ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
22 квітня 2021 року м. Київ № 640/9357/21
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Федорчук А.Б., ознайомившись з матеріалами адміністративної справи та доданими до неї матеріалами
за позовом Департаменту цивільного захисту, оборони та взаємодії з правоохоронними органами Київської обласної державної адміністрації (04074, м.Київ, вул.Вишгородська, 21)
до Департаменту комунальної власності м.Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, м.Київ, вул.Хрещатик, 10)
про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
Департамент цивільного захисту, оборони та взаємодії з правоохоронними органами Київської обласної державної адміністрації звернувсь до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови підписання Договору про внесення змін до Договору від 12.08.2019 №2236-1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (нова редакція договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 29.07.2016 №2236) за адресою: вул.Вишгородська, буд.№21, корпус 1, в якому зміни до договору в частині зменшення орендної плати застосовуються з дати прийняття рішення постійної комісії Київської міської ради з питань власності (Протокол від 08.10.2019 № 39/174 (пункт 11)) із застосуванням до даної угоди частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України;
- зобов'язати відповідача підписати Договір про внесення змін до Договору від 12.08.2019 №2236-1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (нова редакція договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 29.07.2016 №2236) за адресою: вул.Вишгородська, буд.№21, корпус 1, в якому зміни до договору в частині зменшення орендної плати застосовуються з дати прийняття рішення постійної комісії Київської міської ради з питань власності (Протокол від 08.10.2019 № 39/174 (пункт 11)) із застосуванням до даної угоди частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд виходить з наступного.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у п. 24 свого рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, який не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, що не мала регулювання законом.
Відповідно частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Пунктом першим частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
При цьому, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Публічно-правовий спір має свою особливість суб'єктного складу - участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сам по собі цей факт не дає підстав ототожнювати з публічно-правовим та відносити до справи адміністративної юрисдикції будь-який спір за участю суб'єкта владних повноважень.
Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.
За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 13 червня 2018 року (справа № 819/362/16), публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року (справа № 826/27224/15) під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору.
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Поряд з цим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
В свою чергу, зі змісту позовної заяви вбачається, що між Департаментом комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (Орендодавець), Департаментом цивільного захисту, оборони та взаємодії з правоохоронними органами Київської обласної державної адміністрації (Орендар) та Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 29.07.2016 укладено договір № 2236 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду.
В подальшому, між Департаментом комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (Орендодавець), Департаментом цивільного захисту, оборони та взаємодії з правоохоронними органами Київської обласної державної адміністрації (Орендар) та Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 12.08.2019 укладено договір №2236-1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (нова редакція договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 29.07.2016 №2236).
08.10.2019 рішенням постійної комісії Київської міської ради з питань власності задоволено клопотання орендаря про зменшення орендної ставки до 0,01%від ринкової вартості приміщення за адресою вул.Вишгородська, буд.№21, корпус 1 літ.А.
17.10.2019 позивач звернувся до відповідача з листом, в якому просив підготувати проект додаткової угоди до договору №2236-1 від 12.08.2019 з урахуванням рішення постійної комісії Київської міської ради з питань власності щодо зменшення орендної ставки до 0,01% від ринкової вартості приміщення та визначення вказаної орендної ставки з 12.08.2019.
Відповідач направив позивачу додаткову угоду до договору №2236-1 від 12.08.2019, в якій визначив орендну ставку до 0,01% від ринкової вартості з 08.10.2019.
У свою чергу, позивач означену додаткову угоду підписав з протоколом розбіжностей, в якому визначив про застосування вказаної вище ставки орендної плати саме з 12.08.2019.
Проте, відповідач у листі №062/056/16-142 від 09.01.2020 повідомив про відмову від підписання додаткової угоди до договору №2236-1 від 12.08.2019 разом з протоколом розбіжностей, де нарахування орендної ставки у розмірі 0,01% починається з 12.08.2019.
Спір у справі виник у зв'язку із відмовою відповідача в укладанні договору про внесення змін до договору №2236-1 від 12.08.2019, за яким нарахування орендної ставки у розмірі 0,01% починається з 08.10.2019, а не з 12.08.2019.
Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/2369/20 від 15.07.2020 року, залишеним без змін рішенням Північного апеляційного суду (Постанова від 23.12.2020 року) встановлено, що дії орендодавця були правомірними відносно того, що внесення змін до відповідного правочину в частині зменшення розміру орендної плати (0,01% від ринкової вартості приміщення) можливе лише за наявності рішення постійної комісії Київської міської ради з питань власності.
16.07.2020 року позивач звернувся до відповідача листом №01.1- 22/1200, в якому просив підготувати проект додаткової угоди до договору №2236-1 від 12.08.2019 з урахуванням рішення постійної комісії Київської міської ради з питань власності щодо зменшення орендної ставки до 0,01% від ринкової вартості приміщення та визначення вказаної орендної ставки з 08.10.2019 та застосувати до даної угоди частину 3 статті 631 Цивільного кодексу України.
05.08.2020 року відповідач листом від 29.07.2020 №062/05/16-4894 відмовив у зменшенні суми орендної плати за договором оренди від 12.08.2019 №2236-1.
02.02.2021 року позивач, не погоджуючись з відмовою відповідача від 29.07.2020 №062/05/16-4894 щодо внесення змін до умов договору, з урахуванням позиції Господарського суду міста Києва та Північного апеляційного господарського суду, повторно звернувся до Відповідача з листом № 01.1-25/166, в якому надав проект Договору про внесення змін та просив підписати Договір про внесення змін до Договору від 12 серпня 2019 року № 2236-1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (нова редакція договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 29 липня 2016 року № 2236) за адресою: вулиця Вишгородська, будинок №21, корпус 1, в якому зміни до договору в частині зменшення орендної плати застосовуються з дати прийняття рішення постійної комісії Київської міської ради з питань власності (Протокол від 08 жовтня 2019 року № 39/174 (пункт 11)), також просив застосувати до даної угоди частину 3 статті 631 Цивільного кодексу України.
В рамках даної позовної заяви позивач оскаржує дії (бездіяльність) щодо відмови підписання Договору про внесення змін до Договору від 12.08.2019 №2236-1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (нова редакція договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 29.07.2016 №2236) за адресою: вул.Вишгородська, буд.№21, корпус 1, в якому зміни до договору в частині зменшення орендної плати застосовуються з дати прийняття рішення постійної комісії Київської міської ради з питань власності, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.
Згідно пункту 6 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Отже, з аналізу підстав та предмету даного позову, вбачається, що оскаржувана бездіяльність пов'язана, зокрема, з захистом майнових прав позивача на нерухоме майно від їх порушення іншою особою.
Відтак, справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватись за правилами господарського судочинства.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 330/2010/16-а (провадження № 11-754апп18).
У спірних правовідносинах сторони не є суб'єктами владних повноважень у розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства, оскільки, укладаючи договір про передачу майна територіальної громади в оренду, вносячи до такого договору зміни, відповідач не вчиняє щодо позивача жодних управлінський функцій.
При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі з обов'язком суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 826/14015/17 (провадження № 11-269апп19).
Враховуючи наведене, вбачається, що між позивачем та відповідачем немає публічно-правових відносин, цей спір є не публічно-правовим, а тому не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
На підставі вищенаведеного, керуючись положеннями частини першої статті Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі.
2. Ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати позивачу.
3. Попередити позивача, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
4. Роз'яснити позивачу, що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції місцевого загального суду в порядку господарського судочинства.
Відповідно до частини другої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Відповідно до частини другої статті 293, статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Суддя А.Б. Федорчук