Заяву обґрунтовує тим, що постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 15.06.2020 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритому рахунку зі спеціальним призначенням (заробітна плата) № НОМЕР_1 , відкритому в АТ «Райффайзен Банк Аваль» та № НОМЕР_2 , відкритому в АТ «Укрсиббанк».
Постанова у виконавчому провадженні № 58692938 про арешт коштів боржника була винесена при виконанні виконавчого листа №695/2096/18, виданого 16.11.2018 на підставі рішення Золотоніського міськрайонного суду про солідарне стягнення з ОСОБА_1 на користь Черкаського обласного управління АТ «Ощадбанк» боргу в сумі 14159,94 доларів США та 49482,00 грн. Постанову про арешт коштів боржника від 15.06.2020 у виконавчому провадженні № 58692938 є незаконною в частині накладення арешту на належні йому грошові кошти на карткових рахунках зі спеціальним призначенням (заробітна плата) № НОМЕР_1 , відкритому в АТ «Райффайзен Банк Аваль» та № НОМЕР_2 , відкритому в АТ «Укрсиббанк». Накладенням арешту на грошові кошти у вигляді заробітної плати, державний виконавець порушує право ОСОБА_2 на отримання гарантованих Конституцією України коштів, необхідних для існування.
Враховуючи вищевикладене, скаржник просить скасувати постанову про накладення арешту на кошти, що містяться на картковому рахунку боржника зі спеціальним призначенням (заробітна плата) № НОМЕР_1 , відкритому в АТ «Райффайзен Банк Аваль» та № НОМЕР_2 , відкритому в АТ «Укрсиббанк».
У судове засідання скаржник ОСОБА_1 не з'явився, але надав до суду заяву в якій просив розгляд скарги провести без його участі. Заявлені вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.
Представники Черкаського обласного управління АТ «Ощадбанк», відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), АТ «Райффайзен Банк Аваль», АТ «Укрсиббанк», у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Яжук С.С.від 15.06.2020 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, 448318,02 грн.
Відповідно до довідки акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» від 11.03.2021, картковий рахунок № НОМЕР_1 належить ОСОБА_1 , на даний рахунок надходять зарахування заробітної плати від ТОВ «АТБ-Маркет».
Відповідно до довідки акціонерного товариства ««Укрсиббанк»від 22.03.2021, картковий рахунок № НОМЕР_2 належить ОСОБА_1 . Рахунок відкритий в рамках зарплатно-карткового проекту «Департамент освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради».
Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
За приписами статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Відповідно до ч. 1 ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу (частина перша статті 451 ЦПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до пункту 7 частини 3 статті 18 Закону, виконавець має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Відповідно до частини 1 статті 10 Закону, заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 48 Закону, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Відповідно до частини 2 статті 48 Закону, стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Відповідно до пункту 8 Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012, на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.
Відповідно до частини 3 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження», не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Частиною 6 статті 24 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про оплату праці» забороняється будь-яким способом обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою, крім випадків, передбачених законодавством.
Після отримання постанови у виконавчому провадженні №58692938 про арешт коштів боржника ОСОБА_1 від 15.06.2020, АТ «Райффайзен Банк Аваль» та АТ «Укрсиббанк», були зобов'язані накласти арешт на всі кошти на рахунках, окрім коштів, які знаходяться на рахунку зі спеціальним призначенням (заробітна плата), як такий, що відкритий спеціально під зарплатний проект та призначений для зарахування заробітної плати та пенсійних виплат.
Керуючись ст.ст.450,451 ЦПК України, суд
скаргу ОСОБА_1 про скасування постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про накладення арешту на кошти, що містяться на картковому рахунку боржника від 15.06.2020 задовольнити.
Постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 15.06.2020, винесену у виконавчому провадженні №58692938 про накладення арешту на грошові кошти, що містяться на зарплатному картковому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АТ «Райффайзен Банк Аваль» та, що містяться на рахунку зі спеціальним призначенням (заробітна плата) № НОМЕР_2 , відкритому в АТ «Укрсиббанк» та належать ОСОБА_1 скасувати.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Черкаського апеляційного суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: К.М. Ушакова