Справа № 288/374/21
Провадження № 2-а/288/4/21
20 квітня 2021 року смт Попільня
Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді - Зайченко Є. О.,
за участю секретаря судових засідань - Костюк О.В.,
позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Попільня Житомирської області адміністративну справу у порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 25 лютого 2021 року серії БАА № 917649,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області (далі - відповідач) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 25 лютого 2021 року серії БАА № 917649, в якому зазначає, що начальником сектору реагування патрульної поліції відділу поліцейської діяльності №1 Бердичівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області Бобровою Ольгою Юріївною неправомірно винесено відносно мене постанову про адміністративне правопорушення від 25.02.2021 серії БАА №917649 за ч. 2 ст. 122 та ч. 1 ст. 121 КУпАП і накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень.
В гр.5 оскаржуваної постанови зазначено, що нібито «Водій керуючи ТЗ, здійснюючи рух заднім ходом, не ввімкнув світлову аварійну сигналізацію, чим міг завдати перешкоду іншим учасникам дорожнього руху, та було розбите ліве дзеркало заднього виду, чим порушив ПДР України».
При цьому, в постанові інспектором зроблено висновок, що зазначеними діями позивач нібито скоїв адміністративне правопорушення, передбачені: ч. 2 ст. 122 КУпАП - «...порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів ...», яке тягне за собою накладення штрафу в розмірі 425 грн.; ч. 1 ст.121 КУпАП - «Керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 340 грн.»
Позивач вважає, що оскаржувана постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності винесена протиправно та підлягає скасуванню, оскільки в його діях відсутній склад правопорушення, відсутні та не зазначені в постанові жодні допустимі докази правопорушення з його боку, а також постанова винесена із порушенням процедури розгляду справи.
Аргументи позивача щодо відсутності будь-яких порушень інспектори до уваги не взяли та без жодних доказів винесли незаконне рішення про накладення на нього стягнення без наявності складу адміністративного правопорушення.
На місці зупинки інспектори не повідомляли його про розгляд адміністративної справи, не сповіщали про дату, час, розгляду, про особу, яка буде розглядати, не повідомляли його про права тощо. Вся процедура розгляду справи про адміністративне правопорушення звелась до вручення ним складеної за невідомих обставин постанови.
В постанови не вказано, який саме пункт ПДР він порушив.
Як зазначалось інспектор помилково вважав, нібито при здійсненні руху заднім ходом повинна бути увімкнена аварійна світлова сигналізація.
Правила увімкнення аварійної світлової сигналізації регламентуються підпунктом 9.9 ПДР, в якому наведено вичерпний перелік обставин, коли потрібно вмикати аварійну світлову сигналізацію.
Однак, у даному переліку відсутня така обставина як «рух заднім ходом». Отже Правила дорожнього руху не вимагають під час руху заднім ходом вмикати аварійну світлову сигналізацію.
Таким чином, в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення за ч. 2 сг.122 КУпАП, його дії здійснено у чіткій відповідності до Правил дорожнього руху і, як наслідок, оскаржувана постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності у даній частині винесена протиправно та підлягає скасуванню.
Друге порушення, в якому позивача звинувачено це: «було розбите ліве дзеркало заднього виду». Хоча фактично на дзеркалі була лише маленька тріщина, яка взагалі не заважала огляду. Про це він повідомив інспекторів на місці зупинки. Однак, цю незначну тріщинку інспектор чомусь назвав «розбите дзеркало».
У розумінні Правил дорожнього руху «розбите ліве дзеркало заднього виду» не віднесено до технічної несправності автомобіля, з якою експлуатація авто забороняється. Наявність вказаного дефекту скла свідчить про його пошкодження, а не про технічну несправність автомобіля.
Таким чином, «розбите ліве дзеркало заднього виду», згідно з нормами пунктів 31.1, 31.3, 31.4 ПДР не забороняє його експлуатацію, що в свою чергу, виходячи з диспозиції ч. 1 ст. 121 КУпАП, виключає можливість притягнення до адміністративної відповідальності за цією нормою.
При цьому, фактично на дзеркалі була лише маленька тріщина, яка взагалі не заважала огляду.
Таким чином, в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення за ч. 1 ст.121 КУпАП, і, як наслідок, оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності у даній частині винесена протиправно та підлягає скасуванню.
Отже, його притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ї правил дорожнього руху, яке він не вчиняв.
Відтак, оскаржена постанова не відповідає вимогам до індивідуальних актів, оскільки з неї неможливо встановити конкретну правову норму, яку порушено. Це свідчить про не встановлення факту порушення, а отже він не може нести відповідальність за порушення невідомої норми закону.
Позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову від 25.02.2021 серії БАА №917649 про накладення адміністративного стягнення, винесену Начальником сектору реагування патрульної поліції відділу поліцейської діяльності №1 Бердичівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області Бобровою Ольгою Юріївною, відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст. 122 та ч. 1 ст. 121 КУпАП і накладене на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.; Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Житомирській області (Код за СДРПОУ 40108625, Адреса: 10008, м. Житомир, вул. Старий бульвар, 5/37) сплачений судовий збір.
Відповідно до ухвали суду від 08 січня 2020 року по справі відкрито провадження у справі за правилами глави 10 КАС України, у порядку спрощеного позовного провадження, з повідомлення (виклику) сторін.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Копію ухвали про відкриття провадження, копію позовної заяви з додатками та судові повістки, які направлялись на адресу відповідача отримано, що підтверджується матеріалами справи, а саме: повідомленнями «Укрпошти» про вручення поштового відправлення, які отримано 22 березня 2021 року, однак станом на 20 квітня 2021 року відповідачем не подано відзиву протягом строку, встановленого судом, відповідно до положень статті 162 КАС України та в судове засідання 20 квітня 2020 року не з'явився.
Частина 1 статті 205 КАС України визначає, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно норм частини 3 статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Клопотань від учасників процесу про розгляд справи у поряду загального позовного провадження не надходило.
Згідно з частиною п'ятою статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Суд, вислухавши позивача, дослідивши письмові докази, які знаходяться в матеріалах справи, дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законом України.
Згідно ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
В силу ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є, справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА № 917649, ОСОБА_1 , 25 лютого 2021 року близько 10 години 35 хвилин в с. Зарубинці, керуючи транспортним засобом ИЖ 21251 р. н. НОМЕР_1 , здійснюючи рух заднім ходом не ввімкнув світлову - аварійну сигналізацію, чим міг завдати перешкоду іншим учасникам дорожнього руху та було розбите ліве дзеркало заднього виду, чим порушив ПДР України та на ОСОБА_1 накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 425 гривень. Однак, з вказаною постановою позивач не згоден, так як вважає, що в його діях відсутній склад правопорушення передбаченого частино 1 статті 121, частиною 2 статті 122 КУпАП.
Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично - дорожній мережі.
До компетенції органів Національної поліції відповідно до ст. 222 КУпАП віднесено розгляд справи, передбаченої ч. 1 ст. 121 та ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.
Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Тобто, складення та винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення є складовою виконання посадовою особою Національної поліції України своїх процесуальних обов'язків передбачених законом.
Пунктом 2 Розділу ІІІ Інструкції визначено, що постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтями 121, 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення. Вказане підтверджується також нормами ст. 276 КУпАП.
Положеннями статті 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 № 3353-XII визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Правила дорожнього руху відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Зазначена норма права вказує на те, що постанова у справі про адміністративні правопорушення, відповідальність за які передбачена статтями 121, 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення правопорушення. А відтак не потребує додаткового роз'яснення про час та місце розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності. У такому випадку не здійснюється провадження у справі про адміністративне правопорушення у порядку та за правилами, встановленими Розділом ІV КУпАП.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У ній зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, чи наведених останнім доводів.
Частина 2 статті 283 КУпАП: Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Частина 3 статті 283 КУпАП: Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Як визначено в статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статті 255 цього Кодексу.
За приписами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, у тому числі, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частина 1 статті 121 КУпАП визначає, що керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.
Частиною 2 статті 122 КУпАП, передбачено, порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Як передбачено статтею 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, вчинених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до пунктів 9, 10 Розділу ІІІ Інструкції, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідач в судове засідання не з'явився, проте надав відеодиск, який не містить доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові, та не спростував вказане твердження позивача, що він керуючи транспортним засобом не порушував ПДР України.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов'язана: по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 КУпАП є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, а по-друге, відповідно до статті 252 КУпАП дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідач в судове засідання не з'явився, будь-яких доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові не надав, не спростував вказані твердження позивача.
Суб'єкт владних повноважень - відповідач у справі зобов'язаний подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі, незалежно від того, на чию користь вони можуть бути використані - на користь відповідача чи навіть позивача.
Про це мало бути відомо відповідачу, так як позивачем в позовній заяві, яка направлена відповідачу і яку він отримав, було не визнано свою вину в порушеннях ПДР України і викладено мотиви такої незгоди. Однак відповідач, отримавши повістку в суд і матеріали адміністративного позову і ознайомившись з їх змістом, не з'явився в суд і не довів свою правомірність, а тому суд вважає, що відповідач при такій своїй поведінці погодився з вимогами позивача.
Будь-яких доказів, які б свідчили про вчинення позивачем порушення правил дорожнього руху при винесенні оскаржуваної постанови не надано, зокрема, відповідачем не надано суду та не долучено до оскаржуваної постанови пояснення свідків, порушення позивачем правил дорожнього руху тощо.
Так єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення водієм правил дорожнього руху.
Однак, суд вважає, що зазначена постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядати як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові.
Зміст постанови про адміністративну відповідальність має відповідати вимогам, передбаченим статтями 280, 283 КУпАП. У ній зокрема необхідно зазначити технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.
Разом з тим, оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності серії БАА № 917649 від 25.02.2021 не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис вчинення адміністративного правопорушення, а тому у матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують вину позивача, що в свою чергу свідчить про відсутність правових підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
З огляду на встановлені обставини справи, суд критично ставиться до відеозапису як до доказу наявності адміністративного правопорушення та вини позивача у його вчиненні, оскільки в оскаржуваній постанові у справі про адміністративне правопорушення відсутнє посилання на технічний засіб, яким здійснено відеофіксацію. Таким чином наданий відповідачем відеозапис не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Подібна правова позиція уже була висловлена Верховним Судом, зокрема у постанові від 26.04.2018 (справа №202/2862/17 (2-а/202/143/2017)), у постанові від 26.04.2018 (справа №200/5590/17(2а/200/669/17)) та у постановах від 13 лютого 2020 року у справі № 524/9716/16-а та від 19 лютого 2020 року в справі №524/1284/17.
Інших належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які б спростовували твердження позивача, відповідач не надав.
Також в постанові не вказано, який саме пункт ПДР порушив позивач здійснюючи рух заднім ходом не ввімкнув світлову - аварійну сигналізацію та на транспортному засобі було розбите ліве дзеркало заднього виду.
Таким чином, суд вважає, що відповідачем в порушення вимог ст. 77 КАС України не надано доказів на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови.
Згідно частин 1, 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
На виконання ч. 2 ст. 77 КАС України відповідач не надав суду письмових заперечень проти позову та оригінал матеріалів адміністративної справи відносно позивача.
Відповідно до частини 5 статті 77 КАС України, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
В контексті наведеного слід зауважити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17, від 30.05.2018 у справі № 337/3389/16, від 17.07.2019 у справі №295/3099/17.
Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що наявними в матеріалах справи доказами не підтверджується наявність події і складу адміністративного порушення, які визначені у постанові начальника сектору реагування патрульної поліції, та відповідальність за вчинення яких передбачена частиною 1 статті 121, частиною 2 статті 122 КУпАП.
Суд зазначає, що працівники патрульної поліції наділені повноваженнями щодо фіксування події адміністративного правопорушення, мають відповідні технічні засоби та спеціальні знання, відтак, враховуючи те, що відповідач мав можливість для формування доказової бази щодо
правопорушення, яке описане в оскаржуваній постанові, однак не надав належних та допустимих доказів, які б чітко вказували на те, що позивачем було допущено порушення вимог ПДР України, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
Відповідно до частини 3 статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Вирішуючи питання щодо стягнення сплаченого судового збору суд виходить з такого.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, враховуючи те, що за результатом розгляду справи суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, суд стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у вигляді судового збору.
Як вбачається із матеріалів справи, за подання адміністративного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908 гривень.
Керуючись статтями 19, 55 Конституції України; Законом України «Про Національну поліцію»; «Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07 листопада 2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за № 1408/27853; статтями 121, 251, 268, 278, 283, 284 КУпАП; статтями 2, 5, 7, 9, 72, 77, 80, 90, 229, 241-246, 250, 251, 255, 257, 286 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 25 лютого 2021 року серії БАА № 917649 - задовольнити.
Скасувати постанову серії БАА № 917649 начальника сектору реагування патрульної поліції відділу поліцейської діяльності №1 Бердичівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області Бобрової Ольги Юріївни від 25 лютого 2021 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за частиною 1 статті 121, частиною 2 статті 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 425 гривень.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 121, частиною 2 статті 122 КУпАП - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Житомирській області (місцезнаходження: м. Житомир, вул. Старий Бульвар, 5/37, код ЄДРПОУ:40108625) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 ) сплачений судовий збір в розмірі 908 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Попільнянський районний суд Житомирської області до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Попільнянського
районного суду Є. О. Зайченко