Справа № 185/6335/19
Провадження № 2/185/130/21
08 квітня 2021 року м.Павлоград
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Зінченко А.С., за участю секретаря судового засідання Молчанової Н.Ю., позивача ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Кобринчук О.М., відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Приходька М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу ЄУ № 185/6335/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Перша Павлоградська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання права власності та зміну черговості у праві на спадкування,-
05 липня 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів в якому просить (згідно уточнених позовних вимог від 14.11.2019) визнати факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу в період з 25 грудня 2004 року по 15 листопада 2018 року, визначити 1/2 квартири № АДРЕСА_1 , спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_1 та визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 , виключити 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 , зі складу спадщини після смерті ОСОБА_4 , змінити черговість одержання ОСОБА_1 права на спадкування після смерті ОСОБА_4 та визнати за ОСОБА_1 право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 як спадкоємця першої черги, та стягнути судовий збір.
В обґрунтування позову позивач зазначає наступне. З грудня 2004 року позивач проживав однією сім'єю з ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 . Дана квартира була комунальною власністю і передана ОСОБА_4 у користування. 09.11.2006 ОСОБА_4 разом із донькою ОСОБА_2 її приватизували по 1/2 частки кожна. На момент проведення приватизації стосунки між позивачем та ОСОБА_4 не були офіційно оформлені, також позивач не був зареєстрований за вказаною адресою, тому участі в процесі приватизації не брав. Зареєстрував своє місце проживання позивач за зазначеною адресою 24.11.2016. За весь час спільного проживання позивач з ОСОБА_4 мешкали разом, разом з ними проживала мати ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , яка була та є пенсіонеркою, ніде не працювала. Разом сторони вели спільне господарство, фактично користувалися правами та виконували обов'язки подружжя, тобто проживали однією сім'єю, як чоловік та жінка. Піклувались один про одного, мали спільний бюджет, купували майно для спільного користування, поліпшували умови проживання та побуту, несли спільні витрати утримання житла та його ремонт. Разом відпочивали, відвідували родичів і знайомих. Під час спільного проживання, а ні позивач, а ні ОСОБА_4 починаючи з 2004 року в зареєстрованому шлюбі не перебували. Реєструвати шлюб сторони не поспішали, планували, але не встигли цього зробити через хворобу ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. Після її смерті відповідачі стали заперечувати про ти того, що 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , та належала на праві власності ОСОБА_4 , є майном позивача. Стверджують, що усе належне ОСОБА_4 згідно правовстановлюючого документу на квартиру входить до складу спадщини та буде успадковане донькою та матір'ю померлої. Проживаючи однією сім'єю з ОСОБА_4 протягом 14 років як чоловік та жінка позивач робив усе потрібне по дому, ходив на роботу, утримував сім'ю. Також позивач особисто здійснював ремонт в зазначеній квартирі у ванній та туалетній кімнаті, зробив ремонт балкону. Кошти які заробляв позивач також йшли на покращення спільних житлових умов, утримував квартиру в стані придатному для належного проживання своєї сім'ї. Позивач вважає, що хоча Ѕ частка квартири, яка була набута під час приватизації цивільною дружиною, за період спільного проживання працею та коштами позивача була покращена та в результаті істотно збільшилася у своїй вартості, тому і просить визнати її їх спільною власністю. Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина у вигляді квартири. Позивач звернувся в Першу Павлоградську державну нотаріальну контору Дніпропетровської області із заявою про прийняття спадщини. Проте державний нотаріус 23.05.2019 винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії на підставі того, що позивачем не було подано жадних документів, які підтверджують родинні зв'язки із померлою. Враховуючи вказані положення законодавства, у разі встановлення факту сумісного проживання із спадкодавцем однією сім'єю більше п'яти років, позивач може вступати у спадщину четвертої черги спадкоємців. Проте позивач вважає, що черговість спадкування повинна бути змінена у зв'язку з тим, що ОСОБА_4 захворіла у квітні 2017 р. захворюванням сліпої кишки. З моменту початку захворювання і до смерті позивач один самостійно доглядав ОСОБА_4 . Після виявлення захворювання, остання продовжувала ходити на роботу, займатися сімейними справами, проте для підтримання її здоров'я потрібно було лікування, яке було досить дороге. Отриманого нею доходу не вистарчало на придбання ліків та проходження процедур. Тому усі необхідні витрати на лікування позивач взяв на себе. В подальшому стан здоров'я погіршувався. Починаючи приблизно із вересня 2018 року ОСОБА_4 була прикутою до ліжка та потребувала постійного догляду. Позивач самостійно здійснював догляд за ОСОБА_4 , матеріально забезпечував її лікування, готував їжу, прибирав, підтримував належний стан квартири та інше. Усі витрати та організація поховання були понесені та здійсненні також особисто позивачем. Донька ОСОБА_4 проживала окремо у неї своя сім'я, робота. Можливості постійно допомагати позивачу у догляді за матір'ю у неї не було. Мати померлої була пенсіонеркою, ні фінансово, ні фізично допомагати у догляді за хворою не могла, навіть зважаючи на те, що остання проживала з ними разом за однією адресою.
Ухвалою суду від 27.08.2019 відкрито загальне позовне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Перша Павлоградська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання права власності та зміну черговості у праві на спадкування на призначено підготовче судове засідання.
18.09.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача ОСОБА_2 , яка не визнає позовні вимоги у повному обсязі посилаючись на наступне. Посилання позивача про спільне проживання разом із спадкодавцем в зазначеній квартирі в тому числі про його реєстрацію за даною адресою не є достатнім для визнання факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу. Позивач не надав належних та допустимих доказів ведення спільного господарства, придбання будь-якого спільного майна з спадкодавцем, доказів покращення майна, спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, доказів виконання взаємних прав та обов'язків та те, що позивач в період проживання з ОСОБА_4 не перебував у зареєстрованому шлюбі з іншою особою. Також, позивач не надав належних та допустимих доказів перелічених юридичних фактів за наявності яких у позивача могло виникнути право на зміну черговості спадкування, а сам фат спільного і тривалого проживання не є підставою для застосування норм ст. 1259 ЦК України. Також, позивачем не надано доказів, що останній протягом тривалого часу матеріально забезпечував та надавав іншу допомогу матері відповідача, яка як зазначає позивач перебувала в безпорадному стані в зв'язку з чим не могла самостійно забезпечити умови свого життя, потребувала стороннього догляду та піклування. Відповідач ОСОБА_2 підтверджує, що у її матері ОСОБА_4 в квітні 2017 року було виявлене захворювання сліпої кишки, яке в подальшому прогресувало та призвело до її смерті. Після виявлення захворювання ОСОБА_4 часто перебувала на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, проте вона не перебувала у безпорадному стані, не потребувала стороннього догляду чи піклування. Вона самостійно забезпечувала умови свого життя, до дня смерті перебувала у трудових відносинах працюючи оператором теплового пункту в КП «Теплоенерго», коли не перебувала на лікарняному ходила на роботу, отримувала дохід у вигляді заробітної плати та пенсії по інвалідності. З кінця вересня 2018 по жовтень 2018 року стан ОСОБА_4 став поступово погіршуватися, але вона ще могла самостійно ходити по квартирі, готувати їжу, по можливості прибирати. На початку листопада 2018 року стан ОСОБА_4 різко погіршився, що остання потребувала знеболюючих ін'єкцій. З моменту виявлення захворювання по день смерті ОСОБА_4 відповідач ОСОБА_2 постійно допомагала матері, надавала матеріальну допомогу на операцію 20 000,00 грн., кожного дня приходила в лікарню, додому, приносила їжу, купувала ліки. Також фінансово допомагали колеги по роботі, рідна сестра та мати ОСОБА_3 .
Ухвалою суду від 01.10.2019 задоволено клопотання представника позивача та клопотання представника відповідача про витребування доказів у справі, зобов'язано Першу Павлоградську державну нотаріальну контору надати суду копію спадкової справи після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зобов'язано Відділ ДРАЦ по Павлоградському, Юр'ївському районах та місту Павлограду ГТУЮ у Дніпропетровській області надати суду витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про реєстрацію шлюбу та розірвання шлюбу громадянином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зобов'язано ГУ ПФУ в Дніпропетровській області надати суду довідку в якій зазначити чи перебувала на обліку з приводу отримання пенсії по інвалідності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , якщо перебувала то зазначити з якої дати та в якому розмірі остання отримувала пенсію по інвалідності з дня призначення по день її смерті. Продовжено строк проведення підготовчого провадження в зазначеній цивільній справі.
Ухвалою суду від 27.11.2019 закрито підготовче провадження, призначений розгляд справи по суті.
В судовому засіданні позивач, представник позивача підтримали позов, просили його задовольнити, надали пояснення відповідно до позову. Позивач зазначив, що вони з ОСОБА_4 проживали як одна родина, як чоловік та жінка з 2004 року, і донька це визнавала, була на спільних святах і вітала їх з десятиріччям спільного проживання, що є на відеозаписах. ОСОБА_4 почала хворіти в квітні 2017 і він почав допомагати їй, надавати догляд, турботу і кошти, лікування було дуже дороге, все було на його плечах, з 21.09.2018 ОСОБА_4 вже потребувала постійної сторонньої допомоги, тільки лежала, вставала лише в туалет. Вона дійсно працювала до смерті, але останній час була на лікарняних, а спочатку хвороби ходила на роботу щоб бути на людях, хоча він її просив не ходити. Квартира була не придатна для житла, він зробив ремонт за власні кошті і їх спільні з ОСОБА_4 кошти. Представник позивача позов просила задовольнити з посиланням на практику Верховного Суду, вважає, що первісна вартість спірної квартири зазначена в свідоцтві про приватизацію, вартість квартири після поліпшень підтверджується наданим звітом про оцінку квартири, не вважає необхідним призначати експертизу по справі, так як ремонт проводився за спільні кошти є підстави позов задовольнити, факт спільного проживання однією сім'єю та зміна черговості спадкування підтверджуються наданими доказами та поясненнями свідків.
Відповідач ОСОБА_2 та її представник адвокат Приходько М.М. в судовому засіданні підтримали відзив на позовну заяву, надали пояснення відповідні до відзиву, просили відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. Відповідач зазначила, що позивач з її мамою проживали як одна родина тільки останні п'ять років до її смерті, коли мама захворіла допомагали всі і родичі і на роботі, вона надавала кошти на лікування мамі 20 000 грн., приходила до лікарні, до додому до мами, піклувалась про неї майже кожний день, приносила їжу, купувала ліки, робила масаж. Позивач піклувався про маму також, він доглядав вночі. ОСОБА_4 працювала, отримувала пенсію, ходила на роботу, її стан погіршився в кінці вересня 2018, із вересня 2018 по день смерті вона приходила і піклувалась про маму. Квартиру спірну мама заробила працюючи двірником, ремонт в квартирі робили позивач разом з її мамою, але значних поліпшень не було. Представник відповідача з посиланням на практику Верховного Суду просив в позові відмовити, зазначив, що не надано доказів збільшення вартості спірної квартири в наслідок спільного поліпшення, вважає, що ст. 62 СК України не застосовується до осіб які проживала однією сім'єю без шлюбу, підстав для зміни черговості спадкування не має, так як не надано доказів сукупності обставин визначених ст. 1259 ЦК України, померла мала дохід, пенсію, працювала до смерті, догляд та допомогу надавала всі, та не було тривалого періоду потреби в догляді, так як в тяжкому стані ОСОБА_4 перебувала та потребувала догляду лише 1,5 місяці перед смертю.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 позов не визнала у повному обсязі, підтримує позицію відповідача ОСОБА_2 , в подальшому надала до суду заяву про розгляд справи без її участі.
В судове засідання представник третьої особи не з'явилася, надіслала на адресу суду заяву про розгляд справи без її участі, при винесенні рішенні покладається на розсуд суду.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що є головою ОСББ «Кравченко, 12», в домі де проживав позивач з 2004 року до середини 2020 року, та до смерті проживала ОСОБА_4 . Підтверджує, що позивач та ОСОБА_4 проживали разом як чоловік та дружина з кінця 2004 року по день смерті ОСОБА_4 . Позивач сплачував комунальні послуги, доглядав за хворою, бачила як здійснював ремонтні роботи. Разом з ними проживала мати ОСОБА_4 , яка сама казала, що отримує незначну пенсію, допомагати не в змозі, донька була не часто. До 2004 року ремонт в квартирі не робили, після 2004 - робили двері, балкон, вікна за спільні кошти. Першу половину 2018 року ОСОБА_4 на вулицю не виходила, хворіла, потребувала сторонньою допомоги, яку надавав позивач, останні місяці перед смертю ОСОБА_4 не бачила, донька до неї приходила не часто. При особистому спілкуванні з ОСОБА_4 вона їй про доньку не розповідала. Знає, що ОСОБА_4 до смерті працювала отримувала заробітну плату, про розмір та інші доходи вона не знає.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що є дільничним лікарем - терапевтом та підтвердив, що ОСОБА_4 лікувалась у нього з приводу онкозахворювання, приблизно з 2017 року, вона ходила до лікаря, потім він сам приходив до ОСОБА_4 додому. Позивач возив хвору на хімію, вона важко переносила хімію. Приблизно з вересня - жовтня 2018 хвора вже потребувала стороннього догляду, лежала.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що відповідач ОСОБА_2 є її двоюрідною сестрою. Вона проживає в одному під'їзд з померлою тіткою ОСОБА_4 ОСОБА_4 хворіла, довго трималася, до останнього, але швидко померла. Коли тільки захворіла остання ходила на роботу, коли стало гірше перестала. Донька доглядала за мамою, приводила їй свою дитину щоб вона доглядала поки вона з мамою. Приблизно місяць ОСОБА_4 була лежачою, її донька приходила кожного дня, приносила їй їсти, мила її, робила масаж бо німіли руки. Позивач також допомагав, їх відносини можна назвати сімейними, вони разом прожили років 10-12. В квартирі обстановка змінилася останнім часом, зробили балкон, ванну кімнату можливо і зробили.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив суду, що він чоловік відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_4 його теща, позивач проживав разом з нею. ОСОБА_4 хворіла з 2017 року, це з'ясувалося після народження їх з відповідачем дитини. Спочатку хвора ходила на роботу, його дружина ходила до неї кожного дня по можливості, так як була маленька дитина. На операцію давали 20 000,00 грн. Щодо ремонту в квартирі, зазначає, що цією справою не цікавився, був в квартирі один раз коли теща вже була лежачою. Бачив що були нові двері, гідро бокс, ремонт туалету. Позивач з ОСОБА_4 жили разом як чоловік та жінка. З сім'єю знайомий з 2012 року з моменту як познайомився з дружиною.
Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що вона мати позивача, син став проживати з померлою ОСОБА_4 з 2004 року, жили як чоловік та дружина, мали спільний бюджет, піклувались один про одного. Позивач купував в їх квартиру все: меблі, техніку, робив ремонт в ванній, туалеті. Ремонт робили за спільні кошти, вони обидва працювали. Коли ОСОБА_4 захворіла кошти на лікування давали її син та донька померлої, вони піклувались про неї, донька вдень, а її син вночі, мати про неї не піклувалась. До них до дому вона не ходила.
Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що вона була сусідкою позивача та ОСОБА_4 з 1995 о 2015 року, проживала на одній площадці. Позивач жив з ОСОБА_4 з 2004-2005 року, жили як одна сім'я, чоловік та жінка, робили разом ремонт, зробили балкон, вікна, до 2004 ремонт в квартирі не робився, вони обидва працювала, за які кошти робили ремонт вона не знає. Жили вони вдвох, потім почала жити з ними бабуся.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін та свідків, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - позивач.Відповідно до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб за № 00024248872 від 16.10.2019, ОСОБА_1 , 1965 року народження, реєстрував шлюб 28.12.1996 з ОСОБА_12 , 1967 року народження, шлюб розірвано 01.09.2004. Після до шлюбу не вступав. (а.с. 179-181).
Згідно з актом про фактичне проживання громадян від 03.06.2019 складеного головою правління та сусідами ОСББ «Кравченко, 12» з 2004 року ОСОБА_1 1965 року народження, до 2016 року фактично проживав за адресою: АДРЕСА_2 без реєстрації, а з 2016 року по теперішній час за вказаною адресою з зареєстрованим місцем проживання з цивільною дружиною ОСОБА_4 . Разом вели сумісне господарство, платежі за комунальні послуги надходили від імені ОСОБА_1 , під час хвороби ОСОБА_4 останній доглядав за нею. (а.с. 35).
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померла в м. Павлоград ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 .
Відповідно до копії свідоцтва про право власності на житло від 26.11.2006, Відділ по обліку та розподілу житлової площі посвідчує, що квартира за адресою: АДРЕСА_2 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_4 та ОСОБА_13 по Ѕ частки кожному, зазначена загальна площа квартири 51.3 кв. м., а відповідна вартість на момент приватизації 9.23 грн. (а.с. 28).
Ринкова вартість двокімнатної квартири, загальною площею 51,30 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 на 24.06.2019 становить 220 680,00 грн., ј частка вартості квартири становить 55 170,00 грн., що підтверджує звіт про незалежну оцінку вартості двокімнатної квартири суб'єкта оціночної діяльності ПП ОСОБА_14 (а.с. 11-32).
Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина у вигляді вищезазначеної квартири.
Для оформлення спадкових прав позивач звернувся до нотаріальної контори, однак ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії видачі на його ім'я свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 в зв'язку з тим, що не надано документів, які підтверджують родинні стосунки з померлою, відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії державного нотаріуса Першої Павлоградської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області від 22.05.2019. (а.с. 34).
Відповідно до копії спадкової справи до майна померлої ОСОБА_4 15.11.2018 № 204/2019, свідоцтво про право на спадщину не видане, до нотаріальної контори надали заяви про прийняття спадщини дочка померлої ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . ОСОБА_3 надала заяву про відмову від прийняття спадщини на користь ОСОБА_2 (а.с. 182-187).
Щодо позовних вимог в частині встановлення факту проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу в період з 25 грудня 2004 року по 15 листопада 2018 року суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно з ч. 2 ст. 293, ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до роз'яснень, даних у п. 1 постанови № 5 Пленуму Верховного суду від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, розглядаються у судовому порядку, коли чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
З урахуванням роз'яснень, які містяться в п. 21 постанови № 7 від 30 травня 2008 року Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про спадкування" при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємця за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 Сімейного кодексу України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.
Статтею 3 Сімейного кодексу України встановлено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Статтею 8 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено право кожного на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. При цьому органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Також ст.12 Конвенції встановлено і право на шлюб.
Виходячи з аналізу вказаної норми СК України, сім'єю є соціальна група, яка складається з людей, які зазвичай перебувають у шлюбі, їхніх дітей (власних або прийомних) та інших осіб, поєднаних родинними зв'язками з подружжям, кровних родичів, і здійснює свою життєдіяльність на основі спільного економічного, побутового, морально-психологічного укладу, взаємної відповідальності, виховання дітей.
За приписами частини другої статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що встановлені частиною другою статті 3 СК України виключення, згідно з якими подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно, стосуються офіційно зареєстрованих шлюбів.
Зазначений правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року, справа № 6-97цс11.
Позивачу необхідно встановлення даного факту для отримання права четвертої черги на спадкування, та обґрунтування позовних вимог в частині визнання права власності на частину спірної квартири та зміни черговості спадкування.
З урахуванням досліджених судом під час розгляду справи доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна вимога в частині встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з грудня 2004 року по 15 листопада 2018 року підлягає задоволенню, як доказово підтверджена письмовими доказами по справі, відеозаписом на якому відповідач ОСОБА_2 вітає ОСОБА_4 та позивача з десятиріччям спільного проживання, та показами свідків в судовому засіданні.
Щодо вимог в частині визначення 1/2 квартири АДРЕСА_1 , спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_1 та визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 , та виключення 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 , зі складу спадщини після смерті ОСОБА_4 суд зазначає наступне.
За положеннями частин першої-другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Разом з тим, згідно із статтею 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Тобто, при застосуванні статті 74 СК України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
Крім того, для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.
Відповідно до частини першої статті 62 СК України, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Проте, для застосування передбачених зазначеною статтею правил, збільшення вартості майна повинно відбуватися внаслідок затрат подружжя і наявним повинно бути істотне збільшення вартості майна як об'єкту, його якісних характеристик.
Збільшення вартості майна та істотність такого збільшення підлягає з'ясуванню шляхом порівняння станом на час вирішення спору вартості об'єкту в стані, що існував до поліпшення, та його вартості після поліпшення; при цьому сам по собі розмір грошових затрат подружжя чи одного з них не є тим фактором, який єдиний безумовно свідчить про істотність збільшення вартості майна, як об'єкту.
В судовому засіданні поясненнями свідків встановлено, що позивачем та ОСОБА_4 за час спільного проживання як сім'ї робились певні ремонтні роботи в спірній квартирі за спільні кошти (заробітні плати позивача та ОСОБА_4 ).
Виписка по картці «Приват Банку» на ім'я ОСОБА_1 містить лише інформацію щодо списання грошових коштів, які були проведені за оплату комунальних послуг на рахунок ОСББ «Кравченко, 12» за період проживання позивача в спірній квартирі після його реєстрації. (а.с. 112-162)
Позивач як на доказ збільшення вартості спірної квартини посилається на вартість зазначену в свідоцтві про право власності на житло від 28.11.2006 та ринкову вартість спірної квартири станом на 24.06.2019, але зазначені докази не містять інформації щодо істотного збільшення вартості квартири саме внаслідок спільних трудових чи грошових затрат подружжя, про істотне збільшення вартості квартири як об'єкту, її якісних характеристик внаслідок таких затрат. В свідоцтві про право власності на житло не зазначене яка саме вартість в ньому зазначена, а звіт про оцінку містить лише ринкову вартість квартири з округленням для оподаткування, сплати судового збору та інших платежів.
Сторонам, зокрема стороні позивача, судом неодноразово роз'яснювалось право заявити клопотання про призначення відповідної судової експертизи, для підтвердження істотного збільшення вартості квартири як об'єкту, її характеристик, визначення вартості квартири до і після поліпшень, без врахування коливання ринкових цін, та інших факторів. Але позивач та його представник зазначили, що не вважають необхідним призначення у даній справі експертизи, так вважають що ними надано достатньо доказів по справі.
Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовим і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (стаття 80 ЦПК України).
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Спірна квартира належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_4 та ОСОБА_13 по Ѕ частки кожному.
Отже, суд прийшов до висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження понесених витрат на поліпшення Ѕ частки спірної квартири, яка належала саме ОСОБА_4 у встановлений судом період проживання однією сім'єю зі спадкодавцем без реєстрації шлюбу, не надано доказів для встановлення істотності збільшення вартості квартири як об'єкту, її якісних характеристик внаслідок спільних трудових чи грошових затрат позивача та ОСОБА_4 , тому в задоволенні цієї частини позовних вимог слід відмовити.
До аналогічних висновків прийшов ВС в постановах № 658/4389/15-ц від 28.03.2018, № 663/163/16-ц від 02.10.2019.
Щодо позовних вимог в частині змінення черговості одержання ОСОБА_1 права на спадкування після смерті ОСОБА_4 , суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщиниі не припинилися внаслідок смерті.
Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Частинами першою та другою статті 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово.
Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними (частина перша статті 1267 ЦК України).
Тлумачення положень статей 1258, 1259 та інших положень книги 6 ЦК України дозволяє стверджувати про необхідність розмежовувати такі правові конструкції як одержання права на спадкування наступною чергою (частина друга статті 1258 ЦК України) та зміну суб'єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом.
Одержання права на спадкування наступною чергою стосується другої - п'ятої черг і пов'язується із такими негативними юридичними фактами як: відсутність спадкоємців попередньої черги; усунення спадкоємців попередньої черги від права на спадкування; неприйняття спадкоємцями попередньої черги спадщини; відмова від прийняття спадщини.
На зміну суб'єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом в межах певної черги, впливають так юридичні факти як: зміна черговості на підставі договору або рішення суду (стаття 1259 ЦК України); застосування правил про право представлення (стаття 1266 ЦК України); відмова спадкоємця від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за законом (частина друга статті 1274 ЦК України); спадкова трансмісія (стаття 1276 ЦК України); збереження правового зв'язку при усиновленні (частина третя статті 1260 ЦК України). Зміна суб'єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом, стосується першої-п'ятої черги.
Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали із спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини.
При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них права на спадкування за законом у першу чергу на підставі статті 1261 ЦК України.
За змістом частини другої статті 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Підставами для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами, тощо); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.
Для задоволення такого позову необхідна наявність всіх п'яти вищезазначених обставин (постанови Верховного Суду від 26 вересня 2019 року у справі № 521/6358/17 (провадження № 61-11757св19),від 27 травня 2020 року у справі № 755/8930/18 (провадження № 61-14692св18) та від 18 червня 2020 року у справі № 565/1046/16-ц (провадження № 61-35423св18), 01.03.2021 у справі № 233/5990/18 (провадження № 61-19232св19).
Пунктом 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 року роз'яснено, що безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
При цьому, суд враховує, що поняття «тривалий час» належить до оціночних категорій і саме суд повинен визначитися з його змістом, ураховуючи конкретні обставини справи та виходячи із засад розумності, добросовісності і справедливості. Належними доказами, які підтверджують безпорадний стан особи, є відповідні медичні (лікарські) документи, висновки судово-медичних експертів.
Відповідно до відповіді КНП «ЦПМСД м. Павлограда» від 14.06.2019 за № 540, повідомлено, що ОСОБА_4 , 1970 року народження, мешкала за адресою: АДРЕСА_2 знаходилася на диспансерному обліку у дільничного терапевта з приводу хронічного бронхіту з 2008 року, з квітня 2017 року з діагнозом захворювання сліпої кишки, яке призвело до смерті. Причина смерті ОСОБА_4 за даними патолога-анатомічного розтину: Прогресування онкологічного процесу. Злоякісне новоутворення ободової кишки з метастазами. За період хвороби ОСОБА_4 потребувала проведення лікарських процедур (оперативне лікування, пройшла 6 курсів поліхіміотерапії), отримувала знеболювання та спазмолітики. З 25.09.2018 в зв'язку з прогресуванням онкологічного процесу потребувала постійної сторонньої допомоги. Догляд за ОСОБА_4 у період хвороби здійснював ОСОБА_1 , заяви про отримання наркотичних засобів оформлена на ОСОБА_1 (а.с. 36).
Довідки, виписки з медичної картки стаціонарного хворого, заява на отримання наркотичних засобів психотропних речовин і виконання призначень лікаря, підтверджують хворобу ОСОБА_4 (а.с. 37-53).
Кошти на придбання ліків та проведення оперативного лікування ОСОБА_4 , підтверджується довідками та чеками (а.с. 54-59).
Однак як встановлено в судовому засіданні при допиті свідків, та відповідно до довідки КНП «ЦПМСД м. Павлограда» від 14.06.2019 за № 540, ОСОБА_4 дійсно хворіла з квітня 2017 року захворюванням сліпої кишки, яке призвело до смерті, однак безпорадний стан у хворої та прогресування хвороби від якої остання потребувала постійної сторонньої допомоги та знеболювання не було тривалим, так як розпочалося з кінця вересня 2018 року, а померла ОСОБА_4 15.11.2018.
Відповідно до довідки про заробітну плату № 1369 від 25.09.2019, ОСОБА_4 працювала КП «Павлоградтеплоенерго» на посаді оператора теплового пункту ПЗТО ПМЗ, заробітна плата за період червень 2017 по листопад 2018 року складала 67 836,68 грн. Також ОСОБА_4 отримувала матеріальну допомогу 31.05.2017 у розмірі тарифного окладу, 27.08.2018 у розмірі середньої заробітної плати, 21.11.2018 у розмірі 700 грн. (а.с. 164-165).
ОСОБА_4 знаходилася на обліку в УПФУ в Дніпропетровській області та отримувала пенсію по інвалідності з 07.08.2017 по листопад 2018 року в сумі 23 731,11 грн., що підтверджується довідкою ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 30.10.2019. (а.с. 189-190).
Отже, у судовому засіданні встановлено та визнано сторонами, що за життя ОСОБА_4 знаходилась у трудових відносинах до смерті, отримувала заробітну плату, пенсію, матеріальну допомогу. Вказане дає підстави вважати, що позивач матеріально не забезпечував спадкодавця повністю, а в них був спільний бюджет.
Отже, в судовому засіданні встановлено, що позивач піклувався про спадкодавця, надавав турботу, матеріальну та іншу допомогу яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, догляд, ремонт квартири, але не встановлена та доказово не підтверджена саме сукупність юридичних фактів, визначених ст. 1259 ЦК України, так як в судовому засіданні не підтверджено: тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3, матеріальне забезпечення спадкодавця та знаходження спадкодавця в безпорадному стані (стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби) протягом тривалого часу.
Тому, позовні вимоги в частині надання позивачу права на спадкування після смерті ОСОБА_4 разом із спадкоємцями першої черги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме в частині встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з грудня 2004 року по 15 листопада 2018 року, в іншій частині позову слід відмовити.
Щодо судових витрат суд зазначає наступне.
У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судові витрати покладається на сторонни пропорційно розміру задоволених позовнихвимог.
Відповідно до ч. 1, 3ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно дост. 137 ЦПК Українивитрати,пов'язані зправничою допомогоюадвокатанесуть стороникрім випадківнадання правничоїдопомоги зарахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1)розмір витратна правничудопомогу адвоката,в томучислі гонораруадвоката запредставництво всуді таіншу правничудопомогу,пов'язану зісправою,включаючи підготовкудо їїрозгляду,збір доказівтощо,а такожвартість послугпомічника адвокатавизначаються згідноз умовамидоговору пронадання правничоїдопомоги тана підставівідповідних доказівщодо обсягунаданих послугі виконанихробіт таїх вартості,що сплаченаабо підлягаєсплаті відповідноюстороною аботретьою особою; 2)розмір суми,що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката,необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витратна оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Позивачем був сплачений судовий збір в сумі 1152,60 грн., з них 384,20 грн. за позовну вимогу немайнового характеру, тому судовий збір в цій частині підлягає частковому стягненню з відповідачів на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 192,10 грн. з кожного окремо.
Представником відповідача ОСОБА_2 надано розрахунок судових витрат детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, акт приймання-передачі виконаних робіт, копію квитанції про оплату правничої допомоги на суму 5 000,00 грн., клопотань про зменшення розміру судових витрать не надходило, тому стягненню з позивача на користь відповідача ОСОБА_2 підлягають судові витрати пропорційно розміру позовних вимог в задоволенні яких відмовлено, а саме в розмірі 3750 грн.
Керуючись ст. 5,12,13, 81, 89, 258,259,263-265,268,273 ЦПК України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_3 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_2 ), третя особа: Перша Павлоградська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області (ЄДРПОУ 02891115, адерса: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Харківська, 114), про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання права власності та зміну черговості у праві на спадкування - задовольнити частково.
Встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з грудня 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_5 .
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 192,10 грн (сто дев'яносто дві гривні 10 копійок) з кожного окремо.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у сумі 3750 грн (три тисячі сімсот п'ятдесят).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк, з дня його проголошення, апеляційної скарги.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyest.r.court.gov.ua.
Суддя А. С. Зінченко