23 квітня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/1135/21
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Казанчук Г.П. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградської області про визнання дій протиправними, а також зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (надалі позивач) звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області № 110130000182 від 18.11.2020 року щодо зменшення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 із 82% до 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, під час перерахунку щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області від 10.03.2020 року № 212;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити з 19.02.2020 р. перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 , виходячи із 82% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді та виплату з урахуванням фактично виплачених сум.
Також ОСОБА_1 просить суд допустити до негайного виконання рішення в частині виплати щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у межах суми утримання за один місяць.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що вона, як суддя у відставці перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Кіровоградській області та отримувала щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 82% від суддівської винагороди працюючого судді на відповідній посаді. Згідно рішення суду Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.09.2020 року, визнано протиправним рішення ГУ ПФУ в Кіровоградській області від 10.07.2020 року та зобов'язано відповідача провести перерахунок довічного грошового утримання відповідно до довідки №212 від 10.03.2020. На виконання зазначеного судового рішення відповідач зменшив розмір відсотків позивача, перерахувавши грошове утримання в розмірі 50% від зарплати працюючого судді. Крім того зазначає, що розрахунок здійснено не з 19.02.2020 року, як зазначено в судовому рішенні, а з 03.06.2020 року. Позивач наполягає на тому, що відсоткове співвідношення вже призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці стосовно суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, є сталим, оскільки визначається на день призначення щомісячного довічного грошового утримання та не може зменшуватись із прийняттям нових Законів.
Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (надалі відповідач) позов не визнає, подавши відзив на позов, у якому посилається на те, що з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Закон № 1402 не містить норм, які б по-різному визначав порядок обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці. Вказує, що відповідно до пункту 3 статті 142 Закону №1402 грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, а враховуючи суддівський стаж позивача пенсійний орган правильно визначений розмір щомісячного грошового утримання 50% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Ухвалою суду від 24.03.2021 року відкрито провадження по справі, розгляд призначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження (а.с.26).
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд, -
Указом Президента України від 2 лютого 2002 року N 96/2002 ОСОБА_1 призначено суддею Ленінського районного суду міста Кіровограда на п'ять років.
Постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 1 5 квітня 2007 року N 878-V ОСОБА_1 обрано суддею Ленінського районного суду міста Кіровоград безстроково.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 24 липня 2018 року №2411/0/1518 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Ленінського районного суду міста Кіровоградська у зв'язку з поданням заяви про відставку (а.с.56 зв.).
20.08.2018 року ОСОБА_1 звернулась із заявою до пенсійного органу із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (а.с.45 зв.).
Рішенням ГУ ПФУ в Кіровоградській області №110130000182 призначено довічне грошове утримання судді із розрахунку стажу суддів розмірі 80% (а.с.44 зв.).
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.02.2019 року визнано протиправні дії ГУ Пенсійного фонду України в Кіровоградській області стосовно встановлення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на рівні 80% винагороди судді. Зобов'язано ГУ Пенсійного фонду України в Кіровоградській області встановити щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці ОСОБА_1 на рівні 82% винагороди судді з дня його призначення, яке набрало законної сили 10.06.2019 року (а.с.12-19).
Розмір довічного грошового утримання обрахований із розрахунку 82% від суддівської винагороди, працюючого судді.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.09.2020 року у справі №340/3145/20 визнано протиправним рішення ГГУ ПФУ в Кіровоградській області № 110130000182 від 10.07.2020 року про відмову в перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з заявою від 08.07.2020 року та довідки про розмір суддівської винагороди від 10.03.2020 року № 212. Зобов'язано ГУ ПФУ в Кіровоградській області провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 19.02.2020 р. відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області № 212 від 10 березня 2020 року та виплатити з урахуванням різниці, яка була виплачена в цей період. (а.с.20-22).
На виконання рішення зазначеного суду проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ГУ ПФУ в Кіровоградській області прийнято рішення від 18.11.2020 року №110130000182, яким обраховано розмір щомісячного грошового утримання 50% суддівської винагороди працюючого судді та визначена сума щомісячного грошового утримання в розмірі 55492,80 грн. (а.с.11).
Не погоджуючись з діями відповідача щодо зменшення відсотків при визначенні довічного грошового утримання судді у відставці, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав.
Стосовно позовної вимоги про визнання протиправними дії відповідача, суд зазначає наступне.
Кодекс адміністративного судочинства України (надалі КАС України) не містить окремого визначення понять «дії» чи «бездіяльність», натомість є визначення індивідуального акту - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (стаття 4 КАС України).
За правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.04.2018 року у справі №П/9901/137/18 (800/426/17), під протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Аналізуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що до адміністративного суду можуть бути оскаржені не будь-які дії суб'єкта владних повноважень, а лише ті, які порушують права, свободи або законні інтереси позивачки. Тобто оспорюваними діями повинні створюватись перешкоди для реалізації права позивачки на отримання щомісячної грошової виплати, натомість, такими перешкодами є не окремі дії відповідача, а є спірне рішення, яке є самостійним предметом даного спору.
Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суд зважає на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Оспорювані позивачем дії не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для нього жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав, свобод, інтересів та не породжують для нього будь-яких обов'язків. Такі дії самі по собі не мають безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивача шляхом позбавлення його можливості їх реалізувати та не покладають на нього певні обов'язки, не можуть вважатись такими, що порушують права, свободи чи інтереси позивача, оскільки реалізація дій щодо обрахунку розміру щомісячного грошового утримання судді відбулось шляхом прийняття рішення ГУ ПФУ в Кіровоградській області прийнято рішення від 18.11.2020 року №110130000182.
Отже рішенням, що має безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки позивачки, є саме рішення про перерахунок щомісячного грошового утримання судді від ГУ ПФУ в Кіровоградській області прийнято рішення від 18.11.2020 року №110130000182, у зв'язку із чим суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача.
Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд зауважує, що позивачем обраний не вірний спосіб захисту свого порушеного права, водночас, під час розгляду даної справи доходить висновку про наявність порушеного права позивача, яке підлягає відновленню.
Оскільки саме рішенням ГУ ПФУ в Кіровоградській області прийнято рішення 18.11.2020 року №110130000182, яким проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яким визначений відсоток щомісячного грошового довічного утримання судді у відставці в розмірі 50% та обрахована сума щомісячного грошового утримання, тому саме це рішення має бути переглянуте судом на предмет його законності.
Так, судовим рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду ві27.02.2019 року у справі 1140/3119/18 встановлено, що стаж ОСОБА_1 , як судді у відставці становить 21 рік 11 місяців 10 днів.
Відповідно до положень статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно зі статтею 130 Конституції України, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII).
Згідно із пунктом 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України «Про судоустрій і статус суддів», крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Частиною 3 статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Згідно з частиною 4 статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України (частина 5 статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII).
Розділом ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Відповідно до частини 3 статті 135 Закону №1402-VIII, базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Так, пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI від 07.07.2010 (далі - Закон №2453-VI).
До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону №2453-VI (пункт 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII).
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» від 16.10.2019 №193-IX, який набрав чинності 07.11.2019, виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, якими було передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону №2453-VI.
Пунктом 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визначено, що розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року: а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Відповідно до пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону №2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Разом з тим рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами.
У вказаному рішенні (пункти 15-17) зазначено, що згідно з положеннями пункту 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону №2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).
Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 №10-рп/2013).
Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесяти п'ятирічного віку, з об'єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов'язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом №1402-VIII.
Конституційний Суд України зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини 1 статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.
У зв'язку з викладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 у справі №2-р/2020 пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, яким було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, визнав неконституційним.
Таким чином з 19.02.2020 року, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі №2-р/2020, для всіх судді у відставці незалежно від проходження кваліфікаційного оцінювання на підтвердження відповідності займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або конкурсу, визначено однаковий підхід для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру, встановленого Законом №1402-VIII.
Суд звертає увагу, що розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, встановлений Законом №1402-VIII, визначається з урахуванням трьох складових: 1) стажу роботи на посаді судді; 2) розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді; 3) відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
При цьому суд вважає, що у спірних правовідносинах не можуть бути застосовані різні закони при визначенні окремих складових, з яких обчислюється щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, оскільки зазначене не узгоджується з приписами чинного законодавства, суперечить змісту рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 у справі №2-р/2020 щодо необхідності встановлення однакового підходу до визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Так у частині 3 статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Тобто, щомісячне грошове утримання за нормами Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII виплачується, а не призначається. Дані дієслова мають різне тлумачення та значення.
У частині 3 статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII законодавцем використане дієслово "виплачувати" отже за своїм змістом дана норма вказує на право особи отримати.
Синтаксичний та змістовний аналіз частини 3 статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII вказує на те, що щомісячне грошове утримання не призначається, як наприклад пенсія за віком, а виплачується у розмірі, який визначається саме на день чинності цим Законом, а відтак визначення розміру відсотків щомісячного грошового утримання має відбуватись за правилами цього Закону.
Більш того частина 3 статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI (який був чинний на час виходу позивача у відставку) щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді.
Посилання позивача на статтю 58 Конституції України є помилковими, оскільки як і у 2012 році позивачу не призначалось, а виплачувалось щомісячне довічне грошове утримання у порядку та розміру, який був чинним на той час.
Законом №1402-VІІI жодним чином не звужені права позивача, цей Закон встановив лише інший механізм обрахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання, за наслідком проведення такого перерахунку зменшення суми щомісячного довічного грошового утримання у цифровому обрахунку не відбулось (навпаки розмір збільшився), а відтак порушення чи звуження прав позивача також не настало.
Отже, суд вважає безпідставними твердження позивача про наявність у нього права на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи з відсоткового 86%, із суми суддівської винагороди, визначеною Законом №1402-VІІI.
Таким чином, при визначенні відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відповідач правомірно обрахував розмір відсоткового значення, встановленого частиною 3 статті 142 Закону №1402-VIII, а саме: 50 відсотків зі збільшенням на 2 відсотки за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір.
Як вже зазначалось вище, позивач, згідно висновку суду, викладеного у рішенні від 27.02.2019 року справа №1140/3119/18 суддівського стажу має повних 21 рік роботи на посадах, які дають право на отримання щомісячного грошового утримання судді. При цьому суд зауважує, що в описаному судовому рішенні судом був проведений обрахунок 82%, на підставі іншого законодавчо визначеного порядку обрахунку.
Отже, при визначення позивачу розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відсоткове значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді станом на день винесення рішення про перерахунок від 18.11.2020 року, становить 52% (50% за 20 років роботи на посадах, які дають право на отримання щомісячного грошового утримання судді) + 1 х 2%), а не як вказано у спірному рішення 50%, проте і не 82%, як на тому наполягає позивач.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що відповідач діяв у спосіб, визначений Законом, проте ним допущена помилка при обрахунку відсоткового розмірі від загального суддівського стажу позивача, яка має істотне значення, оскільки впливає на суму щомісячного грошового забезпечення судді у відставці.
Відповідно до пункту 23 частини 1 статті 4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Саме скасування рішення від 17.11.2020 року №1101300000182 не відновить повністю порушеного права позивача, а тому суд вважає, що належним та допустимим в даному спорі способом захисту порушеного права позивача, без переймання дискреційних функцій Пенсійного фонду України, буде зобов'язання ГУ ПФУ в Кіровоградській області здійснити обрахунок загального відсотку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 52%.
Крім того, суд зауважує наступне, оскільки судовим рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.09.2020 року у справі №340/3145/20 зобов'язано відповідача здійснити перерахунок саме з 19.02.2020 року, а відтак суд вважає за необхідне зазначити про обов'язок відповідача здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді в розмірі 52% саме з 19.02.2020 року.
Враховуючи вищевикладене, суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
У позові позивач також просила допустити до негайного виконання рішення в частині виплати щомісячного грошового утримання у межах суми утримання за один місяць.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
У цій справі судом не вирішувалися вимоги про присудження виплати (стягнення з відповідача на користь позивача) сум пенсії та не визначався розмір такого стягнення, тому підстави для допущення рішення суду до негайного виконання в межах суми стягнення за один місяць відсутні. Рішення суду в частині зобов'язання ГУ ПФУ в Кіровоградській області здійснити перерахунком, не може бути допущено до негайного виконання, оскільки це зобов'язання відповідача є похідним від виконання ним рішення суду про здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання та подальшого визначення різниці між сумою перерахованого та раніше виплаченого щомісячного довічного грошового утримання.
Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 3 статті 139 КАС України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються пропорційно до розміру задоволених вимог.
Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у сумі 908 грн. (а.с.23-24), оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, на користь позивача підлягає стягненню сума 454 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Кіровоградській області.
Керуючись статтями 9, 139, 242-246, 250, 251, 255, 268, 269, 287 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградської області (вул. Соборна,7а, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25009; код ЄДРПОУ 20632802) про визнання протиправним рішення задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області № 110130000182 від 18.11.2020 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити з 19.02.2020 року перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 , виходячи із 52% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді та виплату з урахуванням фактично виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 454 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.
Копію рішення суду надіслати сторонам.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Г.П. Казанчук