Справа № 565/1704/20
Провадження № 2/565/248/21
20 квітня 2021 року м.Вараш
Кузнецовський міський суд Рівненської області в складі головуючої судді Бренчук Г.В., з участю секретаря судового засідання Щур Н.О., первісного позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вараш справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про звільнення від сплати заборгованості по аліментах та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_4 у якій просить звільнити його від сплати заборгованості по аліментах, що стягуються за виконавчим листом № 565/1366/17 від 08 вересня 2017 року, з жовтня 2018 року по листопад 2020 року включно на загальну суму 64 500 грн. 00 коп.
В обгрунтування позовних вимог зазначає, що з 25 листопада 2000 року перебував з відповідачкою у шлюбі. У шлюбі народилося двоє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 13 листопада 2017 року в справі №565/925/17 шлюб між ним та відповідачкою розірвано. 23 серпня 2017 року Кузнецовський міський суд Рівненської області ухвалив рішення у справі № 565/1366/17 про стягнення з нього на користь відповідачки аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей у твердій грошовій сумі 3000 грн. щомісячно, починаючи з 25 липня 2017 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Позивач зазначає, що відразу після розірвання шлюбу, що відбулося після рішення про стягнення аліментів на утримання дітей, відповідачка покинула Україну з метою роботи за кордоном. Всі обов'язки по вихованню та утриманню дітей він продовжував виконувати самостійно. Діти проживали спільно з ним. Позивач повністю їх забезпечував: придбавав одяг, все для навчання та гармонійного розвитку дітей, сплачував за приватні уроки при підготовці до вступу у вищі навчальні заклади, купував продукти та оплачував харчування в навчальних закладах, сплачував за обстеження та лікування, сплачував за заняття у спортивних секціях та гуртках, в тому числі участь у змаганнях, тощо. Стверджує, що повністю утримував дітей, у той час як колишня дружина жила та працювала спершу за межами держави, а в подальшому в інших містах України.
Вказує, що не знав про те, що відповідачка подала виконавчий лист про стягнення аліментів, оскільки між ними була усна домовленість про те, що він утримує дітей і надає їм кошти особисто, а не через позивачку. Дізнався про це тільки після того, як державні виконавці почали нараховувати заборгованість по аліментах.
Стверджує, що і надалі продовжує утримувати дітей, однак вважає за доцільне надавати кошти на їх утримання не через відповідачку, а безпосередньо дітям.
Повне утримання дітей з власної ініціативи, причому у розмірах, що значно перевищує розмір аліментів, визначений рішенням суду, вважає тою обставиною, що має істотне значення, а тому вважає, що є підстави для звільнення його від сплати заборгованості по аліментах.
ОСОБА_4 звернулась до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення 64 500 грн. 00 коп. неустойки за прострочення сплати аліментів (з урахуванням уточнених позовних вимог). В обгрунтування позовних вимог зазначає, що рішенням Кузнецовського міського суду від 23 серпня 2017 року з ОСОБА_1 на користь позивачки стягнено аліменти на утримання неповнолітніх дітей в твердій грошовій сумі в розмірі 3000 грн. 00 коп. Після набрання рішенням суду законної сили вона отримала виконавчий лист та звернулася до Відділу ДВС в м. Вараш. Станом на 31 листопада 2020 року заборгованість по аліментах складає 64 500 грн. 00 коп. Вважає, що має право на стягнення неутойки у зв'язку з несплатою відповідачем аліментів за період з 01 жовтня 2018 року по 27 січня 2021 року, що становить по її розрахунку 302 205 грн. 00 коп. Просить стягнути з відповідача на її користь неустойку за прострочення сплати аліментів в сумі 64 500 грн. 00 коп.
Від представника відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 адвоката Процун О.О. надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, у якому зазначено, що позовні вимоги зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 не визнає в повному обсязі, оскільки одержувач аліментів має право стягнути з боржника неустойку (пеню) за наявності сукупності підстав: наявність заборгованості та вина боржника. Вважає, що у даному спорі відсутні ці складові. Свою заборгованість ОСОБА_1 заперечує, оскільки з моменту ухвалення рішення суду щодо стягнення з нього аліментів на утримання дітей він добровільно та постійно утримував власних дітей. З огляду на вищенаведене просить відмовити ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог за зустрічною позовною заявою в повному обсязі.
Від представника позивача за зустрічним позовом ОСОБА_4 адвоката Савонік Л.О. надійшла відповідь на відзив за зустрічною позовною заявою у якій зазначено, що обґрунтування відзиву не відповідають дійсності, просить у задоволенні первісного позову відмовити у зв'язку з безпідставністю та необґрунтованістю та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 неустойку за прострочення сплати аліментів згідно рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 23 серпня 2017 року в сумі 64 500 грн.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Процун О.О. позовні вимоги первісного позову підтримали в повному обсязі та з викладених у ньому підстав просили його задовольнити, у задоволенні зустрічного позову просили відмовити у повному обсязі з підстав зазначених у відзиві на зустрічний позов.
Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання 20 квітня 2021 року не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
У судовому засіданні представник відповідача адвокат Савонік Л.О. просила у задоволенні первісного позову відмовити у зв'язку з безпідставністю та необґрунтованістю, зустрічний позов задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 неустойку за прострочення сплати аліментів в сумі 64 500 грн.
Заслухавши та проаналізувавши пояснення позивача та його представника, відповідача та її представника, свідків, дослідивши наявні в матеріалах справи докази суд прийшов до наступних висновків.
13 листопада 2017 року рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області у справі № 565/925/17 розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (а.с.48).
В шлюбі у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 підтверджується, що батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сторони (а.с.44).
Копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 підтверджується, що батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є сторони (а.с.45).
Відповідно до рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області у справі № 565/1366/17 від 23 серпня 2017 року з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_4 стягуються аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі 3000 грн., починаючи з 25 липня 2017 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття (а.с.49-50).
03 жовтня 2017 року державним виконавцем Вараського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 565/1366/17 виданого 08 вересня 2017 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання дітей в твердій грошовій сумі в розмірі 3000 грн. починаючи з 25 липня 2017 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття (а.с.22).
05 березня 2018 року начальником відділу Вараського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області винесено постанови про обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, у праві керування транспортними засобами, у праві про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, до виконання в повному обсязі зобов'язань покладених рішенням Кузнецовського міського суду від 08 вересня 2017 року № 565/1366/17 (а.с.23-25).
23 березня 2018 року начальником відділу Вараського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області винесено постанову про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1 (а.с.26).
З наявної у матеріалах справи розписки ОСОБА_4 від 01 жовтня 2018 року убачається, що вона отримала повністю аліменти від свого колишнього чоловіка ОСОБА_1 . По 30 вересня 2018 року (а.с.35).
01 жовтня 2018 року начальником відділу Вараського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області винесено постанову про скасування заходів примусового виконання, застосованих при примусовому виконанні виконавчого листа № 565/1366/17 виданого 08 вересня 2017 року (а.с.32).
16 жовтня 2019 року державним виконавцем Вараського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області у зв'язку з наявною заборгованістю зі сплати аліментів відомості про ОСОБА_1 внесено до Єдиного реєстру боржників, винесено постанови про обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, у праві керування транспортними засобами, у праві про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії та у праві полювання, до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі згідно виконавчого листа № 565/1366/17 виданого 08 вересня 2017 року (а.с.27-31).
Згідно розрахунку заборгованості із сплати аліментів за виконавчим листом № 565/1366/17 від 08 вересня 2017 року, який виконаний старшим державним виконавцем, розмір заборгованості ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 станом на 01 грудня 2020 року становить 64 500 грн. (а.с.37-38).
Розмір заборгованості сторонами не оспорюється.
Відповідно до наданої Державною прикордонною службою України інформацією про перетин державного кордону України громадянкою України ОСОБА_4 за період з 01 жовтня 2018 року по 30 листопада 2020 року, ОСОБА_4 03 жовтня 2018 року виїхала з України через пункт пропуску Сеньківка а 19 лютого 2019 року в'їхала через пункт пропуску Городище. Іншої інформації немає (а.с.125).
Допитана у якості свідка ОСОБА_5 пояснила, що після розлучення батьків вони з братом залишились проживати з мамою. Коли мама поїхала на заробітки жили з татом. Коли мама поверталась вони жили з мамою. Точно сказати коли жили з татом не може. Гроші давали і мама і тато. Репетиторів оплачував тато, привозив ліки за потреби. На речі необхідні для школи гроші давали і мама і тато а вона купувала все сама. За перший семестр навчання у вузі платила мама, за гуртожиток платив тато. За другий семестр платив тато. Випускний оплачувала мама. Точно сказати не може які суми давали тато і мама. Тато давав гроші коли просила. Що гроші дає в рахунок аліментів тато не казав.
Допитаний у якості свідка ОСОБА_6 пояснив, що після розлучення батьків вони з сестрою проживали з мамою. Тато дає гроші, купує одяг, їжу коли мами не має. Коли є мама вона купує все сама. Тато і мама купували все необхідне для школи. Тато давав кошти на заняття спортом. Участь у змаганнях оплачували і мама і тато, більше тато. На сьогодні і мама і тато платять за лікування. За перший семестр навчання заплатила мама, за другий тато. За гуртожиток платив тато. Станом на сьогодні кошти дають і тато і мама. Після розлучення тато проживав окремо. Тато гроші давав за власною ініціативою, мама скидала гроші на картку сестри.
Допитана у якості свідка ОСОБА_8 пояснила, що у травні 2018 року уклала шлюб з ОСОБА_1 . До укладення шлюбу близько півроку проживали спільно з місцем її проживання. Після розірвання шлюбу колишня дружина поїхала за кордон. Як дружини не було жив з дітьми а вона жила у себе. З жовтня 2018 року по листопад 2020 року проживала з ОСОБА_1 у своїй квартирі, діти в цей період з ними не проживали. Чоловік дітей любить, утримує дітей і буде утримувати, платить за гуртожиток і за навчання дітей, купує продукти, ліки, гроші на картку скидає, бачила як давав готівкові кошти дітям. Зазначила, що, як їй відомо, між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 була усна домовленість щодо утримання дітей. Домовленість була про те, що коли дружини не має то дітей утримує чоловік а вона потім напише заяву у виконавчу службу. Перший рік ОСОБА_4 дотрималась домовленості, написала у виконавчій службі, що не має претензій.
ОСОБА_1 зазначив, що між ним та ОСОБА_4 була усна домовленість, що він утримує дітей, повідомив, що просив ОСОБА_4 написати у виконавчу службу розписку, що вона отримала аліменти. ОСОБА_4 заперечила наявність домовленості з ОСОБА_1 щодо утримання дітей, зазначила, що після жовтня 2018 року ОСОБА_1 не звертався до неї з пропозицією написати заяву про відсутність заборгованості зі сплати аліментів
За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Положеннями статті 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789 ХІІ(78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Держава має вживати необхідних заходів щодо надання допомоги батькам у здійсненні цього права.
Згідно з частиною другою статті 197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 підставами для звільнення від сплати заборгованості по аліментах зазначив той факт, що повністю утримує дітей з власної ініціативи у розмірах, що перевищує розмір аліментів, визначений рішенням суду.
На підтвердження зазначеного позивачем факту, ОСОБА_1 надав суду письмові докази (копії квитанцій) за період з 28 січня 2019 року по 07 грудня 2020 року (а.с. 11-21) та копії чеків за період з 19 грудня 2020 року по 07 січня 2021 року (а.с.76-78) на підтвердження оплати квартплати за квартиру АДРЕСА_1 , оплати навчання в університеті дітей, плати за проживання дітей в гуртожитку, поповнення картки, аліментів.
Оскільки предметом первісного позову є звільнення позивача від сплати заборгованості по аліментах з жовтня 2018 року по листопад 2020 року включно, квитанції та чеки, надані позивачем на підтвердження факту утримання дітей, датовані поза межами вказаного періоду не є належними, допустимими і достатніми доказами в розумінні ст. 77-80 ЦПК України.
Доказів на підтвердження надання матеріальної допомоги на утримання дітей в розмірі, визначеному рішенням суду № 565/1366/17 від 23 серпня 2017 року позивачем не надано, також відсутні докази проживання дітей з ОСОБА_1 у період з жовтня 2018 року по листопад 2020 року
Верховний Суд у постановах від 18 січня 2018 року по справі № 706/136/16-ц, від 25 червня 2018 року у справі № 753/23672/16-ц та від 27 лютого 2019 року у справі № 307/1186/17 дійшов висновку про те, що платник аліментів може бути звільнений за рішенням суду від сплати заборгованості за аліментами, у разі якщо доведе суду наявність тяжкої хвороби або іншої обставини, що має істотне значення. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд.
Матеріальна норма, яка передбачає можливість повного або часткового звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами передбачає можливість лише у випадку, коли заборгованість виникла у зв'язку із його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
Вказана правова норма не встановлює конкретного, вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд.
Частиною 1 ст.181 СК України визначено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
Доказів щодо домовленостей між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , у період з жовтня 2018 року по листопад 2020 року включно, щодо утримання дітей, в судовому засіданні не добуто.
Позивач знаючи про наявність судового рішенням, яким стягнуті з нього на користь відповідачки на утримання їх спільних дітей аліменти, не маючи домовленості з відповідачкою щодо утримання дітей, повинен був знати і розуміти наслідки, які виникають внаслідок пред'явлення виконавчого документа до виконання.
При цьому виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є обов'язковість рішень суду.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частинами першою, другою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності встановленої законом.
В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що йому було відомо про наявність рішення суду про стягнення з нього на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання дітей. Зазначив, що не сплачував аліменти через органи державної виконавчої служби, тому що не довіряв колишній дружині. ОСОБА_1 пояснив, що мав можливість виконати рішення суду про стягнення з нього аліментів, перешкод у виконанні рішення суду не було.
Позивачем надано докази сплати аліментів у період з жовтня 2018 року по листопад 2020 року на суму 2 385 грн.
Враховуючи, що позивач не надав доказів на підтвердження надання матеріальної допомоги на утримання дітей в розмірі, визначеному рішенням Кузнецовського міського суду № 565/1366/17 від 23 серпня 2017 року, а також не довів необхідних умов для застосування частини другої статті 197 СК України (тяжкої хвороби або іншої обставини, що має істотне значення), суд приходить до висновку, про часткове задоволення первісного позову та звільнення ОСОБА_1 від сплати заборгованості по аліментах, що стягуються за виконавчим листом № 565/1366/17 від 08 вересня 2017 року на суму 2 385 грн.
Стосовно зустрічного позову суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Виходячи з аналізу норм ст. 549 ЦК України та ст. 196 СК України неустойка (пеня) є способом забезпечення виконання зобов'язання, що має на меті сприяти належному виконанню зобов'язання.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.
Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов'язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.
Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов'язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.
Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов'язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.
Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто, заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.
За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.
Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов'язання.
У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.
Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.
У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.
Саме такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц.
Доказів відсутності вини відповідача за зустрічним позовом у несплаті аліментів останній суду не подав і судом їх не здобуто.
Суд погоджується з розрахунком пені, поданим позивачем (а.с.85), відповідно до якого пеня за становить 302 205 грн. 00 коп. Проте, оскільки, позивач подала до суду вимогу про стягнення пені у сумі 64 500 грн., тобто в межах суми заборгованості по аліментах, суд враховуючи вимоги ч.1 ст. 13 ЦПК України щодо меж розгляду справи, та вимог ст. 196 СК України, про те, що розмір пені, не може бути більший 100 % заборгованості, враховуючи часткове задоволення первісного позову в частині звільнення ОСОБА_1 від сплати заборгованості по аліментах на суму 2 385 грн., приходить до висновку про наявність підстав для частково задоволення вимог позивача в сумі 62 115 грн. 00 коп.
Відповідно до статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.4-6 ст. 137 ЦПК України).
Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої із сторін.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 137 ЦПК України за наявності клопотання іншої сторони.
Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов'язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо не співмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 141 ЦПК України.
Аналогічні висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі №640/15803/19.
На підтвердження судових витрат на правничу допомогу адвоката представником позивача за зустрічним позовом надано:
- договір про надання правничої допомоги №162 від 12 січня 2021 року;
- додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги від 12 січня 2021 року №162;
- акт виконаних робіт (наданих послуг) від 01 квітня 2021 року (а.с.178-180).
Платіжних документів про підтврдження оплати правничої допомоги не надано.
Судом враховано, викладений у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №813/481/18 та постанові від 21 січня 2021 року у справа №280/2635/20 висновок: стосовно того, що відсутність доказів оплати послуг правничої допомоги адвоката за наявності доказів фактичного надання послуг не може бути перешкодою у присудженні на користь позивача витрат на правничу допомогу.
Відповідно до пункту 1 Додаткової угоди до Договору про надання правничої допомоги сторони погодили що вартість правничої допомоги за договором становить 7000 грн.
Верховний Суд у справі № 640/18402/19 вказав, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.
Щодо розміру витрат на правничу допомогу суд зауважує, що відповідач за зустрічним позовом не заявляв клопотань про необґрунтованість та не співмірність заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Жодних обґрунтувань щодо не співмірності заявлених витрат на правничу допомогу не висловлював. Клопотання у порядку статті 137 ЦПК України щодо зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката з доказами необґрунтованості понесених позивачем витрат не надавав.
Як наслідок, суд не застосовує наслідків передбачених, положенням ч.6 ст. 137 ЦПК України.
За наведених положень законодавства та фактичних обставин справи на користь позивача за первісним позовом підлягають стягненню з відповідача за первісним позовом витрати на правничу допомогу у розмірі 7000 грн.
Згідно приписів ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 141, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, суд,
Первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про звільнення від сплати заборгованості по аліментах задовольнити частково.
Звільнити ОСОБА_1 від сплати заборгованості по аліментах, що стягуються за виконавчим листом № 565/1366/17 від 08 вересня 2017 року на суму 2 385 грн.
У задоволені решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 33 грн. 60 коп. судового збору.
Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 неустойку за прострочення сплати аліментів в сумі 62 115 грн. 00 коп., 7 000 грн. витрат на правничу допомогу.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 874 грн. 43 коп. судового збору.
Рішення суду може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Кузнецовський міський суд Рівненської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 ).
Відповідач: ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_4 ).
Повне судове рішення буде виготовлено 26 квітня 2021 року.
Суддя Г.В.Бренчук