ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
01 квітня 2021 року м. Київ № 640/30785/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Аблова Є.В.,
при секретарі судового засідання Ніколайчук А.В.,
за участю представників сторін:
представника позивача: Українець М.П.,
представника відповідача: Федорова С.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_1
доГоловного управління Державної податкової служби у Київській області
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, рішень про застосування штрафних санкцій, вимоги про сплату боргу, наказу, дій,-
На підставі частини шостої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 01 квітня 2021 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (далі по тексту - відповідач 1, ГУ ДПС у Київській області) та Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі по тексту - відповідач 2, ГУ ДФС у Київській області), в якому просить:
1) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Київській області від 02 жовтня 2019 року № 0002103304 про сплату податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 11 128 474, 20 грн;
2) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Київській області від 02 жовтня 2019 року № 0002113304 про сплату суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 850, 00 грн;
3) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Київській області від 02 жовтня 2019 року № 0002143304 про сплату податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів в розмірі 16 455 417, 90 грн;
4) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Київській області від 02 жовтня 2019 року № 0002133304 про сплату військового збору в розмірі 69 733, 56 грн;
5) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Київській області від 02 жовтня 2019 року № 0002153304 про сплату єдиною податку з фізичних осіб у розмірі 15 729, 75 грн;
6) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Київській області від 02 жовтня 2019 року № 0002123304 про сплату суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 510, 00 грн;
7) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 02 жовтня 2019 року № 0002093304 про сплату суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 1, 00 грн;
8) визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС у Київській області від 02 жовтня 2019 року № 0002083304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нараховано єдиного внеску в розмірі 174 610, 25 грн;
9) визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС у Київській області від 02 жовтня 2019 року № 0002063304 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у розмірі 340, 00 грн;
10) визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДФС у Київській області від 02 жовтня 2019 року № Ф-0002073304 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у розмірі 573 466, 02 грн;
11) визнати протиправним та скасувати наказ ГУ ДФС у Київській області від 11 липня 2019 року № 1458 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» фізичної особи - платника податків ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 );
12) визнати протиправними дії ГУ ДФС у Київській області, що виразились у проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки, результати якої оформлені актом перевірки від 01 серпня 2019 року №685/10-36-13-03/ НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних податків і зборів при отриманні доходу від здійснення діяльності, пов'язаної з будівництвом та продажом об'єктів нерухомого майна за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2018 року».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не дотримався вимог пункту 79.2. статті 79 Податкового кодексу України далі по тексту ПК УКраїни), не ознайомив з наказом про проведення перевірки у встановлений законом спосіб до її початку, отже проведення перевірки є незаконною. Зокрема, на думку позивача, сам письмовий запит ГУ ДФС у Київській області від 15.02.2019 за своїм змістом та формою не відповідає вимогам чинного законодавства (не містить посилань на належні докази наявності підстав для надсилання письмового запиту, не містить печатки ГУ ДФС у Київській області).
На спростування висновків податкового органу щодо реалізації об'єктів нерухомого майна в рамках підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 , позивач зазначає, що за відповідними договорами купівлі-продажу нерухомого майна, таке майно відчужувалось ним як його власником - фізичною особою, а не як ФОП, що свідчить про отримання доходів, що не пов'язані з провадженням підприємницької діяльності. Крім того, позивач зазначає, що податковим органом протиправно збільшено суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, оскільки відповідно до пп. 197.1.14 п. 197.1 ст. 197 ПК України операції з першого постачання доступного житла та житла, що будується із залученням державних коштів, звільняються від оподаткування. Подальше переоформлення (відчуження) позивачем права власності на фізичних осіб не буде вважатися операцією з першого постачання житла, а тому дана операція звільняється від оподаткування податком на додану вартість.
Також, як вказує позивач, у контролюючого органу були відсутні будь-які підстави визначати дохід позивача за правилами загальної системи оподаткування за умови не анульованої реєстрації позивача платником єдиного податку. Відтак, на думку позивача, висновки контролюючого органу в частині заниження позивачем в період з 01.01.2014 по 31.12.2018 податкових зобов'язань по податку на додану вартість є необґрунтованим.
Вказуючи на протиправність збільшення суми грошового зобов'язання військового збору, позивач посилається на ст. 172 ПК України та зазначає, що за підконтрольні операції продажу нерухомого майна сплачено максимальний розмір військового збору.
Позивач зазначає, що фізичні особи, які реалізують нерухоме майно, що належить їм на праві приватної власності, до переліку осіб - платників єдиного внеску, визначених у статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не віднесені, а тому, на переконання позивача, неправомірним є також донарахування йому суми єдиного внеску на вказану суму доходу.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.12.2020 залишено позовну заяву фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 без руху на надано час на усунення недоліків.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.12.2020 року відкрито загальне провадження у справі та призначено підготовче засідання на 28.01.2021 року.
У підготовче засідання 28.01.2021 прибув представник відповідача.
Судом відкладено судове засідання на 09.02.2021 у зв'язку з неявкою позивача.
09.02.2021 у зв'язку з перебуванням судді Аблова Є.В. на лікарняному, судом відкладено судове засідання на 12.02.2021 року
09.02.2021 через канцелярію суду відповідачем подано відзив на позовну заяву в якому останній позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні з наступних підстав. Так, посилаючись на п. 79.3 ст. 79, п. 42.2 ст. 42 ПК України відповідач зазначає, що податковим органом не було порушено процедуру повідомлення позивача про проведення перевірки, а отже не вбачається підстав для скасування оскаржуваного наказу.
Крім того, відповідач зазначає, що посилання позивача на неотримання запиту на надання інформації спростовується доказами належного направлення запиту на адресу позивача.
Щодо невідповідності висновків перевірки нормам діючого законодавства, податковий орган вказує на те, що діяльність позивача з реалізації об'єктів нерухомого майна є підприємницькою діяльністю, а відтак у позивача виникає обов'язок зі сплати податків і зборів від здійснення підприємницької діяльності про що зазначено в акті перевірки.
12.02.2021 представником позивача надано відповідь на відзив в якій останній вказав, що відповідач жодним чином не спростував обставин незаконності спірного наказу про перевірку та дій щодо проведення такої перевірки, доводи відповідача складалися лише з наведення норм матеріального права без їх фактичного пов'язування з обставинами цієї справи.
Крім того, представником позивача надано висновок експерта за результатами проведення економічної експертизи №3080 від 08.02.2021.
Протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.02.2021 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання по суті на 09.03.2021. Також в судовому засіданні 23.02.201 судом залучено до матеріалів справи відповідь на відзив, додатки: лист ГУ ДФС, лист ГУ ДПС, висновок експерта.
Представником відповідача надано заперечення на відповідь на відзив, в яких податковий орган вказав, що твердження позивача стосовно того, що запит про надання інформації не містить в собі печатки податкового органу не відповідає дійсності, оскільки на спростування вищезазначеної інформації податковим органом до відзиву на позовну заяву надано належним чином завірений запит від 15.02.2019 №3972/У/10-36-13-03 з відбитком печатки.
Щодо висновку експерта податковий орган зазначив, що оскільки експертом не витребовувались матеріали, які використовувались податковим органом під час проведення перевірки, то в такому випадку, на думку відповідача, відсутня об'єктивність проведення експертного дослідження встановлених порушень.
Щодо невідповідності висновків перевірки нормам діючого законодавства, відповідач посилався на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву.
30.03.2021 через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва представником позивача подано клопотання про долучення до матеріалів справи №640/30785/20 постанови ГУ ДФС у Київській області від 30.01.2021 про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_3 .
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував в повному обсязі.
Відповідно до частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у відкритому судовому засіданні 01.04.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ГУ ДФС у Київській області на підставі пп. 16.1.5 пп. 16.1.7 п. 16.1 ст. 16, пп. 20.1.2 п. 20.1 ст. 20, п.73.3 ст. 73 ПК України направлено ОСОБА_1 запит від 15.02.2019 №3972/У/10-36-13-03 «Про надання інформації та її документального підтвердження», згідно з яким просить протягом п'ятнадцяти днів з дня, наступного за днем отримання цього запиту, надати інформацію та її документальні підтвердження щодо отримання ОСОБА_1 доходів від продажу (обміну) нерухомого майна за період з 01.01.2012 по 31.12.2018.
Водночас, повідомлено, що відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України ненадання пояснень та їх документальних підтверджень на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу є підставою для проведення документальної позапланової перевірки.
Наказом ГУ ДФС у Київській області від 11 липня 2019 року №1458 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи- платника податків ОСОБА_1 » на підставі вимог пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 та 82 ПК України призначено проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 з 19 липня 2019 року тривалістю 5 робочих днів за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2018 року з питань своєчасності, повноти нарахування та сплати до бюджету податків і зборів при отриманні доходу від здійснення діяльності, пов'язаної з будівництвом та продажем об'єктів нерухомого майна.
Також на підставі вказаного наказу від 11.07.2019 №1458 ГУ ДФС у Київській області сформовано повідомлення від 11.07.2019 №354/10-36-13-03.
За результатами проведеної перевірки відповідач склав акт від 01 серпня 2019 року №685/10-36-13-03/ НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , щодо своєчасності, повноти нарахування та сплати податків і зборів при отриманні доходу від здійснення діяльності, пов'язаної з будівництвом та продажем об'єктів нерухомого майна за період з 01.01.2012 по 31.12.2018 (далі по тексту - акт перевірки).
Перевіркою встановлено наступні порушення:
- п. 298.6 ст. 298 Кодексу та вимог встановлених главою І розділу XIV ПК України щодо перебування на спрощеній системі оподаткування;
- п. 291.4 ст. 291 абзацу 2, п. 293.4 ст. 293, пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України в частині перевищення обсягу доходу за 2013 рік платника єдиного податку 2 групи на загальну суму 83 892, 00 грн, сума єдиного податку, яка підлягає сплаті за ставкою 15 % становить 12 58, 80 грн;
- п. 44.1 ст. 44. п. 121.1 ст. 121. п. 177.10 ст. 177 ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності та ненадання Книги обліку доходів і витрат. яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність;
- п. 49.2, пп. 49.18.5 п. 49.18 ст.49,п. 177.11 ст. 177 ПК України в частині не подання декларацій про майновий стан і доходи за 2013-2016 роки та несвоєчасного подання декларації за 2018 рік;
- п. 177.1, п. 177.2 ст. 177 ПК України в частині заниження податку па доходи фізичних осіб за 2012-2018 роки, що підлягає сплаті до бюджету всього у сумі 890 277, 36 грн, у тому числі за 2012 - 0.00 грн, за 2013 - 152 555, 80 грн, за 2014 - 39 700, 39 грн, за 2015 - 157 023, 29 грн, за 2016 - 252 283, 40 грн, за 2017 - 1 369 248, 46 грн та за 2018 - 6 931 968, 02 грн;
- п. 2, п. 9, п. 11 розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальникам звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України під 14.04.2015 №435 в часини не подання звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2013 рік;
- абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 7, п. 11 ст. 8, ч. 2 ст. 9 Закону України від08 липня 2010 року «Про збір та облік єдиного внеску па загальнообов'язкове державне соціальне страхування» iз змінами, в частині не нарахування, не обчислення та не сплати єдиної єдиного внеску всього на загальну суму 573 466,02 грн, в т.ч. за 2012 - 0.00 грн, за 2013 - 76 811, 87 грн, за 2014 - 81 930, 47 грн, за 2015 - 84 701, 24 грн, за 2016 - 91 143, 36 грн, за 2017 - 101 277, 00 грн та за 2018 - 137 602, 08 грн.
- п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України в частині заниження фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 військового збору від здійснення підприємницької діяльності за період з 01.01.2015 по 31.12.2018 в сумі 55 786, 85 грн, в т.ч. за 2015 рік - 12 906, 65 грн, за 2016 рік - 14 397, 04 грн, за 2017 рік - 19 779, 73 грн та за 2018 рік - 17 703, 43 грн.
- п. 181.1 ст. 181, п.185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п. 203.2 ст. 203 ПК України в частині заниження фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 по 31.12.2018 податкових зобовязань по податку на додану вартість, що підлягають декларуванню та сплаті до бюджету в сумі 13 164 334, 32 грн, в т.ч. за 2014 рік в сумі 50 145, 40 грн, за 2015 рік в сумі 172 088, 72 грн, за 2016 рік в сумі 344 256, 00 грн, за 2017 рік в сумі 2 035 673, 40 грн та за 2018 рік в сумі 10 592 170, 80 грн.
- п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
На підставі акта перевірки відповідачем 02 жовтня 2019 року винесено наступні податкові повідомлення-рішення:
- № 0002103304 від 02.10.2019 про сплату податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 11 128 474, 20 грн;
- № 0002113304 від 02.10.2019 про сплату суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) 850, 00 грн;
- № 0002143304 від 02.10.2019 про сплату податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів в розмірі 16 455 417, 90 грн;
- № 0002133304 від 02.10.2019 про сплату військового збору в розмірі 69 733, 56 грн;
- № 0002153304 від 02.10.2019 про сплату єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 15 729, 75 грн;
- № 0002123304 від 02.10.2019 про сплату суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) 510, 00 грн;
- № 0002093304 від 02.10.2019 про сплату суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) 1, 00 грн;
- рішення № 0002083304 від 02.10.2019 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нараховано єдиного внеску в розмірі 174 610, 25 грн;
- рішення № 0002063304 від 02.10.2019 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в сумі 340, 00 грн;
- вимогу № Ф-0002073304 від 02.10.2019 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску у розмірі 573 466, 02 грн.
Вважаючи протиправними дії та прийняті відповідачем рішення, позивач звернувся до адміністративного суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010.
Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
За змістом підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Вичерпний перелік обставин, за наявності яких у контролюючого органу виникає право на здійснення документальної позапланової перевірки, закріплено у статті 78 Податкового кодексу України.
Відповідно до підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом.
Пунктом 78.4 статті 78 ПК України передбачено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Особливості проведення документальної невиїзної перевірки визначені статтею 79 ПК України.
Пунктом 79.1 статті 79 ПК України визначено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
При цьому, за правилами пункту 79.2 статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
З системного аналізу наведених вимог податкового законодавства слідує, що документальна позапланова невиїзна перевірка платника податків ініціюється у випадку наявності принаймні однієї з підстав, визначених у статті 78 ПК України, шляхом прийняття про це керівником контролюючого органу рішення у вигляді наказу. При цьому, проведення документальної позапланової невиїзної перевірки вимагає дотримання загальних вимог щодо наявності підстав та порядку проведення такої перевірки, зокрема, право на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків надається лише у випадку, коли останньому до початку проведення зазначеної перевірки надіслано рекомендованим листом із повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику) копію наказу про проведення зазначеної перевірки. Невиконання вказаних вимог щодо пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки призводить до визнання перевірки незаконною.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 17.01.2018 у справі № 1570/7146/12 вказав, що згідно норм ст. 78 Податкового кодексу України щодо підстав призначення позапланових перевірок та КАС України право на судовий захист пов'язане із самою протиправністю оскаржуваного рішення та дій, і не ставить в залежність від наслідків реалізації таких рішень або дій. Отже, незважаючи на те, що відповідач все ж таки без відома позивача провів перевірку та склав акт, протиправний наказ підлягає скасуванню.
Разом з тим, у листах ВАСУ № 1145/11/13-10 від 27.07.2010 року, № 1844/11/13-10 від 24.12.2010 року та листі ДФС України «Про узагальнення судової практики ВАСУ та ВСУ з питань оскарження наказів на проведення перевірок та актів перевірок» № 4352/7/99-99-10-02-02-17 від 12.09.2014 року висловлена правова позиція відносно того, що видання керівником податкового органу наказу про проведення перевірки безпосередньо призводить до виникнення певних обов'язків у платника податків, щодо якого прийнято таке рішення. З урахуванням зазначеного наказ є таким, що має правове значення, а отже, є актом у розумінні пункту 1 частини першої статті 17 КАС України та, відповідно, правомірність останнього може бути предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства.
На думку ВАСУ прийняття наказу про проведення перевірки в порушення визначеної процедури проведення та/або призначення перевірок (без належних підстав, а також проведення таких перевірок без дотримання обов'язкових для цього умов) є підставою для його скасування (крім наказів про призначення виїзних документальних та фактичних перевірок платників податків за умови допуску посадових осіб до проведення перевірки).
Зазначена позиція відображена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05.05.2018 у справі № 810/3188/17, де визнано протиправним та скасовано наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки вже за наслідками проведення такої перевірки.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 12.06.2018 року у справі № 815/2596/17 та від 05.06.2018 року у справі № 820/5076/17 наказ про призначення перевірки має містити чіткі підстави проведення такої перевірки.
При дослідженні наказу від 11.07.2019 № 1458 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки судом встановлено, наступне.
Так, в оскаржуваному наказі є посилання на п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України. Відповідно до п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України обов'язковою передумовою проведення документальної позапланової невиїзної перевірки є ненадання платником податків пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
Як зазначає відповідач, з метою отримання інформації та її документального підтвердження щодо отримання доходу від продажу об'єктів нерухомого майна та понесених для його отримання витрат фізичній особі-платнику податків ОСОБА_1 направлено письмовий запит від 15.02.2019 №3792/У/10-36-13-03 на адресу позивача, який повернувся з відміткою про «закінчення терміну зберігання».
Разом з тим позивач стверджує, шо вказаного вище запиту не отримував.
Відповідно до ст. 21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій; коректно та уважно ставитися до платників податків, їх представників та інших учасників відносин, що виникають під час реалізації норм цього Кодексу та інших законів, не принижувати їх честі та гідності; не допускати розголошення інформації з обмеженим доступом, що одержується, використовується, зберігається під час реалізації функцій, покладених на контролюючі органи; надавати органам державної влади та органам місцевого самоврядування на їх письмовий запит відкриту податкову інформацію в порядку, встановленому законом; оприлюднювати на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, перелік уповноважених осіб контролюючого органу та переданих таким особам функцій у випадках, передбачених цим Кодексом; вносити до інформаційних баз даних інформацію з документів, отриманих від платників податків у паперовій формі, а також інформацію про взаємодію з платниками податків, отриману в іншій формі. За невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків посадові (службові) особи контролюючих органів несуть відповідальність згідно із законом.
Пунктом 73.3 ст. 73 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік інформації та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.
Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; печатку контролюючого органу.
Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків: податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування; акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної; у разі проведення зустрічної звірки; в інших випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно правової позиції, викладеної Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у постанові від 11.06.2020 у справі № 812/730/17, згідно з пунктом 73.3 статті 73 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.
За змістом наведеної норми письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків, зокрема, якщо за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Вказаним пунктом також передбачено підставу для звільнення платника податків від обов'язку надавати відповідь на запит, який складено з порушенням вищенаведених вимог.
Зі змісту вищенаведених норм права вбачається, що запит контролюючого органу про надання відповідної податкової інформації платником податків повинен містити конкретні підстави, тобто чітко окреслені обставини, які свідчать про порушення платником податкового законодавства. Без повідомлення вказаних фактів платник податків не має об'єктивної можливості надати будь-які пояснення та їх документальне підтвердження.
Отже, з викладеного слідує, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження, на який платники податків протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту зобов'язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу.
Тобто, даними нормами чітко визначено строк подання платником податків інформації та її документального підтвердження, визначеної в запиті контролюючого органу.
Як слідує із запиту від 15.02.2019, ГУ ДФС у Київській області просить ОСОБА_1 надати Головному управлінню ДФС у Київській області інформацію та її документальне підтвердження щодо отриманих ОСОБА_1 доходів від продажу (обміну) нерухомого майна за період з 01.01.2012 по 31.12.2018.
При цьому, відповідач посилається на пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України та зазначає, що у разі ненадання пояснень та їх документальних підтверджень протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем отримання цього запиту це є підставою для проведення документальної позапланової перевірки платника податків та вказує про те, що статтею 79 ПК України визначено право контролюючого органу проводити документальні невиїзні перевірки.
Проте, у зазначеному запиті взагалі не наведено підстав для його надіслання та не зазначено інформації, яка підтверджує такі підстави, чітко не зазначено з яких питань та по яких взаємовідносинах від позивача витребовується інформація та її документальне підтвердження та не зазначено, про порушення позивачем податкового чи іншого законодавства. Даний акт містить лише посилання на продаж позивачем квартир у 2015-2017 роках.
Крім того, як вбачається з наданого позивачем запиту, останній не містить печатку контролюючого органу.
Згідно абз. 18 п. 73.3 ст. 73 ПК України, у разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п'ятим пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.
Відповідно до п.п. 16.1.5 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.
Аналогічні положення закріплені в п. 9, 10 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року № 1245 (в редакції чинній на день направлення запиту).
Згідно з п.п. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 ПК України посадові та службові особи органів ДПС зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з Податковим кодексом України та іншими законами України, іншими нормативними актами.
Оскільки у вказаному запиті чітко не зазначено підстави для його надіслання, не міститься печатки контролюючого органу, суд дійшов висновку, що відповідачем вказаний запит складено з порушенням вимог ст. 73 Податкового кодексу України.
Вищевказане правозастосування норм податкового законодавства (щодо необхідності зазначення у запиті підстав та інформації про порушення законодавства та наслідків їх не зазначення) відповідає правовій позиції, яка висловлена Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у постанові від 09.04.2019 у справі № 804/5722/16.
Отже, відповідачем був порушений порядок проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, оскільки оскаржуваний наказ не містить посилання на підставу, визначену податковим органом для перевірки та не містить печатки контролюючого органу.
Наданий відповідачем до відзиву запит від 15.02.2019, який містить печатку контролюючого органу, не приймається судом до уваги, оскільки підтверджень, що саме цей запит було направлено на адресу позивача податковим органом не надається.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що копію наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 11.07.2019 №1458 ГУ ДФС у Київській області та повідомлення від 11.07.2019 №354/10-36-13-03, направлені податковим органом на адресу позивача, були повернуті без вручення 29.08.2019.
Згідно п. 42.2. документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
У відповідності до п. 42.5 у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Водночас, як встановлено судом, перевірка проведена 19.07.2019, про що свідчить акт від 01 серпня 2019 року №685/10-36-13-03/ НОМЕР_1 .
Таким чином вбачається, що перевірка проведена до моменту, з якого вважається належним чином врученим позивачу спірний наказ та повідомлення про проведення перевірки.
Слід зазначити, що незважаючи на визначену пунктом 79.3 статті 79 ПК України необов'язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, на яку посилається відповідач, останній має право бути присутнім, що також узгоджується із приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України.
Згідно з пунктом 17.1 статті 17 ПК України передбачено, що платник податків має право, зокрема: представляти свої інтереси в контролюючих органах самостійно, через податкового агента або уповноваженого представника; бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом; вимагати від контролюючих органів проведення перевірки відомостей та фактів, що можуть свідчити на користь платника податків.
Суд зазначає, що сам вид перевірки (позапланова невиїзна), без надання платнику податків права на подання відповідних пояснень чи документів, що стосуються предмету перевірки, позбавляє контролюючий орган можливості дійти обґрунтованих висновків стосовно податкового правопорушення.
Отже, суд приходить до висновку, що з наказом на перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення такої перевірки платник податків має бути ознайомлений у встановлені законом строки та спосіб до її початку.
Відповідно до пункту 21.1 статті 21 ПК України посадові та службові особи контролюючих органів зобов'язані, зокрема: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.
На підставі викладеного, суд зазначає, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій податковим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України. Лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема, документальних позапланових невиїзних, може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення такої перевірки платник податків має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог пункту 79.2 статті 79 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 05.05.2018 по справі № 810/3188/17, від 18.04.2018 по справі № 804/2230/15, від 14.03.2018 по справі № 808/1084/16, від 16.01.2018 по справі № 826/442/13-а, а також правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 27.01.2015 по справі № 21-425а14.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині визнання протиправним та скасування наказу ГУ ДФС у Київській області від 11 липня 2019 року № 1458 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» фізичної особи - платника податків ОСОБА_2 підлягають задоволенню.
В свою чергу, невиконання податковим органом порядку проведення документальної позапланової перевірки призводить до порушення відповідачем способу реалізації владних управлінських функцій та відсутності правових наслідків такої перевірки, що в свою чергу свідчить про обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, прийнятого за наслідком здійснення протиправної податкової перевірки платника податків.
Необхідно зазначити, що правова позиція щодо необхідності визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, у разі встановлення в судовому порядку обставин проведення відповідної податкової перевірки, за результатами якої вони були прийняті, з порушенням вимог законодавства, неодноразово була підтверджена обов'язковою для врахування судовою практикою Верховного Суду, яка була відображена, зокрема, в його постанові від 13 червня 2018 року по справі № 806/902/16 та в уже згадуваній вище постанові від 03 квітня 2018 року по справі № 820/4482/17.
Враховуючи те, що оскаржувані рішення ГУ ДФС у Київській області прийняті за наслідками неправомірно проведеної перевірки, суд прийшов до висновку про необхідність також визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у Київській області від 02 жовтня 2019 року № 0002103304; № 0002113304; № 0002143304; № 0002133304; № 0002153304; № 0002123304; № 0002093304, рішення ГУ ДФС у Київській області від 02 жовтня 2019 року № 0002083304, рішення ГУ ДФС у Київській області від 02 жовтня 2019 року № 0002063304, вимогу ГУ ДФС у Київській області від 02 жовтня 2019 року № Ф-0002073304.
При цьому, суд використовує повноваження, передбачені ч. 2 ст. 9 КАС України (офіційне з'ясування всіх обставин справи), та задовольняє позовні вимоги у тій формі, яка є більш ефективною для захисту прав позивача від порушень з боку суб'єкта владних повноважень у сфері публічно-правових відносин про захист яких він просить.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій ГУ ДФС у Київській області, що виразились у проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки, результати якої оформлені актом перевірки від 01 серпня 2019 року №685/10-36-13-03/ НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних податків і зборів при отриманні доходу від здійснення діяльності, пов'язаної з будівництвом та продажом об'єктів нерухомого майна за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2018 року», суд зазначає таке.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Спірні правовідносини, що склалися між сторонами врегульовані ПК України.
Відповідно до п. 62.1.3, п. 6.2.1 ст. 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Суд зазначає, що дії податкового органу по проведенню перевірки та складанню акта перевірки є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції, а сам акт перевірки не є рішенням (актом індивідуальної дії) в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України. Юридичні наслідки для платника податків створює не акт перевірки, а прийняте за його висновками податкове повідомлення-рішення.
Таким чином, позивачем не доведено в чому полягає порушення його прав в розумінні статті 2 КАС України, а отже дана вимога не підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини першої статті статі 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З системного аналізу вказаних норм випливає, що на позивача покладається обов'язок доведення порушення його прав, свобод та інтересів з боку суб'єкта владних повноважень та необхідність їх судового захисту у зв'язку з настанням певних наслідків протиправної поведінки відповідача, а суб'єкт владних повноважень повинен довести законність та обґрунтованість прийнятого рішення, вчинених дій або допущеної бездіяльності.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції», суд звертав увагу на необхідність покладення обов'язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням статті 77 КАС України.
Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності своїх дій.
Натомість позивачем надано достатньо переконливих доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовані позовні вимоги.
З урахуванням викладеного, системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку наявним в матеріалах справи доказам в їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивачем при поданні даного адміністративного позову сплачено судовий збір в розмірі 14 714, 00 грн відповідно до дубліката квитанції №0.0.1961879785.1 від 30.12.2020 року.
У зв'язку з тим, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з ГУ ДПС у Київській області слід стягнути за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 12 612, 00 грн.
Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 257 - 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - задовольнити частково.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення ГУ ДФС у Київській області від 02 жовтня 2019 року № 0002103304; № 0002113304; № 0002143304; № 0002133304; № 0002153304; № 0002123304; № 0002093304.
3. Визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС у Київській області від 02 жовтня 2019 року № 0002083304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нараховано єдиного внеску в розмірі 174 610, 25 грн.
4. Визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС у Київській області від 02 жовтня 2019 року № 0002063304 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" у розмірі 340, 00 грн.
5. Визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДФС у Київській області від 02 жовтня 2019 року № Ф-0002073304 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у розмірі 573 466, 02 грн.
6. Визнати протиправним та скасувати наказ ГУ ДФС у Київській області від 11 липня 2019 року № 1458 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки" фізичної особи - платника податків ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
7. В іншій частині позовних вимог - відмовити.
8. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 12 612, 00 грн (дванадцять тисяч шістсот дванадцять гривень нуль копійок).
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення складено 27 квітня 2021 року.
Позивач: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );
Відповідач: Головне управління Державної податкової служби у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377, адреса: 03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 5а).
Суддя Є.В. Аблов