Київський районний суд м. Полтави
Справа № 552/1097/21
23.04.2021 Київський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого судді Яковенко Н.Л.,
секретаря судового засідання Кондра Ю.Ю.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні суду в м. Полтава цивільну справу № 552/1097/21 за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Позивач АТ «Універсал банк» 09.03.2021 звернувся в Київський районний суд м. Полтави з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява обґрунтована тим, що 04.12.2017 між сторонами по справі укладено угоду шляхом підписання відповідачем анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг, за умовами якої відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту в розмірі 28000 грн.
Позивач вказував, що відповідачем зобов'язання за договором належним чином не виконуються, існує заборгованість за наданим кредитом в розмірі 81669,06 грн.
В поданій до суду позовній заяві позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість в розмірі, яка складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (за тілом кредиту) 81669,06 грн та понесені судові витрати.
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 18.03.2021 відкрито провадження в даній цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідачем 12.04.2021 подано до суду відзив на позовну заяву, який обґрунтований тим, що відповідачем не оспорюється та обставина, що 04.12.2017 між сторонами по справі виникли кредитні правовідносини, відповідачу були надані кредитні кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту в розмірі 28000 грн. В той же час відповідач не погоджується з розміром заборгованості, вважає, що у підписаній заяві-анкеті від 04.12.2017 розмір процентів не зазначений, не вказані і умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені та/або штрафів). Вважає, що нарахування позивачем відсотків на залишок заборгованості, а також сум комісій та пені відбувалося на підставі Умов і Правил, які не були складовою частиною укладеного з відповідачем договору, не може вважатися обґрунтованим, але позивачем в порушення умов зараховано на погашення заборгованості за процентами суму у 87378,19 грн, та за комісією і пенею в розмірі 1050 грн, хоча заявлено вимогу про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 81699,06 грн. В поданому до суду відзиву на позовну заяву в задоволенні позову просила відмовити за необґрунтованістю.
Суд, дослідивши зібрані в справі докази, приходить до таких висновків.
Судом встановлено, що 04.12.2017 (а.с. 9) між сторонами по справі укладено кредитний договір б/н шляхом підписання анкети - заяви до Договору про надання банківських послуг, відповідачу ОСОБА_1 в АТ «Універсал банк» відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні , максимальний кредитний ліміт встановлено 28000 грн.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Універсал банк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. На цю обставину звернула увагу Велика палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Як встановлено судом, в анкеті-заяві до договору, яка підписана відповідачем ОСОБА_1 (а.с. 9) процентна ставка не зазначена.
Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, обґрунтовує свої позовні вимоги наявністю заборгованості, яка складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 81669,06 грн.
Разом з тим, як вбачається з наданої відповідачем виписки про рух коштів по рахунку та підтверджено наданим позивачем розрахунком заборгованості (а.с. 7-8) відповідач активно користувалася кредитними коштами, але в період з 31.01.2018 має місце виключно прострочення, востаннє скористалася коштами кредитної лінії в січня 2018 року, станом на 31.01.2018 заборгованість за тілом кредиту склала 29784,01 грн.
Також встановлено, що в період з 31.01.2018 позивачем нараховані відсотки за користування відповідачем кредитними коштами в розмірі 87375,89 грн.
Пеня (комісія) за вказаний період нарахована в сумі 1050 грн.
Зазначена сума відсотків та комісії (пені) в повному обсязі зарахована позивачем на рахунок тіла кредиту, що підтверджено даними розрахунку заборгованості та даними виписки по рахунку.
Сплачено відповідачем ОСОБА_1 в період з 31.01.2018 коштів за договором на суму 70157,85 грн.
Враховуючи ту обставину, що заборгованість за тілом кредиту, який було фактично отримано позивачем, складала 29784,01 грн, відсотки та комісія (пеня) нараховані позивачем безпідставно, а сплачено позивачем було за період з 31.01.2018 кошти в розмірі 70157,85 грн, тобто більше, аніж сума боргу за тілом кредиту, суд приходить до висновку, що позовні вимоги АТ «Універсал банк» заявлені безпідставно та не підлягають задоволенню.
При вирішенні справи суд виходить з того, що в даному до правовідносин з нарахування відсотків, комісії (пені) неможливо застосувати правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки відсутні підстави вважати, що відповідач погоджувалася на конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відповідна домовленість сторін відсутня в анкеті-заяві, не підписувалася відповідачем.
Таким чином в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, з яких би вбачалось, що даним кредитним договором передбачено сплату процентів та штрафні санкції за порушення строку повернення одержаних коштів, сам строк, до якого мають бути повернуті такі кошти.
Відповідно, такі відсотки, комісія (пеня) нараховані безпідставно.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до задоволених відносно них позовних вимог.
У зв'язку з відмовою позивачу в задоволенні позовних вимог повесні ним судові витрати не підлягають відшкодуванню.
Керуючись ст.ст. 264, 265 ЦПК України, -
В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
- позивач - Акціонерне товариство «Універсал банк», код ЄДРПОУ 21133352, місцезнаходження: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19;
- відповідач - ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Повне судове рішення складено 23.04.2021.
Головуючий суддя Н.Л.Яковенко