ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
22 квітня 2021 року м. Київ № 640/25795/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Качур І.А., розглянувши в порядку письмового провадження заяву в порядку статті 383 КАС України в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до Київського міського військового комісаріату
Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві
про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, в якому просить суд:
- визнати дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови скласти та надіслати для перерахунку пенсії довідку про складові грошового забезпечення щодо ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві за формою встановленою чинною із 05.03.2019 року редакцією додатку другого Порядку, затвердженого Постановою КМУ від 13.02.2008 року №45 неправомірними;
- зобов'язати Київський міський військовий комісаріат скласти та встановленим порядком надіслати для перерахунку пенсії довідку про складові грошового забезпечення щодо ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві за формою встановленою чинною із 05.03.2019 року редакцією додатку другого Порядку, затвердженого Постановою КМУ від 13.02.2008 року №45;
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови виплачувати пенсію ОСОБА_1 у повному розмірі - 100% нарахованої пенсії неправомірними;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві із 05.03.2019 року виплачувати пенсію ОСОБА_1 у повному розмірі - 100% нарахованої пенсії, розрахувати і виплачувати її без обмеження максимального розміру, врахувати надану для перерахунку пенсії Київським міським військовим комісаріатом довідку про складові грошового забезпечення до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва суду від 26.12.2019 року у адміністративній справі №640/25795/19 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва суду від 20.10.2020 року адміністративний позов №640/25795/19задоволено частково.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2021 року в справі №640/25795/19 залишено без змін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва суду від 20.10.2020 року адміністративний позов №640/25795/19.
Через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян Окружного адміністративного суду м. Києва надійшла заява від позивача в порядку статті 383 КАС України в якій просить:
- Визнати протиправними дії вчинені ІНФОРМАЦІЯ_2 (Київського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки), на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 жовтня 2020 у справі № 640/25795/19 та зобов'язати його подати звіт про виконання судового рішення у встановлений судом строк.
Так, звертаючись із заявою у порядку ст. 383 КАС України позивач повідомляє наступне.
На виконання вищезазначеного судового рішення позивач отримав виконавчий лист від 22.01.2021 у справі № 640/25795/19.
Виконавчий лист пред'явлено до виконання 28 січня 2021 року, на підставі чого відкрито ВП №64322683 від 16 лютого 2021 року.
Ознайомившись із зазначеною заявою позивача та доданими до неї доказами, суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.
Розглянувши подану заяву, суд встановив наступне.
Так, згідно із ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Європейський суд з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Отже, для цілей статті 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України), якими встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.
Отже, обов'язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Відповідно, правилами ч. 1, 6 ст. 383 КАС України гарантовано, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Системний аналіз вищезазначених норм права свідчить, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, врегульований приписами статті 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача. Застосування судом до суб'єкта владних повноважень заходів процесуального впливу можливе виключно у випадку встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.
Як вже зазначалось судом вище, позивач отримав виконавчий лист та відповідно до відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження 16.02.2021 року відкрито відповідне виконавче провадження.
Отже, судом не встановлено, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату, або що відповідач створює перешкоди для виконання такого рішення.
При цьому, суд звертає увагу, що в разі незгоди з рішенням суб'єкта владних повноважень та процедурою його прийняття позивач має право звернутися до суду із позовною заявою про оскарження цього рішення в загальному порядку, а не в межах статті 383 КАС України.
Таким чином, враховуючи вище викладені норми законодавства та з'ясовані судом обставини, а також оцінивши докази, які містяться у матеріалах справи, суд прийшов до висновку про необґрунтованість поданої заяви, та як наслідок вважає за необхідне залишити її без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 241, 243, 248, 256, 383, КАС України, суд -
Відмовити у задоволенні заяви позивача про визнання протиправною бездіяльності, вчиненої суб'єктом владних повноважень на виконання рішення суду у адміністративній справі №640/25795/19.
Ухвалу може бути оскаржено.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.А. Качур