Сквирський районний суд Київської області
Справа № 376/630/21
Провадження № 3/376/162/2021
"23" квітня 2021 р. Суддя Сквирського районного суду Київської області Коваленко М.О. розглянувши матеріали, які надійшли з Сквирського ВП ГУНП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 16.03.2021 серії ДПР18 №437104 вбачається, що ОСОБА_1 16.03.2021 року о 14:41 год., в м. Сквира по вул. Мельника, керував транспортним засобом Ескаватор колісний ЕО2621 державний номер НОМЕР_1 в стані наркотичного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився в медичному закладі КНП «Сквирська ЦРЛ», що підтверджується висновком на стан алкогольного сп'яніння №14 складеному 16.03.2021 року.
Своїми діями ОСОБА_1 допустив порушення п. 2.9а ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, що передбачене ст. 130 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 обставини порушення оспорив, зазначивши на те, що він справді керував транспортним засобом 16.03.2021 року, однак не перебував в стані наркотичного сп'яніння.
ОСОБА_1 , також вказав, що огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції проведений з порушенням вимог Інструкції та є недійсним. Йому не було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, акт огляду працівниками поліції не складався, направлення на огляд у медичний заклад не вручався та з ним його не ознайомлювали. Біологічні зразки середовища для лабораторного дослідження у нього не відбиралися, експрес-тест надав лише попередній результат, що вимагало обов'язкового повторного лабораторного дослідження. Висновок лікаря складений з порушенням вимог законодавства, тому вважає, що протокол, який складений на підставі такого висновку є неналежним та недопустимим доказом та не може бути покладений в основу доведеності його вини.
В судовому засіданні також було допитано лікаря нарколога ОСОБА_2 , яка пояснила, що на її думку ОСОБА_1 міг перебувати в наркотичному сп'янінні при умовах викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, однак тест на стан наркотичного сп'яніння може показати не 100% результат та запропонувала в судовому засіданні, щоб ОСОБА_1 повторно пройшов тестування, оскільки, якщо ОСОБА_1 дійсно вживає наркотичні засоби, то тест буде позитивним протягом одного місяця.
23.04.2021 року ОСОБА_1 повторно пройшов тестування, про що надав до суду висновок №21 від 23.04.2021 року в якому лікарем наркологом Капічон А.П. вказано, що в ОСОБА_1 ознак сп'яніння не виявлено.
Тому, приходжу до висновку, що ОСОБА_1 не вживає наркотичні препарати, та не перебував в стані наркотичного сп'яніння за обставин, які вказані в протоколі про адміністративне правопорушення від 16.03.2021 року серії ДПР18 №437104.
Також, в судовому засіданні було досліджено відеозапис з нагрудної камери поліцейського, з якого вбачається, що 16.03.2021 року ОСОБА_1 керував транспортним засобом Ескаватор колісний ЕО2621 державний номер НОМЕР_1 та був зупинений поліцейськими, з відеозапису не вбачається причини зупинки ОСОБА_1 , також не вбачається в його діях ознак наркотичного сп'яніння.
Процедура та порядок огляду на стан сп'яніння регламентуються ст. 266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду.
Разом з тим, з матеріалів справи видно, що такий порядок не до кінця було дотримано.
Відповідно до п. 3 Розділу ІІІ Інструкції, огляд у закладах охорони здоров'я щодо виявлення стану сп'яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством.
п.п. 7, 8 Розділу ІІІ вищевказаної Інструкції передбачено, що проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов'язкове. Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп'яніння.
П. 15 Розділу ІІІ Інструкції передбачено, що за результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду.
Згідно ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Матеріалами справи встановлено, що огляд на стан наркотичного сп'яніння проводився лікарем в медичному закладі, де дослідження проводилося за допомогою експрес-тесту для виявлення наркотичних речовин у сечі.
Дані, отримані в результаті тестування, є лише попереднім якісним результатом. Для отримання заключного результату необхідно проводити лабораторні дослідження. Зразки, які показали позитивний результат повинні бути підтверджені більш специфічним методом, наприклад, газовою хроматографією, мас-спектометрією.
Зокрема, в п. 10 Розділу ІІІ вищевказаної Інструкції передбачено, що зразки біологічного середовища для лабораторного дослідження відбираються у дві ємності. Вміст однієї ємності використовується для первинного дослідження, вміст другої ємності зберігається протягом 90 днів, що не було дотримано медичною установою, де проводився огляд. Порядок збереження та транспортування ємностей визначений п.11 Розділу ІІІ цієї Інструкції.
Таким чином, встановлено, що при проведенні огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння лікарем закладу охорони здоров'я не було дотримано передбаченої законом процедури, адже лабораторні дослідження біологічного середовища на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини, яке згідно вимог Інструкції є обов'язковим, не проводилось.
За змістом п.15 Розділу ІІІ Інструкції за результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду.
У зв'язку з цим висновок щодо результатів медичного огляду на стан сп'яніння, за обставин непроведення лабораторних досліджень, відповідно до вимог п.22 Розділу ІІІ Інструкції є недійсними і не можуть бути покладені в обґрунтування доведеності вини особи, як і не можуть слугувати підставою для складення протоколу про адміністративне правопорушення.
Інших належних та допустимих доказів, які б об'єктивно доводили той факт, що ОСОБА_1 керував автомобілем в стані наркотичного сп'яніння та те, що він вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, матеріали справи не містять, сам по собі відеозапис, долучений до справи, за відсутності належного, повного акту огляду особи, складеного з дотриманням вимог Інструкції, не може бути покладений в основу доведеності вини особи.
Також в матеріалах справи та в протоколі про адміністративне правопорушення відсутні пояснення свідків, які можуть підтвердити, що ОСОБА_1 перебував в стані наркотичного сп'яніння.
Заслухавши ОСОБА_1 , лікаря нарколога Капічон А.П., дослідивши надані по справі докази, суддя прийшов до переконання, що вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП не доведено належними та допустимими доказами, через що провадження у справі підлягає закриттю з наступних підстав.
Частиною 1 ст.130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У зв'язку з виявленими порушеннями, допущеними при складанні поліцейським матеріалів про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , суд доходить висновку про те, що протокол про адміністративне правопорушення відносно останнього, не підтверджує його вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Інших доказів, які б вказували на наявність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, матеріали адміністративної справи не містять.
У відповідності до ч.3 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а тому суд дійшов висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутня об'єктивна сторона інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а отже відсутній і склад адмінправопорушення.
З урахуванням зазначеного та вимог ч.1 п.1 ст.247 КУпАП суддя вважає, що порушене щодо ОСОБА_1 провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає - закриттю за відсутності в його діях складу правопорушення.
Відповідно до положення ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно ч.ч. 1-3 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 р. № 23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Положеннями ст.ст. 251, 252 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
У відповідності до вимог ст. 280 КУпАП, орган при розгляді справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може гуртуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Частиною 1 ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини визначено, що українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Бочаров проти України (остаточне рішення від 17.06.2011р.), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом. Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумцій щодо фактів.
У своєму рішенні від 10.02.1995р. у справі Алене де Рібермон проти Франції Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
З наданих матеріалів справи про адміністративне правопорушення неможливо поза розумним сумнівом встановити вину ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з огляду на те, що обставини вчинення адміністративного правопорушення, які зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення, спростовуються поясненнями ОСОБА_1 , поясненнями лікаря нарколога, письмовими доказами, які знаходяться в матеріалах справи та відеозаписом з нагрудної камери поліцейського.
Вважаю, що фактичні обставини справи не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо винуватості повинні тлумачитися на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам закону, що має суттєве значення для вирішення справи по суті, та унеможливлює винесення постанови про визнання правопорушника винним.
З огляду на викладене, за відсутності інших об'єктивних джерел фактичних даних про обставини, що підлягають доказуванню в цій справі, дані, що відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, не можуть бути покладені в основу судового рішення.
Тому, враховуючи що ОСОБА_1 ,заперечує факт порушення, в матеріалах справи відсутні беззаперечні, допустимі та належні докази його провини у скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 130 ч. 1 КУпАП, ретельно дослідивши та перевіривши в ході судового розгляду усі наявні в справі докази, приходжу до переконання про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази послідовності дій поліцейських в даному випадку, що унеможливлює чітко з'ясувати факт керування транспортним засобом в стані наркотичного сп'яніння особи, яка керувала транспортним засобом, що в свою чергу унеможливлює дійти безсумнівного висновку щодо винуватості особи, відносно якої складено протокол.
З урахування вищенаведеного, згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження по справі належить закрити, якщо судом встановлено, що в діях особи у відношенні якої, складено протокол про адміністративні правопорушення, відсутні склад адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.8, 33, 130, 247 КУпАП, ст.. 94 Конституції України, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, суддя,-
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП - на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення..
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом десяти днів з моменту її постановлення.
Суддя О. М. Коваленко