26 квітня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/1264/21
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Довгопол М.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), зобов'язання вчинити певні дії,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Стислий виклад позиції позивача
19 лютого 2021 року ОСОБА_1 (далі-позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області (далі-відповідач, ГУ ДПС у Полтавській області) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС у Полтавській області від 06.11.2020 №Ф-9502-13/6275; зобов'язання ГУ ДПС у Полтавській області внести зміни до даних інформаційної системи органу доходів і зборів шляхом виключення із системи суми боргу у розмірі 6295,30 грн, встановленої вимогою про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 06.11.2020 №Ф-9502-13/6275.
Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що вона з 01.04.2009 перебуває у трудових відносинах з АТ "Кременчуцький сталеливарний завод", яке виступає податковим агентом та здійснює нарахування та сплату за неї єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - ЄСВ). Позивач вважає, що у неї відсутній борг зі сплати ЄСВ за листопад-грудень 2019 року та січень-жовтень 2020 року, оскільки вона перебувала у трудових відносинах та сплату за неї ЄСВ здійснював роботодавець. Наголошує, що в період виникнення спірних правовідносин доходу від адвокатської діяльності не отримувала. З огляду на викладені обставини, позивач вважає вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2020 №Ф-9502-13/6275 у розмірі 6295,30 грн протиправною.
2. Заперечення відповідача
16.03.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву /а.с.66-68/, в якому представник відповідача заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні у повному обсязі з огляду правомірність та обґрунтованість спірної вимоги. Зазначив, що з 01.11.2019 позивач взята на облік в Кременчуцькій ДПІ ГУ ДПС у Полтавській області як фізична особа, яка займається незалежною професійною (адвокатською) діяльністю. Відповідач акцентував увагу на тому, що положення Закону №2464-VІ передбачають обов'язок осіб, які провадять незалежну професійну діяльність сплачувати ЄСВ незалежно від того, чи є такі особи одночасно найманими працівниками. Податковий орган зауважив, що ОСОБА_1 адвокатську діяльність не зупиняла. Крім того, відповідач наголосив, що на момент формування спірної вимоги, в інтегрованій картці платника ЄСВ обліковувалася заборгованість з ЄСВ у розмірі 6295,30 грн. Отже, на думку відповідача, ОСОБА_1 має обов'язок зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розумінні Закону №2464-VІ.
3. Процесуальні дії по справі
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.02.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) /а.с.53-54/.
05.03.2021 судом одержано заперечення представника Головного управління ДПС у Полтавській області проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, у яких відповідач просив розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, та, водночас, просив допустити заміну відповідача Головного управління ДПС у Полтавській області (ідентифікаційний код 43142831) на його правонаступника - Головне управління ДПС у Полтавській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ВП 44057192) /а.с.57-58/.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.03.2021 клопотання Головного управління ДПС у Полтавській області про заміну відповідача задоволено. Допущено заміну відповідача Головного управління ДПС у Полтавській області (ідентифікаційний код 43142831) на його правонаступника - Головне управління ДПС у Полтавській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ВП 44057192). Заперечення представника Головного управління ДПС у Полтавській області проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження залишено без задоволення /а.с.61-62/.
25.03.2021 до суду надійшла відповідь на відзив /а.с.79-81/, у якій позивач посилалася на ті ж обставини, що і у позовній заяві.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.
ОСОБА_1 має право на заняття адвокатською діяльністю, що не заперечується сторонами у справі та підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серія ПТ №3118 від 22.10.2019 /а.с.46/.
З 01.11.2019 ОСОБА_1 перебуває на обліку як платник ЄСВ у ГУ ДПС у Полтавській області (Кременчуцьке управління, Кременчуцька ДПІ (м. Кременчук), що підтверджується повідомленням про взяття на облік платника єдиного внеску від 01.11.2019 №1916038000024 /а.с.25/.
Водночас з 13.10.2008 позивач перебуває у трудових відносинах АТ "Кременчуцький сталеливарний завод", про що свідчать записи у трудовій книжці позивача /а.с.26-28/ та підтверджується довідкою АТ "Кременчуцький сталеливарний завод" від 10.02.2021 №40-12/17 /а.с.29/.
Факт нарахування та сплати АТ "Кременчуцький сталеливарний завод" єдиного соціального внеску за ОСОБА_1 за період з 01.01.2019 по 31.10.2020 підтверджується відомостями з Реєстру застрахованих осіб за формою ОК-5 /а.с.31-34/.
06.11.2020, у зв'язку із наявністю у ОСОБА_1 заборгованості зі сплати ЄСВ станом на 31.10.2020, що підтверджується інформацією із інтегрованої картки платника податків /а.с.70-71/, Головним управлінням ДПС у Полтавській області сформовано вимогу від 06.11.2020 №Ф-9502-13/6275 у розмірі 6295,30 грн /а.с. 69/, яка вручена позивачу 21.12.2020.
Із інтегрованої картки платника податків /а.с.70/ слідує, що заборгованість зі сплати ЄСВ у розмірі 6295,30 грн виникла за рахунок наступних сум: 1) 2078,12 грн за 1 квартал 2020 року (по строку сплати 21.04.2020); 2) 1039,06 грн за 2 квартал 2020 року (по строку сплати 20.07.2020); 3) 3178,12 грн за 3 квартал 2020 року (по строку сплати 19.10.2020).
29.12.2020 позивач засобами поштового зв'язку /а.с.18/ звернулася до ДПС України зі скаргою на вимогу №Ф-9502-13/6275 від 06.11.2020 /а.с.11-17/, за наслідками розгляду якої ДПС України прийнято рішення №1144/6/99-00-06-02-01-06 від 18.01.2021, яким скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення, а спірна вимога - без змін /а.с.20-22/.
Позивач, не погодившись із вимогою про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування №Ф-9502-13/6275 від 06.11.2020, звернулася до суду з цим позовом.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені у Законі України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі-Закон №2464-VI).
За змістом пунктів 2, 3, 5, 6, 10 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок. Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця. Недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом. Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Відповідно до абзаців 1 та 2 пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
За змістом абзацу 3 частини 8 та частини 12 статті 9 Закону N 2464 платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Водночас пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VІ визначено, що платниками єдиного внеску є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
За змістом пункту 1 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VІ єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Частиною 4 статті 25 Закону України №2464-VI передбачено, що податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.
Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена з метою стягнення недоїмки з єдиного внеску у разі його несплати платником у визначені цим Законом строки, надсилається податковим органом платнику в паперовій та/або електронній формі у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня отримання вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з податковим органом шляхом оскарження в адміністративному чи судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня отримання узгодженої вимоги, податковий орган надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби узгоджену вимогу про сплату недоїмки в електронній формі.
Процедуру нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості органами доходів і зборів із страхувальників зі сплати коштів з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає також Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі - Інструкція № 449).
Відповідно до пункту 1 розділу VI Інструкції № 449 до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску застосовуються заходи впливу та стягнення.
Пунктом 3 розділу VI Інструкції № 449 передбачено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1 - 7 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 20 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Пунктом 4 розділу VI Інструкції №449 визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: перша частина - літера «Ю» (вимога до юридичної особи) або «Ф» (вимога до фізичної особи), друга частина - порядковий номер, третя частина - літера «У» (узгоджена вимога).
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.
Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику. При надсиланні вимоги платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення корінець вимоги залишається в органі доходів і зборів. При врученні вимоги платнику під підпис така вимога залишається у платника, а корінець вимоги, на якому платник проставляє свій підпис,- в органі доходів і зборів.
ІV. ВИСНОВКИ СУДУ
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, особи, які провадять адвокатську діяльність. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності адвокатів, які фактично не здійснюють та не ведуть адвокатську діяльність та доходів від неї не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
Адвокат, який адвокатську діяльність не веде та доходи від неї не отримує, зобов'язаний сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником.
В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем. Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI, на якому наполягає податковий орган, щодо необхідності сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27 листопада 2019 року (справа №160/3114/19) та в подальшому підтримана у постановах від 04 грудня 2019 року (справа №440/2149/19), від 23 січня 2020 року (справа №480/4656/18).
За змістом частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як встановлено судом, з 13.10.2008 позивач працює в АТ "Кременчуцький сталеливарний завод", а отже є найманим працівником.
Доказів отримання позивачем у цей період доходів від провадження індивідуальної адвокатської діяльності відповідачем не надано.
Факт перебування особи на обліку в органах фіскальної служби не змінює вищенаведених висновків, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі самозайнятих, здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов'язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.
Таким чином, зважаючи на те, що єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, у розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього у періоді, за який винесена оскаржувана вимога, нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов'язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як адвокатом.
Крім цього, суд враховує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи «Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права.
Отже, суд відхиляє доводи відповідача про наявність обов'язку у ОСОБА_1 щодо сплати єдиного внеску за спірний період, оскільки позивач з 13.10.2008 перебуває у трудових відносинах з АТ "Кременчуцький сталеливарний завод", а доходів від адвокатської діяльності не отримувала.
Частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не надано доказів правомірності вимоги від 06.11.2020 №Ф-9502-13/6275 у розмірі 6295,30 грн.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2020 №Ф-9502-13/6275 у розмірі 6295,30 грн не ґрунтується на вимогах Закону №2464-VI, прийнята без урахування усіх істотних обставин, а тому є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання ГУ ДПС у Полтавській області внести зміни до даних інформаційної системи органу доходів і зборів шляхом виключення із системи суми боргу у розмірі 6295,30 грн, встановленої вимогою про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 06.11.2020 №Ф-9502-13/6275, суд зазначає наступне.
Порядок ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування затверджено наказом Міністерства фінансів України від 12 січня 2021 року № 5 ( далі - Порядок № 5).
Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку № 5 інтегрована картка платника - форма оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску (далі - платежі), що ведеться за кожним видом платежу. Інтегрований комплекс процесів, компонентів та засобів апаратного і програмного забезпечення для виконання цільової функції.
Згідно із пунктами 3, 5 розділу І Порядку № 5 оперативний облік платежів здійснюється податковими органами в інформаційній системі.
Моніторинг повноти та своєчасності внесення первинних показників у підсистеми інформаційної системи забезпечується керівниками структурних підрозділів територіального органу ДПС за напрямами роботи.
Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, що здійснює облік платежів.
За змістом пункту 1 розділу ІІ Порядку № 5 ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею.
Аналіз положень Порядку № 5 свідчить про те, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов'язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально - правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, відповідно належним способом захисту порушеного права позивача є вимога про зобов'язання відповідача здійснити дії по відображенню/коригуванню у особовій картці позивача дійсного стану зобов'язань перед бюджетом.
Висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 26 лютого 2019 року (справа №805/4374/15-а).
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги про зобов'язання ГУ ДПС у Полтавській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків - ОСОБА_1 шляхом виключення інформації про суму боргу у розмірі 6295,30 грн, встановленої вимогою про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 06.11.2020 №Ф-9502-13/6275 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Отже, позов підлягає задоволенню повністю.
Щодо клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд зауважує, що відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Тобто, цією нормою передбачено право, а не обов'язок суду щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
На цей час у суду відсутні підстави вважати, що відповідач не виконуватиме чи ухилятиметься від виконання судового рішення у даній справі.
Крім того, позивачем не аргументовано підстави застосування судового контролю у цій справі.
Таким чином, клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення - задоволенню не підлягає.
V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 при поданні позовної заяви сплатила судовий збір у розмірі 908,00 грн, що підтверджується квитанцією про сплату №68144 від 17.02.2021 /а.с.9/.
Беручи до уваги задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Полтавській області на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36014, ідентифікаційний код 44057192) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Полтавській області №Ф-9502-13/6275 від 06.11.2020 про сплату боргу (недоїмки) на суму 6295,30 грн.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Полтавській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків - ОСОБА_1 шляхом виключення інформації про суму боргу у розмірі 6295,30 грн, встановленої вимогою про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 06.11.2020 №Ф-9502-13/6275.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 908 грн 00 коп (дев'ятсот вісім гривень).
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя М.В. Довгопол