26 квітня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/7722/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Клочка К.І., розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Глобинського районного відділу Державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) , Державного виконавця Глобинського районного відділу Державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Обіход Олександра Анатолійовича про визнання протиправною та скасування постанови. Під час розгляду справи суд, -
22 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Глобинського районного відділу Державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) , Державного виконавця Глобинського районного відділу Державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) Обіход Олександр Анатолійович про визнання протиправною та скасування постанови Державного виконавця Глобинського районного відділу Державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Обіхода О.А. про накладення штрафу від 30.11.2020 у виконавчому провадженні №62500673 у розмірі 3400,00 грн .
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на протиправність спірного рішення державного виконавця, оскільки ним не проведено перевірку виконання судового рішення боржником та не враховано доводи боржника про хід виконання судового рішення.
Ухвалами Полтавського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2020 року відкрито провадження у справі за даним позовом, розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників; провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі №440/6851/20.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.04.2021 поновлено провадження у справі.
Відповідачі правом надання відзиву не скористалися.
За змістом частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Згідно з частиною шостою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як встановлено рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.12.2020 у справі № 6851/20, що набрало законної сили, Глобинським районним судом Полтавської області видано виконавчий лист №527/243/15 від 26.05.2020 про зобов'язання ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 шляхом знесення літнього душу літ. " Г " та огорожи відповідно до висновку експертизи № 5/4-15 від 23.06.2015: від крапки А до крапки Б довжиною 19,31 м, від крапки Б до крапки В довжиною 1,93 м, від крапки Г до крапки Д довжиною 6,44 м, від крапки Д до крапки Е довжиною 4,99 м.
07.07.2020 позивачем подано до відповідача-1 заяву про добровільне виконання вимог, зазначених у виконавчому листі .
08.07.2020 постановою державного виконавця Глобинського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Обіходом О.А. відкрито виконавче провадження з виконання зазначеного виконавчого листа .
Заявами від 28.09.2020, 14.10.2020 та 29.10.2020 стягувач повідомляв відповідача-1 про невиконання у добровільному порядку виконавчого листа Глобинського районного суду Полтавської області №527/243/15 від 26.05.2020.
01.09.2020 державним виконавцем складено акт про те, що перевірити виконання позивачем усунення перешкоди в користуванні земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , без залучення відповідного експерта неможливо .
З огляду на невиконання боржником виконавчого листа №527/243/15 від 26.05.2020, керуючись статтями 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження", постановою державного виконавця від 10.11.2020 на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 1700,00 грн .
Не погодившись із зазначеною постановою, позивач звернувся до суду з позовом.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.12.2020 у справі № 6851/20, що набрало законної сили, позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Глобинського районного відділу Державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (вул. Центральна, 212, м. Глобино, Полтавська область, 39000), державного виконавця Глобинського районного відділу Державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Обіхода Олександра Анатолійовича (вул. Центральна, 212, м. Глобино, Полтавська область, 39000) про визнання протиправною та скасування постанови задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Глобинського районного відділу Державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Обіхода Олександра Анатолійовича від 10.11.2020 про накладення штрафу, прийняту у рамках виконавчого провадження № 62500673.
З огляду на невиконання боржником виконавчого листа №527/243/15 від 26.05.2020, керуючись статтями 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження", постановою державного виконавця від 30.11.2020 на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 3400,00 грн /а.с.8/.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з наступного.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт 1 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження").
Згідно з частиною першою статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до пункту 1 частини третьої цієї статті виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.
При цьому, частиною четвертою статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником.
Частиною п'ятою статті 26 цього Закону визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до частини шостої цієї статті за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Частиною першою статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
Частиною другою цієї статті визначено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Згідно з частиною першою статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Згідно частини 2 цієї статті у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У цій справі предметом спору є правомірність прийняття державним виконавцем постанови від 30.11.2020 про накладення на позивача штрафу за невиконання рішення суду.
Виходячи з приписів частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд перевіряє відповідність такого рішення критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень.
З огляду на наведені вище норми Закону України "Про виконавче провадження", накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання (виконати судове рішення).
Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем.
При цьому, Закон України "Про виконавче провадження" зобов'язує державного виконавця перед накладенням штрафу на боржника за невиконання рішення суду провести перевірку виконання боржником такого рішення.
Отже, перед накладенням штрафу на боржника за невиконання вимог виконавчого документа державний виконавець має перевірити, у чому полягає причина невиконання судового рішення у відведений боржнику строк.
З огляду на викладене, сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з'ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника.
Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об'єктивно) перешкодило виконати судове рішення.
Аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №821/1568/16.
Як встановлено вищенаведеним рішенням суду у справі № 440/6851/20, що набрало законної сили, у спірних правовідносинах державний виконавець не перевірив добровільне виконання боржником вищезазначеного виконавчого листа та не скористався правом щодо прийняття постанови про залучення експерта для отримання необхідних знань, кваліфікації та досвіду роботи у відповідній галузі, що, як наслідок, дало б підстави для встановлення виконання (невиконання) боржником виконавчого листа.
Як вже зазначалося судом, рішенням суду від 09.12.2020 у справі № 440/6851/20, що набрало законної сили, визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Глобинського районного відділу Державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Обіхода Олександра Анатолійовича від 10.11.2020 про накладення штрафу, прийняту у рамках виконавчого провадження № 62500673.
За наведених обставин постанова Державного виконавця Глобинського районного відділу Державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Обіхода О.А. про накладення штрафу від 30.11.2020 у виконавчому провадженні № 62500673 у розмірі 3400,00 грн за повторне невиконання боржником рішення суду без поважних причин є також протиправною та підлягає скасуванню.
Як визначено частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Однак, відповідачем правомірність спірної постанови не доведено, оскільки оскаржувана постанова не відповідає вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн підлягають стягненню на користь позивача з відповідача.
Відповідно до статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Таким чином, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постановах від 21.03.2018 у справі №815/4300/17, від 11.04.2018 у справі № 814/698/160 від 18.10.2018 у справі № 813/4989/17, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі; на підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
На підтвердження складу та розміру понесених витрат на правничу допомогу позивачем не приєднано до матеріалів справи жодних доказів, які б підтверджували понесення позивачем витрат на правничу допомогу, крім ордеру та свідоцтва про права на зайняття адвокатською діяльністю.
Отже, доказів фактичного понесення позивачем вищевказаних витрат суду не надано.
У зв'язку з наведеним, не підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами витрати позивача на правничу допомогу розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Глобинського районного відділу Державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (вул. Центральна, 212, м. Глобино, Полтавська область, код ЄДРПОУ 34815627), Державного виконавця Глобинського районного відділу Державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Обіхода Олександра Анатолійовича (вул. Центральна, 212, м. Глобино, Полтавська область) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову Державного виконавця Глобинського районного відділу Державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Обіхода О.А. про накладення штрафу від 30.11.2020 у виконавчому провадженні №62500673.
Стягнути з Глобинського районного відділу Державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (вул. Центральна, 212, м. Глобино, Полтавська область, код ЄДРПОУ 34815627) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 (вісімдесят) коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.
Суддя К.І. Клочко