Справа № 357/4341/21
1-кс/357/870/21
Категорія 296
22 квітня 2021 року м. Біла Церква. Слідчий суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання заступника начальника відділення розслідування злочинів скоєних проти життя та здоров'я особи СВ Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Протопоповка, Олександрійського району, Кіровоградської області, громадянина України, освіта середня, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого, підозрюваного у вчинені злочину, передбаченого ст. 345 ч. 2 КК України
До Білоцерківського міськрайонного суду надійшло клопотання заступника начальника відділення розслідування злочинів скоєних проти життя та здоров'я особи СВ Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , підозрюваного у вчинені злочину, передбаченого ст. 345 ч. 2 КК України.
Клопотання обґрунтоване тим, що 20 березня 2021 року о 14 год. 28 хв. до Білоцерківського РУП надійшло повідомлення від ОСОБА_7 про те, що невідома особа через незачинені двері проникла до кв. АДРЕСА_3 , звідки таємно від оточуючих вчинила крадіжку шкатулки із золотими прикрасами.
З метою перевірки на причетність до вчинення даного злочину осіб, які раніше притягувалися до вчинення аналогічних злочинів, 20.04.2021 року о 19 год. 00 хв. старший оперуповноважений сектору розкриття злочинів проти власності ВКП Білоцерківського РУП капітан поліції ОСОБА_8 та оперуповноважений сектору розкриття злочинів проти власності ВКП Білоцерківського РУП старший лейтенант поліції ОСОБА_9 прибули до місця проживання ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_2 . В цей час з вказаного будинку до працівників поліції підійшов ОСОБА_10 , при цьому ОСОБА_11 та ОСОБА_9 представившись працівниками поліції та пред'явивши службове посвідчення, розпочали спілкування з ОСОБА_4 з приводу його місця знаходження протягом дня. В цей час у ОСОБА_4 виник умисел на створення конфліктної ситуації з працівниками правоохоронного органу, реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 почав підвищувати голос, та висловлювати нецензурну лайку в бік працівників поліції, поводити себе агресивно. На вимогу працівників поліції припинити протиправні дії, ОСОБА_4 продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на нанесення тілесних ушкоджень працівнику поліції, усвідомлюючи, що особи які знаходяться біля нього є співробітниками поліції, наблизився до ОСОБА_9 та наніс кулаком правої руки удар в ліву частину обличчя оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності ВКП Білоцерківського РУП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_9 , чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забійної рани голови.
21.04.2021 о 19 годині 20 хвилин, працівниками поліції Білоцерківського районного управління поліції, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, на підставі ст. 208 КПК України, був затриманий ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
21.04.2021 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.
Слід зазначити, що ЄСПЛ у справі Расул Джафаров проти Азербайджану (заява № 69981/14, рішення від 17.03.2016 року п. 116) зазначив, що словосполучення «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Для того, щоб арешт на підставі обґрунтованої підозри був виправданим відповідно до статті 5 Конвенції, поліція не зобов'язана отримати достатні докази для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час тримання заявника під вартою.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 доводиться зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
1. Показаннями свідка ОСОБА_8 , який повідомив, що перебуває на посаді старшого оперуповноваженого ВКП Білоцерківського РУП. Так, 20 квітня 2021 року, о 14 годині 25 хвилин до Білоцерківського РУП надійшло повідомлення про вчинення грабежу у квартирі АДРЕСА_3 . Враховуючи, що злочин було вчинено на закріпленій за ним території обслуговування, свідок, разом зі своїм колегою ОСОБА_9 , вирушив до вищевказаної квартири. Отримавши від потерпілої опис злочинця вони вирішили перевірити на причетність до вказаного злочину ОСОБА_4 , 1987 р.н., який раніше притягувався до відповідальності за вчинення аналогічних злочинів та відповідав опису, наданому потерпілою. Зв'язавшись з останнім за допомогою мобільного телефону ОСОБА_4 у грубій формі повідомив, що це не їхня справа та кинув слухавку. З метою перевірки причетності останнього до вчинення вказаного кримінального правопорушення оперуповноважені виружили до місця проживання ОСОБА_4 , де останній повинен знаходилися у зв'язку з тим, що відносно нього було обрано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту. Прибувши до місця проживання підозрюваного ОСОБА_9 запитав у останнього чи перебував він на території міста Біла Церква в період часу з 10 по 12 годину цього дня, у відповідь на що ОСОБА_4 почав нервувати та, після декількох запитань, кулаком правої руки наніс удар по обличчю потерпілого. Одразу після цього ОСОБА_8 було застосовано фізичну силу та спеціальний засіб - кайданки відносно підозрюваного, одразу після чого останній заспокоївся, зізнався у вчиненні крадіжки та просив зняти кайданки. Після цього працівники поліції, разом з ОСОБА_4 , вирушили до найближчого управління поліції, проте їм це не вдалося, оскільки дорогою їх зупинили сестра підозрюваного та її чоловік, які намагалися витягнути ОСОБА_12 з автомобіля. Заспокоївши останніх свідок помітив, що у ОСОБА_9 почала з'являтися гуля в частині обличчя, по якій наніс удар підозрюваний. Після цього учасники події повернулися до місце проживання ОСОБА_4 , звідки було викликано слідчо-оперативно групу та швидку медичну допомогу;
2. Слідчим експериментом за участі свідка ОСОБА_8 , який відтворив обставини, про які повідомляв під час допиту та механізм отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_9 ;
3. Показаннями потерпілого ОСОБА_9 , який, з приводу отримання ним тілесних ушкоджень, надав показання, які співпадають з показаннями свідка ОСОБА_8 ;
4. Слідчим експериментом за участі потерпілого ОСОБА_9 , який відтворив обставини, про які повідомляв під час допиту та механізм отримання тілесних ушкоджень;
5. Показаннями ОСОБА_13 , яка показала, що 20 квітня 2021 року вона побачила свого ОСОБА_4 у транспортному засобі працівників поліції. Коли один з них вийшов з автомобіля, вона побачила синець на його обличчі, а в подальшому почула від брата, що це він вдарив працівника поліції.
6. Довідкою, виданою КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 2» за № 806 від 21.04.2021, відповідно до якої ОСОБА_9 , 1994 р.н., з 20.04.2021 знаходиться під спостереженням лікувального закладу з діагнозом: ЗЧМТ, струс головного мозку, поверхнева травма голови.
Кримінальне правопорушення, про підозру у вчиненні якого повідомлено ОСОБА_4 , відповідно до ст. 12 КК України класифікуються як нетяжкий злочин, а тому відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, наявні підстави для застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 5 ч. 1 ст.177 КПК України.
- п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки на розгляді в Білоцерківському міськрайонному суді Київської області перебувають два обвинувальні акт за обвинуваченням ОСОБА_4 (по кримінальному провадженні № 12019110030003812 від 16.12.2019 року за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України та по кримінальному провадженні № 12020110030000813 від 28.02.2020 року за ч. 2 ст. 185 КК України), а також два клопотання про застосування до ОСОБА_4 примусових заходів медичного характеру (по кримінальному провадженні № 12020110030001879 від 10.05.2020 за ч. 2 ст. 185 КК України та по кримінальному провадженні № 12020110030002849 від 30.07.2020 року за ч. 3 ст. 185 КК України). З огляду на викладене усвідомлення можливості настання вкрай несприятливих наслідків може спонукати підозрюваного ОСОБА_4 змінювати своє місце проживання та переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Крім цього, підозрюваний ОСОБА_4 неодружений, не має на утриманні неповнолітніх чи малолітніх дітей та офіційно не працевлаштований, тобто не обтяжений міцними соціальними зв'язками та може змінити місце проживання з метою переховування від органів досудового розслідування. Окрім цього, санкція інкримінованого кримінального правопорушення передбачає покарання за його вчинення у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, а тому останній, усвідомлюючи, що йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на значний термін, не маючи перелічених стримуючих факторів щодо вчинення дій, які негативно вплинуть на проведення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, може легко змінити місце свого фактичного проживання без будь-яких негативних для себе наслідків.
При встановленні наявності вказаного ризику необхідно врахувати практику Європейського суду з захисту прав людини, згідно з якою ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови);
- п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки підозрюваний ОСОБА_4 має не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість за вчинення злочину проти власності, однак на шлях виправлення не став та наразі обґрунтовано підозрюється у вчиненні нових кримінальних правопорушень. Наведені обставини вказують на достатність підстав вважати, що рівень суспільної небезпеки підозрюваного ОСОБА_4 на теперішній час виріс, при цьому наявні вагомі підстави вважати, що у разі перебування на волі підозрюваний ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення (суспільно-небезпечні діяння), а діючий відносно нього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту не стримує підозрюваного від вчинення нових злочинів, у вчиненні одного з яких його обґрунтовано підозрюють.
Більш м'які запобіжні заході не можуть бути застосовані до підозрюваного ОСОБА_4 , виходячи з наступного:
- особисте зобов'язання не може бути застосоване з огляду на високий ступінь ризику вчинити інше кримінальне правопорушення;
- особиста порука не може бути застосована, оскільки у органа досудового розслідування відсутні будь-які дані про осіб, які, заслуговуючи на довіру, можуть надати письмове зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків відповідно до ст.194 КПК України, і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу;
- домашній арешт не забезпечить запобігання існування ризику вчиняти інше кримінальне правопорушення, ступінь якого у даному випадку є досить високий, оскільки ОСОБА_4 під час вчинення ним кримінального правопорушення перебував під цілодобовим домашнім арештом на підставі ухвали Білоцерківського міськрайонного суду №357/3351/21 1-кс/357/680/21 від 27.03.2021 року, в кримінальному провадженні №12021111030000503 за ознаками злочину передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, та порушив вказаний запобіжний захід, залишивши місце проживання, а тому це вказує на недієвість запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно ОСОБА_4 .
При обранні запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4 слід врахувати критерії, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним інкримінованих йому кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, відсутність у нього утриманців, а також постійного місця роботи, наявність судимостей у підозрюваного, ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний.
Таким чином, для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків у провадженні, беручи до уваги неможливість запобіганню вищезазначеним ризикам застосуванням більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою та враховуючи особу підозрюваного, є обґрунтована необхідність у застосуванні щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів.
З метою забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Вислухавши прокурора, який підтримав клопотання, та його доводи на переконання слідчого судді у необхідності задоволення клопотання, підозрюваного та захисника, які заперечують проти задоволення клопотання, дослідивши клопотання та приєднані до клопотання документи, слідчий суддя прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ст.ст. 177, 178, 183, 193, 194 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обгрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі, зазначені у п.п.1-11 цієї статті. Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При розгляді клопотання знайшли своє підтвердження, прокурором доведені обставини передбачені ч.1 ст. 194 КПК України, а саме: 1) наявність обгрунтованої підозри у вчинені ОСОБА_4 злочину, передбаченого ст. 345 ч. 2 КК України; 2) наявність ризиків, передбачених ст. 177 ч.1 п. 1,5 КПК України, на які вказує слідчий, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; вчинити інше кримінальне правопорушення; 3) недостатність застосування до ОСОБА_4 більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначених у п. 1,5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі Нечипорук та Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення від 30 серпня 1990 р. у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства»).
Обставинами, що дають підстави слідчому судді визнати наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчинені злочину, передбаченого ст. 345 ч.2 КК України, наявність ризиків, передбачених п. 1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, недостатність застосування до ОСОБА_4 більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризиків, передбачених п.1,5 ч.1 ст. 177 КПК України, є докази досліджені слідчим суддею.
ОСОБА_4 слідчому судді повідомив, що він дійсно раніше судимий. Вказаний злочин він не вчиняв. Він дійсно вдарив поліцейського, але не кулаком, а головою коли сидів у машині, коли його доставляли до відділу поліції. Заперечує проти задоволення клопотання.
Слідчий суддя вважає, що відносно ОСОБА_4 має бути застосований запобіжний захід тримання під вартою, тому, що слідчим у клопотанні та доданими документами, прокурором у судовому засіданні, доведені обставини передбачені ст. 194 ч.1 п.п.1-3 КПК України.
При застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 слідчий суддя також враховує, передбачені ст. 178 ч.1 КПК України, обставини а саме: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним злочину; тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі його визнання винуватим у вчинені злочину передбаченого ст. 345 ч. 2 КК України (обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк), офіційно не працює, не має постійного доходу, міцних соціальних зв'язків, а ті які є, не являються стримуючим фактором його поведінки.
Слідчий суддя вважає, що лише запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 може запобігти ризикам, передбачених п. 1,5 ч.1 ст. 177 КПК України - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Слідчий суддя вважає, що більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою, є недостатніми для запобігання ризикам, передбачених п. 1,5 ч.1 ст. 177 КПК України - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до ст. 197 ч.1 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 21.04.2021 р., ОСОБА_4 затриманий 20 квітня 2021 року о 19 годині 10 хвилин.
Слідчий суддя вважає, що існує підстава не визначати розмір застави у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_4 , передбачена ст. 183 ч.4 п.1 КПК України.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 176,177 ч.1 п.1,5, 178,182,183,193,194,196,197 КПК України, слідчий суддя,
Застосувати стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчинені злочину, передбаченого ст. 345 ч. 2 КК України запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 30 днів, які обчислювати з 19 години 10 хвилин 20 квітня 2021 р.
Строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_4 закінчується о 19 годині 10 хвилин 19 травня 2021 р.
Копію ухвали вручити підозрюваному негайно після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя Білоцерківського міськрайонного судуОСОБА_1