справа№380/2133/21
22 квітня 2021 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ), відповідач), з такими позовними вимогами:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 ) щодо нарахування ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення в лютому 2016 році у розмірі 7625,70 грн., та у серпні 2017 році у розмірі 9144,35 грн., передбаченої п.1 ст. 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачену допомогу на оздоровлення у лютому 2016 року та у серпні 2017 року з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889;
- визнати протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 ) щодо невиплати індексації грошового забезпечення за період із липня 2015 року по 01.12.2015 року;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_2 ) виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період із липня 2015 року по 01.12.2015 року;
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 ) в частині нарахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період із грудня 2015 року до березня 2018 із застосування базового місця для нарахування індексації вересня 2013 року та лютого 2016 року.
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період із грудня 2015 року по березень 2018 із застосування базового місця (як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення) січень 2008 року;
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 ) в частині нарахування ОСОБА_1 із березня 2018 року до 01.08.2018 індексації грошового забезпечення без врахування розміру індексації, яка склалася на березень 2018 року та без врахування підвищення доходу і різниці між сумою індексації та розміром підвищення доходу;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період із березня 2018 року по 01.08.2018 включно з врахуванням розміру індексації, яка склалася на березень 2018 року та із врахуванням підвищення доходу і різниці між сумою індексації та розміром підвищення доходу;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частині доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки такої виплати по день її фактичної виплати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі наданих Мостиським прикордонним загоном документів з питань грошового забезпечення встановлено, що під час проходження військової служби та звільнення із неї позивачу не було виплачено грошове забезпечення та компенсаційні виплати, право на які позивач набув під час виконанням обов'язків військової служби. На думку позивача, вказана бездіяльність відповідача призвела до виплати йому грошового забезпечення та компенсаційних виплат у меншому розмірі, ніж належить згідно законодавства. У зв'язку з наведеним, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Ухвалою судді від 22.02.2021 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін.
06.04.2021 від відповідача надійшло клопотання про заміну відповідача у справі правонаступником, а саме ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_2 ) на ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ).
Ухвалою від 08.04.2021 допущено заміну відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_2 ) на ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ).
Відповідач позову не визнав. 06.04.2021 подав відзив на позовну заяву (вх. №23086). Представник відповідача у відзиві по суті спору зазначив, що на день виключення позивача із списків особового складу загону та всіх видів забезпечення, спору між позивачем та відповідачем щодо зазначених у позовній заяві вимог не було. Щодо вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування позивачу допомоги на оздоровлення в неналежному розмірі зазначив, що виплата на оздоровлення здійснена позивачу у лютому 2016 та у серпні 2017. Таким чином, оскільки з позовом позивач звернувся в лютому 2021 року, на думку відповідача наявні підстави для залишення позову без розгляду. Щодо індексації грошового забезпечення зазначив, що місяцем в якому відбулося підвищення оплати праці, є базовим при проведенні індексації. Відповідно до даних особистих карток грошового забезпечення, з 31.12.2015 у позивача відбулося збільшення посадового окладу, відтак лютий 2016 слід вважати базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін. Щодо нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів, зазначив, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення за період 2015 до дня звільнення 01.11.2017 здійснена на виконання рішення суду у справі №1.380.2019.004606 в серпні 2020, що підтверджується позивачем та ним не заперечується. Оскільки індексація грошового забезпечення станом на 01.08.2018 не нараховувалась, відсутні підстави для задоволення позову.
14.04.2021 представник позивача подав відповідь на відзив (вх. №25194). Щодо порушеного відповідачем питання строків звернення до суду зазначив, що грошові виплати військовослужбовцям у виді грошової допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні, підйомної допомоги гарантовані військовослужбовцям за умовами контракту про проходження військової служби, аналогічно до трудового договору як додаткова заробітна плата та пов'язані саме із виконанням обов'язків військової служби, як додаткові соціальні виплати. Вказані виплати проводяться кодом економічної кваліфікації видатків грошового забезпечення. Більше того, порядок та умови ряду вказаних виплат на час проходження служби позивача та звільнення із неї було врегульовано саме Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Держприкордонслужби від 20.05.2008 № 425. Враховуючи, що перебування особи на публічній службі є однією із форм реалізації закріпленого у статті 43 Конституції України права на працю (постанова Верховного Суду України від 06.11.2013 у справі № 21-389а13), позивач вважає, що до правовідносин із вказаних виплат потрібно застосувати норми Кодексу законів про працю України про виплату належних особі сум без обмеження будь-яким строком, що не суперечить як принципам, так і завданням адміністративного судочинства. Що стосується неправильного нарахування індексації грошового забезпечення, представник позивача зазначив, що Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. Так, правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078). Підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців за період з січня 2008 року по березень 2018 року, що є підставою для встановлення іншого базового місяця для проведення індексації не відбувалося. Таким чином, саме січень 2008 року, а не будь який інший місяць для нарахування індексації, які визначав відповідач, є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача із грудня 2015 року з урахуванням оновленого Порядку № 1078. У подальшому, після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (набрала законної сили 01 березня 2018 року), якою затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації грошового забезпечення став березень 2018 року. Отже, у межах спірних відносин саме січень 2008 року та березень 2018 року є базовими місяцями для нарахування індексації грошового забезпечення позивача. З приводу нарахування так званої “фіксованої індексації” із березня 2018 року зазначив, що станом на березень 2018 року (місяць законодавчо підвищення посадових окладів військовослужбовцям) індексація грошового забезпечення нарахована позивачу неправильно. Натомість, навіть при нарахуванні відповідачем індексації у сумі 431,69 грн. та підвищення грошового забезпечення у березні 2018 року на суму, яка не перевищує грошове забезпечення разом з індексацією, відповідач протиправно не врахував Порядок № 1078. Крім цього, відповідачем не надано доказів того, що на рахунках відповідача відсутні кошти для виплати індексації грошового забезпечення. З приводу заперечень Львівського прикордонного загону щодо вимоги про виплату індексації за період із липня 2015 року до лютого 2016 року. Згідно інформації із особистої картки грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2016 рік та інформації за послужним списком наказом Голови Держприкордонслужби від 31.12.2015 № 1237-ос ОСОБА_1 призначено заступником начальника Мостиського прикордонного загону - начальником інженерно-технічного відділу. Фактичний вступ в посаду зазначено 14.01.2016. Виплату грошового забезпечення за січень 2016 року із огляду на картку грошового забезпечення здійснював Мостиський прикордонний загін. Із огляду на зазначене, враховуючи, що Львівський прикордонний загін є правонаступником прав та обов'язків ліквідованого Мостиського прикордонного загону, позиція відповідача за відзивом, що вимога про виплату індексації саме Львівським прикордонним загоном за період липень-грудень 2015 року є непослідовною та суперечить розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України і власне своїй же позиції, відповідно до листа відповіді на адвокатський запит від 24.03.2021 № 11/21009.
Відповідно до ч.5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що наказом голови Державної прикордонної служби України від 25.07.2018 року №687-ос полковника ОСОБА_1 було звільнено з військової служби в запас за підпунктом “а” (у зв'язку із закінченням строку контракту) п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”.
Згідно витягу з наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України №203-ос “По особовому складу” від 01.08.2018 ОСОБА_1 був виключений зі списків особового складу загону, знятий зі всіх видів забезпечення.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач є учасником бойових дій з правом на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 від 02.03.2015.
З матеріалів справи вбачається, що представник позивача звертався до Мостиського прикордонного загону із адвокатськими запитами про надання відомостей про грошове забезпечення ОСОБА_1 , нараховану та виплачену індексацію грошового забезпечення.
Згідно наданих відповідей від 11.10.2019 № та від 20.07.2020 та доданих до них документів, позивачем та його представником було встановлено, що позивачу не у повному обсязі виплачено грошове забезпечення та компенсаційні виплати, право на які позивач набув у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби.
Вважаючи такі діяння відповідача протиправними, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.
При вирішенні спору, суд застосовує наступні норми права.
Відповідно до ч. 5 ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян, які знаходяться на службі в Збройних Силах України і інших військових формуваннях, а також членів їх сімей.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, врегульовані Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.
Статтею 1 цього Закону передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача в частині нарахування ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення в лютому 2016 році у розмірі 7625,70 грн., та у серпні 2017 році у розмірі 9144,35 грн., передбаченої п.1 ст. 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди. передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, та зобов'язання нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачену суму допомоги, суд зазначає наступне.
Підпунктом 2 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2009 № 889 “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій” (в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Частиною 1 ст. 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Крім того, згідно з ч. 2, 3 ст. 9 цього Закону до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Тобто до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються такі одноразові додаткові види грошового забезпечення, як щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
Вказане узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/2738/17, викладеними у постанові від 06.02.2019 та підтверджується висновками Верховного Суду у справі 295/11615/17 від 30.09.2020.
Отже, як уже зазначалося, наказом голови Державної прикордонної служби України від 25.07.2018 року №687-ос полковника ОСОБА_1 було звільнено з військової служби в запас за підпунктом “а” (у зв'язку із закінченням строку контракту) п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”, а наказом начальника 93 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України №203-ос “По особовому складу” від 01.08.2018, ОСОБА_1 був виключений зі списків особового складу загону, знятий зі всіх видів забезпечення.
Судом з особистих карток грошового забезпечення за 2016 та 2017 роки та пояснень представників сторін встановлено, що до складу грошового забезпечення, з якого позивачу було здійснено обчислення допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2016 та 2017 не включено щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій”.
З матеріалів справи, а саме з копій особистих карток грошового забезпечення за 2016, 2017 роки вбачається, що додаткова грошова винагорода виплачувалася ОСОБА_1 щомісяця (крім січня 2016 року), з дня застосування у Держприкордонслужбі нової Інструкції (січень 2016 року) по березень 2018 року.
Таким чином, в силу положень ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, додаткова грошова винагорода повинна була включатися до розрахунку допомоги на оздоровлення, виплаченої у лютому 2016 році в розмірі 7625,70 грн., та у серпні 2017 році у розмірі 9144,35 грн., передбаченої п.1 ст. 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.
Однак, вказані суми додаткової грошової винагороди не були включені відповідачем до складу грошового забезпечення, з якого обчислено допомогу на оздоровлення.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає саме Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам вказаного Закону.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 826/3398/17, від 05.12.2019 у справі № 295/5200/18, від 28.02.2020 у справі №817/1427/17, 30.09.2020 у справі №295/11615/17.
Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно не включив позивачу до розрахунку допомоги на оздоровлення у 2016, 2017 роках, передбаченої п.1 ст. 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій”.
Таким чином, вказані протиправні дії відповідача спричинили отримання позивачем допомоги на оздоровлення у значно меншому розмірі, ніж це передбачено законодавством.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 у цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідач щодо невиплати індексації грошового забезпечення за період із липня 2015 року по 01.12.2015 року та зобов'язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період із липня 2015 року по 01.12.2015 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон України №2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина 3 ст. 9 Закон України №2011-XII).
Преамбулою Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” від 03.07.1991 №1282-XII (далі - Закон України №1282-XII) встановлено, що вказаний Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
У ст. 1 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до ст. 2 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно з ч.1 ст. 4 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Згідно з ч.1 ст. 5 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів.
Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (частини другої статті 5 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”).
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік (ч.6 ст. 5 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”).
Відповідно до пункту 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 (далі - Порядок №1078) підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 №491-IV “Про внесення змін до Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”.
У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абзац 8 пункт 4 Порядку №1078).
Згідно з п. 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Виходячи з наведеного, можна дійти висновку, що індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 19.07.2019 у справі №240/4911/18.
Як встановив суд, відповідач не здійснював нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивача за період з липня 2015 по 01.12.2015.
Надаючи оцінку доводам відповідача про те, що в ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 ) в зазначений період не було коштів для виплати індексації грошового забезпечення, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1952 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі “Кечко проти України” Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення від 08.11.2005, заява №63134/00).
Так, реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.
У зв'язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Ураховуючи наведене, суд констатує, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, а тому доводи відповідача у цій частині є необґрунтованими.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 у цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача в частині нарахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період із грудня 2015 року до березня 2018 із застосування базового місця для нарахування індексації вересня 2013 року та лютого 2016 року та в частині нарахування ОСОБА_1 із березня 2018 року до 01.08.2018 індексації грошового забезпечення без врахування розміру індексації, яка склалася на березень 2018 року та без врахування підвищення доходу і різниці між сумою індексації та розміром підвищення доходу, суд зазначає таке.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078).
Відповідно до п. 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації зазначений в абзаці другому цього пункту.
Відповідно до абз. 5 п .2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Згідно з абз. абз. 1, 2, 5, 6 п. 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.
Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Абзацами 1 6 п. 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Відповідно до пп.2 п. 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Слід звернути увагу на те, що правове регулювання виплати індексації визначає умови (якщо величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати '(грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.
У рішенні від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положення ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України Конституційний Суд України . зазначив про те, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Як зазначив Верховний Суд у постановах від 19 червня 2019 року (справа № 825/1987/17), від 20 листопада 2019 року (справа № 620/1892/19), від 05 лютого 2020 року (справа № 825/565/17) індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. За відсутності затвердженого особливого порядку індексації грошового забезпечення військовослужбовців, нарахування індексації грошового забезпечення здійснюється у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, а саме відповідно до Порядку № 1078. Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
На підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати місяць підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.
Як видно із позовної заяви, позивач вважає, що базовим місяцем для нарахування йому індексації грошового забезпечення із грудня 2015 року повинен бути січень 2008 року та із березня 2018 року - березень 2018 року з урахуванням фіксованої суми індексації.
Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (далі Постанова № 1294) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Перелік одноразових додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил затверджено Додатком 25 до Постанови №1294.
Згідно з абзацом 5 пункту 5 Порядку №1078 у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
У свою чергу схема посадових окладів осіб офіцерського складу Збройних Сил України затверджена Постановою № 1294, яка набрала чинності з 01 січня 2008 року.
Отже, з набранням чинності Постановою № 1294 відбулись зміни розміру тарифних ставок (посадових окладів) відповідних категорій військовослужбовців.
Таким чином, визначення базового місяця залежить тільки від зміни розміру тарифної ставки (посадового окладу), яка вперше відбулась у січні 2008 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01 січня 2008 року та втратила чинність 01 березня 2018 року у зв'язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”.
Підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців за період з січня 2008 року по березень 2018 року, що є підставою для встановлення іншого базового місяця для проведення індексації не відбувалося.
Таким чином, саме січень 2008 року, а не будь який інший місяць для нарахування індексації, які визначав відповідач, є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача із грудня 2015 року з урахуванням оновленого Порядку № 1078.
У подальшому, після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (набрала законної сили 01 березня 2018 року), якою затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації грошового забезпечення став березень 2018 року.
Отже, у межах спірних відносин саме січень 2008 року та березень 2018 року є базовими місяцями для нарахування індексації грошового забезпечення позивача.
З приводу нарахування індексації із березня 2018 року суд зазначає, наступне.
Станом на березень 2018 року (місяць законодавчо підвищення посадових окладів військовослужбовцям) індексація грошового забезпечення нарахована позивачу неправильно.
Натомість, навіть при нарахуванні відповідачем індексації у сумі 431,69 грн. та підвищення грошового забезпечення у березні 2018 року на суму, яка не перевищує грошове забезпечення разом з індексацією, відповідач протиправно не врахував Порядок № 1078.
Відповідно до вимог п. 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Відповідно до інформації наведеної у картці грошового забезпечення позивача за 2018 рік, загальний розмір грошового забезпечення, передбаченого для його посади після підвищення посадового окладу зріс на 61,51 грн. Враховуючи вказане, сума індексації у березні 2018 року навіть при неправильних розрахунках відповідача перевищує суму зростання грошового доходу у вигляді оплати праці (грошового забезпечення). Відповідно із березня 2018 року у будь - якому випадку мала б виплачуватися місячна фіксована сума індексації грошового забезпечення.
Чого відповідачем зроблено не було.
Підсумовуючи наведене, суд вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Щодо вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частині доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки такої виплати по день її фактичної виплати, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус, зокрема військовослужбовця, а також особам, з числа військовослужбовців звільнених із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Частинами 4 та 5 Порядку № 44 визначено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Територіальні органи Державного казначейства та установи банків провадять за платіжними документами видачу податковим агентам готівки для здійснення одночасно виплати грошового забезпечення та грошової компенсації із сплатою (перерахуванням) в установленому порядку податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Отже, виплата щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат здійснюється при виплаті грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, а тому суд, за відсутності спору, не може на майбутнє зобов'язати відповідача вчинити певні дії, а саме виплатити компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб.
Таким чином, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, оскільки є передчасними.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За наслідком розгляду справи, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.
Щодо судових витрат, суд зазначає таке. Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір” і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судового збору.
Керуючись ст.ст. 19-20, 22, 25-26, 73-77, 139, 244- 246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення в лютому 2016 року у розмірі 7625,70 грн., та у серпні 2017 року у розмірі 9144,35 грн., передбаченої п. 1 ст. 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) (код ЄДРПОУ 14321653, місцезнаходження: 79010, м. Львів, вул. Личаківська, 74) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 ) недоплачену допомогу на оздоровлення у лютому 2016 року та у серпні 2017 року з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період із липня 2015 року по 01.12.2015.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) (код ЄДРПОУ 14321653, місцезнаходження: 79010, м. Львів, вул. Личаківська, 74) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 ) індексацію грошового забезпечення за період із липня 2015 року по 01.12.2015.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) в частині нарахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період із грудня 2015 року до березня 2018 року із застосуванням базового місця для нарахування індексації вересня 2013 року та лютого 2016 року.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 , місцезнаходження: 79010, м. Львів, вул. Личаківська, 74) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 ) індексацію грошового забезпечення за період із грудня 2015 року по березень 2018 року із застосуванням базового місця (місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення) - січня 2008 року.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) в частині нарахування ОСОБА_1 із березня 2018 року по 01.08.2018 індексації грошового забезпечення без врахування розміру індексації, яка склалася на березень 2018 року, та без врахування підвищення доходу і різниці між сумою індексації та розміром підвищення доходу.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) (код ЄДРПОУ 14321653, місцезнаходження: 79010, м. Львів, вул. Личаківська, 74) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 ) індексацію грошового забезпечення за період із березня 2018 року по 01.08.2018 включно з врахуванням розміру індексації, яка склалася на березень 2018 року, та із врахуванням підвищення доходу і різниці між сумою індексації та розміром підвищення доходу.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Судові витрати зі сторін стягненню не підлягають.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 27.04.2021.
Суддя Потабенко В.А.