Дата документу 19.04.2021 Справа № 554/2392/21
Провадження № 1-кс/554/5108/2021
іменем України
19 квітня 2021 року м.Полтава
Слідчий суддя Октябрського районного суду м.Полтави ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
заявника ОСОБА_3 ,
представника заявника - адвоката ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Полтаві в режимі відеоконференції скаргу ОСОБА_3 на постанову дізнавача СД ВП №2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_5 про повну відмову в задоволенні клопотання від 31 грудня 2020 року про проведення слідчих дій, зобов'язання вчинити певні дії у кримінальному провадженні №12015170360000169,-
17 березня 2021 року до суду надійшла скарга ОСОБА_3 , в порядку ст.303 КПК України, в якій він просить скасувати постанову дізнавача СД ВП №2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 від 21 січня 2021 про відмову у задоволенні клопотання про проведення слідчих дій від 31 грудня 2020 року у кримінальному провадженні №12015170360000169 від 17 квітня 2015 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.384 КК України; зобов'язати дізнавача провести одночасний допит у даному кримінальному провадженні між заявником ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , між ОСОБА_9 та ОСОБА_6 , між заявником ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 . Одночасно зі скаргою просить поновити строк на оскарження рішення дізнавача, оскільки він є засудженим та відбуває покарання у вигляді довічного позбавлення волі, на даний час перебуває у ДУ «Полтавська УВП (№23)», копію постанови дізнавача отримав 05 лютого 2021 року, після чого скористався своїм правом на правничу допомогу для складення документів процесуального характеру, 02 березня 2021 року вказану заяву ОСОБА_3 розглянуто та призначено адвоката. 04 березня 2021 року адвокатом проведено із заявником конфіденційне побачення, після чого складені відповідні процесуальні документи. Скаргу з додатками для звернення до суду він отримав 12 березня 2021 року, а тому вважає вказані причини пропуску строку звернення зі скаргою поважними.
На обґрунтування скарги ОСОБА_3 посилається на ті обставини, що дізнавачем сектору дізнання ВП №2 Полтавського РУ ГУНП в Полтавській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_5 проводиться досудове розслідування кримінального провадження №12015170360000169, внесеного до ЄРДР 17 квітня 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.384 КК України, за заявою ОСОБА_3 про те, що свідок ОСОБА_6 дав неправдиві покази під час судового засідання в Диканському районному суді Полтавської області.
Постановою дізнавача від 21 січня 2021 року заявнику було відмовлено у задоволенні його клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій у вказаному кримінальному провадженні, а саме клопотанні про проведення одночасних допитів від 31 грудня 2020 року.
Із вказаною постановою заявник не погодився, вважає її незаконною, винесеною з істотним порушенням вимог КПК України та такою, що підлягає скасуванню. Зазначає, що при винесенні оскаржуваної постанови про відмову у задоволенні клопотання дізнавач належним чином не врахував положення ст.ст.91, 93, ч.ч.1,2 ст.223 КПК України. Заявник у відповідності до вимог зазначених статей заявив клопотання, в яких проведення слідчих (розшукових) дій були обґрунтовані необхідністю збирання доказів щодо обставин, які підлягають встановленню та в обов'язковому порядку підлягають доказуванню, що на думку заявника, може вплинути на всебічне та об'єктивне дослідження обставин кримінального провадження. З цих підстав просить задовольнити вимоги поданої скарги.
Заявник ОСОБА_3 у судовому засіданні в режимі відеоконференції скаргу підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.
Представник заявника - адвокат ОСОБА_4 , залучена згідно з ухвалою слідчого судді за клопотанням ОСОБА_3 для здійснення його захисту за призначенням, у судовому засіданні вимоги скарги підтримала у повному обсязі, просила задовольнити з підстав, зазначених у скарзі.
Дізнавач сектору дізнання відділу поліції №2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_5 у судове засідання не з'явився, надав на адресу суду заяву про розгляд скарги без його участі. Також на адресу суду надано матеріали кримінального провадження №12015170360000169.
Відповідно до ч.3 ст.306 КПК України відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Заслухавши пояснення заявника та його представника, дослідивши матеріали скарги та кримінального провадження, слідчий суддя дійшов до таких висновків.
Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч.1 ст.303 КПК України.
Зокрема, відповідно до п.7 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення слідчого, дізнавача, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником.
Установлено, що в провадженні дізнавача сектору дізнання відділу поліції №2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_5 перебуває кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015170360000169 від 17 квітня 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.384 КК України.
Зі змісту скарги слідує, що ОСОБА_3 звернувся до дізнавача із клопотанням, в порядку ст.220 КПК України, про проведення слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні №12015170360000169, а саме про проведення одночасних допитів від 31 грудня 2020 року.
Так, 21 січня 2021 року за результатами розгляду постановою дізнавача у задоволенні клопотання заявника ОСОБА_10 у кримінальному провадженні №62020170000000500 від 06 квітня 2020 року за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.364, ч.1 ст.367 КК України, - відмовлено (а.с.6-9; арк. крим.провадж.304-307).
Копію вказаної постанови направлено на адресу заявника за вих.№241 від 22 січня 2021 року та отримано останнім 05 лютого 2021 року, чого не було спростовано під час розгляду даної скарги (арк.крим.провадж.303).
Дана постанова дізнавача мотивована, зокрема тим, що на даний час досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні триває, заявнику ОСОБА_3 було відмовлено в задоволенні його клопотань про визнання потерпілим у кримінальному провадженні, а тому клопотання ОСОБА_3 від 31 грудня 2020 року, що надійшло за вх.№119 від 20 січня 2021 року, не може розглядатися у порядку, визначеному ст.220 КПК України, оскільки на час розгляду останній не був визнаний потерпілим, водночас він має статус свідка в даному кримінальному провадженні, а тому згідно вимог чинного законодавства не є стороною кримінального провадження та не має права подавати клопотання.
Ураховуючи наведені заявником обставини, враховуючи його незгоду із рішенням дізнавача про відмову у задоволенні клопотання, та аналізуючи на предмет законності оскаржувану постанову, слідчий суддя зазначає про таке.
З аналізу ст.110 КПК України слідує, що постанова про відмову у задоволенні клопотання має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулася з метою захисту своїх прав та відповіді на всі поставлені нею питання, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.
Дослідивши оскаржувану постанову, слідчий суддя дійшов до переконання, що вона винесена правомірно, із дотриманням положень ст.110 КПК України в частині зазначення змісту обставин, які стали підставами для прийняття постанови, мотивів її прийняття та їх обґрунтування.
Як вбачається із оскаржуваної постанови, дізнавачем прийнято рішення про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_3 , наведено достатньо вагомі підстави та мотиви її прийняття, оскільки на момент винесення даної постанови відсутні підстави для задоволення клопотання заявника про проведення слідчих дій.
Виходячи зі змісту оскаржуваного рішення, його прийняттю передувало проведення аналізу обставин провадження, які мають значення для правильного вирішення вимог заявленого клопотання, а викладені у ньому висновки є такими, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства, постанова дізнавача в цілому відповідає вимогам ч.5 ст.110 КПК України, позаяк належних і допустимих доказів протилежного суду не представлено.
Згідно з п.18 ч.1 ст.3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні.
Слідчий суддя вважає, що обґрунтовуючи відмову у задоволенні клопотання, дізнавачем було переконливо зазначено про відсутність на даному етапі досудового розслідування необхідності в проведенні слідчих дій, про які вказує заявник у своєму клопотанні, з урахуванням його процесуального статусу в даному кримінальному провадженні, а саме заявника, що неодноразово був допитаний як свідок.
Наведене також свідчить про передчасність звернення заявника із таким клопотанням в розумінні вимог КПК України.
За загальним правилом, визначеним в ч.1 ст.92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених ст.91 КПК України, покладається на слідчого, прокурора.
Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження (ч.2).
Згідно з ст.223 КПК України слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, а підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети. До таких дій віднесено допит, пред'явлення особи та речей для впізнання, обшук, огляд, слідчий експеримент, проведення експертизи тощо (статті 224, 228, 229, 234, 237, 240, 242).
З системного аналізу положень норм ст.ст.9, 223 КПК України вбачається, що необхідність проведення слідчих дій визначається саме прокурором або слідчим. Натомість, з огляду на принцип змагальності кримінального провадження (ст.22 КПК України), положення кримінального процесуального закону надають право ініціювати певні слідчі дії з метою сприяння повному та всебічному встановленню обставин під час досудового розслідування по кримінальному провадженню. Проте, потреба у проведенні слідчих дій за ініціативою сторони провадження визначається в кожному конкретному випадку з огляду на можливість досягнення мети задля якої проводиться зазначена слідча дія (ч.2 ст.223 КПК України). Зазначене свідчить про право прокурора або слідчого з огляду на результативність слідчої дії визначати необхідність її проведення в той чи інший час досудового розслідування, щоб запобігти марному витрачанню часу на проведення дій, які не мають значення для кримінального провадження взагалі або матимуть значення, але за умови їх проведення після встановлення інших обставин кримінального провадження.
Отже, з огляду на співвідношення вимог ст.220 КПК України з іншими процесуальними вимогами щодо здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні, зокрема, встановленими ст.ст.40, 40-1 КПК України, процесуальне законодавство не передбачає обов'язку посадових осіб органів досудового розслідування вчиняти всі дії, які ініціюються учасниками кримінального провадження, оскільки такі дії в певних випадках можуть бути недоцільними, а інколи - передчасними або взагалі перешкоджати досягненню завдань кримінального провадження.
За змістом ст.9 КПК України слідчий, прокурор на власний розсуд визначають об'єм дій, спрямованих на всебічне, повне і неупереджене дослідження обставин кримінального провадження для прийняття законного і неупередженого процесуального рішення.
Відповідно до ч.1 ст.40-1 КПК України дізнавач при здійсненні дізнання наділяється повноваженнями слідчого. Дізнавач несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення дізнання.
Також варто зазначити, що питання, пов'язані з доказуванням у кримінальному провадженні та проведенням слідчих (розшукових) та процесуальних дій на стадії досудового розслідування відносяться виключно до компетенції слідчого, дізнавача, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження.
Відповідно до ст.7 КПК України в якості загальної засади кримінального провадження проголошено змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Натомість, наведені заявником у скарзі твердження щодо необхідності скасування рішення дізнавача від 21 січня 2021 року про повну відмову в задоволенні його клопотання є необґрунтованими та не узгоджуються із наведеними вище положеннями процесуального закону.
Натомість, згідно з матеріалами кримінального провадження №12015170360000169 наразі він має процесуальний статус заявника. Більше того, 29 грудня 2020 року постановою начальника СД Диканського ВП Миргородського ВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_5 було відмовлено у задоволенні клопотання про залучення ОСОБА_3 як потерпілого у даному кримінальному провадженні і дана постанова на даний час за результатами оскарження є чинною (арк.крим.провадж. 277-278, 313-315).
З огляду на вищезазначене, слідчий суддя вважає, що вказаним вище процесуальним рішенням дізнавача від 21 січня 2021 року щодо відмови у задоволенні клопотання не порушено гарантій заявника щодо рівності прав, як учасника кримінального провадження, та на реалізацію процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Разом із тим, слідчим суддею встановлено, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №12015170360000169 не завершене, наразі триває, що передбачає проведення необхідних слідчих та процесуальних дій, та в подальшому не позбавляє заявника як учасника провадження, наділеного відповідним обсягом процесуальних прав, можливості реалізувати свої права в порядку, передбаченому КПК України.
За змістом ч.3 ст.110 КПК України рішення слідчого, дізнавача, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, дізнавач, прокурор визнає це за необхідне.
Дізнавачем у передбачений законом спосіб вирішено клопотання та прийнято відповідне процесуальне рішення щодо відмови у задоволенні вимог заявника у зв'язку з їх безпідставністю, що не суперечить вищезазначеним нормам.
Отже, доводи скарги щодо допущення дізнавачем порушень вимог ст.ст.110, 220 КПК України є необгрунтованими, переконливих аргументів для протилежних висновків суду матеріали скарги та кримінального провадження не містять, твердження заявника та його представника протягом розгляду скарги достатніми доказами не підтверджені, а тому слідчий суддя приходить до висновку про безпідставність вимог скарги щодо скасування рішення дізнавача.
Крім того, як у матеріалах скарги, так під час розгляду скарги заявником скарги не доведено, що постанова дізнавача є необґрунтованою та незаконною.
За таких обставин, проаналізувавши наведені у скарзі доводи, повно і всебічно оцінивши наявні матеріали з точки зору їх достатності і взаємного зв'язку, слідчий суддя вважає, що постанова дізнавача від 21 січня 2021 року у кримінальному провадженні №12015170360000169 прийнята дізнавачем з дотриманням вимог КПК України.
При цьому варто зазначити, що вирішення питань щодо необхідності проведення певних слідчих (розшукових) дій є дискреційними повноваженнями дізнавача під час досудового розслідування, які, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійними у своїй процесуальній діяльності (ч.4 ст.40-1 КПК України).
З урахуванням викладеного, також не підлягають задоволенню і похідні вимоги скарги щодо зобов'язання дізнавача вчинити конкретні слідчі дії згідно з переліком, наведеним ОСОБА_3 у скарзі.
Згідно з ч.3 ст.26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Згідно з положеннями ст.307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути, зокрема, про відмову у задоволенні скарги.
Таким чином, з урахуванням вказаних вище обставин, та оскільки заявником скарги не надано належних і допустимих доказів та в судовому засіданні не встановлено таких, які би давали підстави слідчому судді дійти до висновку про законність та обґрунтованість вимог заявника, тому слідчий суддя, розглянувши скаргу в межах заявлених вимог, проаналізувавши наведені у скарзі та протягом розгляду доводи та перевіривши надані в їх обґрунтування документи, дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги.
Крім того, у скарзі заявник просив поновити пропущений строк на оскарження (а.с.10-11).
Беручи до уваги доводи, зазначені в скарзі, зокрема, щодо обмеженості заявника ОСОБА_3 в отриманні правової допомоги для складання процесуальних документів, які не були спростовані, ураховуючи, що він є засудженим за вироком суду та перебуває в Державній установі «Полтавська установа виконання покарань (№23)», тому слідчий суддя вважає, що в даному випадку заявник не може бути обмежений у праві на судовий захист, а відтак, звернувся з даною скаргою в межах строків, передбачених КПК України.
Керуючись ст.ст. 24, 110, 220, 303-309, 370, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні скарги ОСОБА_3 на постанову дізнавача СД ВП №2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_5 про повну відмову в задоволенні клопотання від 31 грудня 2020 року про проведення слідчих дій, зобов'язання вчинити певні дії у кримінальному провадженні №12015170360000169, - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_1