Справа № 357/4390/21
1-кс/357/894/21
26 квітня 2021 року слідчий суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в м. Біла Церква клопотання прокурора Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , про арешт майна в кримінальному провадженні, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021111030000781 від 22.04.2021 року,
сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:
прокурор Білоцерківської окружної
прокуратури Київської області ОСОБА_3
старший слідчий СВ Білоцерківського
РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_4
Прокурор Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням, про арешт тимчасово вилученого майна, по кримінальному провадженню, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021111030000781 від 22.04.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.
Вказане клопотання обґрунтоване тим, що 19.04.2021 року до чергової частини Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області надійшло повідомлення від ОСОБА_5 про те, що двоє невідомих осіб таємно від оточуючих вчинили крадіжку демонтованої металевої огорожі, яка знаходилася на території кладовища по вул. Якова Барабася в с. Ксаверівка Білоцерківського району Київської області.
22.04.2021 року на території кладовища по вул. Якова Барабася в с. Ксаверівка Білоцерківського району, Київської області виявлено автомобіль ГАЗ 32213, державний номерний знак НОМЕР_1 , належний, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, ОСОБА_6 , який фактично перебуває у володінні ОСОБА_7 , в якому виявлено 4 металеві хрести, проволоку від поховальних вінків, дві металеві труби від лавочки та частини старого холодильника. При цьому ОСОБА_7 повідомив, що саме на вказаному автомобілі перевозив викрадену ним огорожу з могили ОСОБА_8 на кладовищі в с. Ксаверівка.
В подальшому, вказаний автомобіль із виявленими в ньому предметами вилучено під час огляду та поміщено на майданчик для тимчасового тримання транспортних засобів по АДРЕСА_1 .
Постановою старшого слідчого СВ Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_4 від 23.04.2021 року, вказані речі визнані речовими доказами та приєднанні до кримінального провадження № 12021111030000781 від 22.04.2021 року.
На даний час у слідства є достатні підстави вважати, що вилучені в ході проведеного огляду речі та предмети мають суттєве значення для досудового розслідування, встановлення істини у справі, можуть бути доказами у кримінальному провадженні, з метою забезпечення збереження речових доказів, слідчий простить накласти арешт на вилучені під час огляду від 22.04.2021 року речі.
Відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України, клопотання про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подане не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуте особі, у якої воно було вилучене. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 КПК, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Клопотання прокурора про арешт майна надійшло до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області 23.04.2021 року, таким чином, слідчий суддя вважає, що клопотання подано з дотриманням вимог, передбачених ч. 5 ст. 171 КПК України.
В судове засідання користувач майна не зявився, про день, час та місце розгляду клопотання повідомлявся належним чином. Клопотань про віждкладення розгляду не надходило.
В судовому засіданні прокурор Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 клопотання підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити за викладених у ньому обставин.
Старший слідчий СВ Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_4 підтримав клорпотання, просив його задовольнити.
Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали, додані до клопотання, суд дійшов наступного висновку.
Слідчим відділом Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженню № 12021111030000781 від 22.04.2021 року, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.
22.04.2021 року в період часу з 17.50 год. по 18.15 год. було проведено огляд автомобіля ГАЗ 32213, державний номерний знак НОМЕР_1 , належний, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, ОСОБА_6 , який фактично перебуває у володінні ОСОБА_7 , в ході якого було виявлено 4 металеві хрести, проволоку від поховальних вінків, дві металеві труби від лавочки та частини старого холодильника.
В подальшому, вказаний автомобіль із виявленими в ньому предметами вилучено під час огляду та поміщено на майданчик для тимчасового тримання транспортних засобів по вул. Матросова, 48 а в м. Біла Церква.
Постановою старшого слідчого СВ Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_4 від 23.04.2021 року, вказані речі визнані речовими доказами та приєднанні до кримінального провадження № 12021111030000781 від 22.04.2021 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховання, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
При вирішенні питання про арешт майна відповідно до статті 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Отже, слідчий суддя враховує, що обов'язок доведення існування підстав, передбачених статтею 132 КПК України для застосування заходу забезпечення кримінального провадження покладається на прокурора та слідчого, який звертається з відповідним клопотанням.
Однак, слідчий суддя вважає, що внесене прокурором клопотання не відповідає вимогам закону, оскільки не містить достатніх відомостей для необхідності такого арешту.
Зокрема, слід врахувати неприпустимість свавільного втручання суду у здійснення права власності володільця майна, який не має у цьому кримінальному провадженні процесуального статусу підозрюваного, обвинуваченого, цивільного відповідача або юридичної особи, відносно якої здійснюється кримінальне провадження.
Таким чином накладення арешту на майно, за відсутністю передбачених для цього підстав, порушує права власників на вільне використання своєї власності, що буде суперечити загальним засадам володіння особою майном, приписам національного законодавства та вимогам ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини (зокрема, справа «Баландіна проти України, «Батрак проти України», «Панов проти України»).
Крім того, у клопотанні відсутні достатні відомості для висновку про співмірність заходів забезпечення кримінального провадження із межами потреб досудового розслідування у кримінальному провадженні. Висловлені прокурором доводи, на думку слідчого судді, не є правовою підставою для арешту майна у кримінальному провадженні, а потреби досудового розслідування можуть бути задоволені у інший, менш обтяжливий для власників спосіб.
Під час розгляду клопотання, прокурором не наведено достатніх правових і фактичних підстав для необхідності накладення арешту на майно.
З матеріалів клопотання вбачається, що постановою старшого слідчого слідчого відділу Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_4 від 23.04.2021 року вилучене 22.04.2021 року в ході огляду майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12021111030000781 від 22.04.2021 року.
Однак, сам по собі факт наявності постанови про визнання вказаного майна речовим доказом не є ключовим фактором, адже якщо виходити з структурного змісту норми ч. 3 ст. 170 КПК України, то слідує, що при вирішенні питання про накладення арешту на майно з даних підстав, слідчий суддя самостійно перевіряє відповідність ознак майна критеріям, передбаченим ст. 98 указаного Кодексу, при цьому висновки слідчого судді не залежать від наявності у кримінальному провадженні постанови про визнання вказаного майна речовим доказом.
Враховуючи викладене, слідчий суддя не вбачає наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що вказане майно може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час даного кримінального провадження.
В судовому засіданні прокурором не доведено необхідність задоволення клопотання про накладення арешту, а в матеріалах справи відсутні достатні та переконливі докази, що майно може бути певним чином приховано, знищено, зіпсовано, втрачено, передано, перереєстровано чи відчужено.
На підставі викладеного слідчий суддя вважає, що клопотання прокурора є необґрунтованим та безпідставним, наведені прокурором обставини свідчать про відсутність підстав для накладення арешту саме з метою забезпечення збереження речового доказу, а іншої мети ініціатором клопотання не зазначено та не доведено доданими до клопотання матеріалами наявність ризиків, передбачених частиною першою статті 170 КПК України. З огляду на це слідчий суддя вважає, що підстави накладення арешту відсутні.
Отже, з урахуванням наведеного, слідчий суддя дійшов висновку про те, що в задоволенні клопотання прокурора про накладання арешту на майно слід відмовити.
Керуючись статтями 98, 167, 170-173, 175, 309 КПК України, слідчий суддя,
В задоволенні клопотання прокурора Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 про накладення арешту на тимчасово вилучене майно - відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддяОСОБА_1