Іменем України
26 березня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4114/20
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Шембелян В.С.,
за участю секретаря судового засідання - Пономарьової О.І.,
представника позивача - Степанової О.В.,
представника відповідача - Азаренкової Н.В.,
представника другого відповідача - Ахтирської Л.О.,
представника другого відповідача - Матусевич Р.М.,
третьої особи - Куцевола С.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (скорочено-АРМА), других відповідачів Луганської обласної прокуратури, Головного управління ДФС у Луганській області, Головного управління Національної поліції Луганської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 , про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,-
22 жовтня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивачка) до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - відповідач, відповідач І), з такими позовними вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, що полягає у не здійсненні заходів щодо прийняття в управління за ухвалою слідчого судді Старобільського районного суду Луганської області від 04 вересня 2018 року (ЄУН 431/4674/18 Провадження 1-кс/431/934/18) вугілля марки ДГ об'ємом 1887,7 метрів кубічних, на яке ухвалою слідчого судді Лисичанського міського суду Луганської області від 04.07.2018 року у справі 415/4865/18 (провадження №1-кс/415/1087/18) накладено арешт у кримінальному провадженні № 12018130530000523 від 23.06.2018;
- зобов'язати Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів вчинити дії з фактичного прийняття в управління за ухвалою слідчого судді Старобільського районного суду Луганської області від 04 вересня 2018 року (ЄУН 431/4674/18 Провадження 1-кс/431/934/18) вугілля марки ДГ об'ємом 1887,7 метрів кубічних, на яке ухвалою слідчого судді Лисичанського міського суду Луганської області від 04.07.2018 року у справі 415/4865/18 (провадження №1-кс/415/1087/18) накладено арешт у кримінальному провадженні № 12018130530000523 від 23.06.2018;
- зобов'язати Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів з метою подальшого управління/розпорядження арештованим майном звільнити комплекс виробничих будівель і споруд, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належить на праві власності ОСОБА_1 від майна, яке передано Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів в управління за ухвалою слідчого судді Старобільського районного суду Луганської області від 04 вересня 2018 року (ЄУН 431/4674/18 Провадження 1-кс/431/934/18), шляхом вивозу його з комплексу виробничих будівель і споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачці на праві приватної власності належить комплекс виробничих будівель і споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 . Загальна площа об'єкта - 920 кв.м.
З липня 2018 року на території виробничого комплексу, що належить ОСОБА_1 , зберігається штабель (насип) породи чорного кольору, яка за зовнішніми ознаками схожа на вугілля, який визнано речовим доказом та накладено арешт в межах кримінального провадження № 12018130530000523 від 23 червня 2018 року ухвалою слідчого судді Лисичанського міського суду Луганської області № 415/4865/18 (провадження 1 -кс/415/1087/18) від 04.07.2018. Позивач не є учасником кримінального провадження та не є власником майна, що зберігається на її території.
Ухвалою слідчого судді Старобільського районного суду Луганської області від 04 вересня 2018 року (ЄУН 431/4674/18 Провадження 1 -кс/431/934/18) за клопотанням прокуратури Луганської області у кримінальному провадженні № 12018130530000523 від 23.06.2018 ця порода була передана Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (код ЄДРПОУ 41037901) в управління для реалізації або передачі в управління за договором у порядку та на умовах, визначених статтями 1, 9, 19-24 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів». Контроль за виконанням ухвали було покладено на прокурора, що здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12018130530000523 від 23.06.2018.
Позивач та її представники неодноразово зверталися до відповідача та органів прокуратури із заявами та скаргами з проханнями вжити заходи щодо вивозу гірничої маси (породи) з її об'єкту, звільнення території та відшкодування завданих їй збитків. Але відповідач ухвалу суду не виконав.
Крім того, для охорони цієї гірничої (вугільної) маси на об'єкті перебувають озброєні поліцейські Батальйону поліції особливого призначення ГУНП в Луганській області і, як вбачається з листа ГУ НП в Луганській області № 4126/111/18/002-2020 від 01.06.2020, їх присутність пояснюється необхідністю здійснення охорони гірничої маси, яка є речовими доказами за ЄРДР № 12018130530000523 від 23.06.2018, із зауваженням, що саме на виконання вимоги прокуратури Луганської області (від 11.07.2018 року № 17/2-956 вих18) цю гірничу масу було взято під охорону. Також зазначено, що охорона буде здійснюватися в подальшому, поки прокуратурою Луганської області не буде здійснено заходів з фактичної передачі арештованого майна за актами приймання-передавання до АРМА.
У відповідь на письмове звернення ОСОБА_1 . Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів повідомило, що заходи з фактичного приймання переданого їм на підставі ухвали слідчого судді Старобільського районного суду Луганської області від 04 вересня 2018 року (ЄУН 431/4674/18 Провадження 1-кс/431/934/18) майна від правоохоронних органів за актами прийому - передавання в порядку, передбаченому п.4 ст. 14 Положення про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, затверджених постановою КМУ від 11.07.2018 № 613 не проводилось, а кримінальне провадження № 12018130530000523 від 23.06.2018 закрито постановою слідчого СВ Попаснянського ВП ГУНП в Луганській області від 26.06.2019 (лист № 31/Д-27-20/6 від 11.03.2020).
Таким чином, в результаті бездіяльності АРМА позивачка більше двох років позбавлена права вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своїм власним майном.
Заходів стосовно виконання ухвали слідчого судді Старобільського районного суду Луганської області від 04 вересня 2018 року (ЄУН 431/4674/18 Провадження 1-кс/431/934/18) відповідачами не здійснювалось. А тому позивачка вважає за необхідне звернутися за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів до суду.
У справі вчинені такі процесуальні дії:
Ухвалою суду від 06.11.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження, залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Луганську обласну прокуратуру (т. 1 арк. спр. 34-36).
Ухвалою суду від 21.12.2020 витребувано від Луганської обласної прокуратури докази по справі, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів (т. 1 арк. спр. 175).
Ухвалою суду від 26.01.2021 залучено до участі у справі у якості другого відповідача Головне управління Національної поліції в Луганській області (відповідач ІІ) (т. 1 арк. спр. 222).
Ухвалою суду від 02.02.2021 залучено до участі у справі у якості другого відповідача Луганську обласну прокуратуру (далі - відповідач ІІІ), змінивши її процесуальний статус з третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача на другого відповідача в справі відповідно; залучено до участі у справі у якості другого відповідача Головне управління ДФС у Луганській області (далі - відповідач ІV); відкладено підготовче засідання (т. 1 арк. спр. 236-237).
Ухвалою суду від 11.02.2021 залишено відкритим клопотання представника відповідача АРМА щодо залишення без розгляду у зв'язку з пропущенням строку звернення до суду ОСОБА_1 (т. 2 арк. спр. 12).
Ухвалою суду від 11.02.2021 у задоволенні клопотання представника відповідача АРМА про закриття провадження відмовлено, спір визнано публічно-правовим та таким, що підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, оскільки позивач не є стороною в кримінальному провадженні та не має можливості захистити свої права відповідно до вимог КПК України (т. 2 арк. спр. 13).
Ухвалою суду від 11.02.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні; викликано свідка у судове засідання; витребувано від Луганської обласної прокуратури, Головного управління служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях докази уо справі (т. 2 арк. спр. 14).
Ухвалою суду від 25.03.2021 залучено до участі у справі, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 (т. 2 арк. спр. 175).
Ухвалою суду від 25.03.2021 визнано причини пропуску строку звернення до суду поважними та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду (т. 2 арк. спр. 176).
Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів позовних вимог не визнало про що 03.12.2020 надало відзив на позовну заяву (т.1 арк. спр. 110-115) у якому заперечувало проти позовних вимог.
Обґрунтовуючи заперечення проти позову, відповідач І зазначив, що 23.06.2018 Попаснянським ВП ГУНП в Луганській області відкрито кримінальне провадження № 12018130530000523 за фактом незаконного видобутку корисних копалин невідомими особами в районі Желатинового заводу, що на території Мирнодолинської селищної ради Попаснянського району Луганської області, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України.
27.06.2018, в період часу з 18 години 10 хвилин до 20 години 30 хвилин, під час проведення огляду місця події, а саме, відкритої місцевості, розташованої на відстані приблизно 1500-2000 метрів на схід від Желатинового заводу міста Лисичанська Луганської області було виявлено та вилучено спецтехніку та штабель (насип) породи чорного кольору, яка за зовнішніми ознаками схожа на вугілля в кількості близько 1700-1750 м. кубічних, яка була залишена посеред поля (згідно з відомостями, зазначеними в Ухвалі слідчого судді Лисичанського міського суду про арешт майна від 04.07.2018р. по справі № 415/4865/18).
04.07.2018 ухвалою слідчого судді Лисичанського міського суду Луганської області по справі № 415/4865/18 накладено арешт на тимчасово вилучене майно - штабель (насип) породи чорного кольору, яка за зовнішніми ознаками схожа на вугілля в кількості близько 1700-1750 м. кубічних. 04.07.2018 зазначена вугільна маса зникла з попереднього місця зберігання, що підтверджується відомостями, зазначеними в ухвалі слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 12.10.2018 у справі № 428/11528/18.
10.07.2018 під час слідчого експерименту у кримінальному провадженні № 42018131240000067 встановлено місцезнаходження іншого арештованого майна у кримінальному провадженні № 12018130530000523 - гірничої маси, за зовнішніми ознаками схожої на вугілля, яка знаходиться на території комплексу виробничих споруд за адресою: АДРЕСА_1 та 11.07.2018; прокуратурою Луганської області винесено постанову про визнання речовим доказом вказаної гірничої маси та передачі її на зберігання слідчому, що здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018130530000523, що підтверджується відомостями з листа Головного управління Національної поліції в Луганській області від 01.06.2020 № 4126/111 18 02-2020, доданого ОСОБА_1 до позовної заяви.
04.09.2018 Ухвалою Старобільського районного суду Луганської області у справі № 431/4674/18 вугілля марки ДГ об'ємом 1887,7 метрів кубічних, на яке ухвалою Лисичанського міського суду Луганської області від 04.07.2018 у справі № 415/4865/18 накладено арешт, передано Національному агентству в управління для реалізації або передачі в управління за договором у порядку та на умовах, визначених статтями 1, 9, 19-24 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів».
Набрання законної сили ухвалою слідчого судді чи суду про передання активів в управління приводять до виникнення в АРМА речового права з управління арештованими активами. Натомість, виникнення такого права не тотожне прийому активу в управління АРМА. Для того, щоб АРМА мало змогу реалізувати свої повноваження на здійснення заходів з управління активами, воно має отримати не лише юридичний титул, а й власне самі активи, тобто прийняти їх як такі, що дійсно існують.
Відповідач І зазначає, що матеріали позовної заяви не містять доказів, які б свідчили, про те, що АРМА ухилялася від підписання акту приймання-передачі активів або бездіяльність саме АРМА стала наслідком неприйняття активів в управління АРМА.
Для того, щоб АРМА мало змогу реалізувати свої повноваження на здійснення заходів з управління активами, воно має отримати не лише юридичний титул, а й власне самі активи, тобто прийняти їх як такі, що дійсно існують.
Національне агентство неодноразово зверталось до Прокуратури Луганської області з листами щодо підтвердження фактичної наявності арештованого майна в об'ємі, визначеному в ухвалі Старобільського районного суду Луганської області від 04.09.2018р. по справі № 431/4674/18, а прокуратурою Луганської області не здійснено заходи з фактичної передачі арештованого майна за актами приймання-передачі, що підтверджується відомостями з листа Головного управління Національної поліції в Луганській області від 01.06.2020р. № 4126/111 18 02-2020, доданого ОСОБА_1 до позовної заяви.
Таким чином на думку відповідача І, враховуючи ті обставини, що: Національним агентством вживалися дії, спрямовані на прийняття активу від прокуратури Луганської області; актив, одразу після його арешту було розкрадено, а згодом зафіксовані випадки його неодноразового самозаймання, що унеможливило його прийняття в управління АРМА; матеріали позовної заяви не містять належних доказів тих обставин, що саме внаслідок бездіяльності АРМА вказане вугілля було розміщене та зберігається на об'єкті позивача всупереч її волі, тому позов в частині визнання протиправною бездіяльності АРМА задоволенню не підлягає, на їх думку.
Щодо вимоги про зобов'язання Національного агентства вчинити дії з фактичного прийняття в управління активу, відповідач І посилається на такі обставини.
З приписів підпункту 14 пункту 4 Положення про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 року № 613 вбачається, що прийняття АРМА в управління активу відбувається шляхом підписання акту приймання-передачі активу між представником АРМА та представником прокуратури.
Під час документального оформлення факту прийняття активу встановлюється його обсяг та стан. Станом на теперішній час акт приймання-передачі активу між представниками АРМА та прокуратурою не підписано.
Вимога про зобов'язання АРМА вчинити дії з фактичного прийняття в управління вугілля марки ДГ об'ємом 1887,7 метрів кубічних за відсутності підписаного акту приймання-передачі арештованого активу суперечить приписам чинного законодавства України та не спрямована на ефективний захист прав позивача, оскільки метою позивача є звільнення її об'єкту від стороннього майна.
Актив - вугілля зберігається з порушенням встановлених правил, а саме, абз. 2 п. 4.9. Інструкції про порядок та умови поставки, закладення, зберігання і відпуску вугілля державного резерву на пунктах відповідального зберігання, затвердженої наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 19.10.2012 № 1157, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 грудня 2012 за № 2164/22476, відповідно до якого забороняється зберігання вивантаженого вугілля у безформних купах та навалом більше, ніж дві доби. До того ж актив неодноразово самозаймався. Кримінальне провадження № 12017130530000523 від 23.06.2018 закрито, доля речових доказів під час закриття кримінального провадження не була вирішена.
Таким чином, на думку відповідача І, враховуючи, що внаслідок неналежного збереження активу його якісно-кількісні показники зазнали змін, актив не відповідає вимогам, встановленим ч. 6 ст. 100 КПК України та характеристикам, зазначеним в ухвалі Старобільського районного суду Луганської області від 04 вересня 2018рокупо справі № 431/4674/18, кримінальне провадження № 12017130530000523 від 23.06.2018 закрито, тому здійснення АРМА заходів з прийняття активу та його управління шляхом реалізації або передачі в управління за договором у порядку та на умовах, визначених статтями 1, 9, 19-24 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» суперечитиме приписам ч. 6 ст. 100 КПК України та є неможливим.
Щодо вимоги про зобов'язання Національного агентства з метою подальшого управління чи розпорядження арештованим майном звільнити комплекс виробничих будівель і споруд, що належать позивачеві, відповідач АРМА зазначив наступне.
Відповідно до листів Луганської обласної прокуратури від 25.09.2020 № 11-3156-20, Національного агентства від 11.03.2020 № 31/Д-27-20/6, Головного управління Національної поліції в Луганській області від 01.06.2020 № 4126/111 18 02-2020, доданих ОСОБА_1 до позовної заяви, кримінальне провадження № 12018130530000523 закрито у зв'язку із закінченням строку досудового розслідування на підставі абз. 14 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Між тим, згідно з вимогами ч. 2 ст. 100 КПК України речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов'язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Приписами ч. 9 ст. 100 КПК України передбачено, що у разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу.
Оскільки кримінальне провадження закрито, то, на думку АРМА, особами, зобов'язаною вирішити долю речових доказів, у тому числі і звільнити комплекс позивача від них, є слідчий СВ Попаснянського ВП ГУНП в Луганській області та Луганська обласна прокуратура, які мають ініціювати в порядку КПК України вирішення цього питання перед судом, що підтверджено практикою Верховного суду.
З урахуванням вищевикладеного, відповідач І вважає, що він є неналежним відповідачем у справі, тому позовні вимоги до нього не підлягають задоволенню.
Також 21.12.2020 на адресу суду від відповідача І надійшли письмові пояснення у справі (т. 1 арк. спр. 158-160), у яких останній додатково зазначив, що позивачка у позовній заяві, зазначає, що їй на праві приватної власності належить комплекс виробничих будівель і споруд, загальною площею 920,00 кв. м розташованих за адресою: АДРЕСА_1 . За твердженням позивачки з липня 2018 року на належному ОСОБА_1 об'єкті зберігається штабель (насип) породи чорного кольору.
Між тим, вказане твердження позивачки не відповідає дійсності, оскільки вказане вугілля зберігається не у будівлях і спорудах позивача, які знаходяться за вказаною адресою, а на земельній ділянці поряд. Вказане також підтверджується фото, зробленими працівниками Північно-східного ТУ АРМА під час огляду активу 29.01.2020, згідно з якими відстань від купи вугілля до будівель позивача становить щонайменше 6 метрів.
Згідно з Інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку кадастровий номер 4423857200:07:001:0005, земельна ділянка за адресою: Луганська область, Попаснянський район Малорязанцевська селищна рада належить державі в особі Луганської обласної державної адміністрації.
Доказів, які б підтверджували, що позивач несе будь-які витрати через знаходження вугільної маси поряд з її нерухомим майном матеріали справи не містять. Таким чином, доводи позивачки про порушення її прав, свобод чи інтересів на думку відповідача І є абстрактними, не містять жодного належного та допустимого доказу негативного впливу на її конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси.
Також відповідач І зазначив, що відповідно до ухвали Старобільського районного суду від 04.09.2018 по справі № 431/4674/18 в управління Національному агентству передано паливно-мастильну сировину вугілля марки ДГ 1887,7 метрів кубічних.
З інформації, викладеної у листі Прокуратури Луганської області від 20.06.2019 № 04/5-22208 вих 19, доданого до письмових пояснень по справі № 360/4114/20 Луганської обласної прокуратури, вбачається, що за заявою старшого слідчого з ОВС ВРКП СУ ФР ГУ ДФС у Луганській області 01.02.2019 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості № 12019130240000234 за фатом замаху на розкрадання та можливого розкрадання вилученого вугілля, яке зберігалось за адресою АДРЕСА_1 .
З ухвали слідчого судді Сєвєродонецького міського суду від 28.07.2020 у справі № 428/5935/20 про продовження строку досудового розслідування вбачається, що до 30.01.2019 арештоване вугілля вивозилось на вантажних автомобілях, станом на 28.07.2020 викрадене арештоване вугілля правоохоронними органами не знайдено.
З метою встановлення наявності активу, переданого в управління АРМА ухвалою Старобільського районного суду від 04.09.2018 по справі № 431/4674/18, працівниками Північно-східного ТУ АРМА проведено огляд активу, його фотофіксацію, за результатами проведених дій складено звіт. З фото, доданих до звіту вбачається, що Актив зменшився у декілька разів у своїй масі, фактично перестав існувати, і те, що наразі знаходиться на місці Активу не має ніякої цінності.
Згідно з ч. 6 ст. 100 Кримінального процесуального кодексу України до Національного агентства можуть бути передані активи вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на грудень 2020 року становить 875 600,00 грн. Наразі, актив фактично знецінено, його кількісно-якісні показники не відповідають показникам, зазначеним як в ухвалі Старобільського районного суду Луганської області від 04.09.2018 по справі № 431/4674/18, так і в позовних вимогах ОСОБА_1 , тобто, навіть у випадку задоволення позову ОСОБА_1 , виконати таке рішення суду буде неможливо.
На виконання умов ухвали суду від 24.12.2020, Луганської обласною прокуратурою через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) надано письмові пояснення у справі від 19.01.2021 № 15/1-37вих-21 (т. 1 арк. спр. 182-183), у яких зазначено наступне.
В провадженні Попаснянського ВП ГУНП в Луганській області перебуває кримінальне провадження № 62020050000000544 від 20.03.2020 за фактом замаху на викрадення вилученого вугілля в особливо великому розмірі, яке зберігається за адресою: АДРЕСА_1 , а також викрадення вилученого вугілля в особливо великому розмірі, яке зберігається за адресою: АДРЕСА_1 , за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 5 ет. 185, ч. 5 ст. 185 КК України. На цей час досудове розслідування триває.
Слідчими Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, розслідувалося кримінальне провадження № 12019130240000234 від 01.02.2019, розпочате за фактом вчинення невстановленими особами 01.02.2019 замаху на розкрадання майна (вилученої вугільної маси, яку визнано речовим доказом та на яку накладено арешт і передано відповідно до акту прийому-передачі на відповідальне зберігання ОСОБА_2 під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12018130530000523 від 23.06.2018 за ч. 2 ст. 240 КК України від 20.07.2018), а також часткового викрадення вказаної вугільної маси, забезпечення охорони якого доручено БПОП ГУНП в Луганській області «Луганськ-1».
27.03.2020 за результатами досудового розслідування постановою слідчого Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, прийнято рішення про закриття кримінального провадження № 12019130240000234 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. Крім того, слідчим управлінням ФР ГУ ДФС у Луганській області проводилося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018130530000523 від 23.06.2018 за ч. 2 ст. 240 КК України, процесуальне керівництво у якому здійснювали прокурори відділу прокуратури Луганської області. Постановою заступника прокурора області від 18.06.2019 подальше досудове розслідування доручено СВ Попаснянського ВП ГУНП у Луганській області.
26.06.2019 слідчим СВ Попаснянського ВП прийнято рішення про закриття кримінального провадження № 12018130530000523 від 23.06.2018 у зв'язку з закінченням строку досудового розслідування, на підставі ч. 1 ст. 284 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Старобільського районного суду Луганської області від 04.09.2018 задоволено клопотання начальника відділу прокуратури Луганської області про визначення порядку зберігання речових доказів шляхом визначення порядку виконання ухвали про арешт майна. Зокрема, Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - АРМА) передано в управління для реалізації або передачі в управління за договором у порядку та на умовах, визначених статтями 1, 9, 19-24 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», паливно-енергетичну сировину - вугілля марок Д та ДГ загальною масою 53840 кілограмів, на яке ухвалою слідчого судді Лисичанського міського суду Луганської області від 10.07.2018 у справі № 415/4865/18 (провадження № 1- кс/415/1128/18) накладено арешт та вугілля марки ДГ об'ємом 1887,7 метрів кубічних, на яке ухвалою слідчого судді Лисичанського міського суду Луганської області від 04.07.2018 року у справі 415/4865/18 (провадження №1- кс/415/1087/18) накладено арешт у кримінальному провадженні № 12018130530000523 від 23.06.2018.
Як свідчать матеріали адміністративної справи АРМА прийняло в управління вказане вугілля, що підтверджується наступним: вжиття заходів щодо оцінки Активів з метою подальшої їх передачі для реалізації; інформаційне повідомлення щодо реалізації Активів з зазначенням дати проведення електронних торгів; інформація про результати проведених торгів та вжиття заходів щодо процедури проведення повторних електронних торгів.
Таким чином, долю речових доказів було вирішено ухвалою слідчого судді Старобільського районного суду Луганської області від 04.09.2018. У зв'язку з чим, при закритті кримінального провадження дане питання не вирішувалося.
Від Головного управління Національної поліції в Луганській області надійшли письмові пояснення у справі від 10.02.2021 № 163/111/28-2021 (т. 1 арк. спр. 245-247), в яких відповідач ІІ на виконання ухвали суду від 26.01.2021 зазначив, що відповідно до інформації, отриманої з БПОП ГУНП в Луганській області щодо заходів забезпечення поліцейськими охорони вугільної маси, що знаходиться на промисловому майданчику комплексу виробничих будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1 , вказані заходи здійснюються на підставі листа прокуратури Луганської області від 11.07.2018 № 17/2-956 вих. 18, постанови прокуратури Луганської області в межах кримінального провадження № 42018131240000067 від 05.07.2018 про визнання речових доказів від 11.07.2018 у якій вказано, що копію постанови направлено начальнику ГУНП в Луганській області для організації фізичної охорони і зберігання речових доказів.
Відповідач АРМА 25.02.2021 надав письмові пояснення у справі (т. 2 арк. спр. 36-37), у яких зазначені такі обставини.
26.06.2019 слідчим СВ Попаснянського ВП прийнято рішення про закриття кримінального провадження № 120018130530000523 у зв'язку з закінченням строку досудового розслідування на підставі ч. 1 ст. 284 КПК України. Відповідна постанова слідчого долучена до матеріалів цієї справи разом із письмовими поясненнями Луганської обласної прокуратури від 19.01.2021.
Контекстний аналіз приписів профільного закону про АРМА, норм ст. 100, 170, 174 КПК України, ст. ст. 96-1, 96-2 КК України, Конституції України, практики Європейського суду з прав людини, згідно з якою втручання в право власності повинно мати законні підстави та мету, а також бути пропорційним публічному інтересу, дозволяє дійти висновку, що реалізація повноважень АРМА з управління арештованим майном можлива з моменту передачі активу в управління АРМА на підставі ухвали суду та виключно до закриття кримінального провадження з підстав, зазначених у абзаці 14 ч. 1 ст. 284 КПК України в редакції чинній станом на 26.06.2019, оскільки закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строку досудового розслідування виключає можливість конфіскації, спеціальної конфіскації речових доказів.
На думку АРМА, повинні бути оцінені судом критично доводи Луганської обласної прокуратури стосовно того, що відсутня необхідність у вирішені долі речових доказів після закриття кримінального провадження, оскільки, як вважає прокуратура, їх доля вже вирішена на стадії досудового слідства.
Так, на стадії досудового слідства в порядку ч. 6. ч.7 ст. 100 КПК України вирішується питання щодо зберігання речових доказів, тоді як із закриттям кримінального провадження є необхідність у вирішенні їх долі відповідно до приписів ч. 9 ст, 100 КПК України, тобто мова йде про різні правові режими речових доказів і різні наслідки прийнятих рішень.
Отже, враховуючи, що станом на час звернення до суду ОСОБА_1 з цим позовом кримінальне провадження закрито, управління активом Національним агентством неможливе, що виключає будь-які дії зі сторони Національного агентства по відношенню до активу, у тому числі і його переміщення.
Також Луганською обласною прокуратурою надано відзив на позовну заяву від 23.02.2021 № 15/1-131вих-2 (т. 2 арк. спр. 62-64), в якому навів доводи, аналогічні викладеним у письмових поясненнях, наданих раніше, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідач ІV, Головне управління ДФС у Луганській області, відзиву та письмових пояснень суду не надав.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити. Вважала, що саме бездіяльністю АРМА порушено право власності позивача вільно користуватися та розпоряджатися територією виробничого комплексу, оскільки вугільна маса не була реалізована чи передана на зберігання на підставі договору відповідального зберігання. Отже відповідач І не реалізував надані йому чинним законодавством повноваження, тому допустив протиправну бездіяльність, чим порушив права позивача.
Представник АРМА заперечувала проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що АРМА відповідно до вимог чинного законодавства могла лише здійснити реалізацію вказаного майна, оскільки воно не має індивідуальних ознак, які мають значення для розгляду кримінальної справи, а його зберігання складне та затратне. Однак, навіть у разі реалізації цього майна АРМА, на їх рахунках мала залишатися грошова сума від такої реалізації, доля якої мала бути вирішена повноважними органами в межах кримінального провадження. Тому саме невирішення долі речових доказів в межах кримінального провадження на момент його закриття та нескасування заходів з охорони цього майна продовжує порушувати права позивача на сьогодні. Просила відмовити в задоволенні позовних вимог до АРМА.
Представники відповідачів ІІ та ІІІ підтримали доводи, викладені в письмових поясненнях та відзиві, просили суд відмовити в задоволенні позову, оскільки а ні дії, а ні бездіяльність органів досудового слідства поліції та прокуратури позивач не оскаржує, належні докази порушення прав позивача зазначеними органами матеріали справи не містять.
Третя особа, ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити, оскільки на його неоднаразові звернення з вимогою звільнити територію комплексу від вказаного майна через його самозаймання, псування асфальтного покриття виробничого майданчика відповідачами не прийнято жодного рішення, кримінальні провадження № 1201813053000523 та № 42018131240000067 закриті, вугільна маса не вивезена, не продана, продовжують здійснюватися заходи щодо її охорони та зберігання органами поліції, що перешкоджає можливості користування позивачем її майном, здачі його в оренду.
Як свідок ОСОБА_2 надав суду показання, що він та позивач ОСОБА_1 проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу, він має довіреність бути її представником у суді та інших органах, а також довіреність на продаж цього виробничого комплексу, повноважень щодо управління цим майном йому позивачем надано не було. Працівники ГУ ДФС у Луганській області, в провадженні яких перебувало кримінальне провадження, умовили його підписати акти прийому-передачі від 20.07.2018 та від 06.08.2018 вугільних мас, пояснюючи, що це тимчасові заходи на час, поки не знайдеться інше місце зберігання цього вугілля. На час складання цих актів була чинна довіреність, видана ОСОБА_1 на ім'я ОСОБА_2 на продаж виробничого комплексу, якої, як йому пояснили, достатньо для підписання актів. Він погодився, однак дружині про це не розповів одразу. Згодом, коли вугільні маси почали горіти від самозаймання, ОСОБА_1 стало відомо про акти. Будь-які звернення до відповідачів до сьогодні результатів не надали.
Заслухавши пояснення представників та третьої особи, показання свідка, дослідивши матеріали кримінального провадження № 1201813053000523 від 23.06.2018 (чотири томи) та матеріали адміністративної справи, що розглядається (2 томи), розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив такі обставини справи.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 (т. 1 арк. спр. 6).
Позивачці на праві приватної власності на підставі договору купівлі - продажу № 280 від 20.03.2018, виданого приватним нотаріусом Лисичанського міського нотаріального округу Бабенко О.В., належить комплекс виробничих будівель і споруд загальною площею 920 кв. м, розташованих за адресою Луганська обл., Попаснянський район, Малорязанцевська селищна рада, б. № 0 (т. 1 арк. спр. 13-14, 208-214).
23.06.2018 слідчим Попаснянського ВП ГУНП в Луганській області за дорученням заступника начальника відділу поліції начальника слідчого відділення Попаснянського ВП ГУНП в Луганській області розпочате досудове розслідування у кримінальному провадженні № 1201813053000523 за фактом повідомлення про те, що 22.06.2018 невідомі особи в районі Желатинового заводу, що на території Мирнодолинської селищної ради Попаснянського району Луганської області проводять незаконний видобуток корисних копалин (т. 2 арк. спр. 115).
Постановою Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області від 27.06.2018 визнано та залучено в якості речового доказу до матеріалів кримінального провадження № 1201813053000523 від 23.06.2018 зокрема штабель (насип) породи чорного кольору, яка за зовнішніми ознаками схожа на вугілля в кількості 1700-1750 метрів кубічних (т. 2 арк. спр. 117-118).
Ухвалою Лисичанського міського суду від 04.07.2018 у справі № 415/4865/18 в межах кримінального провадження 12018130530000523 від 23.06.2018 накладено арешт на тимчасово вилучене майно, з метою забезпечення збереження від приховування, псування та пошкодження, знищення та відчуження зокрема штабель (насип) породи чорного кольору, яка за зовнішніми ознаками схожа на вугілля в кількості близька 1700-1750 м. кубічних, який разом з іншими речовими доказами (технікою та транспортними засобами, які могли використовуватися для незаконного здобування вугілля відкритим способом) зберігалися простонеба на місці їх виявлення - на відстані 1500 - 2000 метрів від Желатинового заводу м. Лисичанськ Мирнодолинської селищної ради Попаснянського району Луганської області (т. 1 арк. спр. 15-16, т. 2 арк. спр. 119).
Постановою Лисичанської місцевої прокуратури від 04.07.2018 забезпечено охорону та збереження речових доказів у кримінальному провадженні, зокрема штабелю (насипу) породи чорного кольору, яка за зовнішніми ознаками схожа на вугілля в кількості близька 1700-1750 м. кубічних, що знаходяться на території ФОП ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_3 (т. 2 арк. спр. 121-122).
Постановою Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області від 04.07.2018 визнано та приєднано в якості речового доказу до кримінального провадження № 1201813053000523, виявлену та вилучену породу чорного кольору, яка за зовнішніми ознаками схожа на вугілля в кількості 800 метрів кубічних, а ухвалою Лисичанського міського суду від 10.07.2018 у справі № 415/4865/18 накладено арешт на вказаний речовий доказ (т. 2 арк. спр. 125,126).
Ухвалою Лисичанського міського суду від 10.07.2018 у справі № 415/4865/18 в межах кримінального провадження 12018130530000523 від 23.06.2018 накладено арешт на тимчасово вилучене майно - породу чорного кольору, яка за зовнішніми ознаками схожа на вугілля в кількості близько 800 м кубічних (яке раніше було виявлено на відстані 1500 - 2000 метрів від Желатинового заводу м. Лисичанськ Мирнодолинської селищної ради Попаснянського району Луганської області як штабель (насип) породи чорного кольору, яка за зовнішніми ознаками схожа на вугілля в кількості близька 1700-1750 м. кубічних), а потім вивезено та знаходиться на зберіганні на території будівель та споруд, що належить ОСОБА_4 , за адресою АДРЕСА_4 , передане на відповідальне зберігання ОСОБА_5 (т. 1 арк. спр. 15-16, т. 2 арк. спр. 119).
Постановою Прокуратури Луганської області від 10.07.2018 доручено проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 1201813053000523 від 23.06.2018 слідчому управлінню фінансових розслідувань ГУ ДФС у Луганській області (т. 2 арк. спр. 127).
Відповідно до акту прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей на відповідальне зберігання від 20.07.2018 старший слідчий з ОВС ВРКП СУ ГУДФС у Луганській області майор податкової міліції ОСОБА_6 передав, вилучені в ході обшуку 18.07.2018 в кримінальному провадженню № 42018131240000067 від 05.07.2018, а ОСОБА_2 прийняв на відповідальне зберігання наступні товарно-матеріальні цінності, а саме: гірничу масу чорного кольору загальним об'ємом 1887,7 метрів кубічних, яка на момент передавання знаходиться на території комплексу виробничих будівель і споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 . Прийняті на відповідальне зберігання товарно-матеріальні цінності будуть зберігатися за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 арк. спр. 56, т. 2 арк. спр. 153).
Постановою старшого слідчого ОВС ВРК СУ ФР ГУ ДФС у Луганській області від 27.07.2018 ОСОБА_6 в кримінальному провадженні 12018130530000523 від 23.06.2018 визнано комплекс виробничих будівель і споруд, розташований за адресою Луганська область, Попаснянський район, селищна рада Малорязанцівська, який належить на праві власності ОСОБА_1 , місцем зберігання вилученого в ході обшуку 18.07.2018 (в кримінальному провадженні № 42018131240000067 від 05.07.2018) речового доказу - гірської маси, яка за зовнішніми ознаками схожа на вугілля масою 1887,7 м куб., оскільки це є тим же насипом, що було визнано речовим доказом та вилучено Постановою Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області від 27.06.2018 (тобто штабелем (насипом) породи, схожої на вугілля в кількості 1700-1750 м куб.) (т. 2 арк. спр. 134).
Постановою старшого слідчого ОВС ВРК СУ ФР ГУ ДФС у Луганській області від 27.07.2018 також визнано комплекс виробничих будівель і споруд, розташований за адресою: Луганська область, Попаснянський район, селищна рада Малорязанцівська, який належить на праві власності ОСОБА_1 , місцем зберігання вилученого в ході обшуку 18.07.2018 речового доказу - гірської маси, у кількості 53840 кг, яка за зовнішніми ознаками схожа на вугілля (яке раніше було виявлено як шабель породи, схожої на вугілля в кількості 1700-1750 м куб., потім втрачено, потім виявлено в кількості близько 800 м куб за адресою: АДРЕСА_4 , а під час огляду 03.08.2018 встановлено, що речові докази частково відсутні, а наявна вугільна маса вагою 53840 кг) (т. 2 арк. спр. 135, 135 зв. бік).
Згідно з актами зважування №1 та №2 від 06.08.2018 вугільна маса, що раніше зберігалася за адресою: АДРЕСА_4 , важить 53840 кг (26760 кг та 27080 кг).
Відповідно до акту прийому - передачі від 06.08.2018 товарно-матеріальні цінності, вилучені при проведенні досудового розслідування у кримінальному провадженні за № 12018130530000523 від 23.06.2018 товарно-матеріальні цінності, на які накладений арешт ухвалою слідчого Лисичанського міського суду від 10.07.2018, а саме: гріничу масу чорного кольору загальною вагою 53840 кг, яка на момент передавання знаходиться на території комплексу виробничих будівель і споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , прийняті на відповідальне зберігання за вказаною адресою ОСОБА_2 від старшого слідчого з ОВС ВРКП СУ ГУДФС у Луганській області ОСОБА_6 (т. 1 арк. спр. 57, т. 2 арк. спр. 137).
Згідно з нотаріально посвідченою довіреністю позивача ОСОБА_1 , що видана на ім'я ОСОБА_7 21.03.2018, позивач уповноважила його продати комплекс виробничих будівель і споруд, розташований за адресою Луганська область, Попаснянський район, селищна рада Малорязанцівська, з цією метою представляти її інтереси в усіх державних та недержавних органах та установах, подавати та отримувати документи, укладати цивільно-правові договори, необхідні для виконання довіреності. Право управління майном не було передано за цією довіреністю. Саме ця довіреність була долучена до матеріалів кримінального провадження № 12018130530000523 (т. 2 арк. спр. 138).
Ухвалою слідчого судді Старобільського районного суду Луганського області від 04.09.2018 у справі № 431/4671/18 по кримінальному провадженню № 12018130530000523 від 23.06.2018 передано Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів в управління для реалізації або передачі в управління за договором у порядку та на умовах, визначених статтями 1, 9, 19-24 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», паливно-енергетичну сировину вугілля марок Д та ДГ загальною масою 53840 кілограмів, на яке ухвалою слідчого судді Лисичанського міського суду Луганської області від 10.07.2018 у справі № 415/4865/18 (провадження № 1-кс/415/1128/18) накладено арешт та вугілля марки ДГ об'ємом 1887,7 метрів кубічних, на яке ухвалою слідчого судді Лисичанського міського суду Луганської області від 04.07.2018 року у справі 415/4865/18 (провадження №1-кс/415/1087/18) накладено арешт у кримінальному провадженні № 12018130530000523 від 23.06.2018. Контроль за виконанням ухвали покладено на прокурора, що здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12018130530000523 від 23.06.2018 (т. 1 арк. спр. 17).
У подальшому, Прокуратура Луганської області зверталась до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів із листами, в яких просила вжити невідкладних заходів до якнайшвидшої передачі для реалізації або в управління за договором зазначеного вугілля (т. 1 арк. спр. 59-64, 68-69).
Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів своїми листами повідомляло Прокуратуру Луганської області про вчинені заходи відповідно до звернення процесуального керівника у кримінальному провадженні та ухвал Старобільського районного суду Луганської областізгідно з якими в управління Національному агентству передано арештоване майно (т. 1 арк. спр. 74-86).
Постановою слідчого СВ Попаснянського ВП ГУНП в Луганській області кримінальне провадження за № 12018130530000523 від 26.06.2018 за фактом незаконного видобування корисних копалин загальнодержавного значення закрито у зв'язку із закінченням строку досудового розслідування по кримінальному правопорушенню за ч. 2 ст. 240 КК України. Рішення про закриття кримінального провадження погоджено з процесуальним керівником - прокурором Попаснянського відділу Лисичанської місцевої прокуратури (т. 1 арк. спр. 107-109, т. 2 арк. спр. 171-172).
20.03.2020 постановою прокурора відділу прокуратури Луганської області виділено матеріали в окреме провадження № 62020050000000544 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 185, ч. 5 ст. 185 КК України, підслідність у якому визначено за СВ Попаснянського ВП ГУНП в Луганській області за фактом замаху на розкрадання, вилученого вугілля, яке зберігається за адресою: Луганська обл., Попаснянський район, селищна рада Малорязанцевська, б. 0, що могло спричинити збиток в особливо великому розмірі (т. 1 арк. спр. 184).
27.03.2020 за результатами досудового розслідування постановою слідчого Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, прийнято рішення про закриття кримінального провадження № 12019130240000234 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення (т. 1 арк. спр. 188-193, 186).
Також судом встановлено, що у провадженні слідчий ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях, а потім територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованому у м. Краматорську, перебувало кримінальне провадження № 42018131240000067 від 05.07.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, яке розпочате за фактом зловживання владою окремими працівниками правоохоронного органу - Лисичанського відділу поліції ГУНП в Луганській області, які в період з 27.06.2018 по 05.07.2018 під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12018130530000523 від 23.06.2018, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України, отримавши ухвалу слідчого судді Лисичанського міського суду від 02.07.2018 про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, не вжили заходів з його збереження, внаслідок чого було втрачено речові докази у кримінальному провадженні, зокрема гірничу масу (насип у формі штабелю) в кількості близько 1700-1750 м кв., що спричинило тяжкі наслідки, за ознаками кримінального правопорушення.
Відповідно до постанови прокурора Прокуратури Луганської області від 11.07.2018 в ході слідчого експерименту у кримінальному провадженні № 42018131240000067 10.07.2018 встановлено місце знаходження арештованого в межах кримінального провадження за № 12018130530000523 майна - гірничої маси, схожої на вугілля, а саме: комплекс виробничих будівель Малорязанцевської селищної ради Попаснянського району Луганської області. Оскільки вказана гірнича маса може бути використана як доказ фактів та обставин, що встановлюються під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42018131240000067, то вказаною постановою визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 42018131240000067 гірничу масу, за зовнішніми ознаками схожу на вугілля, що перебуває за адресою: комплекс виробничих будівель Малорязанцевської селищної ради Попаснянського району Луганської області; речовий доказ передано слідчому, що здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018130530000523 від 23.06.2018; копію постанови вирішено направити ГУНП в Луганській області для організації охорони і зберігання речових доказів. (т. 2 арк. спр.3-4, 1-2).
Згідно з актом приймання-передачі речових доказів від 20.07.2018 слідчий ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях Р. Тивонюк передав, а слідчий ОВС ВРК СУ ФР ГУ ДФС у Луганській області Д. Рябченка прийняв гірничу масу, яка за зовнішніми ознаками схожа на вугілля масою 1887,7 м куб., що перебуває на території комплексу виробничих будівель і споруд за адресою: Луганська обл., Попаснянський район, селищна рада Малорязанцівська, будинок № 0 (т.2 арк. спр. 41).
Постановою відділу з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корубції ТУ ДБР, розташованому у м. Крамоторську, від 27.03.2019 кримінальне провадження № 42018131240000067 від 05.07.2018 закрито за відсутністю в діянні окремих працівників Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, копію постанови направлено прокурору-заявнику (т. 2 арк. спр. 42-48).
Згідно з відповіддю Луганської обласної прокуратури від 15.03.2021 №15/1-196вих-21 на запит суду повідомлено, що у зв'язку з закриттям кримінального провадження № 42018131240000067 доля речових доказів не вирішувалася, вжиті заходи щодо охороно речових доказів скасовані не були (т.2 арк. спр.99).
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд керується такими вимогами чинного законодавства.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.
Враховуючи характер спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що між сторонами виник саме публічний спір, поняття якого визначене пунктом 2 частини 1 статті 4 КАС України, тому спір належить до адміністративної юрисдикції в силу вимог пункту 1 частини першої статті 19 КАС України.
Згідно з вимогами п. 3 ч. 3 ст. 13 Закону України «Про Національну поліцію» у складі поліції функціонують також і органи досудового розслідування.
Відповідно до вимок ч. 1 ст. 15 Закону України «Про Національну поліцію» територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання.
Відповідно до частини 1 Положення про слідчі підрозділи Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 06.07.2017 № 570 (зі змінами) слідчі підрозділи Національної поліції України (далі - слідчі підрозділи) є структурними підрозділами апарату центрального органу управління поліції, її територіальних органів - головних управлінь Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, областях та місті Києві, територіальних (відокремлених) підрозділів головних управлінь Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, областях та місті Києві (далі - територіальні (відокремлені) підрозділи поліції), які згідно з кримінальним процесуальним законодавством є органами досудового розслідування, які забезпечують досудове розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності слідчих органів Національної поліції.
Пунктом 2 частини 2 Положення встановлено, що Слідчими підрозділами є, зокрема, слідчі управління головних управлінь Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, областях та місті Києві (далі - слідчі управління).
З аналізу вказаних норм вбачається, що Головне управління Національної поліції в Луганській області як територіальний орган поліції і статусом юридичної особи, до складу якого входять слідчі підрозділи (органи досудового розслідування), є суб'єктом владних повноважень та належним відповідачем у адміністративній справі відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.19 КАС України щодо оскарження неучасниками кримінального провадження бездіяльності органів досудового слідства, підпорядкованих ГУНП в Луганській області, оскільки таким особам не надана можливість захисту їх прав в порядку іншого (кримінального) судочинства.
З аналогічних підстав судом залучено до участі у справі як других відповідачів Головне управління ДФС у Луганській області, а також Луганську обласну прокуратуру як правонаступника у здійсненні функцій з нагляду за органами досудового розслідування Прокуратури Луганської області.
Пунктом 3 статті 2 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що на прокуратуру покладаються зокрема функція з нагляду за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство.
Статтею 25 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство, користуючись при цьому правами і виконуючи обов'язки, передбачені Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність" та Кримінальним процесуальним кодексом України.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Основною метою ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людина і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.
При цьому в своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини. Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено у статті 1 Першого Протоколу, зокрема, вказано на необхідність дотримання обґрунтованої пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.
Відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ст. 317 ЦК України).
Відповідно до частин 1,2 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Як встановлено судом під час розгляду справи ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі - продажу № 280 від 20.03.2018, виданого приватним нотаріусом Лисичанського міського нотаріального округу Бабенко О.В., належить комплекс виробничих будівель і споруд загальною площею 920 кв. м, розташованих за адресою Луганська обл., Попаснянський район, Малорязанцевська селищна рада, б. № 0.
Отже, позивачка є власником комплексу виробничих будівель і споруд загальною площею 920 кв. м, розташованих за адресою АДРЕСА_1 у розумінні норм ЦК України, яка має право володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.
Вказаний комплекс складається із декількох об'єктів, зокрема паросилового майданчику (асфальтобетону), що підтверджено планом об'єкту (т. 1 арк. спр. 217 зв - 219).
Зі звіту про виконання доручення, складеного Північно-Східним ТУ АРМА, вбачається, що актив (речовий доказ - вугілля марок Д та ДГ) розташований на відкритому майданчику на території підприємства. Територія майданчику огороджена парканом (т. 1 арк. спр. 168).
Як вбачається з матеріалів справи, актами прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей на відповідальне зберігання від 20.07.2018 та 06.08.2018 речовий доказ - вугілля марки ДГ об'ємом 1887,7 метрів кубічних та вугілля марки Д та ДГ загальною масою 53840 кілограмів передано на відповідальне зберігання ОСОБА_2 , який відповідно до нотаріальної довіреності від 20.03.2018 № 281 має право лише продати комплекс виробничих будівель і споруд, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , права управління не має.
Допитаний у якості свідка у судовому засіданні ОСОБА_2 пояснив, що під час складання актів прийому-передачі речових доказів на відповідальне зберігання позивач ОСОБА_1 не була присутня, дозволу на зберігання у належному їй комплексі будівель і споруд вона не надавала.
Матеріали кримінального провадження № 12018130530000523 від 26.06.2018 не містять згоди ОСОБА_1 на зберігання речового доказу вугілля марки ДГ об'ємом 1887,7 метрів кубічних та вугілля марки Д та ДГ загальною масою 53840 кілограмів.
Матеріалами кримінального провадження № 12018130530000523 від 26.06.2018 підтверджено наявність актів про пожежі органів ДСНС від 27.02.2019 та 10.03.2019 з причин самозаймання вугілля, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (т. 2 арк. спр. 159-161).
В матеріалах кримінального провадження № 12018130530000523 від 26.06.2018 також наявні неодноразові звернення ОСОБА_2 від 03.09.2018, від 15.10.2018, в яких він повідомляв слідчого ОСОБА_6 про неможливість забезпечення зберігання вказаної вугільної маси, що передана йому на відповідальне зберігання на підставі актів приймання-передачі від 20.07.2018 та від 06.08.2018, в тому числі через неодноразове самозаймання цієї вугільної маси (т.2 арк. спр. 150, 156).
Рішення про зміну місця зберігання вказаних речових доказів в межах кримінального провадження № 12018130530000523 не було прийняте.
Отже, як встановлено судом, в межах кримінального провадження № 12018130530000523 протиправно визначено місцем зберігання речового доказу вугілля марки ДГ об'ємом 1887,7 метрів кубічних та вугілля марки Д та ДГ загальною масою 53840 кілограмів - територію комплексу виробничих будівель і споруд, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та передачі на відповідальне зберігання згідно з актами прийому-передачі від 20.07.2018 та від 06.08.2018 ОСОБА_2 - без дозволу ОСОБА_1 як власника даного виробничого комплексу (про що свідчить постанова прокурора Прокуратури Луганської області від 11.07.2018 у кримінальному провадженні № 42018131240000067, постанови старшого слідчого ОВС ВРК СУ ФР ГУ ДФС у Луганській області від 27.07.2018 у кримінальному провадженні № 12018130530000523, акти приймання-передачі від 20.07.2018 та від 06.08.2018).
Таке порушення прав позивача сталося до передачі зазначених речових доказів в управління АРМА ухвалою Старобільського районного суду Луганського області від 04.09.2018 у справі № 431/4671/18 по кримінальному провадженню № 12018130530000523.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 100 КПК України речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов'язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 №1104 затверджено Порядок зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження (Порядок №1104).
Згідно з вимогами пункту 4 Порядку №1104, в чинній станом на час виникнення спірних правовідносин редакції, речові докази, крім тих, що повернуті власнику або передані йому на відповідальне зберігання, реалізовані, знищені, технологічно перероблені, зберігаються до передачі їх суду в органі, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, або інших місцях зберігання, визначених у цьому Порядку. Якщо через громіздкість чи з інших причин речові докази не можуть бути передані суду, вони зберігаються в органі, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, або інших місцях зберігання, визначених у цьому Порядку, до набрання законної сили судовим рішенням, яким закінчується кримінальне провадження або вирішується спір про їх належність у порядку цивільного судочинства.
Відповідно до вимог пункту 5 Порядку №1104 умовою зберігання речових доказів повинне бути забезпечення збереження їх істотних ознак та властивостей. Забороняється зберігання речових доказів в умовах, що можуть призвести до їх знищення чи псування. У разі потреби необхідне вжиття невідкладних заходів для приведення таких речових доказів до стану, що дає змогу забезпечити їх подальше зберігання.
Пунктом 6 Порядку №1104 передбачено, що у разі закриття слідчим, прокурором кримінального провадження питання про речові докази вирішується у відповідній постанові слідчого, прокурора.
Згідно з вимогами пункту 16 Порядку №1104 перевірка стану та умов зберігання речових доказів, правильності ведення документів щодо їх приймання та обліку проводиться щокварталу керівником слідчого підрозділу.
Вимоги пункту 28 Порядку №1104 передбачали, що речові докази, які не містять слідів кримінального правопорушення, які через громіздкість або з інших причин, визначених у Кримінальному процесуальному кодексі України, не можуть зберігатися без зайвих труднощів в обладнаних приміщеннях або в інших місцях зберігання, визначених у пунктах 17-26 цього Порядку, передаються (крім випадків, коли такі речові докази повернуто власникові або передано йому на відповідальне зберігання) за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду торговельному підприємству для реалізації, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження.
Реалізація предметів здійснюється з дотриманням вимог Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1998 р. № 1340. Про передачу торговельному підприємству предметів для реалізації складається акт у трьох примірниках. Перший примірник акта зберігається в матеріалах кримінального провадження, другий передається торговельному підприємству, третій - фінансовому підрозділу органу, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, для подальшого здійснення контролю за надходженням на депозитний рахунок уповноваженого банку сум від реалізації таких предметів.
Пункт 29 Порядку №1104 передбачав, що речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню, мають непридатний стан, знищуються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду. Речові докази у вигляді предметів чи товарів, що належать до вилучених з обігу, а також якщо їх тривале зберігання небезпечне для життя чи здоров'я людей або довкілля, на підставі відповідного рішення слідчого судді, суду передаються для їх технологічної переробки або знищуються.
Відповідно до пункту 32 Порядку №1104 фінансування витрат, пов'язаних із зберіганням чи пересиланням речових доказів, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, передбачених для утримання органу, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, який здійснив пересилання речових доказів або їх передачу на зберігання. Граничний розмір таких витрат не може перевищувати суми, обчисленої на підставі первинних документів, які підтверджують витрати.
Згідно з вимогами ч. 6 ст. 100 КПК України речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню:
1) повертаються власнику (законному володільцю) або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження;
2) передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду для реалізації, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження;
3) знищуються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду, якщо такі товари або продукція, що піддаються швидкому псуванню, мають непридатний стан;
4) передаються для їх технологічної переробки або знищуються за рішенням слідчого судді, суду, якщо вони відносяться до вилучених з обігу предметів чи товарів, а також якщо їх тривале зберігання небезпечне для життя чи здоров'я людей або довкілля.
У випадках, передбачених цією частиною, речові докази фіксуються за допомогою фотографування або відеозапису та докладно описуються. У разі необхідності може бути збережений зразок речового доказу, достатній для його експертного дослідження або інших цілей кримінального провадження.
Речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, а речові докази, зазначені в абзаці першому цієї частини, такої самої вартості - для їх реалізації з урахуванням особливостей, визначених законом.
Зміст та обсяг повноважень Агентства, а також підстави та спосіб їх реалізації визначені, зокрема, Законом України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» від 10 листопада 2015 року № 772-VIII (Закон №772).
Згідно з вимогами ч.ч. 1-2 ст. 2 Закону №772 національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - Національне агентство), є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виявлення та розшуку активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, та/або з управління активами, на які накладено арешт або які конфісковано у кримінальному провадженні. Національне агентство у межах, визначених цим та іншими законами, є підзвітним Верховній Раді України, підконтрольним та відповідальним перед Кабінетом Міністрів України.
Так, пунктами 3 і 4 ч.1 ст.9 Закону №772 до повноважень Агентства віднесено виконання таких функцій як: здійснення заходів з виявлення, розшуку, проведення оцінки активів за зверненням слідчого, детектива, прокурора, суду (слідчого судді); організація здійснення заходів, пов'язаних з проведенням оцінки, веденням обліку та управлінням активами.
За визначенням п.4 ч.1 ст.1 Закону №772 управління активами - діяльність із володіння, користування та/або розпорядження активами, тобто забезпечення збереження активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, та їх економічної вартості або реалізація таких активів чи передача їх в управління відповідно до цього закону, а також реалізація активів, конфіскованих у кримінальному провадженні.
Згідно з вимогами ч.1 ст. 19 Закону №772 Національне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову - лише щодо позову, пред'явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, сума або вартість яких дорівнює або перевищує 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року. Зазначені активи приймаються в управління на підставі ухвали слідчого судді, суду чи згоди власника активів, копії яких надсилаються Національному агентству не пізніше наступного робочого дня після їх винесення (надання) з відповідним зверненням прокурора.
При цьому, в силу частин 1,2, 4 та 5, 6 ст.21 Закону №772:
- управління рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами здійснюється Національним агентством шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління (ч.1);
- активи, зазначені у частині першій цієї статті, прийняті Національним агентством в управління, підлягають оцінці, яка здійснюється визначеними за результатами конкурсу суб'єктами оціночної діяльності, та передачі в управління визначеним за результатами конкурсу юридичним особам або фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому законодавством про державні (публічні) закупівлі.Інших способів реалізації владного повноваження на управління (у тому числі і шляхом фізичного збереження речі) законом не передбачено (ч.2);
- майно, в тому числі у вигляді предметів чи великих партій товарів, зберігання якого через громіздкість або з інших причин неможливе без зайвих труднощів, або витрати із забезпечення спеціальних умов зберігання якого чи управління яким співмірні з його вартістю, або яке швидко втрачає свою вартість, а також майно у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню, підлягає реалізації за цінами щонайменш не нижче ринкових; примірний перелік такого майна визначається Кабінетом Міністрів України (ч.4);
- активи, визначені частиною четвертою цієї статті, передаються для реалізації без згоди власника на підставі ухвали слідчого судді або суду, копія якої надсилається Національному агентству негайно після її винесення з відповідним зверненням прокурора; передача для реалізації активів може також здійснюватися за згодою їх власника, копія якої надається Національному агентству з відповідним зверненням прокурора;
реалізація здійснюється визначеними на конкурсних засадах юридичними особами; порядок відбору таких юридичних осіб, порядок реалізації активів на прилюдних торгах (аукціонах) та/або електронних торгах визначаються Кабінетом Міністрів України;
рішення про передачу для реалізації активів вартістю понад 10 тисяч розмірів мінімальних заробітних плат погоджується спеціально створеною при Національному агентстві міжвідомчою комісією з питань реалізації активів (ч.5);
- одержані від реалізації активів кошти зараховуються на депозитні рахунки Національного агентства(ч.6 ст.21 Закону №772).
Відповідно до пп. 14 п. 4 Положення про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, АРМА відповідно до покладених на нього завданьздійснює заходи, пов'язані з фактичним прийняттям активів в управління за зверненням прокурора або слідчого за вказівкою прокурора, приймає від прокурора активи згідно з актами приймання-передачі, передає за договором управління активи управителеві в управління згідно з актами приймання-передачі.
Щодо позовних вимог про визнання бездіяльності відповідача І протиправною, що полягає у нездійсненні заходів щодо прийняття в управління майна, що є речовим доказом у кримінальному провадженні № 12018130530000523 від 23.06.2018, зобов'язанні вчинити дії щодо фактичного прийняття в управління зазначеного майна, зобов'язанні звільнити від вказаного майна комплекс виробничих будівель і споруд, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належить на праві власності ОСОБА_1 , шляхом його вивозу, суд встановив такі обставини та дійшов таких висновків.
Відповідно до зазначених вище положень нормативних актів прийняття активів в управління АРМА є системою взаємопов'язаних юридичних та організаційних заходів за участі прокурора (чи особи, якій він надасть відповідну вказівку, з кола слідчих або детективів), та представника АРМА, що полягають у забезпеченні фіксування факту наявності певних активів, їх стану (який повинен відповідати показникам, зазначеним в Ухвалі про передачу активу в управління АРМА) та складання й підписання повноважними представниками сторін акту приймання-передачі активу.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили, про те, що АРМА ухилялася від підписання акту приймання-передачі активів або бездіяльність саме АРМА стала наслідком непідписання такого акту.
Дійсно, ухвалою Старобільського районного суду Луганського області від 04.09.2018 у справі № 431/4671/18 у кримінальному провадженню № 12018130530000523 від 23.06.2018 передано Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів в управління для реалізації або передачі в управління за договором у порядку та на умовах, визначених статтями 1, 9, 19-24 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», паливно-енергетичну сировину вугілля марок Д та ДГ загальною масою 53840 кілограмів, на яке ухвалою слідчого судді Лисичанського міського суду Луганської області від 10.07.2018 у справі № 415/4865/18 (провадження № 1-кс/415/1128/18) накладено арешт та вугілля марки ДГ об'ємом 1887,7 метрів кубічних, на яке ухвалою слідчого судді Лисичанського міського суду Луганської області від 04.07.2018 року у справі 415/4865/18 (провадження №1-кс/415/1087/18) накладено арешт у кримінальному провадженні № 12018130530000523 від 23.06.2018. Контроль за виконанням ухвали покладено на прокурора, що здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12018130530000523 від 23.06.2018.
Зміст ч.ч. 4 та 5, 6 ст.21 Закону №772 передбачає саме реалізацію такого майна у вигляді предметів чи великих партій товарів, зберігання якого через громіздкість або з інших причин неможливе без зайвих труднощів.
Судом встановлено, що Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів своїми листами повідомляло Прокуратуру Луганської області про вчинені заходи відповідно до звернення процесуального керівника у кримінальному провадженні та ухвал Старобільського районного суду Луганської області згідно з якими в управління Національному агентству передано арештоване майно.
Зокрема наказами АРМА від 20.09.2018 встановлено належність паливно-енергетичної сировини - вугілля марки Г загальною масою 448 460 кг, вугілля марок Д та ДГ загальною масою 53 840 кг та вугілля марки ДГ об'ємом 1887,7 метрів кубічних (активи) до видів майна, визначених у Примірному переліку майна, в тому числі у вигляді предметів чи великих партій товарів, зберігання якого через громіздкість або з інших причин неможливе без зайвих труднощів, або витрати на забезпечення спеціальних умов зберігання якого чи управління яким співмірні з його вартістю, або яке швидко втрачає свою вартість, а також майна у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню, що підлягає реалізації, забезпечено здійснення заходів, пов'язаних з передачею активів організатору електронних торгів - ДП «СЕТАМ» для реалізації. ДП «СЕТАМ» в свою чергу здійснено заходи щодо проведення електронних торгів, які не відбулися у зв'язку з відсутністю допущених учасників торгів. Арештоване майно ДП «СЕТАМ» реалізоване не було. Дійсність цих обставин визнавалась представниками позивача та Луганської обласної прокуратури, які в поясненнях у справі посилались на вказані обставини як на такі, що свідчать про прийняття АРМА зазначеної вугільної маси в фактичне управління. Про всі, вжиті заходи вчинені щодо арештованого майна, АРМА повідомляло прокуратуру Луганської області (т. 1 арк. спр. 72-86).
Суд акцентує увагу на тому, що в межах адміністративного судочинства, бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України.
Верховний Суд України у постанові від 13 червня 2017 року по справі № п/800/490/15, Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2019 року по справі № 342/158/17 дали визначення терміну «протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень та умови, за яких така бездіяльність є дійсно протиправною, зазначивши наступне.
Як протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи. Слід наголосити й на тому, що самі по собі строки поза зв'язком із конкретною правовою ситуацією, набором фактів, умов та обставин, за яких розгорталися події, не мають жодного значення. Сплив чи настання строку набувають (можуть набувати) правового сенсу в сукупності з подіями або діями, для здійснення чи утримання від яких встановлюється цей строк.
Враховуючи вищевказане, суд дійшов висновку, що відповідачем І здійснювались заходи щодо прийняття в управління майна, що є речовим доказом у кримінальному провадженні № 12018130530000523 від 23.06.2018, його оцінки, передачі на реалізацію. Зазначене майно не було реалізоване ДП «СЕТАМ» з причин, що не залежать від волі АРМА. Таким чином, матеріали справи свідчать, що АРМА діяло правомірно, в межах наданих повноважень відповідно до вимог чинного законодавства. Тому суд дійшов висновку, що факт бездіяльності відповідача АРМА, на який посилалась позивач, не підтверджено в ході розгляду цієї справи.
Отже позовна вимога про визнання бездіяльності відповідача І протиправною, що полягає у нездійсненні заходів щодо прийняття в управління майна, що є речовим доказом у кримінальному провадженні № 12018130530000523 від 23.06.2018, задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини першої статті 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
Завданням кримінального судочинства є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть у ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний (стаття 2 КПК України).
Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу.
Прокурор одночасно з винесенням постанови про закриття кримінального провадження скасовує арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації. Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові (частини третя та четвертастатті 174 КПК України).
Спільним наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Служби безпеки України, Верховного суду України, Державної судової адміністрації України від 27.08.2010 № 51/401/649/471/23/125 затверджено та введено в дію Інструкцію про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду (далі - Інструкція), якою встановлюються єдині правила вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів, цінностей та іншого майна на стадії дізнання, досудового слідства і судового розгляду, а також порядок виконання рішень органів досудового слідства, дізнання і суду щодо речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна.
Відповідно до п. 2 вказаної Інструкції у ході дізнання, досудового слідства і судового розгляду у кримінальних справах слідчий, працівник органу дізнання, прокурор на підставі відповідного процесуального рішення, у тому числі постанови або ухвали суду, зобов'язані вилучати:
а) речові докази;
б) предмети і документи, обіг яких заборонено (якщо у власника немає дозволу на їх придбання і зберігання);
в) документи, які засвідчують особу заарештованих підозрюваних, обвинувачених (підсудних);
г) інші документи, що мають значення у справі;
д) гроші та інші цінності, виявлені під час накладення арешту на майно підозрюваних, обвинувачених, підсудних або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за їх дії, на які може бути звернено стягнення з метою відшкодування заподіяної матеріальної шкоди або забезпечення виконання вироку в частині конфіскації майна.
Речовими доказами згідно із статтею 98 Кримінально-процесуального кодексу України є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Факт вилучення речових доказів, документів, цінностей та іншого майна (у тому числі предметів і документів, вилучених з обігу) відображається у протоколі слідчої дії (пункт 5 Інструкції).
У протоколі перераховуються всі предмети, які вилучаються, та щодо кожного такого предмета повинні бути вказані точне найменування, кількість, міра, вага, серія і номер, інші відмінні індивідуалізуючі ознаки, а також місце, де відповідний об'єкт був виявлений (пункт 7 Інструкції).
При цьому відповідно до пункту 11 Інструкції, вилучені предмети, документи, цінності, які є речовими доказами, повинні бути оглянуті (у необхідних випадках за участі спеціаліста), детально описані в протоколі огляду. В протоколі відображаються кількісні і якісні характеристики предметів, всі інші індивідуалізуючі ознаки, які дозволяють відрізнити об'єкт від подібних йому, а також ті, які зумовлюють його доказове значення.
Відповідно до пунктів 12, 13 Інструкції під час зберігання і передачі речових доказів, цінностей, документів та іншого майна вживаються заходи для забезпечення належного зберігання у вилучених об'єктів ознак і якостей, які визначають їх значення як речових доказів у кримінальних справах і які є на них, а також зберігання самих речових доказів, ознак і якостей з метою можливості їх подальшого цільового використання (якщо вони не можуть бути передані на зберігання потерпілим, їх родичам або іншим особам, а також організаціям).
Речові докази зберігаються при справі, за винятком громіздких предметів, які зберігаються в органах дізнання, досудового слідства і в суді або передаються для зберігання відповідному підприємству, установі чи організації, про що складається протокол.
Відповідальною за зберігання речових доказів, приєднаних до справи, є особа, яка проводить дізнання, слідчий, в суді - суддя, відповідальний працівник апарату суду або керівник апарату суду, а в експертній установі - співробітник експертної установи, у віданні якого речові докази перебувають у відповідний період, або керівник експертної установи.
Відповідно до пункту 43 Інструкції для обліку речових доказів та інших вилучених у кримінальних справах предметів і цінностей, а також готівкових коштів, які не є речовими доказами, у кожному органі прокуратури, внутрішніх справ, податкової міліції, служби безпеки ведеться книга за встановленою формою, а в судах - журнал. Призначається особа, відповідальна за зберігання і облік речових доказів та іншого вилученого майна і цінностей.
Пунктом 56 Інструкції передбачено, що відповідно до вимог Кримінально-процесуального кодексу України у вироку, постанові судді або ухвалі суду, постанові органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття кримінальної справи повинно бути вирішене питання про долю речових доказів, при цьому:
1) знаряддя злочину, що належать обвинуваченому, конфіскуються;
2) речі, вилучені з обігу, підлягають передачі відповідним установам або знищуються;
3) речі, які не становлять ніякої цінності і не можуть бути використані як лом, підлягають знищенню, а у випадках, коли зацікавлені особи просять про це, можуть бути передані їм;
4) грошові кошти та інші цінності, стосовно яких прийнято рішення про конфіскацію згідно з вироком суду, підлягають зверненню у дохід держави. Всі інші речі повертаються законним власникам, а при невстановленні останніх переходять у власність держави; у разі суперечки про належність цих речей питання вирішуються у порядку цивільного судочинства;
5) документи, які є речовими доказами, залишаються у справі протягом усього строку їх зберігання. Зацікавленим особам, підприємствам, установам і організаціям за їх клопотанням видаються копії цих документів.
Як встановлено судом, постановою слідчого СВ Попаснянського ВП ГУНП в Луганській області кримінальне провадження за № 12018130530000523 від 26.06.2018 за фактом незаконного видобування корисних копалин загальнодержавного значення закрито у зв'язку із закінченням строку досудового розслідування по кримінальному правопорушенню за ч. 2 ст. 240 КК України. При цьому питання щодо подальшої долі речових доказів, зокрема вугілля марки ДГ об'ємом 1887,7 метрів кубічних та вугілля марки Д та ДГ загальною масою 53840 кілограмів, яка зберігається за адресою Луганська обл., Попаснянський район, селищна рада Малорязанцівська, б. № 0, вирішено не було (т. 1 арк. спр. 107-109, т. 2 арк. спр. 171-172), чим порушено вимоги чинного законодавства, зокрема ч.9 ст.100 КПК України, пункту 6 Порядку №1104, пункту 56 Інструкції. Рішення про закриття кримінального провадження погоджено з процесуальним керівником - прокурором Попаснянського відділу Лисичанської місцевої прокуратури.
Також судом встановлено та підтверджено належними та допустимими доказами, що у провадженні територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у м. Краматорську перебувало кримінальне провадження № 42018131240000067 від 05.07.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, яке розпочате за фактом зловживання владою окремими працівниками правоохоронного органу - Лисичанського відділу поліції ГУНП в Луганській області, які в період з 27.06.2018 по 05.07.2018 під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12018130530000523 від 23.06.2018, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України, отримавши ухвалу слідчого судді Лисичанського міського суду від 02.07.2018 про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, не вжили заходів з його збереження, внаслідок чого було страчено речові докази у кримінальному провадженні, зокрема гірничу масу (насип у формі штабелю) в кількості близько 1700-1750 м кв., що спричинило тяжкі наслідки, за ознаками кримінального правопорушення. Постановою від 27.03.2019 вказане кримінальне провадження закрито за відсутністю в діянні окремих працівників Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України (т. 2 арк. спр. 42-48). В постанові про закриття кримінального провадження також не було вирішено питання щодо подальшої долі речових доказів, зокрема вугілля марки ДГ об'ємом 1887,7 метрів кубічних та вугілля марки Д та ДГ загальною масою 53840 кілограмів, яке зберігається на території комплексу виробничих будівель і споруд, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Копія постанови про закриття провадження направлялася прокурору, однак вжиті за ініціативою прокуратури заходи щодо охорони вказаних речових доказів скасовані не були.
За таких обставин, враховуючи вимоги ч.2 ст.9 та п.5 ч.2 ст.245 КАС України, суд встановивши що право власності позивача дійсно було порушено під час здійснення процесуальних дій в межах кримінальних проваджень № 12018130530000523 від 23.06.2018 та № 42018131240000067 від 05.07.2018 зазначеними вище протиправними діями та бездіяльністю других відповідачів, і продовжує порушуватися після закриття провадження в цих кримінальних справах, суд дійшов висновку про необхідність з метою захисту прав та інтересів позивача вийти за межі позовних вимог та обрати інший спосіб захисту порушеного права.
Верховний Суд України у постанові від 24.11.2015 по справі № П/800/259/15 (21-3538а15) зазначив, що сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити. Тобто, бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим (реєстраційний № рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 54398764).
Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що Головним управлінням Національної поліції Луганської області як органом досудового слідства та Луганською обласною прокуратура як органом, що здійснює нагляд за додержанням законів органами досудового слідства, була допущена протиправна бездіяльність щодо закриття кримінального провадження № 12018130530000523 від 23.06.2018 без вирішення долі речових доказів, в тому числі, вугілля марки ДГ об'ємом 1887,7 метрів кубічних та вугілля марки Д та ДГ загальною масою 53840 кілограмів, яке зберігається на території комплексу виробничих будівель і споруд, розташованого за адресою: Луганська область, Попаснянський район Малорязанцевська селищна рада, буд. № 0.
Також суд дійшов висновку, що у даному випадку Луганською обласної прокуратурою, як органом, що здійснює нагляд за додержанням законів органами досудового слідства, була допущена протиправна бездіяльність щодо закриття кримінального провадження № 42018131240000067 від 05.07.2018 без вирішення долі речових доказів, в тому числі, вугілля марки ДГ об'ємом 1887,7 метрів кубічних та вугілля марки Д та ДГ загальною масою 53840 кілограмів, яке зберігається на території комплексу виробничих будівель і споруд, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд враховує висновок Верховного Суду, викладений в постанові 08 грудня 2020 року у справі № 234/17070/19 провадження № 51 - 4008. Верховний суд зазначає, що відповідно до ст. 100 ч. 9 КПК України у разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу.
Тобто, у випадку, коли кримінальне провадження закрите слідчим, клопотання подане в порядку ст. 100 ч. 9 КПК України про долю речових доказів вирішується судом, а не слідчим суддею. Проте, у даному кримінальному провадженні суд апеляційної інстанції не звернув увагу та не дав належної оцінки тому, що розгляд клопотання прокурора у кримінальному провадженні здійснив не суд, а слідчий суддя Краматорського міського суду Донецької області, відмовивши у його задоволенні з підстави того, що у цьому кримінальному провадженні досудове розслідування вже не здійснюється, а тому слідчий суддя не наділений повноваженнями щодо здійснення судового контролю цього кримінального провадження.
Відповідні висновки щодо застосування норм права сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 243/6674/17-к, у провадженні № 13-16 cво 18 та у справі № 237/1459/17, у провадженні № 13 - 19 кс 18, а також у постанові Верховного Суду України від 12 жовтня 2017 року № 5 - 142 кс (15) 17 у справі № 757/49263/15-к.
Оскільки саме за клопотанням прокурора речові докази в межах кримінального провадження № 12018130530000523 від 23.06.2018 ухвалою слідчого судді Старобільського районного суду Луганського області від 04.09.2018 у справі № 431/4671/18 речові докази були передані АРМА, прокурор як процесуальний керівник у вказаному кримінальному провадженні в порядку виконання функцій з нагляду за органами досудового слідства має відповідні повноваження для ініціювання перед судом в порядку, який зазначено в постанові Верховного Суду від 08 грудня 2020 року у справі № 234/17070/19 провадження № 51 - 4008, вирішення питання щодо долі речових доказів в кримінальному провадженні, яке вже закрито постановою слідчого.
Як наслідок, суд вважає за необхідне зобов'язати Луганську обласну прокуратуру як органу, що здійснює нагляд за додержанням законів органами досудового слідства, в межах кримінальних проваджень № 12018130530000523 від 23.06.2018 та № 42018131240000067 від 05.07.2018 вжити всі необхідні заходи для вирішення відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України долі речових доказів, а саме: вугілля марки ДГ об'ємом 1887,7 метрів кубічних та вугілля марки Д та ДГ загальною масою 53840 кілограмів, в тому числі, визначення іншого місця його зберігання (за необхідності) та звільнення від цього майна території комплексу виробничих будівель і споруд, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а також вирішити питання щодо скасування чи зміни місця застосування заходів з охорони зазначеного майна як речових доказів, що здійснюються Головним управлінням Національної поліції Луганської області на підставі листа Прокуратури Луганської області № 17/2-956 вих. 18 від 11.07.2018 на території комплексу виробничих будівель і споруд, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Тобто, при розгляді адміністративної справи суд має встановити які саме дії, бездіяльність чи рішення суб'єкта владних повноважень спричинили факт порушення права особи, що звернулася до суду за захистом.
При цьому, частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначені основні критерії, які мають бути дотриманні суб'єктом владних повноважень при вчиненні дії, утримання від неї чи при прийнятті рішення суб'єктом владних повноважень за для встановлення їх відповідності чи навпаки, суперечності, вимогам чинного законодавства України.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "ХіроБалані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та МесропМовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Також, надаючи оцінку всім доводам учасників справи, судова колегія також враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (GarciaRuiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; п. 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; п. 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; п. 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).
За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, оскільки в межах даної адміністративної справи основні (суттєві) аргументи позовної заяви є частково обґрунтованими, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 5, 6, 72-77, 90, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце реєстрації: АДРЕСА_5 ) до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (ЄДРПОУ: 41037901, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Бориса Грінченка,1), Луганської обласної прокуратури (ЄДРПОУ: 02909921; місцезнаходження: 93408, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Б. Ліщини, 27), Головного управління ДФС у Луганській області (ЄДРПОУ: 39591445; місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків,72), Головного управління національної поліції в Луганській області (ЄДРПОУ: 40108845; місцезнаходження: 93406, Луганська область, вул. Вілєсова,1), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_6 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (скорочено-АРМА) про визнання бездіяльності протиправною, що полягає у нездійсненні заходів щодо прийняття в управління майна, що є речовим доказом у кримінальному провадженні № 12018130530000523 від 23.06.2018, зобов'язанні вчинити дії щодо фактичного прийняття в управління зазначеного майна, зобов'язанні звільнити від вказаного майна комплекс виробничих будівель і споруд, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належить на праві власності ОСОБА_1 , шляхом його вивозу.
Визнати протиправними дії та рішення Головного управління ДФС у Луганській області як органу досудового слідства та Луганської обласної прокуратури як органу, що здійснює нагляд за додержанням законів органами досудового слідства, вчинені в межах кримінального провадження № 12018130530000523 від 23.06.2018 щодо визначення місцем зберігання речового доказу вугілля марки ДГ об'ємом 1887,7 метрів кубічних та вугілля марки Д та ДГ загальною масою 53840 кілограмів - територію комплексу виробничих будівель і споруд, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та передачі на відповідальне зберігання згідно з актами прийому-передачі від 20.07.2018 та від 06.08.2018 ОСОБА_2 - без дозволу ОСОБА_1 як власника даного виробничого комплексу.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції Луганської області як органу досудового слідства та Луганської обласної прокуратури як органу, що здійснює нагляд за додержанням законів органами досудового слідства, щодо закриття кримінального провадження № 12018130530000523 від 23.06.2018 без вирішення долі речових доказів, в тому числі, вугілля марки ДГ об'ємом 1887,7 метрів кубічних та вугілля марки Д та ДГ загальною масою 53840 кілограмів, яке протиправно без дозволу власника зберігається на території комплексу виробничих будівель і споруд, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати протиправною бездіяльність Луганської обласної прокуратури як органу процесуального керівництва за органами досудового слідства щодо закриття кримінального провадження № 42018131240000067 від 05.07.2018 без вирішення долі речових доказів, в тому числі, вугілля марки ДГ об'ємом 1887,7 метрів кубічних та вугілля марки Д та ДГ загальною масою 53840 кілограмів, яке протиправно без дозволу власника зберігається на території комплексу виробничих будівель і споруд, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Зобов'язати Луганську обласну прокуратуру як органу, що здійснює нагляд за додержанням законів органами досудового слідства, в межах кримінальних проваджень № 12018130530000523 від 23.06.2018 та № 42018131240000067 від 05.07.2018 вжити всі необхідні заходи для вирішення відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України долі речових доказів, а саме: вугілля марки ДГ об'ємом 1887,7 метрів кубічних та вугілля марки Д та ДГ загальною масою 53840 кілограмів, в тому числі, визначення іншого місця його зберігання (за необхідності) та звільнення від цього майна території комплексу виробничих будівель і споруд, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а також вирішити питання щодо скасування чи зміни місця застосування заходів з охорони зазначеного майна як речових доказів, що здійснюються Головним управлінням Національної поліції Луганської області на підставі листа Прокуратури Луганської області № 17/2-956 вих. 18 від 11.07.2018 на території комплексу виробничих будівель і споруд, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 05 квітня 2021 року.
Суддя В.С. Шембелян