Справа №359/8336/18
Провадження №2/359/189/2020
28 вересня 2020 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого Борця Є.О.,
при секретарі судового засідання Коробові О.П.,
за участю представника позивача Семипольця В.В.,
за участю представника відповідача ОСОБА_1 ,
за участю представника третьої особи Шапортової Н.І.,
розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Бориспільської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - комунальне підприємство «Житлове ремонтно-експлуатаційне управління», про визнання наймачем жилого приміщення,
встановив:
1. Короткий виклад доводів пред'явленого позову.
1.1. ОСОБА_2 звернулась до суду з вказаним позовом та посилається на те, що 15 липня 1998 року виконавчий комітет Бориспільської міської ради видав її батьку ОСОБА_3 ордер №178, на підставі якого він та позивач вселились в квартиру АДРЕСА_1 . В 2003 році у зв'язку із вступом до вищого навчального закладу ОСОБА_2 переселилась до гуртожитку по АДРЕСА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 у позивача народилась дочка ОСОБА_4 . В тому ж році ОСОБА_2 та її дитина за згодою ОСОБА_3 вселилась в квартиру АДРЕСА_1 . Позивач постійно проживав з ОСОБА_3 в цій квартирі та вів з ним спільне господарство. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер. Бориспільська міська рада відмовила позивачу у переведенні на нього особового рахунку на квартиру.
1.2. Тому ОСОБА_2 просить суд визнати її наймачем квартири АДРЕСА_1 .
2. Ставлення учасників судового процесу до пред'явленого позову.
2.1. У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 підтримує позов та наполягає на його задоволенні.
2.2. Представник відповідача ОСОБА_1 не визнає позов та заперечує проти його задоволення. В обґрунтування своїх заперечень він посилається на те, що місце проживання позивача зареєстровано не в квартирі АДРЕСА_1 , а за зовсім іншою адресою: по АДРЕСА_3 . Ця обставина свідчить про те, що ОСОБА_2 не набула права користування спірною квартирою. Це узгоджується з тим, що 17 квітня 2018 року комісія у складі майстра КП «ЖРЕУ» Дика О.І. та представника ТОВ «Компанія Рембудшлях» Кобизької В.А. склала акт про опечатування квартири АДРЕСА_1 у зв'язку з тим, що в цій квартирі ніхто не проживав. Тому представник відповідача ОСОБА_1 просить суд відмовити у задоволенні позову.
2.3. Представник КП «ЖРЕУ» Шапортова Н.І. при вирішенні спору покладається на розсуд суду.
3. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
3.1. 15 липня 1998 року виконавчий комітет Бориспільської міської ради видав ордер №178 (а.с.6), на підставі якого ОСОБА_3 та його дочка ОСОБА_2 вселились в квартиру АДРЕСА_1 .
3.2. Зі штампу в паспорті громадянки України, виданому на ім'я ОСОБА_2 (а.с.9 зворот), вбачається, що 28 листопада 2003 року місце проживання позивача було зареєстровано в гуртожитку по АДРЕСА_2 , 18 березня 2005 року - в гуртожитку по АДРЕСА_4 , а 8 червня 2007 року - по АДРЕСА_3 .
3.3. ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_2 народилась дочка ОСОБА_4 . Ця обставина підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 30 червня 2012 року (а.с.83).
3.4. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер. Ця обставина підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 17 жовтня 2017 року (а.с.10).
3.5. 6 лютого 2018 року перший заступник Бориспільського міського голови надіслав позивачу лист №Г-159 (а.с.12), в якому він повідомив про відмову у переведенні на ОСОБА_2 особового рахунку на квартиру АДРЕСА_1 у зв'язку з тим, що її місце проживання не було зареєстровано у вказаній квартирі.
3.6. Правовідносини регулюються главою 2 «Користування жилими приміщеннями в будинках державного і громадського житлового фонду» розділу ІІІ «Забезпечення громадян жилими приміщеннями. Користування жилими приміщеннями» ЖК України.
4. Норми права, якими керується суд при вирішенні спору.
4.1. Відповідно до ч.1, ч.2 ст.64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
4.2. Згідно з ч.1 ст.106 ЖК України повнолітній член сім'ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім'ї наймача.
4.3. Відповідно до п.1 ч.3 ст.2, ч.4 ст.10 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є верховенство права. Цей принцип полягає в тому, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
4.4. Згідно з п.1 ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Як роз'яснив Європейський суд з прав людини в рішенні від 2 грудня 2010 року у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України», поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому проживає особа на законних підставах або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв'язків з конкретним місцем (п.36 рішення від 18 листопада 2004 року у справі «Прокопович проти Росії», п.63 рішення від 11 січня 1995 року у справі «Баклі проти Сполученого Королівства»). Таким чином, тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні ст.8 Конвенції, а тому наступне виселення її з відповідного житла є невиправданим втручанням у приватну сферу особи, порушення права на повагу до житла. В п.44 рішення від 2 грудня 2010 року у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» Європейський суд з прав людини визначив, що втручання у право заявника на повагу до його житла має бути не лише законним, але й «необхідним у демократичному суспільстві». Інакше кажучи, воно має відповідати «нагальній суспільній необхідності», зокрема бути співрозмірним із переслідуваною законною метою. Концепція житла має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві.
4.5. Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
4.6. Згідно з ч.2 ст.89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
4.7. Відповідно до ч.1 ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
4.8. Згідно з ч.1 ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
5. Мотиви, якими керується суд при вирішенні спору.
5.1. З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 4 січня 1991 року (а.с.8) вбачається, що ОСОБА_2 є рідною дочкою ОСОБА_3 . Зі змісту акта обстеження житлових і матеріально-побутових умов, складеного депутатом Бориспіль-ської міської ради Мельником В.Й. (а.с.11), вбачається, що в 2012 році після народження дитини ОСОБА_2 разом з її дочкою ОСОБА_4 вселилась в квартиру АДРЕСА_1 . Вона постійно проживала в цій квартирі та доглядала за її батьком ОСОБА_3 до його смерті.
5.2. Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показала, що вона є матір'ю позивача та їй відомо про те, що з 1998 року ОСОБА_2 разом з її батьком ОСОБА_3 вселилась в квартиру АДРЕСА_1 . У зв'язку з тим, що ОСОБА_2 поступила до Європейського університету, вона тимчасово переселилась в гуртожиток, що розташовується в м. Київ. Після закінчення вищого навчального закладу вона почала проживати разом зі свідком ОСОБА_6 . Однак в 2010 році між співмешканцем свідка ОСОБА_6 та позивачем стався конфлікт. Крім того, в 2012 році у ОСОБА_2 народилась дочка ОСОБА_7 . В тому ж році вона разом з дитиною повернулась до квартири АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 безперервно проживала в цій квартирі та доглядала за її батьком ОСОБА_3 та після його смерті продовжує проживати в ній разом з дочкою ОСОБА_7 .
5.3. Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показала, що вона є сусідкою позивача та їй відомо про те, що в 1998 році ОСОБА_2 разом з її батьком ОСОБА_3 вселилась в квартиру АДРЕСА_1 . Після закінчення школи та вступу до вищого навчального закладу вона переселилась до гуртожитку у м. Київ. Через декілька років після закінчення навчання ОСОБА_2 разом з дочкою ОСОБА_7 повернулась до спірної квартири, в якій постійно проживала та доглядала за її батьком ОСОБА_3 . Після його смерті ОСОБА_2 продовжує проживати в квартирі АДРЕСА_1 . Саме тому чоловік свідка ОСОБА_8 відмовився підписувати акт про опечатування квартири.
5.4. Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_9 показав, що він є сусідом позивача та йому відомо про те, що в 1998 році ОСОБА_2 разом з її батьком ОСОБА_3 вселилась в квартиру АДРЕСА_1 . В період часу, протягом якого ОСОБА_2 навчалась у вищому навчальному закладі, вона проживала в м. Київ. Через декілька років після закінчення навчання вона повернулась до вказаної квартири, в якій постійно проживала та доглядала за її батьком ОСОБА_3 . Після його смерті ОСОБА_2 та її дочка ОСОБА_7 продовжують проживати в квартирі АДРЕСА_1 .
5.5. Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показав, що він також є сусідом позивача та йому відомо про те, що в 90-х роках ОСОБА_3 разом з його дочкою ОСОБА_2 вселився в квартиру АДРЕСА_1 . У зв'язку із вступом до вищого навчального закладу ОСОБА_2 переселилась до гуртожитку в м. Київ. Тому свідок ОСОБА_10 майже не бачив її у дворі будинку. Через декілька років після закінчення навчання ОСОБА_2 разом з її дочкою ОСОБА_7 знову вселилась в спірну квартиру, де вона постійно проживала та доглядала за її батьком ОСОБА_3 . Після його смерті ОСОБА_2 та її дочка ОСОБА_7 продовжують проживати в квартирі АДРЕСА_1 .
5.6. В матеріалах цивільної справи міститься копія акту опечатування квартири від 17 квітня 2018 року (а.с.109), зі змісту якого вбачається, що в квартирі АДРЕСА_1 ніхто не проживав. Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 показала, що 17 квітня 2018 року вона разом з ОСОБА_12 приймала участь в комісійному обстеженні вказаної квартири. Вони не змогли потрапити в квартиру, оскільки в ній нікого не було. Тому був складений акт про опечатування квартири АДРЕСА_1 . Однак достовірність показань свідка ОСОБА_11 та акту опечатування квартири від 17 квітня 2018 року спростовується актом обстеження житлових і матеріально-побутових умов, складеним депутатом Бориспільської міської ради Мельником В.Й. (а.с.11), та показаннями свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Ці докази перебувають у взаємному зв'язку. Їх кількість є достатньою для того, щоб стверджувати, що в 2012 році ОСОБА_2 зі згоди її батька ОСОБА_3 вселилась в квартиру АДРЕСА_1 . У такий спосіб вона як член сім'ї наймача в розумінні ч.2 ст.64 ЖК України набула право користування цим житлом. В матеріалах цивільної справи відсутнє судове рішення про визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування спірною квартирою. Ці обставини свідчать про те, що після смерті ОСОБА_3 вона набула право вимагати визнання її наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Диспозиція норми, що міститься в ч.1 ст.106 ЖК України, не передбачає такої підстави для відмови у зміні наймача, як відсутність реєстрації місця проживання члена сім'ї наймача в житлі. Відмова Бориспільської міської ради у задоволенні заяви ОСОБА_2 не тільки не ґрунтується на ст.106 ЖК України, а також порушує право позивача на повагу до його житла, гарантоване ст.8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
5.7. З огляду на це суд вважає, що з метою відновлення порушеного права позивача належить визнати ОСОБА_2 наймачем квартири
АДРЕСА_5 . Розподіл судових витрат.
6.1. Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
6.2. ОСОБА_2 сплатила судовий збір в розмірі 704 гривень 80 копійок. Ця обставина підтверджується квитанцією №248 від 16 жовтня 2018 року. Пред'явлений нею позов задоволений в повному обсязі.
6.3. З огляду на це суд вважає, що з виконавчого комітету Бориспільської міської ради на користь позивача належить стягнути витрати на оплату судового збору в розмірі 704 гривень 80 копійок.
Керуючись п.2 ч.1, ч.3 ст.258, абз.1 ч.6 ст.259, ст.ст.263-265, ч.6 ст.268 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_2 до виконавчого комітету Бориспільської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - комунальне підприємство «Житлове ремонтно-експлуатаційне управління», про визнання наймачем жилого приміщення задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 наймачем квартири АДРЕСА_1 .
Стягнути з виконавчого комітету Бориспільської міської ради на користь ОСОБА_2 витрати на оплату судового збору в розмірі 704 гривень 80 копійок.
Повний текст рішення суду складений 8 жовтня 2020 року.
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Суддя
Бориспільського міськрайонного суду Є.О. Борець