справа№380/12529/20
27 квітня 2021 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Карп'як О.О., розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівського міського центру зайнятості про зобов'язання виплатити матеріальну допомогу по безробіттю ,-
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Львівського міського центру зайнятості (79060, м. Львів, вул. Княгині Ольги, будинок 122, код ЄДРПОУ - 25555035) в якому просить суд:
зобов'язати виплатити матеріальну допомогу по безробіттю за період з 18.02.2020 року по 01.10.2020 року.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 12 лютого 2020 року кар'єрний радник - ОСОБА_2 видала позивачу направлення на працевлаштування до роботодавця ТОВ «Віденська кава» на робоче місце (вакансію) підсобний робітник. Роботодавець ТОВ «Віденська кава» відмовився працевлаштовувати та належним чином заповнювати направлення на працевлаштування позивача. Позивач стверджує, що він не міг змусити роботодавця написати, те що було заявлено усно, а саме про відмову в працевлаштуванні. Проте, на прохання позивача технічний директор ОСОБА_3 , зробив відмітку, зазначивши власні персональні дані, що є підтвердженням того, що позивач звертався до роботодавця з питання працевлаштування. На думку позивача кар'єрний радник не дотримався вимог щодо пошуку підходящої роботи позивача та грубо порушив Порядок реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою КМУ від 19.09.2018 року №792.
Ухвалою суд від 31 грудня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, надати (надіслати) суду відзив на позов, а також всі письмові докази.
Відповідач, Львівський міський центр зайнятості, подав до суду відзив на позовну заяву, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Відповідач вказує, що правових підстав для виплати Львівським міським центром зайнятості ОСОБА_1 допомоги по безробіттю з 18.02.2020 по 01.10.2020 року немає. Також вказують, що Львівським міським центром зайнятості допомога по безробіттю ОСОБА_1 за період з 11.08.2020р. по 15.10.2020р. нарахована та виплачена, підстав для подвійного (за один і цей же період) нарахувань допомоги по безробіттю відсутні. Зазначають, що ОСОБА_1 в період перебування у статусі безробітного з 01.10.2019р. по 18.02.2020р. було підібрано та видано 36 направлень на працевлаштування, однак по жодному з них ОСОБА_1 не працевлаштувався. Стверджують, що ОСОБА_1 звертався із зверненням до Львівського обласного центру зайнятості для здійснення перевірки, щодо правомірності прийнятих рішень щодо припинено реєстрацію безробітного у зв'язку з відмовою від двох пропозицій підходящої роботи, про що було здійснено контроль Львівським обласним центром зайнятості та не виявлено жодних порушень в діях працівників та прийнятих рішень Львівського міського центру зайнятості, щодо безробітного ОСОБА_1 . Крім того у відзиві покликаються на те, що ОСОБА_1 накази Львівського міського центру зайнятості щодо припинення реєстрації та виплати допомоги по безробіттю від 18.02.2020 року у зв'язку з відмовою від двох пропозицій підходящої роботи не оскаржував в судому порядку та відповідно такі не визнанні як протиправні (неправомірні).У зв'язку з вищенаведеним, у задоволенні позовних вимог просить відмовити в повному обсязі.
Суд, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.
Львівським міським центром занятості було видано направлення на працевлаштування ОСОБА_1 за № 13502002070013001 від 12.02.2020 року на вільне робоче місце ТзОВ «Віденська Кава» для працевлаштування на робоче місце (вакансію): підсобник робітник відповідно до інформації про потребу у працівниках від 07.02.2020 року.
З корінця направлення на працевлаштування № 13502002070013001 від 12.02.2020 року, судом встановлено що у графі відмова особи зазначено наступне: «відмовляється від даної вакансії оскільки роботодавець відмовився оплачувати вступний медогляд, порушуючи тим самим законодавство України, а саме Трудовий кодекс статтю 169 обов'язкові медичні огляди».
Листом від 04 березня 2020 року № 10-689/20 Львівський міський центр зайнятості повідомив позивача на його заяву від 19 лютого 2020 року, зокрема про наступне: «Під час Вашого перебування на обліку як безробітного особистим консультантом 25.10.2019 року здійснено підбір підходящої роботи відповідно до ст. 46 Закону України «Про зайнятість населення» ( з врахуванням професії (спеціальності, кваліфікації) та досвіду роботи за допомогою Єдиної інформаційно - аналітичної системи Державної служби зайнятості та видано Вам направлення на працевлаштування від 25.10.2019 року № № 13501910240021002 від 25.10.2019 року до роботодавця - ТОВ «ПАС України» на робоче місце (вакансію) монтер кабельного виробництва. Згідно інформації відображеної в корінці направлення від 25.10.2019 року № 13501910240021002 ТОВ «ПАС Україна» зазначено відмова особи не підходить 3-х змінний графік роботи/за станом здоров'я/однак підтверджувальних медичних документів щодо стану Вашого здоров'я, які б свідчили про протипоказання працювати за професією монтер кабельного виробництва, Вами не представлено кар'єрному раднику (згідно наданих Вам рекомендацій від 07.10.2019 року, які засвідчені Вашим особистим підписом), що свідчить про Вашу відмову від підходящої роботи, оскільки відповідно до частини 8 ст.45 Закону України «Про зайнятість населення» підходящою для безробітного не може вважатися робота, якщо умови праці на запропонованому місці роботи не відповідають стану здоров'ю громадянами підтвердженому медичною довідкою. 12.02.2020 року під час відвідування центру зайнятості кар'єрним радником здійснено Вам підбір підходящої роботи відповідно до ст. 46 Закону України «Про зайнятість населення» (з врахуванням професії (спеціальності, кваліфікації) та довідку роботи за допомогою Єдиної інформаційно - аналітичної системи Державної служби зайнятості та видано Вам направлення на працевлаштування від 12.02.2020 року № 13502002070013001 до роботодавця - ТОВ «Віденська кава» на робоче місце (вакансію) підсобний робітник, яке Вами отримано та рекомендовано повернути корінець направлення з відповіддю про прийняте рішення роботодавцем. 18.02.2020 року під час відвідування кар'єрного радника Вами було подано неопрацьований корінець направлення на працевлаштування від 12.02.2020 року № 13502002070013001 до роботодавця - ТОВ «Віденська кава» на робоче місце (вакансію) підсобний робітник, а саме відсутня інформація роботодавця про прийняте рішення щодо Вашого працевлаштування, що вважається Вашою відмовою від підходящої роботи. Перед видачею вищезазначеного направлення № 13502002070013001 від 12.02.2020 року спеціалістом центру зайнятості Цар Н.М., в телефонному режимі з представником роботодавця ТОВ «Віденська кава» уточнено актуальність вакансії «підсобний робітник» та проведено презентацію Ваших професійних якостей, та було узгоджено проведення співбесіди для вирішення питання Вашого працевлаштування на вказану вакансію. Застережень чи заперечень щодо видачі Вам направлення на працевлаштування на зазначену вакансію зі сторони роботодавця не було. Одночасно звертає Вашу увагу, що наказом Міністерства соціальної політики України «Про затвердження форм Персональної картки та додатків до неї, заяви про надання (поновлення) статусу безробітного та направлення на працевлаштування» від 19.12.2018 р. № 1911 затверджено форму направлення на працевлаштування. Згідно із зазначеною формою, на корінці направлення на працевлаштування, яке центр зайнятості видає безробітному для відвідування для відвідування ним роботодавця, графу «Відповідь про прийняте рішення» (щодо працевлаштування) заповнює роботодавець, а шукач роботи повертає корінець направлення до центру зайнятості. Роботодавець ставить відмітку (або наводить пояснення) біля належної причини відмови в працевлаштуванні. На підставі вищенаведеного, Львівським міським центром зайнятості прийнято рішення (наказ від 18.02.2020 № НТ 200218) про припинення допомоги по безробіттю з 18.02.2020 року згідно п. 14 ст. 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та припинено реєстрацію у центрі зайнятості з 18.02.2020 року відповідно до абзацу 21 п.п.1 п.30 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2018 року № 792, у зв'язку з відмовою від двох пропозицій підходящої роботи.».
Листом від 18 травня 2020 року № 10-1505/20 Львівський міський центр зайнятості повідомив позивача на його заяву від 05 травня 2020 року, про те, що Львівським міським центром зайнятості по персональній картці позивача за № 135019100100014 рішення прийняті з дотриманням норм Законів України «Про зайнятість населення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та інших нормативно - правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття.
Згідно відповіді Товариства з обмеженою відповідальністю «Віденська кава» № 267 від 07 вересня 2020 року, наданої на адвокатський запит представника позивача адвоката, було повідомлено про наступне: «Особа, інформація щодо якої Вас цікавить, дійсно 13 лютого 2020р. в першій половині дня приходила на підприємство з метою працевлаштування на вакантне робоче місце підсобного робітника. Однак, оскільки генеральний директор ОСОБА_4 з 12.02 (після обіду) відбув у відрядження в м. Київ (наказ № 36 від 11.02.2020р.), а особа, яка на час відсутності генерального директора виконує обов'язки генерального директора - ОСОБА_5 , в цей час перебував у відрядженні за кордоном (наказ № 38 від 11.02.2020), то завідуючий виробництвом, якому підпорядковуються підсобні працівники, але який не уповноважений здійснювати зарахування громадян на роботу, та який побачив ОСОБА_6 на території, прямо на рампі розповів йому що робить підсобний працівник на підприємстві. Гр. ОСОБА_6 , почувши, що робота пов'язана з підйомом вантажів з сировиною та готовим продуктом, сказав, що йому по стану здоров'я така робота не підходить. В цей момент випадково підійшов до них технічний директор ОСОБА_3 , почувши розмову, запропонував останньому надати медичний висновок на підтвердження стану здоров'я. На цьому візит ОСОБА_1 на підприємство завершився. Йому ніхто не відмовляв у працевлаштуванні, він сам залишив територію підприємства, забравши з собою направлення. В послідуючому так і не приходив з цим питанням. ТзОВ «Віденська кава» навіть не мало можливості належним чином познайомитися з особою, скерованою на вакантне робоче місце, оскільки такий, не дочекавшись генерального директора роботодавця, залишив підприємство і не прийшов на наступний день. Тому генеральний директор (відповідальна особа) не мав можливості фізично заповнити відповідним чином корінець направлення, оскільки направлення не було надане підприємству.». Громадянин ОСОБА_1 , не ознайомлювався з посадовою інструкцією підсобного робітника ТзОВ «Віденська кава». Відповідно до чинного законодавства України (Наказу МОЗ України №256 від 29.12.1993р., Постанови КМУ №559 від 23.05.2001р.) підсобний робітник підприємства, яке займається обсмаженням та фасуванням кави, не підлягає обов'язковому проходженню медичного огляду. В доповнення рекомендуємо органу, який скеровував гр. ОСОБА_7 на роботу, цікавитись чи не є такі особи інваліди та чи можуть взагалі виконувати роботу, пов'язану з фізичним навантаженням.»
Листом Львівського міського центру зайнятості від 03 вересня 2020 року № 10-4452/20, представника позивача на адвокатський запит від 31.08.2020 року було повідомлено про наступне: « ОСОБА_1 перебував на обліку як безробітний у Львівському центрі зайнятості в період з 01.10.2019 року по 18.02.2020 року. До основних завдань державної служби зайнятості належить сприяння громадянам у підборі підходящої роботи і надання роботодавцям послуг з добору працівників. Таким чином центри зайнятості виконають функцію державного посередника на ринку праці. Рішення щодо прийому на роботу її шукача, навіть і направленого центром зайнятості, приймається роботодавцем. Роботодавець може проводити співбесіди з кандидатами на працевлаштування з метою визначення відповідності їх професійних знань, вмінь та навичок встановленим вимогам. Як висновок такої співбесіди, роботодавець може прийняти рішення про прийом особи на роботу, а може і відмовити у прийомі. Працівниками Львівського міського центру зайнятості під час відвідування ОСОБА_1 , центру зайнятості 12.02.2020 року здійснювався підбір підходящої роботи та за результатами підбору ОСОБА_1 видано направлення на працевлаштування в ТзОВ «Віденська кава» на вакансію «підсобний робітник». Перед видачею вищезазначеного направлення, спеціалістами центру зайнятості в телефонному режимі з представником ТзОВ «Віденська кава» уточнено актуальність вакансії «підсобний робітник» та проведено презентацію професійних якостей ОСОБА_1 . Застережень чи заперечень щодо видачі ОСОБА_1 , направлення на працевлаштування на зазначену вакансію зі сторони роботодавця не було. Роботодавець ТзОВ «Віденська кава» ОСОБА_1 в прийнятті на роботу не відмовляв та від ОСОБА_1 , додаткових відомостей не вимагав. ОСОБА_1 самостійно відмовився від роботи згідно виданого направлення на працевлаштування в ТзОВ «Віденська кава». Одночасно звертаємо увагу, відповідно до п.1.3. «Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій» затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я від 21.05.2007 року №246, (далі - Порядок) передбачено, що проведення обов'язкових попередній (під час прийняття на роботу) і періодичні (протягом трудової діяльності) медичні огляди відносяться до компетенції роботодавця. Обов'язкові попередній (під час прийняття на роботу) і періодичні (протягом трудової діяльності) медичні огляди проводяться для працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, та щорічно для осіб віком до 21 року. Підсобний робітник не передбачений у Переліку робіт, для виконання яких є обов'язковим попередній (періодичні) медичний огляд працівників, наведеному в додатку 5 (Порядку).
Предметом спору у цій справі є оцінка: наявності чи відсутності підстав для зобов'язання відповідача щодо виплати позивачу матеріальної допомоги по безробіттю за період з 18.02.2020 року по 01.10.2020 року.
Вирішуючи справу, суд керується таким.
Правовідносини з питань процедури реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, регулюються, зокрема Законом України «Про зайнятість населення» від 5 липня 2012 року за № 5067-VI та Порядком реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою КМУ від 19.09.2018 року №792 (далі - Порядок № 792) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття.
За визначенням, наданим у пункті другому частини першої статті першої Закону України «Про зайнятість населення» безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.
Згідно частини першої статті 4 наведеного Закону до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.
Відповідно до приписів статті 43 Закону України «Про зайнятість населення» статусу безробітного може набути: 1) особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи; 2) особа з інвалідністю, яка не досягла встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку та отримує пенсію по інвалідності або соціальну допомогу відповідно до законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю" та «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю"; 3) особа, молодша 16-річного віку, яка працювала і була звільнена у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, зокрема припиненням або перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, скороченням чисельності (штату) працівників.
Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.
Частиною 1 ст. 46 Закону України «Про зайнятість населення» підходящою для безробітного вважається робота, що відповідає освіті, професії (спеціальності), кваліфікації особи з урахуванням доступності транспортного обслуговування, встановленої рішенням місцевої державної адміністрації, виконавчого органу відповідної ради. Заробітна плата повинна бути не нижче розміру заробітної плати такої особи за останнім місцем роботи з урахуванням середнього рівня заробітної плати, що склався у регіоні за минулий місяць, де особа зареєстрована як безробітний. Під час пропонування підходящої роботи враховується тривалість роботи за професією (спеціальністю), кваліфікація, досвід, тривалість безробіття, а також потреба ринку праці.
Зареєстровані безробітні зобов'язані: 1) самостійно або за сприяння територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, здійснювати активний пошук роботи, який полягає у вжитті цілеспрямованих заходів до працевлаштування, зокрема взяття участі у конкурсних доборах роботодавців; 2) відвідувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, в якому він зареєстрований як безробітний у визначений і погоджений з ним час, але не рідше ніж один раз на тридцять календарних днів (крім періоду дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб); 3) дотримуватися письмових індивідуальних рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню, зокрема брати участь у заходах, пов'язаних із сприянням забезпеченню зайнятості населення; 4) інформувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені у частині першій статті 45 цього Закону. (Частина 2 ст. 44 Закону України «Про зайнятість населення»).
Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, визначається Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 12 Порядку № 792 передбачено, що у разі наявності пропозиції щодо роботи кар'єрний радник повідомляє про це особі, яка шукає роботу, та за її згодою видає направлення на працевлаштування. Форма направлення на працевлаштування затверджується Мінекономіки.
Під час формування направлення на працевлаштування кар'єрний радник зобов'язаний перевірити актуальність пропозиції щодо роботи та попередньо узгодити з роботодавцем умови проведення співбесіди з особою, яка шукає роботу.
У відповідності до пункту 14 Порядку № 792 статус безробітного надається особам, які зазначені у частині першій статті 43 Закону України "Про зайнятість населення".
Згідно вимог пункту 17 Порядку № 792 для надання статусу безробітного особа, яка шукає роботу, подає заяву про надання статусу безробітного, пред'являє документи, зазначені в підпункті 1 пункту 4 цього Порядку, а також: трудову книжку (цивільно-правовий договір чи документ, який підтверджує припинення останнього виду зайнятості). Особа, яка втратила трудову книжку, пред'являє дублікат трудової книжки чи довідку архівної установи про прийняття та звільнення з роботи; документ про освіту; військово-обліковий документ для осіб, які звільнилися із строкової військової служби.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 792 особа, яка шукає роботу і подала заяву про надання статусу безробітного, зобов'язана подати кар'єрному раднику не пізніше сьомого календарного дня з дня отримання направлення на працевлаштування письмову відповідь роботодавця про працевлаштування або відмову у працевлаштуванні. Під час формування направлення на працевлаштування кар'єрний радник зобов'язаний перевірити актуальність пропозиції підходящої роботи та попередньо узгодити з роботодавцем умови проведення співбесіди з особою, яка шукає роботу і подала заяву про надання статусу безробітного. Якщо в зазначений строк така особа подає кар'єрному раднику письмову відповідь роботодавця про відмову у працевлаштуванні або відстрочення вирішення питання щодо працевлаштування у зв'язку з необхідністю проходження медичного та наркологічного огляду, призначення дати конкурсного відбору, такій особі надається статус безробітного з дня подання відповідної заяви. У разі відсутності підходящої роботи особі, яка шукає роботу, може бути надано статус безробітного з першого дня взяття на облік у центрі зайнятості.
Львівським міським центром занятості було видано направлення на працевлаштування ОСОБА_1 за № 13502002070013001 від 12.02.2020 року на вільне робоче місце ТзОВ «Віденська Кава» для працевлаштування на робоче місце (вакансію): підсобник робітник відповідно до інформації про потребу у працівниках від 07.02.2020 року.
У корінці направлення на працевлаштування за № 13502002070013001 від 12.07.2020 року на вільне робоче місце ТзОВ «Віденська кава», у графі відмова особи вказано, «відмовляється від даної вакансії оскільки роботодавець відмовився оплачувати вступний медогляд, порушуючи тим самим законодавство України, а саме Трудовий кодекс статтю 169 обов'язкові медичні огляди».
Представник у відзиві вказує, що під час перебування на обліку як безробітного ОСОБА_1 , особистим консультантом 25.10.2019 року здійснено підбір підходящої роботи відповідно до ст. 46 Закону України «Про зайнятість населення» (з врахуванням професії (спеціальності, кваліфікації), досвіду роботи та потреби ринку праці за допомогою Єдиної інформаційно - аналітичної системи Державної служби зайнятості та видано ОСОБА_1 направлення на працевлаштування від 25.10.2019 року №13501910240021002 до роботодавця - ТОВ «ПАС Україна» на робоче місце (вакансію) монтер кабельного виробництва. Згідно інформації відображеної в корінці направлення від 25.10.2019 року №13501910240021002 роботодавцем ТОВ «ПАС Україна» зазначено відмова особи, не підходить 3- х змінний графік роботи /за станом здоров'я/, однак підтверджувальних медичних документів щодо стану здоров'я, які б свідчили про протипоказання працювати за професією монтер кабельного виробництва, ОСОБА_1 не подавалось кар'єрному раднику, що свідчить від відмову ОСОБА_1 від підходящої роботи. 12.02.2020 року під час відвідування центру зайнятості кар'єрним радником здійснено ОСОБА_1 підбір підходящої роботи відповідно до ст. 46 Закону України «Про зайнятість населення» (з врахуванням професії (спеціальності, кваліфікації), досвіду роботи та потреби ринку праці за допомогою Єдиної інформаційно - аналітичної системи Державної служби зайнятості та видано направлення на працевлаштування від 12.02.2020 року №13502002070013001 до роботодавця - ТОВ «Віденська кава» на робоче місце (вакансію) підсобний робітник, яке ОСОБА_1 отримано та рекомендовано повернути 18.02.2020 корінець опрацьованого направлення на працевлаштування. 18.02.2020 року під час відвідування кар'єрного радника ОСОБА_1 було подано неопрацьований корінець направлення на працевлаштування від 12.02.2020 року №13502002070013001 до роботодавця - ТОВ «Віденська кава» на робоче місце (вакансію) підсобний робітник, а саме відсутня інформація роботодавця про прийняте рішення щодо працевлаштування, що вважається відмовою від підходящої роботи. Перед видачею вищезазначеного направлення ОСОБА_1 № 13502002070013001 від 12.02.2020 року спеціалістом центру зайнятості ОСОБА_8 в телефонному режимі з представником роботодавця ТОВ «Віденська кава» уточнено актуальність вакансії “підсобний робітник” та проведено презентацію професійних якостей ОСОБА_1 ,та було узгоджено проведення співбесіди для вирішення питання працевлаштування на вказану вакансію. Застережень чи заперечень щодо видачі ОСОБА_1 , направлення на працевлаштування на зазначену вакансію зі сторони роботодавця не було. Згідно наданого пояснення, ОСОБА_8 повідомляє, що під час телефонної розмови з роботодавцем ТОВ «Віденська кава» після співбесіди із безробітним ОСОБА_1 , роботодавець повідомив, що останній не бажає працювати, а лише йому потрібна відмітка про відмову від прийняття на роботу зі сторони роботодавця. Безробітний ОСОБА_1 у корінці направлення власноруч зазначив, що «відмовляється від даної вакансії оскільки роботодавець відмовився оплачувати вступний медогляд, порушуючи тим самим законодавство України, а саме Трудовий кодекс статтю 169 обов'язкові медичні огляди». Згідно відповіді ТОВ «Віденська кава» на адвокатський запит Адвокату ОСОБА_9 від 07.09.2020 № 267 зазначено, що « 13.02,2020 року ОСОБА_1 відвідав роботодавця, спілкувався з технічним директором ОСОБА_3 , але сказав що йому така робота по стану здоров'я не підходить.». Підтверджувальних медичних документів щодо стану здоров'я, які б свідчили про протипоказання працювати за професією підсобний робітник, ОСОБА_1 не подавалось кар'єрному раднику.
У позовній заяві позивач покликається на те, що усно та у своїх заявах від 19.02.2020 року, 04.05.2020 року, 16.06.2020 року наголошував, що не відмовляється від запропонованої посади, однак хотів погодити питання, щодо оплати медогляду роботодавцем, необхідного для працевлаштування, оскільки знаходиться у скрутному матеріальному становищі. Вказує, що його пояснення відповідачем щодо виплати матеріальної допомоги по безробіттю до уваги не були взяті.
З матеріалів справи судом встановлено, що підтверджувальних медичних документів щодо стану здоров'я, які б свідчили про протипоказання працювати за професією підсобний робітник, ОСОБА_1 кар'єрному раднику не подавав.
Позивачем до позовної заяви було подано виписку № 633 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого Форма № 027/о.
Судом з'ясовано, що дана виписка № 633 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного хворого, затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.02.2021 № 110. Ця Інструкція визначає порядок заповнення форми первинної облікової документації № 027/о “Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого” (далі - форма № 027/о). Форма № 027/о заповнюється лікарями закладів охорони здоров'я, які надають амбулаторно-поліклінічну допомогу, при направленні хворого на консультацію в інші заклади охорони здоров'я, на стаціонарне лікування та лікарями стаціонарів при виписці або у випадку смерті хворого.
У вищезазначеній виписці із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого Форма № 027/о не міститься інформації щодо трудової рекомендації, відповідно не відображено, яку саме роботу може виконувати ОСОБА_1 , чи яка саме робота не відповідає стану здоров'я ОСОБА_1 .
Також як вбачається долученого до матеріалів справи звіту форми 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» роботодавцем ТОВ «Віденська кава» не зазначалось про попереднє проходження медичного огляду.
Відповідно до п.1.3. «Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій» затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я від 21.05.2007 року №246, (далі - Порядок) передбачено, що проведення обов'язкових попередній (під час прийняття на роботу) і періодичні (протягом трудової діяльності) медичні огляди відносяться до компетенції роботодавця. Згідно п. 1.3.Порядку, обов'язкові попередній (під час прийняття на роботу) і періодичні (протягом трудової діяльності) медичні огляди проводяться для працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де е потреба у професійному доборі, та щорічно для осіб віком до 21 року.Підсобний робітник не передбачений у Переліку робіт, для виконання яких є обов'язковим попередній (періодичні) медичний огляд працівників, наведеному в додатку 5 (Порядку).
Згідно Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 року №461 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» підсобний робітник, на яку безробітного ОСОБА_1 було направлено для працевлаштування, не відноситься до робіт із шкідливими і важкими умовами праці.
За приписами пунктів 21-23 Порядку № 792 для прийняття рішення про надання статусу безробітного кар'єрний радник вносить відомості з документів, зазначених у пунктах 17-19 цього Порядку, до Єдиної інформаційно-аналітичної системи державної служби зайнятості та аналізує персональну картку особи, яка шукає роботу.
Рішення про надання статусу безробітного чи відмову у наданні такого статусу приймається центром зайнятості не пізніше сьомого календарного дня з дня подання особою, яка шукає роботу, заяви про надання статусу безробітного.
З рішенням про надання (відмову в наданні) статусу безробітного, визначення розміру і строку виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття, відкладення, скорочення тривалості та припинення виплати такого забезпечення особа ознайомлюється під час відвідування кар'єрного радника, про що ставить підпис у відповідному додатку до персональної картки.
Підставами для відмови у наданні статусу безробітного є:
1) відсутність на дату прийняття рішення про надання статусу безробітного документів, зазначених у пунктах 17 і 18 цього Порядку;
2) встановлення факту зайнятості особи, у тому числі отримання повідомлення від роботодавця про працевлаштування особи;
3) подання заяви про надання статусу безробітного особою, яка не зазначена у частині першій статті 43 Закону України "Про зайнятість населення";
4) письмова відмова особи від пропозиції підходящої роботи;
5) невідвідування роботодавця та неподання в установлений строк без поважних причин особою письмової відповіді роботодавця про результати співбесіди відповідно до виданого центром зайнятості направлення на працевлаштування;
6) неповернення особою коштів, отриманих за період попередньої реєстрації, що припинена на підставі абзаців вісімнадцятого - двадцятого підпункту 1 пункту 30 цього Порядку.
Пунктом 24 Порядку № 792, передбачено, що у разі прийняття центром зайнятості рішення про відмову у наданні статусу безробітного особа може повторно подати заяву про надання зазначеного статусу не раніше ніж через сім календарних днів з дня прийняття такого рішення. Рішення центру зайнятості про відмову у наданні статусу безробітного може бути оскаржене в установленому законодавством порядку.
В матеріалах справи знаходиться витяг із наказів про прийняття рішення по особі ОСОБА_1 ПК № 135019100100014, з якого вбачається, що наказом від 18.02.2020 № НТ 200218 припинено виплату допомоги по безробіттю: у зв'язку з припинення реєстрації безробітного відповідно до п. 1 ст. 45 Закону України «Про зайнятість населення», п. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та пп.1)2) п.37 Порядку від 20.03.2013 року № 198 у зв'язку з дворазовою відмовою від пропонування підходящої роботи відповідно до пп.4 п.1 ст.45 ЗУпЗН, пп.14 п.1 ст.31 ЗУпЗДССВБ, та пп.2 п.1 частини V Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 накази Львівського міського центру зайнятості щодо припинення реєстрації та виплати допомоги по безробіттю від 18.02.2020 року у зв'язку з відмовою від двох пропозицій підходящої роботи не оскаржував в судому порядку та відповідно такі не визнанні як протиправні (неправомірні).
Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем не порушено Законів України «Про зайнятість населення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою КМУ від 19.09.2018 року №792.
Таким чином, судом встановлено, що Львівський міський центр зайнятості в своїй діяльності дотримувався ст. 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Щодо обраного позивачем способу захисту суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
У рішеннях по справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Позивач, заявляючи вимоги про зобов'язання виплатити матеріальну допомогу по безробіттю за період з 18.02.2020 року по 01.10.2020 року, не оскаржуючи при цьому наказу від 18.02.2020 про припинення виплати допомоги по безробіттю, фактично просить суд втрутитися у дискреційні повноваження відповідача.
Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно з ч. 2 ст.73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В свою чергу позивач не довів в повній мірі ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги щодо наявності підстав для зобов'язання відповідача здійснювати виплату матеріальної допомоги по безробіттю за вказаний ним період.
Підсумовуючи наведене, суд не вбачає правових підстав для зобов'язання відповідача виплатити матеріальну допомогу по безробіттю ОСОБА_1 за період з 18.02.2020 року по 01.10.2020 року.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення на користь позивача судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд
У задоволенні позову, ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Львівського міського центру зайнятості (79060, м. Львів, вул. Княгині Ольги, будинок 122, код ЄДРПОУ - 25555035) про зобов'язати виплатити матеріальну допомогу по безробіттю за період з 18.02.2020 року по 01.10.2020 року, - відмовити повністю.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п15.5 п.5 розділу VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 27 квітня 2021 року.
Суддя Карп'як Оксана Орестівна