26 квітня 2021 р. № 400/1225/21
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020
про:визнання протиправним та скасування рішення, оформленого листом від 08.02.2021 № 1073-823/Б-02/8-1400/21; зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, в якій просить визнати протиправним рішення відповідача від 08.02.2021 (вих. № 1073-823/Б-02/8-1400/21) про відмову в зарахуванні до страхового стажу позивача періоду роботи у Миколаївському благодійному фонді сприяння творчості „Майбутнє планети” з 07.11.2001 по 06.09.2017; зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період її роботи у Миколаївському благодійному фонді сприяння творчості „Майбутнє планети” з 07.11.2001 по 06.09.2017.
В обгрунтування позовних вимог позивач, посилаючись на правові позиції Верховного Суду, зазначає, що певні недоліки в заповненні трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного переліку роботи для обчислення стажу. Позивач вказує, що її трудова книжка містить всі необхідні записи про роботу у спірний період, а відтак підтверджує наявність у неї відповідного трудового стажу. Позивач вказує, що не може нести відповідальність за правильність і повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача її конституційного права на соціальний захист. Працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. Позивач зазначає також, що працювала на посаді генерального директора Миколаївського благодійного фонду сприяння творчості „Майбутнє планети” з 07.11.2001 по 06.09.2017 і саме цей період відповідач не зарахував до її страхового стажу.
У відзиві на позовну заяву відповідач проти позовних вимог заперечує і просить відмовити в позові з посиланням на статтю 24 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон № 1058-IV) та зазначає про несплату Миколаївським благодійним фондом сприяння творчості „Майбутнє планети”, керівником якого з 07.11.2001 по 06.09.2017 була позивач, внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 07.11.2001 по 06.09.2017, а відтак відсутність підстав для зарахування цього періоду до страхового стажу позивача. У Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхуванння відсутні відомості щодо такого страхувальника, як Миколаївський благодійний фонд сприяння творчості „Майбутнє планети”. Відповідач зазначає про недоречність посилань позивача на вказані у позові правові позиції Верховного Суду, оскільки вони сформовані у інших правовідносинах (в яких підставою незарахування стажу були помилки та неточності у трудових книжках), тоді як у спірних правовідносинах такою підставою є відсутність інформації про страхувальника в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхуванння та несплата страхових внесків. Відповідач вказує, що позивач обіймала посаду генерального директора, а тому саме на неї покладалася відповідальність за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів та іншої документації на підприємстві.
Відповідно до частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у письмовому провадженні.
Безпосередньо, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши докази, що містяться у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, суд установив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.
У період з 07.11.2001 по 06.09.2017 позивач працювала у Миколаївському благодійному фонді сприяння творчості „Майбутнє планети” на посаді генерального директора, що підтверджується записами трудової книжки позивача.
Протоколом № 1 установчих зборів Миколаївського благодійного фонду сприяння творчості „Майбутнє планети” від 24.10.2001 підтверджується, що ОСОБА_2 , яка належить до його засновників, обрано на посаду генерального директора цього фонду.
Копією свідоцтва про шлюб від 11.11.2011 серії НОМЕР_1 підтверджується, що „ ОСОБА_3 ” - попереднє прізвище позивача.
У виписках з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо Миколаївського благодійного фонду сприяння творчості „Майбутнє планети” від 04.04.2012, 13.02.2015 позивач зазначена керівником.
Відповідно до пункту 4.7 Статуту Миколаївського благодійного фонду сприяння творчості „Майбутнє планети” члени виконавчого органу Фонду, крім Генерального директора, не одержують заробітну плату за свою роботу у цьому органі.
У пунктах 4.8 - 4.11 Статуту зазначено, що генеральний директор: є вищою посадовою особою Фонду, здійснює керівництво поточною діяльністю Фонду; представляє Фонд у відносинах з органами державної влади; може приймати рішення з усіх питань, які не належать до компетенції Загальних зборів; має право підпису фінансових документів; видає накази та розпорядження в межах компетенції.
07.11.2001 позивач як генеральний директор Миколаївського благодійного фонду сприяння творчості „Майбутнє планети” видала наказ № 1, у пункті 1 якого вирішено призначити її генеральним директором та сплачувати їй щомісячну заробітну плату, нараховувати трудовий стаж згідно із законодавством України про працю, соціальне забезпечення і соціальне страхування. Контроль за виконанням цього наказу позивач залишила за собою (пункт 3 наказу).
Довідкою Центрального об'єднаного управління ПФУ м. Миколаєва Миколаївської області від 13.06.2017 № 1109 підтверджується, що Миколаївський благодійний фонд сприяння творчості „Майбутнє планети” (код за ЄДРПОУ: 26030122) не нараховував фонд оплати праці.
Індивідуальні відомості про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб щодо позивача не містять відомостей про роботу, а відтак і про нарахування заробітної плати у Миколаївському благодійному фонді сприяння творчості „Майбутнє планети” (код за ЄДРПОУ: 26030122). Інакше кажучи, у цих відомостях відсутній страхувальник з таким найменуванням та кодом за ЄДРПОУ.
У позовній заяві відсутні посилання на нарахування позивачу заробітної плати у період роботи на посаді генерального директора Миколаївського благодійного фонду сприяння творчості „Майбутнє планети” з 07.11.2001 по 06.09.2017. Докази нарахування позивачу заробітної плати на цій посаді у спірний період також відсутні. Натомість із змісту позову вбачається, що позивач посилається на відсутність її вини як працівника, оскільки обов'язок ведення бухгалтерської документації покладається на адміністрацію підприємства.
Матеріали справи свідчать, що позивачу з 12.09.2017 призначена пенсія за віком на підставі Закону № 1058-IV.
Призначаючи позивачу пенсію, відповідач не зарахував до страхового стажу період роботи позивача в Миколаївському благодійному фонді сприяння творчості „Майбутнє планети” з 07.11.2001 по 06.09.2017.
25.01.2021 позивач звернулася до відповідача із заявою, в якій просила надати інформацію щодо неврахування до її страхового стажу періоду роботи на посаді генерального директора Миколаївського благодійного фонду сприяння творчості „Майбутнє планети” з 07.11.2001 по 06.09.2017.
Листом від 08.02.2021 № 1073-823/Б-02/8-1400/21 відповідач повідомив позивачу на її звернення про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи на посаді генерального директора у Миколаївському благодійному фонді сприяння творчості „Майбутнє планети” з 07.11.2001 по 06.09.2017 через несплату цим підприємством страхових внесків за зазначений період.
Ухвалюючи рішення у справі, суд виходить з такого.
Лист відповідача від 08.02.2021 № 1073-823/Б-02/8-1400/21 не є рішенням суб'єкта владних повноважень та не створив для позивача жодних правових наслідків. У заяві від 25.01.2021, відповідь на яку надано цим листом, позивач не просила зарахувати їй спірний період роботи до страхового стажу, здійснити перерахунок пенсії або вчинити інші дії, що призведуть до зміни стану її пенсійного забезпечення. Зміст заяви від 25.01.2021 свідчить про те, що позивач просила лише надати їй інформацію.
Відтак лист від 08.02.2021 № 1073-823/Б-02/8-1400/21 не є рішенням про відмову в зарахуванні страхового стажу, оскільки позивач не висувала жодних вимог про зарахування їй стажу у заяві від 25.01.2021, відповідь на яку відповідач оформив вказаним листом.
Суд також бере до уваги, що позивач не оспорює рішення відповідача про призначення їй пенсії з 13.09.2017 без урахування періоду роботи на посаді генерального директора Миколаївського благодійного фонду сприяння творчості „Майбутнє планети” з 07.11.2001 по 06.09.2017.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та доводам сторін щодо наявності або відсутності підстав для зарахування спірного періоду до страхового стажу позивача, суд узяв до уваги таке.
Згідно з статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Стаття 8 Закону № 1058-IV передбачає право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV, страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частина друга статті 24 Закону № 1058-IV передбачає, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності Законом № 1058-IV питання обчислення страхового стажу регулював Закон України від 05.11.1991 № 1788-XII „Про пенсійне забезпечення” (далі - Закон № 1788-XII), відповідно до статті 3 якого особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Згідно з статтею 20 Закону № 1058-IV, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до статті 106 Закону № 1058-IV, виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів.
Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За змістом вищезазначених норм, обов'язок зі сплати страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, до яких належать юридичні особи - роботодавці.
Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Частина друга статті 6 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI) у сукупності з пунктом 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI також покладає обов'язок своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на роботодавців.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 01.11.2018 у справі № 199/1852/15-а та від 17.07.2019 у справі № 144/669/17, внаслідок невиконання роботодавцем обов'язку зі сплати внесків до Пенсійного фонду України особа позбавляється соціальної захищеності та страхового стажу за час роботи на такому підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. За таких умов Верховний Суд дійшов висновку, що відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату внесків для нарахування пенсії за певний період не є підставою для позбавлення особи права на перерахунок пенсії.
В основу зазначених висновків Верховного Суду покладена відсутність вини працівника підприємства у несплаті його роботодавцем страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Матеріали справи свідчать про те, що позивач працювала на посаді генерального директора, до повноважень та обов'язків якого належало керівництво поточною діяльністю Миколаївського благодійного фонду сприяння творчості „Майбутнє планети”. Позивач також мала право підпису бухгалтерських та фінансових документів.
Вищезгаданим наказом від 07.11.2001 № 1, який суд дослідив під час судового розгляду, позивач фактично прийняла на себе обов'язок сплачувати їй самій щомісячну заробітну плату, нараховувати трудовий стаж згідно із законодавством України про працю, соціальне забезпечення і соціальне страхування.
Згідно з пунктом 1 статті 1 Закону № 2464-VI, державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр) - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.
Відповідно до частини першої статті 21 Закону № 1058-IV, персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.
Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять від, серед іншого, роботодавців.
Згідно з частиною п'ятою статті 21 Закону № 1058-IV персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.
Відсутність в органах Пенсійного фонду відомостей про нарахування Миколаївським благодійним фондом сприяння творчості „Майбутнє планети” фонду заробітної плати (за період до запровадження системи персоніфікованого обліку) та відсутність інформації про Миколаївський благодійний фонд сприяння творчості „Майбутнє планети” серед страхувальників позивача як застрахованої особи (тобто відсутність у Реєстрі застрахованих осіб відомостей про перебування позивача у трудових відносинах з цією юридичною особою, про нарахування їй заробітної плати, сплати за неї страхових внесків) свідчить передусім про те, що позивач як керівник Миколаївського благодійного фонду сприяння творчості „Майбутнє планети” не виконала свого обов'язку за обійманою нею посадою з надання звітності до органів Пенсійного фонду та сплати страхових внесків за працівника (у цьому випадку - за неї саму).
Тобто позивач була вищою посадовою особою Миколаївського благодійного фонду сприяння творчості „Майбутнє планети”, прийняла рішення (наказ) про нарахування їй заробітної плати відповідно до законодавства про працю та загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, але заробітну плату собі не нараховувала, про себе як про працівника до органів Пенсійного фонду не звітувала, страхові внески за працівника (генерального директора, тобто неї саму) не сплатила.
За таких обставин посилання позивача на винуватість адміністрації підприємства у незарахуванні їй страхового стажу є неприйнятним, оскільки позивач уособлювала відповідну адміністрацію, була вищою посадовою особою Миколаївського благодійного фонду сприяння творчості „Майбутнє планети”.
Установлені судом обставини справи дають підстави для висновку про те, що несплата страхових внесків за позивача в період її роботи з 07.11.2001 по 06.09.2017 на посаді генерального директора Миколаївського благодійного фонду сприяння творчості „Майбутнє планети” є наслідком виконання нею своїх посадових обов'язків як керівником цієї юридичної особи.
За таких обставин відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин зазначених вище правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 01.11.2018 у справі № 199/1852/15-а та від 17.07.2019 у справі № 144/669/17.
Додатково суд зазначає про безпідставність посилання позивача в позові на правові позиції Верховного Суду, відповідно до яких працівник не може бути позбавлений страхового стажу через помилки адміністрації роботодавця у заповненні трудової книжки, оскільки підставою для незарахування періоду роботи в Миколаївському благодійному фонді сприяння творчості „Майбутнє планети” з 07.11.2001 по 06.09.2017 є не відповідні помилки, а саме несплата страхових внесків.
На підставі вищенаведеного, оскільки за період роботи позивача на посаді генерального директора Миколаївського благодійного фонду сприяння творчості „Майбутнє планети” з 07.11.2001 по 06.09.2017 страхові внески, обов'язок із сплати яких був покладений саме на позивача як керівника цього Фонду, не сплачені, тому відсутні підстави для зарахування цього періоду до страхового стажу позивача.
Отже, у задоволенні позовних вимог належить відмовити.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У зв'язку з цим судовий збір у сумі 908 грн, сплачений позивачем за подання позовної заяви, не належить стягувати за рахунок бюджетних асигувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 19, 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 13844159) відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Птичкіна