про відмову у відкритті провадження
27 квітня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/1957/21
Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Кравчук О.В., перевіривши матеріали
позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 )
до Фортечного ВДВС у м. Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Дніпро) (код ЄДРПОУ - 34977781, адреса: вул. Дворцова 32/29, м. Кропивницький, 25006)
про оскарження дій/бездіяльності суб'єкта владних повноважень,
ОСОБА_1 звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати дії Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Дніпро) - протиправними, які полягають у незнятті арешту з нерухомого майна, квартири за адресою: АДРЕСА_2 . Реєстраційний номер обтяження: 8084329;
- зобов'язати Фортечний відділ державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Дніпро) вчинити дії щодо зняття арешту з нерухомого майна, яке належить ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , накладеного на підставі повідомлення, б/н, 20.10.2003, Державною виконавчою службою Кіровського району, 1698, зареєстрованого у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 17.10.2008 за реєстраційним номером 8084329.
Частинами першою-другою статті 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності. Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Абзацами другим, третім пункту 2 частини першої статті 4 КАС України встановлено, що публічно - правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.
У свою чергу, під суб'єктом владних повноважень розуміється орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Частиною першою статті 19 КАС України визначено справи у публічно - правових спорах, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Так, згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що спір виник у зв'язку з наявністю в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, який є невід'ємною архівною складовою частиною Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, запису про обтяження (арешт) нерухомого майна - квартири за адресою: м. Кіровоград, вул. Полтавська, буд.24, корпус 1, кв. 135. Арешт накладений на підставі повідомлення Державної виконавчої служби Кіровського району від 20 жовтня 2003 року та зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 17.10.2008 року за №8084329 реєстратором: Державний нотаріальний архів в Кіровоградській області.
Частинами першою, другою статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Порядок зняття арешту з майна, накладеного у виконавчому провадженні, унормований статтею 59 Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно до частин першої, другої цієї статті особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
Частиною третьою статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Згідно з частинами четвертою-п'ятою статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
З наведеної норми вбачається, що зняття арешту з майна здійснюється шляхом винесення виконавцем постанови. Така постанова може бути винесена на підставі постанови начальника відповідного відділу державної виконавчої служби лише у разі порушення порядку накладення арешту, в усіх інших випадках виключно на підставі рішення суду.
Відповідно до частин першої та другої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Згідно з частиною першою статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Як вказала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 січня 2020 року у справі №340/25/19, для визначення юрисдикції таких спорів необхідно визначити підстави позову, зміст прав, на захист яких направлено звернення до суду. Якщо підставою позову є неправомірні, на думку позивача, дії органу державної виконавчої служби при накладенні арешту на певне майно, то такий спір має розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Якщо підставою позову є наявність спору про право та/або позивач подає його з метою захисту права власності або іншого речового права, то ці спори мають розглядатися в порядку цивільного/господарського судочинства як такі, що випливають із цивільних правовідносин.
Підставою цього позову стала наявність арешту, накладеного на нерухоме майно - квартиру, що перешкоджає ОСОБА_1 вільно користуватися та розпоряджатися таким майном. Позивачка не надала доказів того, що вона є/була стороною виконавчого провадження, у якому накладений арешт на цю квартиру. Також позивачка не оскаржує законність постанови державного виконавця про накладення арешту на вказану квартиру.
Цивільний процесуальний кодекс України передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 цього Кодексу).
У постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03 червня 2016 року "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна" роз'яснено, що у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства. Позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
Згідно з частиною другою статті 30 Цивільного процесуального кодексу України позови про зняття арешту з майна пред'являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.
Суд вважає, що вказаний спір не є публічно-правовим, а стосується захисту цивільних прав позивача щодо нерухомого майна, яке обтяжене арештом, тож цей спір з приводу зняття арешту з нерухомого майна не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має розглядатися судами загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.
Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 вересня 2019 року у справі №826/16025/18.
Відтак у разі якщо позивач бажає захистити свої саме приватноправові інтереси та вирішити питання про зняття арешту з належного йому нерухомого майна, бажаючи в подальшому користуватись таким майном у відповідності до приписів Цивільного кодексу України, то вказане питання повинно вирішуватись в порядку цивільного, а не адміністративного судочинства.
Викладене обумовлює висновок суду про відмову у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України.
Керуючись статтями 170, 241, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Фортечного ВДВС у м. Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Дніпро) (код ЄДРПОУ - 34977781, адреса: вул. Дворцова 32/29, м. Кропивницький, 25006) про оскарження дій/бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Роз'яснити позивачеві право на звернення до відповідного місцевого загального суду за правилами цивільного судочинства з урахуванням територіальної юрисдикції (підсудності).
Копію цієї ухвали надіслати (вручити) особі, що звернулася із позовною заявою.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду О.В. Кравчук